Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/6323/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 16.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/6323/23-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. 
		Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 
		16 липня 2024 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Драчук Т. О. 
		суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Захід» до Чернівецької митниці про визнання протиправними і скасування рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		в вересні 2023 року позивач, - ПП "Захід", звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/00077/2 від 13.03.2023, № UA408000/2023/00082/2 від 16.03.2023, № UA408000/2023/00084/2 від 20.03.2023.
		Також, позивач просив визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000377 від 13.03.2023, №408020/2023/000397 від 16.03.2023, №408020/2023/000411 від 20.03.2023.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано прийняте Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000077/2 від 13.03.2023.
		Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000377 від 13.03.2023 року.
		Визнано протиправним та скасовано прийняте Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000082/2 від 16.03.2023 року.
		Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000397 від 16.03.2023 року.
		Визнано протиправним та скасовано прийняте Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 року.
		Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000411 від 20.03.2023 року.
		Стягнуто з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Захід» судові витрати у виді судового збору в розмірі 16104 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн 00 коп.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Захід" зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 32333300.
		13 березня 2023 року з метою митного оформлення товару (дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 3мм) позивачем подано митному органу митну декларацію №23UA408020018636U0, згідно з якою фактурна вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 14250,11 доларів США (а.с. 37), а митна вартість даного товару згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA408000/2023/000077/2 від13.03.2023 року становить 15829,25 дол. США (а.с. 47).
		З митної декларації №23UA408020018636U0 та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000377, вбачається, що вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А на виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з названою декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:
		- 0271 Пакувальний лист №0000118211 від 09.03.2023;
		- 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118211 від 09.03.2023;
		- 0730 Автотранспортна накладна №825801 від 09.03.2023;
		- m3000 Некласифікований комерційний документ б/н від 10.01.2023;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023;
		- 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №363 від 10.03.2023;
		- 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №100323/1 від 10.03.2023;
		- m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0000047 від 13.01.2023;
		- m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.01.2023;
		- m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-0014 від 13.01.2023;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;
		- m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018;
		- m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022;
		- 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118211 від 09.03.2023;
		- m9000 Декларація якості від 20.04.2022;
		- m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023;
		- 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 10.03.2023;
		- m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022;
		- 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA979969 від 10.03.2023 (а.с. 48).
		Також, 16.03.2023 з метою митного оформлення товару (дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4мм) позивачем подано митному органу митну декларацію №23UA408020019408U4, згідно з якою фактурна вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 12651,61 доларів США (а.с. 50), а митна вартість даного товару згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA408000/2023/000082/2 від 16.03.2023 року становить 13690,75 дол. США (а.с. 60).
		З митної декларації №23UA408020019408U4 та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000397, вбачається, що вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А на виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з названою декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:
		- 0271 Пакувальний лист №0000118264 від 13.03.2023;
		- 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118264 від 13.03.2023;
		- 0730 Автотранспортна накладна №825578 від 13.03.2023;
		- m3000 Некласифікований комерційний документ  комерційна пропозиція б/н від 14.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023;
		- 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №407 від 14.03.2023;
		- 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №130323/1 від 13.03.2023;
		- m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0001335 від 21.12.2022;
		- m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 14.12.2022;
		- m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-378 від 20.12.2022;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;
		- m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018;
		- m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022;
		- 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118264 від 13.03.2023;
		- m9000 Декларація якості від 20.04.2022;
		- m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023;
		- 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 14.03.2023;
		- m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022;
		- 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA981421 від 14.03.2023 (а.с. 61-62).
		Крім цього 20.03.2023 з метою митного оформлення товару (дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4мм) позивачем подано митному органу митну декларацію №23UA408020020204U2, згідно з якою фактурна вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 25303,22 доларів США (а.с. 64), а митна вартість даного товару згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 року становить 27381,51 дол. США (а.с. 82).
		З митної декларації №23UA408020020204U2 та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/000411, вбачається, що вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А на виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з названою декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:
		- 0271 Пакувальний лист №0000118311 від 14.03.2023;
		- 0271 Пакувальний лист №0000118341 від 15.03.2023;
		- 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118311 від 14.03.2023;
		- 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118341 від 15.03.2023;
		- 0730 Автотранспортна накладна №825662 від 14.03.2023;
		- 0730 Автотранспортна накладна №825831 від 15.03.2023;
		- m3000 Некласифікований комерційний документ  комерційна пропозиція б/н від 14.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022;
		- m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023;
		- 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №412 від 15.03.2023;
		- 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №425 від 16.03.2023;
		- 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №150323/1 від 15.03.2023;
		- 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №160323/1 від 16.03.2023;
		- m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0001335 від 21.12.2022;
		- m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 14.12.2022;
		- m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-378 від 20.12.2022;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;
		- m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;
		- m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018;
		- m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022;
		- 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118311 від 14.03.2023;
		- 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118341 від 15.03.2023;
		- m9000 Декларація якості від 20.04.2022;
		- m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023;
		- 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 15.03.2023;
		- 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 16.03.2023;
		- m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022;
		- 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA982129 від 15.03.2023
		- 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA982469 від 16.03.2023 (а.с. 83-84).
		При перевірці указаних документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
		- згідно п. 3.2 контракту від 06.12.2018 № TGBZ-061218 поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;
		- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367, від 31.08.2022 №369, від 23.12.2022 №389, від 30.12.2022 №391 та від 18.01.2023 №396 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 3300000 дол. США. При цьому, у гр. 42 митної декларації зазначена фактурна вартість 14250,11 дол. США. В листі ПП «Захід» від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що за період з 01 березня по 18 січня 2023 за контрактом від 06.12.2018 №TGBZ-061218 сума оплати склала 7 788 705,55 дол. США. У зв`язку з вищевикладеним неможливо перевірити факт оплати саме даної партії товару;
		- відповідно до п.4.1 контракту від 06.12.2018 № TGBZ-061218 оплата здійснюється банківським переказом на протязі 120 днів з моменту вивантаження в порту призначення або в міру реалізації, а відповідно до інвойсів - оплата готівкою протягом 60 днів з дати транспортного документа. В листі ПП «Захід» від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що із початку військових дій на території України за контрактом від 06.12.2018 №TGBZ-061218 оплата здійснюється на умовах передплати або згідно Договору банківської гарантії з AT «УКРЕКСІМБАНК» по мірі необхідності. Змін до контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218 щодо нових умов оплати не надано. У зв`язку з чим неможливо перевірити порядок оплати за партію товару;
		- згідно п. 1.1 Договору від 18.04.2022 № 1/18/04 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачена наявність Заявок Замовника, які до митного оформлення не надано. Пояснень зданого приводу не надходило;
		- експертні висновки Миколаївської торгово-промислової палати щодо визначення діапазону ринкових цін на ввезений в Україну товар з Болгарії, у графі «Аналіз ринку продажу» зазначено лише посилання на Інтернет ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі і потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень. Також у даному висновку експертом проведений аналіз та експертиза інвойсів, які не стосуються даної поставки.
		Вказані висновки зазначені відповідачем в усіх Рішення про коригування митної вартості, що є предметом даного спору, а саме: №UA408000/2023/000077/2 від 13.03.2023, №UA408000/2023/000082/2 від 16.03.2023, №UA408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 (а.с. 47, 60, 82).
		Додатково відповідач у рішенні про коригування митної вартості №UA408000/2023/000077/2 від 13.03.2023 зазначив:
		- документ від 10.01.2023 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника;
		- листом TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 10.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано.
		Додатково відповідач у рішенні про коригування митної вартості №UA408000/2023/000082/2 від 16.03.2023 зазначив:
		- документ від 14.12.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника;
		- листом TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 14.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано.
		Додатково відповідач у рішенні про коригування митної вартості №UA408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 зазначив:
		- документ від 14.12.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника;
		- листами TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 15.03.2023, від 16.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано.
		У зв`язку з цим відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
		- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни з документальним підтвердженням числових значень);
		- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);
		- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
		Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		У рішеннях про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000077/2 від 13.03.2023, №UA408000/2023/000082/2 від 16.03.2023, №UA408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 вказано, що декларантом не подано жодного додаткового документа.
		За результатом розгляду митної декларації №23UA408020018636U0 та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000077/2 від 13.03.2023.
		За результатом розгляду митної декларації №23UA408020019408U4 та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000082/2 від 16.03.2023.
		За результатом розгляду митної декларації №23UA408020020204U2 та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000084/2 від 20.03.2023.
		Як вбачається з указаних рішень про коригування митної вартості товарів, у них, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів. Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UA408020/2023/14001 від 24.02.2023 «Дзеркала склянні, без рами, у листах завтовшки 4 мм, MIRROR, 4 mm. - 2144.34 кв.м Використовується для виготовлення меблів. Торговельна марка SISECAM. Виробник Trakya Glass Bulgaria EAD. Країна виробництва BG», рівень митної вартості 1,12 USD/кг. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в Рішенні про коригування митної вартості.
		Отже, згідно Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000077/2 від 13.03.2023 року заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару згідно митної декларації №23UA408020018636U0 від 13.03.2023 була фактично скорегована митним органом з 0,74 $/кг (15289,25 $ / 20511 кг ) на 1,12 $/ кг (22972,32 $ / 20511 кг), в результаті чого сума митних платежів збільшилась на 56191,81 грн, що вбачається з митної декларації №23UA408020018795U6 від 13.07.2023 року, яка була подана до митного органу позивачем з урахуванням вимог названого рішення.
		Таким чином, згідно Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000082/2 від 16.03.2023 заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару згідно митної декларації №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 була фактично скорегована митним органом з 0,65 $/кг (13690,75 $ / 20826 кг ) на 1,12 $/ кг (23325,12 $ / 20826 кг), в результаті чого сума митних платежів збільшилась на 70463,07 грн, що вбачається з митної декларації №23UA408020019586U0 від 16.03.2023, яка була подана до митного органу позивачем з урахуванням вимог названого рішення.
		Як слідує зі змісту Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару згідно митної декларації №23UA408020020204U2 від 20.03.2023 була фактично скорегована митним органом з 0,65 $/кг (27381,51 $ / 41652 кг ) на 1,12 $/ кг (46650,24 $ / 41652 кг), в результаті чого сума митних платежів збільшилась на 140926,12 грн, що вбачається з митної декларації №23UA408020020403U8 від 20.03.2023, яка була подана до митного органу позивачем з урахуванням вимог названого рішення.
		За таких обставин, не погоджуючись із Рішеннями про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000077/2 від 13.03.2023, №UА408000/2023/000082/2 від 16.03.2023, №UА408000/2023/000084/2 від 20.03.2023 та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Приватне підприємство «Захід» звернулося до суду з цим позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 06 грудня 2018 року між Тракія Глас Болгарія ЄAД / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218 (далі - Контракт, Договір).
		Відповідно до пункту 1.1. продавець зобов`язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах.
		Згідно пункту 2.1.-2.2 Контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця та зазначаються у доларах США. У вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.
		Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що товари поставлені відповідно до цього Контракту, будуть оплачені шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 120 днів з моменту вивантаження товарів в порту призначення або по мірі реалізації товарів.
		Відповідно до пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту  кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах продавця в метрах квадратних.
		Додатковими угодами від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022 сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари», вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).
		Відповідно до інвойсу №0000118211 від 09 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 3 мм. на загальну суму 14250,15 доларів США (2794,14 кв.м. * 5,10 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 10.03.2023 року Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118211 від 09 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  14250,15 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  14250,11 доларів США.
		За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №23UA408020018636U0 від 13.03.2023 року фактурної вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)  14250,11 доларів США.
		Відповідно до інвойсу №0000118264 від 13 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 14.03.2023 року Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118264 від 13 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 року фактурної вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)  12651,61 доларів США.
		Відповідно до інвойсу №0000118311 від 14 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 15.03.2023 року Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118311 від 14 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		Відповідно до інвойсу №0000118341 від 15 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 16.03.2023 року Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118341 від 15 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №23UA408020020204U2 від 20.03.2023 року фактурної вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)  25303,22 доларів США (12651,61 доларів США за інвойсом №0000118311 від 14 березня 2023 року та 12651,61 доларів США за інвойсом №0000118341 від 15 березня 2023 року.
		Згідно наявних у справі платіжних доручень в іноземній валюті №366 від 25.08.2022 року, №367 від 29.08.2022 року, № 369 від 31.08.2022 року, №389 від 23.12.2022 року, №391 від 30.12.2022 року. №396 від 18.01.2023 року позивачем здійснено передплату за договором №TGBZ-061218 від 06.12.2018 року на суму 550000 дол. США, 750000 дол. США, 950000 дол. США, 100000 дол. США, 500000 дол. США та 450000 дол. США відповідно (а.с. 32-34).
		Відносно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні щодо ненадання позивачем до митного оформлення замовлень покупця суд першої інстанції вважає такі необґрунтованими, оскільки умовами договору не встановлено окремої письмової форми для замовлення покупця, як і не вказано що такі документи є невід`ємною частиною Контракту або ж є обов`язковими для формування вартості товару.
		Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до митних декларацій №23UA408020018636U0 від 13.03.2023, №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 та №23UA408020020204U2 від 20.03.2023 додано достатньо документів, які підтверджують визначену декларантом митну вартість товарів.
		Відтак, твердження відповідача про наявність наведених вище розбіжностей у зв`язку з неподанням замовлень покупця суд вважає безпідставними, оскільки такі фактично не мали впливу на правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом  за ціною договору
		Відносно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про неможливість перевірити факт оплати саме тієї партії товару яка оформлювалася в митних деклараціях та порядок оплати за партію товару, то такі суд оцінює критично, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
		До того ж, розбіжності у сумах здійсненої передоплати за контрактом на продаж №TGBZ-061218 від 06.12.2018 із вартістю ввезеного за митними деклараціями №23UA408020018636U0 від 13.03.2023, №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 та №23UA408020020204U2 від 20.03.2023 товару не впливають на правильність визначення митної вартості товару конкретного постачання за вказаними ВМД та не можуть бути однією з підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості.
		При цьому умовами контракту на продаж №TGBZ-061218 від 06.12.2018 та додатковою угодою від 12.12.2019 передбачено декілька опцій здійснення оплати за цим договором, в тому числі зафіксовано право покупця здійснювати передоплату за товар. Суму такої передоплати умовами контракту та додаткової угоди сторонами цього Контракту не визначено.
		Щодо доводів митного органу з приводу ненадання заявок замовника на здійснення міжнародного перевезення, суд першої інстанції зазначив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "АФ-ТРАНС" (Перевізник) укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №1/18/04 від 18.04.2022, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов Заявок замовника, а Замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (а.с. 86-87).
		На підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано до митної декларації №23UA408020018636U0 від 13.03.2023  довідку №100323/1 від 10.03.2023, згідно якої транспортні витрати становлять 38000 грн та рахунок на оплату №363 від 10.03.2023; до митної декларації №23UA408020019408U4 від 16.03.2023  довідку №130323/1 від 13.03.2023, згідно якої транспортні витрати становлять 38000 грн та рахунок на оплату №407 від 14.03.2023; до митної декларації №23UA408020020204U2 від 20.03.2023  довідки №150323/1 від 15.03.2023 та №160323/1 від 16.03.2023, згідно яких транспортні витрати становлять по 38000 грн за кожною довідкою та рахунки на оплату №412 від 15.03.2023 та №425 від 16.03.2023.
		Суд першої інстанції зазначив, що для надання митному органу інформації перевізником позивача були складені спеціальні документи, а саме: довідки про транспортні послуги, що по суті є калькуляціями транспортних витрат, які містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів (реквізити сторін, сума та валюта платежу, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR), що дає можливість повністю ідентифікувати відповідні рахунки та довідки про транспортні витрати з відповідною поставкою.
		Поряд з цим, ненадання позивачем до митного оформлення заявок на перевезення не впливає на митну вартість оцінюваного товару, а заявлена митна вартість в частині відповідних транспортних витрат може бути визнана на підставі інших документів, наданих до митного оформлення.
		Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 13.01.2023 №120-0014, від 20.12.2022 №120-378 щодо визначення діапазону ринкових цін на ввезений товар у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень суд першої інстанції зазначив, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440 (далі  Стандарт), відсутній обов`язок оцінювача формувати додатки до висновку.
		Пункт 56 Стандарту, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		А відтак, застосування відповідачем до поданих декларантом Висновків Миколаївської торгово-промислової палати від 13.01.2023 №120-0014, від 20.12.2022 №120-378 діапазону ринкових цін на ввезений товар положень пункту 56 Стандарту суд першої інстанції вважає помилковим, та як наслідок, неврахування митним органом вказаного висновку для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, на переконання суду, є необґрунтованим.
		Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що прайс-лист не є документом, який підтверджує митну вартість, а подається на вимогу митного органу за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 53 МК України.
		Жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
		Щодо доводів про ненадання інвойсів та митних декларацій країни відправлення з виправленими відомостями щодо вартості товару, то такі суд вважає безпідставними, адже декларантом надано листи від продавця про допущення технічних помилок при написанні загальної вартості товару в інвойсах.
		Крім того, оригінали інвойсу та експортної декларації неможливо «виправити», оскільки вони подаються митним органам до подання ЕМД та містять митні «штампи», що було достовірно відомо митному органу.
		Згідно інвойсу №0000118211 від 09 березня 2023 року та листа б/н від 10.03.2023 розбіжність фактурної вартості товару заявленої у МД №23UA408020018636U0 від 13.03.2023 становить 0,04 доларів США.
		Відповідно до №0000118264 від 13 березня 2023 року та листа б/н від 14.03.2023 розбіжність фактурної вартості товару заявленої у МД №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 становить 0,06 доларів США.
		Як слідує з інвойсів №0000118311 від 14 березня 2023 року, №0000118341 від 15 березня 2023 року та листів б/н від 15.03.2023, б/н від 16.03.2023 розбіжність фактурної вартості товару заявленої у МД №23UA408020020204U2 від 20.03.2023 в сукупності становить 0,08 доларів США.
		На переконання суду першої інстанції наведені розбіжності не впливають на заявлену митну вартість товарів. Натоміть декларант надав письмові пояснення, які узгоджуються із всіма іншими документами, а тому відповідні обставини не є правомірною підставою для коригування митної вартості, а тому відповідач діяв протиправно.
		Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
		Щодо зобов`язання подати інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару позивачем до митної декларації було подано контракт на продаж №TGBZ-061218 від 06.12.2018 та додаткові угоди, відповідно до яких встановлюються дві опції оплати: передплата та оплата після отримання товару, платіжні інструкції в іноземній валюті №366 від 25.08.2022, №367 від 29.08.2022, № 369 від 31.08.2022, №389 від 23.12.2022, №391 від 30.12.2022. №396 від 18.01.2023, що, на думку суду, є достатнім підтвердження вартості товару.
		Відносно зобов`язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано: Договір №1/18/04 від 15.04.2022, довідку №100323/1 від 10.03.2023, довідку №130323/1 від 13.03.2023, довідку №150323/1 від 15.03.2023, прибуткові накладні №ПН-0001335 від 21.12.2022 та №ПН-0000047 від 13.01.2023, рахунки на оплату транспортних послуг №363 від 10.03.2023, №407 від 14.03.2023, №412 від 15.03.2023 та №425 від 16.03.2023 (а.с. 41  на звороті, 54  на звороті, 68 - на звороті, 74  на звороті, 94, 98).
		Що стосується зобов`язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то у довідках №100323/1 від 10.03.2023, №130323/1 від 13.03.2023, №150323/1 від 15.03.2023 зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось.
		На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними й підлягають скасуванню.
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваних рішеннях зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість у МД №UA408020/2023/14001 від 24.02.2023 року.
		Однак, усупереч обов`язку, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, відповідачем у ході розгляду цієї справи МД №UA408020/2023/14001 від 24.02.2023 не надано та, відповідно, не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.
		Наведене дає додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товару.
		В частині судових витрат суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі платіжних інструкцій №5181 від 14 вересня 2023 року та №5217 від 03 жовтня 2023 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 16104 грн 00 коп., то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Щодо сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги від 02 вересня 2022 року, укладений між Адвокатським бюро «Колесніков Лігал» та Приватним підприємством «Захід»; додаткову угоду №КМВ-01/22-23 від 27 березня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги від 02 вересня 2022 року; договір про внесення змін від 22 травня 2023 року до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №118 від 08 листопада 2023 року про оплату за представництво інтересів у суді першої інстанції справа №600/6323/23-а; детальний опис наданих послуг №ДО/600-6323-23/01 від 13 грудня 2023 року.
		При цьому, як вбачається з детального опису наданих послуг №ДО/600-6323-23/01 від 13 грудня 2023 року, сума 15000,00 грн складається з:
		- підготовки позовної заяви та її подання, в тому числі, аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справ, формування комплектів документів для суду та відповідача (пункт 1);
		- підготовка відповіді на відзив, включно із аналізом відзиву, перевірки практики ВС та ЄСПЛ, на яку посилався відповідач.
		Таким чином, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.
		Однак, суд першої інстанції зазначив, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.
		Водночас, матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7500,00 грн, які співмірні із складністю справи; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме в сумі 7500,00 гривень.
		У зв`язку із тим, що цей позов задоволено повністю, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 23604,00 грн (у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 16104,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн) за рахунок його бюджетних асигнувань.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
		Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
		Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
		Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
		Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації №23UA408020018636U0 від 13.03.2023, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи: 0271 Пакувальний лист №0000118211 від 09.03.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118211 від 09.03.2023; 0730 Автотранспортна накладна №825801 від 09.03.2023; m3000 Некласифікований комерційний документ б/н від 10.01.2023; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №363 від 10.03.2023; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №100323/1 від 10.03.2023; m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0000047 від 13.01.2023; m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.01.2023; m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-0014 від 13.01.2023; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022; m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018; m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022; 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118211 від 09.03.2023; m9000 Декларація якості від 20.04.2022; m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023; 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 10.03.2023; m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022; 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA979969 від 10.03.2023 (а.с. 48).
		До митної декларації №23UA408020019408U4 від 16.03.2023, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи: 0271 Пакувальний лист №0000118264 від 13.03.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118264 від 13.03.2023; 0730 Автотранспортна накладна №825578 від 13.03.2023; m3000 Некласифікований комерційний документ  комерційна пропозиція б/н від 14.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №407 від 14.03.2023; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №130323/1 від 13.03.2023; m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0001335 від 21.12.2022; m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 14.12.2022; m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-378 від 20.12.2022; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022; m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018; m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022; 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118264 від 13.03.2023; m9000 Декларація якості від 20.04.2022; m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023; 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 14.03.2023; m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022; 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA981421 від 14.03.2023 (а.с. 61-62).
		До митної декларації №23UA408020020204U2 від 20.03.2023, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи: 0271 Пакувальний лист №0000118311 від 14.03.2023; 0271 Пакувальний лист №0000118341 від 15.03.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118311 від 14.03.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) №0000118341 від 15.03.2023; 0730 Автотранспортна накладна №825662 від 14.03.2023; 0730 Автотранспортна накладна №825831 від 15.03.2023; m3000 Некласифікований комерційний документ  комерційна пропозиція б/н від 14.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 23.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №391 від 30.12.2022; m3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №396 від 18.01.2023; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №412 від 15.03.2023; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №425 від 16.03.2023; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №150323/1 від 15.03.2023; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №160323/1 від 16.03.2023; m3011 Виписка з бухгалтерської документації №ПН-0001335 від 21.12.2022; m3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 14.12.2022; m3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-378 від 20.12.2022; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021; m4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022; m4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018; m4301 Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022; 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118311 від 14.03.2023; 7012 Декларація  інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000118341 від 15.03.2023; m9000 Декларація якості від 20.04.2022; m9000 Лист покупця №19/01-23 від 19.01.2023; 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 15.03.2023; 9000 Лист продавця щодо помилки б/н від 16.03.2023; m9604 Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022; 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA982129 від 15.03.2023; 9610 Копія митної декларації країни відправлення №23BG004011AA982469 від 16.03.2023 (а.с. 83-84).
		Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
		Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
		Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
		Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
		Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
		Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
		Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
		Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало те, що під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності (рішення №UA408000/2023/000077/2 від 13.03.2023, №UA408000/2023/000082/2 від 16.03.2023, №UA408000/2023/000084/2 від 20.03.2023).
		Додатково зазначено, що документ від 10.01.2023 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника; листом TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 10.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано; документ від 14.12.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника; листом TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 14.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано; документ від 14.12.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника; листами TRAKYA GLASS BULGARIA EAD від 15.03.2023, від 16.03.2023 повідомляється про помилки в інвойсі та митній декларації країни відправлення щодо вартості товару, документів з виправленими відомостями не надано.
		В свою чергу, відповідачем митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UA408020/2023/14001 від 24.02.2023 «Дзеркала склянні, без рами, у листах завтовшки 4 мм, MIRROR, 4 mm. - 2144.34 кв.м Використовується для виготовлення меблів. Торговельна марка SISECAM. Виробник Trakya Glass Bulgaria EAD. Країна виробництва BG», рівень митної вартості 1,12 USD/кг.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018 між Тракія Глас Болгарія ЄAT / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218.
		За умовами контракту продавець зобов`язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункту 1.1; 3.1) з оплатою із відстроченням платежу на протязі 120 днів після відвантаження товару у порту або мірі реалізації (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700 000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10).
		Пунктом 2.2 Контракту визначено, що у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.
		Згідно пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту  кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах правця в метрах квадратних.
		Додатковими угодами від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022 сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари»; вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).
		ПП «Захід» здійснено оплати за Контрактом згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті: №366 від 25.08.2022 року  550000,00 дол. США, №367 від 29.08.2022 року  750 000,00 дол. США, №369 від 31.08.2022 року  950000,00, №389 від 23.12.2022 року  100000 дол. США, №391 від 30.12.2022 року  500000 дол. США та №396 від 18.01.2023 року  450000 дол. США).
		Trakya Glass виставила інвойси:
		- №0000118211 від 09 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 3 мм. на загальну суму 14250,15 доларів США (2794,14 кв.м. * 5,10 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 10.03.2023 Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118211 від 09 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  14250,15 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  14250,11 доларів США.
		- №0000118264 від 13 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 14.03.2023 Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118264 від 13 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		- №0000118311 від 14 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 15.03.2023 Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118311 від 14 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		-№0000118341 від 15 березня 2023 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар  дзеркала 4 мм. на загальну суму 12651,57 доларів США (2144,34 кв.м. * 5,90 дол. США (ціна з кв.м.).
		Згідно листа б/н від 16.03.2023 Trakya Glass Bulgaria EAD повідомив про допущену технічну помилку в інвойсі №0000118341 від 15 березня 2023 року, а саме невірно вказано загальна вартість товару  12651,57 доларів США. У зв`язку з допущеними ним помилкою, просив вважати загальну вартість товару  12651,61 доларів США.
		Аналогічна вартість товару зазначена продавцем Trakya Glass Bulgaria EAD у митних деклараціях країни відправлення:
		- №23BG004011AA979969 від 10.03.2023 на суму 14250,15 дол. США (а.с.43);
		- №23BG004011AA981421 від 14.03.2023 на суму 12651,57 дол. США (а.с.56);
		- №23BG004011AA982129 від 15.03.2023 на суму 12651,57 дол. США (а.с.70);
		- №23BG004011AA982469 від 16.03.2023 на суму 12651,57 дол. США (а.с.76).
		З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №23UA408020018636U0 від 13.03.2023 вартості товару  "дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 3 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в документах  14250,11 доларів США, з урахуванням листа від виробника; МД №23UA408020019408U4 від 16.03.2023 вартості товару  дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в документах, з урахуванням листа від виробника  12651,61 доларів США; МД №23UA408020019408U2 від 20.03.2023 вартості товару  дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в документах, з урахуванням листа від виробника  25303,22 доларів США.
		Відносно посилань відповідача в оскаржуваних рішеннях щодо ненадання позивачем до митного оформлення пропозицій продавця та замовлень покупця суд вважає такі необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Так, згідно умов контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця та зазначаються у доларах США, а поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця.
		Водночас, умовами договору не встановлено окремої письмової форми для пропозицій продавця або ж для замовлення покупця, як і не вказано що такі документи є невід`ємною частиною Контракту або ж є обов`язковими для формування вартості товару.
		Щодо доводів про зазначення у платіжних дорученнях, наданих на підтвердження митної вартості ввезених товарів лише номеру контракту, то такі суд вважає безпідставними, адже відповідачем в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано як саме посилання в платіжних доручень лише на номер контракту впливає на визначення митної вартості ввезеного товару.
		При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що згідно карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалися Додаткові угоди від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022, згідно яких сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар.
		Тобто умови Контракту та додаткових угод передбачають різні варіації оплат товару: на умовах відстрочення платежу до 120 днів (п. 4.1.), на строк 180 днів на умовах банківської гарантії (розділ 10); по передоплаті (додаткова угода від 12.12.2019 року).
		Стосовно неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 13.01.2023 №120-0014, від 20.12.2022 №120-378 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару, колегія суддів зазначає, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, відсутній обов`язок оцінювача формувати додатки до висновку.
		Експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.
		Крім того, експертний висновок про вартісні характеристики товару не повинен, в обов`язковому порядку, відповідати вимогам Постанови №1440 («Стандарт оцінки»), як вважає митний орган.
		Стандарт оцінки затверджений на підставі частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За змістом частини 6 вказаної статті стандарти є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Пункт 56 «Стандарту оцінки», на який посилається відповідач, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Тоді як, частина 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.
		Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість дзеркала 3 мм відповідає ринковій ціні (діапазон від 2,5 до 9 дол. США за 1 кв.м) та 4 мм відповідає ринковій ціні (діапазон від 3 до 10 дол. США за 1 кв.м).
		Щодо неналежного документування асортименту продукції, а саме те, що документ заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містять відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника, колегія суддів зазначає, що в розрізі правової позиції Верховного Суду, яка викладена в його постанові 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, в якій наголошено, що по - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
		Стосовно складової митної вартості «перевезення», то як вбачається із переліку документів, які описані у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за кожною ЕМД декларант надав митному органу договір перевезення, рахунок на оплату із зазначенням вартості перевезення, зокрема до митної території України, довідку перевізника із зазначенням аналогічних відомостей, а також міжнародну ТТН (CMR). Отже позивач долучив документи, які передбачені пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України - «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».
		Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на раніше визначену митну вартість схожих товарів та зауважує, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.
		Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
		Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
		Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.
		З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч.2 ст.53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.
		Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
		З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
		Щодо висновків суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить із наступного.
		Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
		Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Як передбачено п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з ч.7, 9 ст.139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
		Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
		Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
		Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
		Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.
		Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
		На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду першої інстанції надав: договір про надання правничої допомоги від 02 вересня 2022 року, укладений між Адвокатським бюро «Колесніков Лігал» та Приватним підприємством «Захід»; додаткову угоду №КМВ-01/22-23 від 27 березня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги від 02 вересня 2022 року; договір про внесення змін від 22 травня 2023 року до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №118 від 08 листопада 2023 року про оплату за представництво інтересів у суді першої інстанції справа №600/6323/23-а; детальний опис наданих послуг №ДО/600-6323-23/01 від 13 грудня 2023 року..
		Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
		Так, предметом спору у цій справі є рішення про коригування митної вартості. Правничу допомогу позивачем заявлено у розмірі 15 000 грн.
		В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позов вказав на неспівмірність витрат на правничу допомоги, а саме-звернув увагу на те, що дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права.
		В обґрунтуванні своєї позиції відповідач зазначив, що у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.
		Крім того, відповідач зауважив, що відсутні документально підтвердженні витрати на правову допомогу понесені адвокатом.
		Поряд з цим, згідно наданого представником позивача детального опису наданих послуг по справі №600/6323/23-а розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Колесніковим В.В. робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання, в тому числі, але не виключно, аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи; формуванням комплектів документів для суду та відповідача тощо  7,4 год; відповідь на відзив  2,5 год.
		Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, надані позивачем докази (договір, додаткова угода) не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час.
		При цьому, хоча згідно договору про внесення змін до додаткової угоди сторони погодили розмір гонорару у фіксованому розмірі 15000 грн., що визначається у разі представництва інтересів коли грошова різниця митної вартості товару становить до 1500000,00 грн., однак, у цій справі розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження, і остання не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика, а відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним.
		Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 7500 грн.
		Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваних частинах.
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Також, представником позивача 02.05.2024 подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. понесених в зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.
		В якості документів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, представник ПП "Захід" (Віталій Колесников) подав: договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022; додаткова угода №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2022; договір від 22.05.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; договір №2/АП від 18.12.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №5403 від 02.05.2024 в сумі 5000,00 грн; детальний опис наданих послуг для відновлення порушених прав, які є предметом розгляду у цій справі.
		Між тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки адвокат не брав участі в судових засіданнях у справі через їх відсутність, а в задоволенні апеляційної скарги останнього відмовлено, розмір витрат, з урахуванням подання лише відзиву на апеляційну скаргу та заяви, на правничу допомогу адвоката слід пропорційно зменшити.
		Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Враховуючи вказане, матеріали справи (відзив на апеляційну скаргу), складність справи, колегія суддів приходить до висновку, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем в зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у загальному розмірі складає 2000 грн. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - без змін.
		Стягнути на користь приватного підприємства "Захід" (ЄДРПОУ 32333300) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971359) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень) 00 коп.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. 
		 
		 
		Головуючий Драчук Т. О.    Судді   Полотнянко Ю.П.   Смілянець Е. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...