Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/1378/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2024. Зареєстровано: 15.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: 2/564/371/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 564/1378/24 
		08 липня 2024 року    м. Костопіль
		Костопільський районнийсуд Рівненськоїобласті  в складі:
		головуючий суддя Цвіркун О. С. 
		з участю секретаря Забейди А.В. 
		представника позивачки - адвоката Таргоній В.М.
		предстанвика відповідача - ОСОБА_1  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відшкодування шкоди завданої здоров`ю фізичної особи 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди завданої здоров`ю фізичної особи, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 200000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.10.2022 поблизу залізничної станції Костопіль, її було травмовано потягом та вона втратила руку. Зазначає, дані про вказану події були внесені до ЄДРДР, і постановою слідчого закрито кримінальне провадження, яке було розпочате за фактом її травмування. 
		Вказує, що внаслідок наїзду зазнала надзвичайного стресу та страху за своє життя, також сильного фізичного болю пов`язаного з травмуванням та подальшою ампутацією руки, їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вона не може самостійно забезпечувати свою життєдіяльність.
		Враховуючи викладене, позивачка оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті у загальному розмірі 200 тис. грн., який на її думку, є розумним, справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації життя після травми.
		Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову та просила суд відмовити в повному обсязі. Окрім того надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що події викладені у позовній заяві мали місце. Зазначила, що позивачка переходила колії у невстановленому місці, і незважаючи на сигнали, які подавали працівники залізниці продовжувала рух, внаслідок чого потрапила під колеса першого вагону. Вказала, що позивачка жодних претензій ні до кого не мала, а також вважала, що травмувалася з власної необережності.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що 21.10.2022 о 09 год. 42 хв. до ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення про травмування поблизу залізничної станції «Костопіль», під потягом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
		Встановлено, що 21.10.2022 року відомості про вказану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181150000259 за ч.2 ст.276 КК України.
		З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 працює складачем поїздів і 21.10.2022 знаходився на робочому місці на станції «Костопіль». Поїздний диспетчер дав йому команду витягнути вісім вагонів і відправити на станцію «Рівне». Група із двадцяти вагонів з шостої колії була витягнута за сигнал М-12, після чого за командою чергової по станції група вагонів почала осаджуватися на п`яту вільну платформу за допомогою тепловозу ЧМЕ-3 №4817 під керуванням машиніста ОСОБА_4 . Він як складач знаходився на останньому вагоні зі сторони станції справа відносно руху потяга. Коли осаджування поїзда було майже закінчене, він дав команду машиністу по рації «Тихіше», той почав сповільнення. В цей момент з протилежного від нього боку, від колії №6 наближалась жінка з велосипедом в руках. Він їй дав сигнал свистком, в цей же час рацією передав команду «Зупинитись», однак жінка ніяк не відреагувала, продовжила рух. Рухомий склад рухався за інерцією, а жінка намагалася перейти колію не зважаючи на потяг. Вона потрапила під колеса першого вагону. Потяг проїхав ще відстань рівну довжині півтора вагони і зупинився. Після зупинки вияв, що жінка лежить між п`ятою та шостою колією з ампутованою рукою. 
		Судом встановлено, що 31.10.2022 року слідчим СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №12022181150000259 винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки в діях працівників залізниці відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.276 ККУ (а.с.5-7).
		З матеріалів справи судом встановлено, що внаслідок вищезазначеної пригоди, позивачці ОСОБА_2 було ампутовано руку та встановлено другу групу інвалідності (а.с.9-11).
		Вимоги ч.2 та 3 ст.23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до вимог ч.2 та 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Судом встановлено, що тепловоз ЧМЕЗ №4817 перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується листом №Ц-6-94/259-24 від 25.03.2024 (а.с.8).
		Відповідно до акту технічного стану локомотиву від 21.10.2022, Тепловоз ЧМЕЗ 4847 приданий до експлуатації. Станом на 21.10.2022 відповідно до наказу ЦТ №55 від 30.01.2019 - перепробігів на виконання технічних обслуговувань та поточних ремонтів не мав (а.с.32). 
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
		Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц), в ід 26 жовтня 2022 року у справі №243/6516/21.
		Відповідно до п.п. 2.1., 2.3, 2.5. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Мінтранспроту України № 54 від 19 лютого 1998 року, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики "Перехід через колії" При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. 
		Згідно з приписами ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Положеннями ст.1193 ЦК України визначено, що зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
		Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
		Спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди (постанова Верховного суду №740/3561/21 від 30.01.2023).
		Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
		Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 в момент травмування знаходилася прямо на залізничній колії. Також встановлено, що працівники залізниці вчинили усі можливі заходи, спрямовані на запобігання травмуванню позивачки, що виключають можливість уникнення наїзду. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність обставин непереборної сили або умислу позивачки щодо настання наслідків у вигляді фізичних пошкоджень. При цьому суд зазначає, що питання щодо наявності у діях особи умислу на спричинення собі фізичних ушкоджень слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин справи, в тому числі необхідно враховувати поведінку потерпілої, обставини, що передували настанню події. У даному випадку матеріали справи не містять жодних визначальних документів, які б підтверджували наявність свідомого умислу у ОСОБА_2 перебувати на залізничній колії.
		Разом з цим, діяльність, пов`язана з використанням потягів є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем тепловозу ЧМЕЗ № НОМЕР_1 є АТ «Укрзалізниця», то відповідач зобов`язаний відшкодовувати завдану транспортними засобами, якими Товариство володіє, шкоду.
		Відповідачем не наведено будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_2 передбачала, бажала чи свідомо допускала отримання травм, а тому посилання представника відповідача на відсутність підстав для відшкодування шкоди є безпідставним.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення» 
		При цьому суд враховує, що травмування які отримала ОСОБА_2 спричинені також у зв`язку з її особистою необережністю та перебуванням на залізничній колії, а отже однією з причин травмування є недотримання позивачкою правил поведінки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
		Таким чином, оцінюючи докази у справі, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 60000 грн.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України та положень Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 600 грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог).
		На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15, 16, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. 12, 23, 27, 76, 81-82, 133, 141, 258, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди завданої здоров`ю фізичної особи  задоволити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 60000 (шістдесят тисяч) грн., в якості відшкодування моральної шкоди.
		В решті позовних вимог відмовити. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в дохід держави судовий збір у розмірі 600 (шістсот) грн. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська Залізниця», м.Київ, вул.Єжи Гедройця 5, код ЄДРПОУ 40075815.
		Повне судове рішення складено 12.07.2024. 
		 
		 
		СуддяО. С. Цвіркун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...