Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/2038/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.07.2024
Номер судового провадження: 14-85цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		У Х В А Л А                                               
		10 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 372/2038/22
		Провадження № 14-85цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., 
		Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., 
		Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 про визнання права власності 
		на частину матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва (реконструкції) будинку,
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 , якого представляє адвокат Шипілов Олександр Вікторович,на постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, прийняті колегією суддів у складі Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва (реконструкції) будинку.
		2.                 Позовну заяву мотивував тим, що у 2009-2013 роках він проживав 
		із відповідачкою, перебуваючи в іншому шлюбі. У 2009 році він та відповідачка спільно придбали будинок із земельною ділянкою, які зареєстрували на ім`я останньої. Після придбання будинок зазнав значних змін, не введений 
		в експлуатацію і наразі має іншу площу.
		3.                 30 травня 2014 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року (справа № 372/2994/18).
		4.                 25 листопада 2021 року Обухівський районний суд Київської області 
		у справі № 372/1147/19 ухвалив рішення, згідно з яким установив факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період 
		з 11 грудня 2013 року до 29 травня 2014 року включно.
		5.                 За час спільного подружнього життя площа будинку збільшилась 
		на 120,3 кв. м. Будівництво будинку завершене. Його фактично експлуатують 
		за функціональним призначенням. Будинок не прийняли в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстровано з вини відповідачки, оскільки вона не дає змоги позивачу скористатися правом на визнання будинку після реконструкції об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на визнання права власності на його частину.
		6.                 Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 із урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд визнати за ним право власності на частину матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва (реконструкції) будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і становлять 42,5 % від 100 % готовності будинку загальною вартістю 814 176,00 грн станом на 05 липня 2019 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7.                 Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		8.                 Визнано за позивачем право власності на частину матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (реконструкції) будинку та становлять 42,5 % від 100 % готовності будинку загальною вартістю 814 176,00 грн станом на 5 липня 2019 року. 
		9.                 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи 
		від 28 грудня 2022 року № 1440/12-2022 вартість будівельних матеріалів, використаних для спорудження будинку, станом на 01 жовтня 2009 року (дата придбання будинку) становила 82 571,00 грн (із урахуванням 15 % готовності); вартість будівельних матеріалів, використаних для спорудження будинку, станом на 05 липня 2019 року (дату розірвання шлюбу сторін) становила 1 905 844,00 грн (із урахуванням 100 % готовності); вартість будівельних матеріалів придбаного будинку (15 % від загальної кількості), використаних під час реконструкції, станом на 05 липня 2019 року становила 277 492,00 грн. Вартість будівельних матеріалів, що є спільною сумісною власністю позивача із відповідачкою, становить 1 628 352,00 грн.
		10.            Станом на дату розірвання шлюбу сторін (05 липня 2019 року) готовність об`єкта становила 100 %, а частина використаних будівельних матеріалів 
		від раніше існуючого будинку - 15 %. 
		11.            За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та поділу 85 % будівельних матеріалів будинку, що у рівних частках складає по 42,5 % кожній зі сторін.
		12.            17 березня 2023 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив додаткове рішення щодо розподілу судових витрат: стягнув із відповідачки 
		на користь позивача 8 141,73 грн судового збору за подання позову, 496,20 грн 
		за подання заяви про забезпечення позову, 15 000,00 грн витрат, пов`язаних 
		із залученням експерта для проведення експертизи, та 35 000,00 грн витрат 
		на професійну правничу допомогу. 
		13.            Додаткове рішення мотивовано тим, що позивач надав належні докази, 
		що підтверджують розмір понесених ним судових витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідачка у клопотанні про розподіл судових витрат не висловилася щодо розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		14.            Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 березня 2023 року. Прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.
		15.            Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоспірний будинок був придбаний 01 жовтня 2009 року та зареєстрований за відповідачкою. Після придбання він зазнав значних змін (реконструкції) і має іншу площу, а саме 198,9 кв. м. У матеріалах справи відсутні докази, що будинок введений 
		в експлуатацію та побудований з належно затвердженим проєктом або за наявності документа, що дає право виконувати будівельні роботи. Тому будинок є самочинним будівництвом.
		16.            У разі здійснення самочинного будівництва неможливо визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання й інше майно, використане 
		у процесі такого будівництва.
		17.            Визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані для самочинного будівництва, є неефективним способом захисту цивільного права. Така позовна вимога фактично зводиться до узаконення самочинного будівництва у не передбачений законом спосіб, тобто до визнання права власності, що неприпустимо, зокрема з огляду на вимоги статті 376 ЦК України [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року 
		у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18)].
		18.            Суд першої інстанції помилково встановив обставину фактичного спільного проживання сторін однією сім`єю у період із 2009 року до 11 грудня 2013 року, оскільки Обухівський районний суд Київської області у справі № 372/1147/19 вже оцінив ці правовідносини та встановив таку обставину лише за період із 11 грудня 2013 року до 29 травня 2014 року. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт спільного проживання сторін 
		у справі однією сім`єю з 2009 року до 11 грудня 2013 року з огляду на перебування відповідача в іншому шлюбі.
		19.            31 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув із позивача на користь відповідачки 38 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 
		20.            Мотивував постанову тим, що загальний розмір понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу в судах обох інстанцій становить 38 000,00 грн. Позивач не заявив про неспівмірність таких витрат через складність справи, час, витрачений адвокатом на надання послуг, їхній обсяг і значення справи для сторони.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 
		21.            У грудні 2023 року ОСОБА_1 , через представника Шипілова О. В.  подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову 
		та залишити в силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.
		22.            На обґрунтування касаційної скарги послався на те, що, вирішуючи спір 
		та скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року 
		у справі № 347/955/16, постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15, постановах Верховного Суду України від 11 червня 2012 року у справі № 6-66цс11, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15.
		23.            Суд апеляційної інстанції не врахував висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 28 грудня 2022 року 
		№ 1440/12-2022, у якому експерт визначив вартість будівельних матеріалів станом на момент придбання будинку та на час розірвання шлюбу сторін. Відповідачка не висловила заперечень щодо цього висновку.
		24.            Обухівський районний суд Київської області у рішенні від 25 листопада 2021 року у справі № 372/1147/19 встановив фактичну участь позивача 
		у придбанні та реконструкції спірного домоволодіння. Відповідачка не надала доказів на спростування цієї обставини.
		25.            Суд першої інстанції ухвалив обґрунтовані рішення щодо суті спору 
		та розподілу судових витрат.
		26.            28 лютого 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 7099/0/220-24 від 29 лютого 2024 року), в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року та залишити додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2023 року в силі.
		27.            Касаційна скарга мотивована тим, що, стягуючи з позивача на користь відповідачки 23 000,00 грн витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та 15 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції, суд не з`ясував, які саме роботи виконав адвокат відповідачки, їхній обсяг, а також кількість витраченого на них часу; внаслідок цього стягнув відшкодування витрат у вочевидь завищеному розмірі. Крім того, у касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду позивач повторно виклав зміст його скарги на постанову цього суду.
		Аргументи інших учасників справи 
		28.            У січні 2024 року ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Завгородній М. М., подала відзив, у якому просила відмовити позивачу 
		у задоволенні касаційної скарги на постанову апеляційного суду 
		від 08 листопада 2023 року, а також стягнути з позивача 15 000,00 грн витрат, які відповідачка понесла у суді касаційної інстанції. 
		29.            На обґрунтування відзиву зазначено, що позивачка купила спірний будинок 01 жовтня 2009 року. У справі № 372/1147/19 суд встановив факт спільного проживання сторін з 11 грудня 2013 року до 29 травня 2014 року. Тому будинок 
		є об`єктом особистої приватної власності (частина перша статті 57 СК України).
		30.            Суд першої інстанції безпідставно вважав, що вартість будинку істотно збільшилася саме за рахунок праці та коштів сторін як подружжя. У справі № 372/1147/19 суд зазначив, що відсутні докази того, що вартість будинку збільшилася саме за рахунок праці та коштів сторін; вказав, що відповідно до висновку експертизи точний перелік виконаних робіт, їхній обсяг і вартість неможливо визначити через ненадання на дослідження звітної та виконавчої документації.
		31.            Крім того, постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, на які позивач звернув увагу в касаційній скарзі, стосуються справ з іншими обставинами, ніж у справі № 372/2038/22. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		32.            16 січня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2023 року.
		33.            Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.
		34.            10 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Плати Верховного Суду
		35.            24 червня 2024 року колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину четверту статті 403 ЦПК України, зокрема для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року 
		у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22). 
		36.            Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувався тим, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у справах щодо визнання права власності та поділу будівельних матеріалів і обладнання, використаних під час будівництва (реконструкції). 
		37.            Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалась тим, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання про можливість визнання за подружжям права власності на будівельні матеріали, використані у процесі будівництва самочинного об`єкта. Правильно вказала, що до прийняття новоствореного нерухомого майна 
		до експлуатації та його державної реєстрації право власності на таке майно не виникає, а особи, які його споруджували, є власниками лише матеріалів, обладнання, використаних у процесі будівництва. Однак виснувала, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, 
		а іншій присудити компенсацію; визнаючи право власності на матеріали 
		й обладнання, суд у рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання [постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22)].
		38.            Проте цей висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування абзацу першого частини третьої статті 331 ЦК України потребує конкретизації, зокрема з огляду на інший її висновок, сформульований у постанові 
		від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) щодо поділу неподільного рухомого майна.
		39.            Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже визначилася з поділом неподільних речей у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), то мала б узгодити з її висновками у вказаній справі підхід до поділу будматеріалів, обладнання тощо, використаних для самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, 
		але не введеного в неї, оскільки значна частина цих матеріалів, обладнання тощо невіддільна від самого будинку.
		40.            На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у справах щодо поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, яке є самочинним, право позивача має бути захищене аналогічно, 
		як і у випадку з поділом неподільного рухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21): 1) або за його позовом про визнання за ним права власності на всі будівельні матеріали, обладнання тощо, використані у процесі будівництва, зі стягненням з нього на користь іншого співвласника компенсації вартості їх частини (у такому разі позивач має її внести на депозит суду), 2) або за його позовом про стягнення з іншого співвласника компенсації вартості частини використаних у процесі будівництва будівельних матеріалів, обладнання тощо з визнанням за цим іншим співвласником права власності 
		на всі такі матеріали, обладнання (у такому разі позивач фактично відмовляється від його права власності на них).
		41.            З урахуванням наведеного колегія суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що існують підстави для відступу від викладених у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) висновків щодо застосування 
		у подібних правовідносинах припису абзацу першого частини третьої статті 331 ЦК України, а саме про те, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати за сторонами спору право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку; визнаючи таке право, суд у рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. 
		42.            Вказаний відступ полягатиме у формулюванні висновку, що відповідатиме підходу Великої Палати Верховного Суду, викладеному у її постанові 
		від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), тобто поширення підходу щодо поділу неподільних речей на спори про поділ будматеріалів, обладнання тощо, використаних для самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, оскільки значна частина цих матеріалів, обладнання тощо невіддільна від самого будинку. 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		43.            Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для прийняття цієї справи до розгляду з таких мотивів. 
		44.            Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		45.            У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, 
		що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також 
		і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		46.            Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
		47.            Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
		48.            Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки 
		в протилежному випадку це б унеможливлювало суду виправлення своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
		49.            В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		50.            Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		51.            Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. 
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або 
		їх правового регулювання [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17(пункт 41)].
		52.            Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		53.            Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду.
		54.            У справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, 
		спір стосується самочинного будівництва, зокрема самочинно реконструйованого будинку, який не прийнято в експлуатацію та на який не зареєстровано право власності за повної готовності до експлуатації і фактичним його використанням за призначенням. 
		55.            За обставинами цієї справи сторони здійснили самочинне будівництво 
		та не оформили право власності на відповідний об`єкт, зберігаючи за собою право спільної сумісної власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, з яких цей об`єкт споруджений. Тому позивач просив суд визнати за ним право власності на частину матеріалів, обладнання тощо, використаних 
		у процесі будівництва (реконструкції) будинку за час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та їхнього перебування у шлюбі.
		56.            У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ, від висновків в якій має намір відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання відступу від висновків щодо застосування статей 328, 331, 376 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, 
		і наявності у зв`язку із таким відступом у подружжя права на визнання 
		в судовому порядку права власності на самочинно побудований, реконструйований об`єкт нерухомого майна (а не матеріали й конструкції, з яких він побудований і перелік яких точно встановити достатньо складно), 
		який знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві власності 
		чи користування (оренди) подружжю (одному з них), та відповідає містобудівній документації, цільовому призначенню земельної ділянки і вимогам щодо надійної і безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта, з подальшим прийняттям в експлуатацію 
		у передбаченому чинним законодавством порядку. 
		57.            У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, 
		що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації 
		та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа 
		є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		58.            У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) 
		ці матеріали чи обладнання.
		59.            Аналогічні висновки зробив Верховний Суд України у постановах 
		від 18 листопада 2015 року справі № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, підстав 
		для відступу від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачала.
		60.            Так, упостанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 Верховний Суд України звернув увагу, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації 
		і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, 
		не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм 
		і правил підлягати поділу між ними (схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року № 6-159цс15, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала).
		61.            Необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, 
		яку обґрунтовує колегія суддів, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів. 
		 
		62.            Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок (правова позиція) -це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21).
		63.            Обґрунтовуючи передбачену частиною четвертою статті 403 ЦПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів указує на необхідність відступлення від висновку, викладеного 
		в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12квітня 2023 року у справі № 511/2303/19(провадження № 14-56цс22), зокрема про можливість визнання судом за сторонами спору права власності на будівельні матеріали 
		і конструктивні елементи будинку (за умови неможливості поділу незакінченим будівництвом об`єкта) із зазначенням у судовому рішенні цих матеріалів чи обладнання.
		64.            Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду пропонує поширити на правовідносини щодо поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, яке є самочинним, підхід щодо способу захисту прав позивача, застосований щодо поділу неподільного рухомого майна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), про визнання автомобіля спільним майном подружжя, припинення права спільної сумісної власності, визнання права на автомобіль та стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності.
		65.            Зазначений відступ, за висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, має полягати 
		у формулюванні висновків, що у справах щодо поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, яке є самочинним, право позивача має бути захищене: 
		1) або за його позовом про визнання за ним права власності на всі будівельні матеріали, обладнання тощо, використані у процесі будівництва, зі стягненням з нього на користь іншого співвласника компенсації вартості  їх частини (у такому разі позивач має її внести на депозит суду), 2) або за його позовом про стягнення з іншого співвласника компенсації вартості  частини використаних у процесі будівництва будівельних матеріалів, обладнання тощо з визнанням за цим іншим співвласником права власності на всі такі матеріали, обладнання 
		(у такому разі позивач фактично відмовляється від його права власності на них).
		 
		66.            Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила, у тому числі, з того, що будматеріали, обладнання тощо, використані у процесі самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, неможливо відділити 
		від самого об`єкта будівництва без завдання їм усім або окремим із них шкоди та зниження відповідно їхньої економічної цінності. А їхня оборотоздатність 
		без відділення від об`єкта будівництва неможлива. Тому варіант визнання судом права власності позивача на половину будматеріалів, обладнання тощо не дозволить жодній зі сторін вільно користуватися та розпоряджатися таким майном, оскільки воно вже використане у самочинному будівництві конкретного об`єкта, який інша сторона спору використовує для проживання без введення його в експлуатацію. Ні визнання за одним із подружжя права власності на матеріали, обладнання тощо, ні визначення часток сторін спору у праві спільної часткової власності на ці матеріали, обладнання тощо не вирішить спір, а буде передумовою для нового звернення до суду з вимогою про присудження одній зі сторін компенсації за її будматеріали, обладнання тощо за рахунок іншої сторони.
		67.            Формулювання висновків, про які просить колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, спрямоване на визначення способів поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають 
		у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, 
		яке є самочинним. За запропонованим підходом виключається можливість поділу таких матеріалів між сторонами в натурі або із визначенням часток 
		у праві на ці матеріали.
		68.            Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12квітня 2023 року 
		у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) не вирішувала питання щодо належності / неналежності способів поділу такого майна та сформувала загальний висновок, що за умови неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
		69.            За висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України 
		від 27 травня 2015 року № 6-159цс15, від 16 грудня 2015 року у справі 
		№ 6-2710цс15, від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм 
		і правил підлягати поділу між ними.
		70.            Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично не погоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), щодо можливості поділу незакінченого будівництвом будинку у спосіб визнання за сторонами права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, оскільки, за доводами колегії суддів, такий спосіб не приведе до вирішення спору, а буде передумовою для нового звернення до суду. 
		71.            Стала практика Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України) свідчить про те, що за умовинеможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, зокрема якщо такий поділ можливий з дотриманням будівельних норм і правил, 
		або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, 
		а іншій присудити компенсацію.
		72.            При цьому відсутні підстави для зміни цієї практики лише з тих мотивів, 
		що зазначає колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду. Сама по собі позиція колегії суддів про належність способу захисту прав у справах щодо поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, яке є самочинним, аналогічно, як і у випадку з поділом неподільного рухомого майна, такою підставою не є, та не свідчить про вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміну суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
		73.            Колегія суддів не навела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від попереднього правового висновку, якими, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) 
		чи зміна суспільного контексту.
		74.            З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для прийняття цієї справи до розгляду для вирішення питання щодо відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		75.            Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права 
		у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні 
		Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		76.            Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1.                 Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва (реконструкції) будинку, повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		2.                 Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		3.                 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                  І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                       М. В. Мазур
		О. Л. Булейко                                                         С. Ю. Мартєв
		                                    Ю. Л. Власов                                                          С. О. Погрібний
		М. І. Гриців                                                             О. В. Ступак
		Ж. М. Єленіна                                                        І. В. Ткач
		                                    І. В. Желєзний                                                        О. С. Ткачук
		Л. Ю. Кишакевич                                                  В. Ю. Уркевич
		В. В. Король                                                           Є. А. Усенко 
		С. І. Кравченко                                                      Н. В. Шевцова
		О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...