Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/4453/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.07.2024
Номер судового провадження: 61-4972ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/4453/23
		провадження № 61-4972св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Ситнік О. М.
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року у складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів Нежури В. А., Верланова С. М., Невідомої Т. О.
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України (далі - ФССУ), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 27 березня 2023 року № 54-к про звільнення ОСОБА_1 , поновити його на роботі на посаді начальника управління організованої роботи виконавчої дирекції ФССУ, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
		25 квітня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, 11 липня 2023 року - замінено у справі відповідача ФССУ його правонаступником - Пенсійним фондом України (далі - ПФ України).
		Представник ПФ України заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що на підставі отриманої від Національного агентства з питань запобігання корупції України (далі - НАЗК України) інформації від 28 серпня 2023 року № 30-10/19688-23 представнику позивача - ОСОБА_3 відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) заборонено протягом року з 30 січня 2023 року представляти інтереси будь-якої особи у справах і в тому числі в тих, що розглядаються в судах, в яких він працював на момент припинення діяльності.
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		23 листопада 2023 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		06 березня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_3 є колишнім працівником ФССУ, який працював на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами.
		Після припинення відповідної діяльності у січні 2023 року ОСОБА_3 вже в квітні 2023 року, тобто до спливу річного строку, представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ФССУ про вирішення трудового спору, чим порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		03 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди помилково вважали відсутність у ОСОБА_3 права представляти інтереси заявника, оскільки договір про надання адвокатом правничої допомоги не визнано недійсним. ОСОБА_3 не підпадає під поняття посадової та службової особи, на якого поширюється обмеження, визначені пунктом 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII. 
		Доводи інших учасників справи
		13 травня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ПФ України - Петрученя І. В. звернулася до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін. Зазначила, що імперативне положення пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII містить пряму заборону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
		Така заборона діє стосовно визначених осіб незалежно від укладення ними договорів, права діяти в статусі адвоката чи представляти інтереси за довіреністю тощо.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		29 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Подільського районного суду м. Києва. 
		У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		24 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		15 вересня 2021 року наказом № 30-к з 16 вересня 2021 року ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ.
		23 грудня 2021 року ОСОБА_3 ознайомлено з інформацією про обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, які розповсюджуються на посадових та службових осіб виконавчої дирекції ФССУ, про що свідчить його підпис у списку правників юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ (т. 1, а. с. 222).
		26 січня 2023 року наказом № 28-к ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ з 30 січня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
		28 серпня 2023 року НАЗК України повідомленням № 30-10/19688-23 підтвердило, що протягом року з 30 січня 2023 року представництво ОСОБА_3 як адвоката позивача в справі за позовом до ФССУ порушує вимоги пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII (т. 1, а. с. 214, 219).
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону № 1700-VII НАЗК України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. НАЗК України, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.
		НАЗК України з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів. У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону НАЗК України вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис НАЗК України є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису НАЗК України посадова особа, якій його адресовано, інформує НАЗК України упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису (стаття 13 Закону № 1700-VII).
		Відповідно до статті 26 Закону № 1700-VII особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
		1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
		2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
		3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. 
		Порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними. У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, НАЗК України звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
		ОСОБА_3 є колишнім працівником ФССУ, працював на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами. Звільнений з посади 30 січня 2023 року.
		Менш ніж через рік після свого звільнення у квітні 2023 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги, підписав та звернувся до суду із позовом до ФССУ, третя особа: голова комісії з реорганізації ФССУ ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
		11 липня 2023 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва замінено у справі відповідача ФССУ - на його правонаступника ПФ України.
		Із 01 січня 2023 набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620-ІХ), яким Закон України від 23 вересня 1999 № 1105-XІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XІV) викладено в новій редакції.
		У пункті 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XІV (в редакції Закону № 2620-ІХ, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити ФССУ тауправління виконавчої дирекції ФССУ, реорганізувавши їх шляхом приєднання до ПУ України з 01 січня 2023 року. Визначено, що ПФ України та його територіальні органиє правонаступниками ФССУ, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції ФССУ та їх відділень.
		Державна реєстрація припинення ФССУ проведена 20 червня 2023 року.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення ОСОБА_3 у квітні 2023 року, тобто до спливу річного строку після звільнення з посади заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до ФССУ (правонаступником якого у справі з липня 2023 року є ПФ України) про вирішення трудового спору порушує положення пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, яка містить пряму заборону ОСОБА_3 протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. 
		Неможливість ОСОБА_3 здійснювати представництво позивача в справі за позовом до ФССУ протягом року з 30 січня 2023 року відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII підтвердилоі НАЗК України у повідомленні від 28 серпня 2023 року № 30-10/19688-23.
		Колегія суддів враховує, що за вимогами пункту 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК України належать надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
		Зазначені обставини позбавляють ОСОБА_3 права на звернення до суду в інтересах ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення його позовної заяви без розгляду.
		Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 826/25346/15 (провадження № К/9901/52770/18)про те, що в силу прямої заборони пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII ОСОБА_1 був позбавлений права представляти інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України, зокрема й підписувати та подавати касаційну скаргу від імені позивача.
		Твердження про те, що ОСОБА_3 , працюючи у ФССУ на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, виконував завдання та функції відповідно до посадової інструкції та підпорядковувався начальнику відділу та начальнику управління, не спростовують ту обставину, що він був посадовою особою ФССУ, уповноваженою на виконання функцій держави, що передбачено підпунктом «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII.
		Доводи касаційної скарги про те, щоОСОБА_3 має право здійснювати представництво інтересів позивача до поки не розірвано договір надання правничої допомоги з його представником (визнано нечинним), або останнього не буде притягнуто до відповідальності, шляхом складання протоколу, є безпідставними та суперечать пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, що містить пряму заборону ОСОБА_3 протягом року з моменту звільнення представляти інтереси будь-якої особи у справах і в тому числі в тих, що розглядаються в судах, в яких він працював на момент припинення діяльності.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не вбачає. 
		Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко   Є. В. Петров   В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...