Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/1517/14-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Надіслано судом: 15.07.2024. Зареєстровано: 16.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2024.
Дата набрання законної сили: 15.07.2024
Номер судового провадження: 22-ц/812/1056/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		15.07.24
		22-ц/812/1056/24
		 
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1517/14-ц 
		Провадження 22-ц/812/1056/24 Доповідач суду апеляційної інстанції  Самчишина Н.В.
		Постанова
		Іменем України
		15 липня 2024 року             м. Миколаїв         справа №490/1517/14-ц
		Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		головуючого судді  Самчишиної Н.В.,
		суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., 
		із секретарем судового засідання  Богуславською О.М.,
		без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судовго засідання,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Чулупа О.С. в приміщенні того ж суду, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну сторони боржника його правонаступником у виконавчому листі, -
		 
		встановив:
		У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі  ТОВ «Кредитні ініціативи» або Товариство) звернулося до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі.
		В обґрунтування заяви зазначено, що 09 листопада 2020 року Миколаївським апеляційним судом по справі № 490/1517/14-ц прийнято постанову, якою стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 26-СК від 03 вересня 2003 року в розмірі 4 329,75 доларів США. 
		19 березня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №490/1517/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 4329,75 доларів США, який був пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химичу О.М. (далі  приватний виконавець).
		03 березня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71194205. 
		15 вересня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		Після отримання 20 грудня 2023 року копії позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про зняття арешту із спадкового майна Товариству стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а єдиним спадкоємцем на все його рухоме та нерухоме майно, який прийняв спадщину після його смерті є його дружина  ОСОБА_1 .
		Посилаючись навикладене,Товариство просилозамінити сторонуборжника увиконавчому листі№490/1517/14-цз ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2024 року заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.
		Замінено сторону боржника у виконавчому листі № 490/1517/14-ц, виданому 19 березня 2021 року, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_1 .
		Задовольняючи заяву місцевий суд виходив з наявності матеріально-правових та процесуально-правових підстав для правонаступництва та заміни вибулого боржника спадкоємцем.
		Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, просила скасувати ухвалу суду і постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про заміну боржника у виконавчому листі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи заяву стягувача про заміну боржника у виконавчому листі суд обійшов спеціальні норми права, що регулюють примусове виконання судових рішень, а по суті допустив відновлення закінченого виконавчого провадження у непередбачений законом спосіб. 
		Вказувала, що суд замінив сторону у виконавчому листі у закінченому виконавчому провадженні, пославшись на правові висновки Верховного Суду у справах, що вирішувались за інших обставин та з іншим предметом розгляду. У наведених постановах Верховного Суду вирішувалось питання заміни сторони у відкритих виконавчих провадженнях та заміни боржника у виконавчому листі з одночасним оскарженням постанови про закінчення виконавчого провадження. У цій справі постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувалась, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в межах відкритого виконавчого провадження стягувач чи приватний виконавець до суду не зверталися, що унеможливлює заміну вибулої сторони її правонаступником. При цьому ОСОБА_1 посилалась на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №299/374/15-ц. 
		Правом подачі відзив на апеляційну скаргу стягувач не скористався. 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 19 березня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №490/1517/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в розмірі 4329,75 доларів США, який був пред`явлений до виконання (а.с. 20).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 14 листопада 2022 року (а.с. 8). 
		15 вересня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 19 зворот).
		Згідно листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорної Л.С. від 20 листопада 2023 року встановлено, що за матеріалами спадкової справи № 39/2023 спадкоємцем на все рухоме та нерухоме майно, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина спадкодавця ОСОБА_1 .
		Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
		Відповідно до статті 1Закону Українивід 02червня 2016року №1404-VIII«Про виконавчепровадження» (далі - Закон про виконавче провадження) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюванихзакономінтересів осіб.
		Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
		Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.
		Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).
		Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи та може мати місце на будь-якій стадії судового провадження.
		Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
		Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
		Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
		Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі №761/13847/15-ц(провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 року у справі №2604/3166/2012(провадження № 61-7273св23) та інших.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першоюстатті 608 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
		Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина першастатті 1281 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Отже, правовідносини у цій справі, за якими виданий виконавчий лист допускають правонаступництво.
		Суд першої інстанції встановив спадкоємця ОСОБА_2 та що правовідносини у справі допускають правонаступництво, проте помилково виснував про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому листі правонаступником, з огляду на таке.
		Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження - тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).
		Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).
		Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника(пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).
		Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
		Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження).
		Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження, відповідно до неї у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
		Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
		Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
		Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
		Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
		Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
		Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження №12-48гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 11-39гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), постановах Верховного Суду від 30 червня2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), від 31 січня2024 року у справі № 346/5515/22(провадження № 61-15115св23), від 17 січня 2024 року у справі № 761/15979/13-ц(провадження № 61-13540св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 2-213/10-ц(провадження № 61-13160св22), від 08 листопада 2023 року у справі №196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) та інших.
		У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) Велика Палата Верховного Суду з урахуванням таких висновків погодилася із заміною судами сторони у відкритому виконавчому провадженні.
		У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №520/17203/13 (провадження № 61-4475св22) сформульовано правовий висновок про те, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
		У справі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/1517/14-ц, виданого 19 березня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва, завершене 15 вересня 2023 року на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 19).
		У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).
		Спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому приватний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників. Однак виконавець не зупинив виконавче провадження, а закінчив його постановою від 15 вересня 2023 року, яка не скасована, у зв`язку з чим заміна боржника цього виконавчого провадження правонаступниками є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
		На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвалаЦентрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2024 року скасуванню, з ухваленням у справі нового судового рішення про відмовуу задоволенні заявиТОВ «Кредитні ініціативи» про заміну боржника у виконавчому листі.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ТОВ «Кредитні ініціативи» звільнено від сплати судового збору, то судовий збір за подачу апеляційної скарги в загальному розмірі 605,60 грн слід компенсувати за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		постановив:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну боржника у виконавчому листі №490/1517/14-ц, виданому 19 березня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва. 
		Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 605,60 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. 
		Головуючий                            Н.В. Самчишина 
		 
		Судді:                             В.В. Коломієць
		 
		Т.В. Серебрякова
		 
		 
		 
		Повний текстпостанови складено 15 липня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...