Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/510/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.08.2024
Номер судового провадження: 2/334/961/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 10.07.2024
		Справа № 334/510/24
		Провадження № 2/334/961/24
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       10 липня 2024 року                                                        м. Запоріжжя
		Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -
		ВСТАНОВИВ:
		22.01.2024 року до суду через «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Зарудній І.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів.
		В обґрунтування позову посилалися на те, що позивач є клієнтом АТ КБ «Приватбанк. 18.08.2023 року о 16:45 невстановленою особою, з корисливих мотивів, зателефонувавши з номеру 380987768818 на мобільний номер позивача, з застосуванням незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, здійснено вхід до Приват24 та здійснено перерахування кредитних грошових коштів з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 в розмірі 58000 грн. та з зарплатної картки «Для виплат» № НОМЕР_2 в сумі 18000 грн. на підконтрольні шахраям рахунки. Перед тим, як перерахувати кошти, шахраями збільшено кредитний ліміт по Універсальній картці № НОМЕР_1 , що дозволило отримати додаткові грошові кошти від банку.
		Даними діями позивачу спричинено матеріальну шкоду, 18.08.2023 року позивач звернулася до банку з вимогою заблокувати карткові рахунки та для отримання заробітної плати відкрила нову картку. За цим фактом 18.08.2023 року позивач написала заяву до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення, відомості зареєстровані до ЄРДР 19.08.2023 року (ЖЕО №18527) з правовою кваліфікацією ч.4 ст.190 КК України. Досудове розслідування триває.
		26.09.2023 року з нової картки позивача банком був списаний обов`язковий платіж по кредиту в сумі 185,46 грн., 27.09.2023 року - в сумі 2478,98 грн., після чого позивач дізналася, що банк, не дивлячись на повідомлення про шахрайські дії з боку невідомих осіб, має намір стягнути незаконно отримані на її ім`я кредитні кошти в розмірі 60000 грн.
		05.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до банку про проведення службового розслідування, в якій прохала провести внутрішню службову перевірку щодо укладення зазначеного кредитного договору, анулювати неіснуючу заборгованість, припинити списання щомісячних платежів по кредиту, виключити відомості про виданий кредит з бюро кредитних історій та повернути списані з картки грошові кошти. Листом від 09.11.2023 року відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви та для повернення грошових коштів.
		Такі дії банку без отримання додаткових підтверджень від власника картки та без застосування додаткових заходів безпеки від втручання сторонніх осіб викликають занепокоєння та сумніви щодо зацікавленості самих працівників банку у підвищенні кредиту та участі у створенні умов для безперешкодного переказу коштів сторонніми особами з рахунку позивача. До того ж відповідачем не було встановлено вини ОСОБА_1 , що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції у передачі вказаних даних третім особам.
		Вважає такі дії банку неправомірними, так як позивач не просила підвищувати кредитний ліміт по картці, не підписувала жодних документів щодо отримання кредиту, не отримувала будь-яких дзвінків від банку з проханням підтвердження свого волевиявлення щодо підвищення кредитного ліміту, тому дія банку щодо підвищення кредитного ліміту є нікчемною і жодних правових наслідків не має. Банківську картку позивач не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-код нікому не повідомляла.
		ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання коштів, позивач повідомила про цей факт банку та звернулася до правоохоронних органів.
		Верховним Судом у Постанові від 23.01.2018 року у справі №202/10128/14-ц зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у Постановах: від 13.09.2019 року у справі №501/4443/14-ц; від 02.10.2019 року у справі №182/3171/16; від 23.01.2020 року у справі №179/1688/17.
		Також відповідачем були здійснені безпідставні транзакції з зарплатної картки позивача «Для виплат» № НОМЕР_2 в сумі 18000 грн., у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Згідно договору про надання правової допомоги №48/з від 15.01.2024 року попередній розрахунок за надання послуг становить 12000 грн.
		Прохали:
		1) визнати транзакції щодо переказу 18 серпня 2023 року грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 (картка «Універсальна»), відкритому в АТ КБ «Приватбанк», не чинними, та такими, що не є дозволеними користувачем;
		2) зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7092,35 грн. шляхом відновлення їх на її картковому рахунку;
		3) визнати транзакції щодо переказу 18 серпня 2023 року грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 (з зарплатної картки «Для виплат») в сумі 18000 грн., відкритому в АТ КБ «Приватбанк», не чинними, та такими, що не є дозволеними користувачем;
		4) зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18000 грн. шляхом відновлення їх на її картковому рахунку;
		5) зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» припинити, починаючи з 18.08.2023 року, нарахування ОСОБА_1 процентних платежів (процентів, комісій) та стягнення періодичних платежів відповідно до умов кредитного договору від 18 серпня 2023 року;
		6) стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
		24.01.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
		24.01.2024 року до суду через «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Зарудній І.В. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів.
		24.01.2024 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, заборонено АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом від 18.08.2023 року, до завершення судом розгляду справи та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
		25.03.2024 року ухвалою суду клопотання АТ КБ «Приватбанк» про скасування заходів забезпечення позову задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2024 року.
		08.02.2024 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Якушев С.О. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що згідно листа АТ КБ „Приватбанк" від 09.11.2023 року Банк повідомив позивачу про те, що за картрахунком № НОМЕР_3 18.08.2023 року було здійснено ряд операцій, які було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу «Аррlе Рау». Картка була додана 18.08.2023 року, відповідне повідомлення про активацію сервісу було надіслано на е-mail.
		Службою Безпеки ПриватБанк встановлені наступні обставини справи.
		Так, згідно банківських виписок по карткам клієнтки 18.08.2023 року в період часу з 17:37 до 18:32 виконані видаткові операції, які заперечуються ОСОБА_1 , з її кредитної картки № НОМЕР_1 списано грошові кошти в сумі 74847 грн. (з урахування комісії 76547,44 грн.), а до цього з картки для виплат № НОМЕР_2 кошти в сумі 18600 грн. були переведені на кредитну картку клієнтки.
		З аналізу виписки по карті для виплат № НОМЕР_2 встановлено, що 18.08.2023 року о 17:42 та о 18:32 кошти на загальну суму 18660 грн. переведені через додаток Приват24 (мобільну версію) ОСОБА_1 на її кредитну картку № НОМЕР_1 , також по кредитній карті № НОМЕР_1 був підвищений кредитний ліміт до 60000 грн.
		Далі, згідно виписки по кредитній карті № НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що 18.08.2023 року о 17:37 в банкоматі CADN0106, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , магазин «Магнолія», були зняті грошові кошти у сумі 20000 грн. невідомою особою з використанням гаманця Аррlе Рау. Надалі, в період часу з 18:03 до 18:06 проведені чотири операції по 5000 грн. кожна на загальну суму 20000 грн., по зняттю готівки в банкоматі А0104818, який належить «Райффайзен Банк Аваль» та розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності буд.25. Ці операції проведено з використанням гаманця Аррlе Рау. Також, кредитними коштами ОСОБА_1 на суму 31499 грн. в магазині «Комфі» сплачено за купівлю побутової техніки. Оплата проведена через РОS-термінал S1KR0CAZ з використанням гаманця Аррlе Рау. Частина коштів ОСОБА_1 з її кредитної картки № НОМЕР_1 використана в результаті проведення 3 транзакцій по 1116 грн. кожна на загальну суму 3348 грн. шляхом здійснення переказів на зовнішньому сайті сервісу онлайн-платежів та миттєвих переказів іРау.ua через термінал Е8518527 (банк-еквайєр «Восток Банк») на поповнення картки № НОМЕР_4 (банк емітент «АкцентБанк»). Операції переказу коштів з картки клієнта на картку іншого банку проведено з ручним вводом номеру картки, введенням сvv-коду та підтверджено паролем 3d-secure з використанням гаманця Аррlе Рау.
		Встановлено, що кредитну картку позивача № НОМЕР_1 було активовано 18.08.2023 року о 17:06 в гаманці Аррlе Рау, що відображено у виписці за цією карткою як «Перевірка картки, Послуги». Активація картки була здійснена банком після дзвінка невідомої особи на лінію клієнтської підтримки банка 3700 для ідентифікації, з фінансового номера НОМЕР_5 клієнтки ОСОБА_1 . В ході проведення розмови та ідентифікації особи, цією особою було надано повні відповіді, які стосуються персональних даних клієнтки, а також іншу конфіденційну інформацію по клієнтці, якою може володіти лише позивач. ОСОБА_1 не тільки повідомила третім особам пароль, завдяки якому ними було перевипущено сім-картку фінансового телефону та отримано доступ до клієнтського додатку Приват24, але й повідомила іншу конфіденційну інформацію, яку категорично не можна було повідомляти третім особам.
		Згідно даних програмного комплексу ПриватБанк: ОСОБА_1 звернулася по факту шахрайства в чат банка лише 18.08.2023 року о 20:01, тобто вже запізно, бо всі операції по зняттю та переказу коштів на час цього звернення вже відбулися. 11.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділення банку з письмовою заявою. Номер фінансового телефону НОМЕР_5 ОСОБА_1 , як до, так і під час проведення оскаржуваних транзакцій не змінювався, номер мобільного телефону змінено клієнткою лише 23.08.2023 року на номер НОМЕР_6 під час перевипуску карток у відділенні банку. Також третіми особами 18.08.2023 року о 16:52 змінено пароль входу в Приват24 через мобільний додаток Приват24.
		На підставі вищевказаних обставин, доказів, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , Служба Безпеки ПриватБанк дійшла висновку, що 18.08.2023 року треті особи завдяки діям позивача перевипустили сім-картку фінансового телефону клієнтки, авторизувалися в її додатку Приват24 та провели вищевказані транзакції. Завдані збитки ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню з боку банка, бо згідно Умов та правил надання банківських послуг: п.1.1.5.14 Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації, а також відповідно ч.5 ст.87 Закону України „Про платіжні послуги", п.108, 140, 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 року №164.
		Виходячи з цього, можна стверджувати, що Банк та ОСОБА_1 визнають наявність у них як договірних правовідносин, так й той факт, що ОСОБА_1 повідомила стороннім особам персональну конфіденційну інформацію і пароль для входу до її фінансового телефону НОМЕР_5 , що надало змогу третім особам отримати через додаток «Мій Київстар» дублікат сім-картки цього телефону і далі, відкрило доступ до клієнтського додатку Приват24 з можливістю повністю розпоряджатися рахунками та коштами позивача в ПриватБанк. До того ж, ОСОБА_1 визнає, а Банком підтверджено доказами, що час звернення до Банка з повідомленням про шахрайські дії та необхідність блокування її карток, телефону відбувся вже після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійсненні, тобто запізно.
		Натомість, Позивач бажає де-факто стягнути з ПриватБанк втрачені нею кошти за цими переказами, покладаючи безпідставно всю відповідальність за власну недбалість та бездіяльність по захисту персональних даних на Банк, а також припинити нарахування процентів за договором на існуючий борг за кредитним лімітом.
		Так, 19.04.2023 року між сторонами підписана анкета-опитувальник, наприкінці цієї анкети є розділ «Угода про використання простого електронного підпису», зі змісту цієї угоди вбачається, що ОСОБА_1 була повністю обізнана та погодилася (ще у квітні 2023 року) з тим, що її фінансовий телефон є важливим для здійснення будь-якої платіжної операції за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису і що Банк буде правомірно вважати, що саме клієнт здійснює цю операцію, а не інша/третя особа, бо на час здійснення оскаржуваних транзакцій у Банка були відсутні будь-які заяви з боку клієнта щодо необхідності блокування чи втрати нею фінансового телефону або заволодіння паролем від власного Приват24 третьою особою. До того ж, 19.04.2023 року між сторонами підписана Заява про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат».
		По-перше, АТ КБ „Приватбанк" не отримав своєчасно від ОСОБА_1 письмового розпорядження про відкликання згоди на виконання платіжної операції згідно встановленої форми.
		По-друге, навіть, якщо вважати повідомлення у чаті ОСОБА_1 таким розпорядженням, що є неможливим, то все одно, воно не могло бути виконаними, бо п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що «платіжна інструкція може бути відкликана: 1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем. Однак, списання коштів відбулося моментально, а платіжна система не погоджує повернення коштів, якщо транзакції з переказу коштів були підтверджені за допомогою 3Dsecure, тобто введення платником не тільки даних платіжної картки, але й динамічного коду, надісланого на фінансовий телефон. Більш того, 19.04.2023 року між сторонами підписано третій документ - Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у розділі 14 цієї заяви погоджена Угода про використання простого електронного підпису з вказаним змістом.
		Таким чином, позивач помилково бажає перекласти відповідальність за нанесені їй збитки та провину за здійснення всіх платежів від 18.08.2023 року на Банк, бо на час здійснення спірних транзакцій у Банка були відсутні будь-які заяви від клієнта та правові підстави для нездійснення цих платежів клієнта з її карток, а тому з боку Банка не було вчинено жодних порушень.
		Таким чином, всі платіжні операції від 18.08.2023 року, які оспорює позивач, були вчинені нею самою добровільно, тобто ініціювала та підтвердила ці транзакції, а тому не може йти мова про «неналежну» чи «помилкову» платіжну операцію. Вважають, що власна недбалість та бездіяльність позивача по захисту власних персональних даних надало змогу третім особам відкрити її Приват24 та здійснити оскаржувані платежі. Тому відповідальність за здійснення 18.08.2023 року банківських операцій з переказу коштів повністю покладається на позивача.
		Щодо позовної вимоги про припинення нарахування процентів за боргом, то нарахування банком за договором процентів, комісії, неустойки є лише попередньою фіксацією факту наявності боргу та порушення цивільно-правових зобов`язань, а тому не впливає на права клієнта і позовна вимога про припинення нарахування процентів за боргом не є ефективним способом захисту та не підлягає задоволенню судом. Проведення Банком договірного списання з дебетового рахунка позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним лімітом є законним, бо це передбачено п.9.5.7 Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» від 19.04.2023 року.
		Наявність кримінальної справи та визнання позивача потерпілою особою захищають її порушені права, бо позивач зможе їх стягнути в порядку цивільного позову з шахраїв або звернутися до отримувача всіх переказів згідно ст.1212 ЦК України.
		Прохали відмовити у задоволенні позову.
		09.04.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
		10.07.2024 року в судовому засіданні позивач та його представник: адвокат Зарудній І.В. позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
		10.07.2024 року в судовому засіданні представник відповідача: адвокат Якушев С.О. заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
		Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя народилася позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 від 28.10.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.
		Позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому має відкриті карткові рахунки «Універсальна» та «Для виплат».
		19.04.2023 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Опитувальник клієнта-фізичної особи в АТ КБ «Приватбанк».
		19.04.2023 року ОСОБА_1 підписала Заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» в АТ КБ «Приватбанк».
		19.04.2023 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк».
		18.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
		19.08.2023 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12023082050001685 за ознаками ч.4 ст.190 КК України за фабулою: 18.08.2023 року приблизно о 21:11 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , відповідно якого встановлено, що 18.08.2023 року приблизно 16:45, невстановлена особа, діючи умисно з корисливих мотивів, зателефонувавши з номеру НОМЕР_9 на номер телефону потерпілої НОМЕР_5 , та представившись представником компанії «Київстар», під приводом необхідності підтвердження мобільного номеру, отримала від потерпілої код-пароль для перенесення номеру мобільного телефону. Після цього, невстановлена особа, продовжуючи злочинний умисел, з застосуванням незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, маючи доступ до керування сім-карткою потерпілої, здійснила вхід до застосунку Приват24 останньої, та здійснила перерахування кредитних грошових коштів з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 в розмірі 58000 грн. та з зарплатної картки «Для виплат» № НОМЕР_2 в сумі 18000 грн. на підконтрольні шахраям рахунки, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду (ЖЄО №18527).
		05.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про службове розслідування за фактом шахрайських дій, вчинених невстановленими особами (не виключено самих співробітників банку), в якій прохала провести внутрішню службову перевірку щодо укладення зазначеного кредитного договору, анулювати неіснуючу заборгованість перед банком, припинити списання щомісячних платежів по кредиту, виключити відомості про виданий кредит з бюро кредитних історій та повернути списані з її картки грошові кошти.
		09.11.2023 року АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь на заяву ОСОБА_1 , в якій повідомило про відсутність підстав для задоволення заяви.
		Згідно виписки за карткою «Для виплат» № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 , за період з 01.08.2023 року по 21.08.2023 року, встановлено, що 18.08.2023 року о 17:42 та о 18:32 кошти на загальну суму 18660 грн. переведені через додаток Приват24 на свою кредитну картку № НОМЕР_1 .
		Згідно виписки за карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 17.08.2023 року по 21.08.2023 року, встановлено, що 18.08.2023 року о 17:37 в банкоматі CADN0106 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна буд.11, магазин «Магнолія», були зняті грошові кошти у сумі 20000 грн. 18.08.2023 року в період часу з 18:03 до 18:06 проведені чотири операції по 5000 грн. кожна на загальну суму 20000 грн., по зняттю готівки в банкоматі А0104818 «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності буд.25. 18.08.2023 року о 18:28 в магазині «Комфі» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова буд.37 сплачено за купівлю побутової техніки на суму 31499 грн. 18.08.2023 року в період часу з 18:30 до 18:31 проведено 3 транзакцій по 1116 грн. кожна на загальну суму 3348 грн. шляхом здійснення переказів на зовнішньому сайті сервісу онлайн-платежів та миттєвих переказів іРау.ua через термінал Е8518527 (банк-еквайєр «Восток Банк») на поповнення картки № НОМЕР_4 (банк емітент «АкцентБанк»).
		Згідно даних програмного комплексу ПриватБанк ОСОБА_1 звернулася в чат банку по факту шахрайства лише 18.08.2023 року о 20:01 (№ заявки 1301805546).
		Згідно даних програмного комплексу ПриватБанк 18.08.2023 року о 16:52:38 змінено пароль входу в Приват24 через мобільний додаток Приват24.
		Згідно даних програмного комплексу ПриватБанк номер фінансового телефону НОМЕР_5 ОСОБА_1 , як до, так і під час проведення оскаржуваних транзакцій не змінювався, номер мобільного телефону змінено лише 23.08.2023 року на номер НОМЕР_6 під час перевипуску карток у відділенні банку.
		Відповідно повідомлення Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.02.2024 року в провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження №12023082050001685 від 19.08.2023 року за ознаками ч.4 ст.190 КК України, в якому отримано дозвіл на тимчасовий доступ до документів АТ КБ «Приватбанк», жодній особі не повідомлено про підозру.
		Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного.
		Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Відповідно ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ч.1 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно ч.20 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно ч.2,3 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Відповідно ч.8 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
		Відповідно ч.12 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
		Згідно ч.5 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Аналогічні норми містить Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164:
		Пункт 140 - користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом;
		Пункт 146 - власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Частиною 1 ст.1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом посилалася на те, що вона своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з її карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції, вона не просила підвищувати кредитний ліміт по картці, не підписувала жодних документів щодо отримання кредиту, не отримувала будь-яких дзвінків від банку з проханням підтвердження свого волевиявлення щодо підвищення кредитного ліміту, банківську картку не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-код нікому не повідомляла, виявивши безпідставне списання коштів, вона повідомила про цей факт банку та звернулася до правоохоронних органів.
		Суд вважає, що ці аргументи є безпідставними, оскільки згідно заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 18.08.2023 року о 21:11, яка внесена до ЄРДР 19.08.2023 року за №12023082050001685 за ознаками ч.4 ст.190 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самостійно після дзвінка з номеру НОМЕР_9 на її номер телефону НОМЕР_5 , під приводом необхідності підтвердження мобільного номеру, передала код-пароль для перенесення номеру мобільного телефону, і вже після цього, невстановлена особа з застосуванням незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримала доступ до сім-картки ОСОБА_1 , здійснила вхід до застосунку Приват24, та здійснила перерахування кредитних грошових коштів з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 в розмірі 58000 грн. та з зарплатної картки «Для виплат» № НОМЕР_2 в сумі 18000 грн.
		Також, згідно даних АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку  ОСОБА_1  № НОМЕР_1 було активовано 18.08.2023 року о 17:06 в гаманці Аррlе Рау, активація картки здійснена банком після дзвінка на лінію клієнтської підтримки банка 3700 для ідентифікації з фінансового номера НОМЕР_5 ОСОБА_1 , в ході проведення розмови та ідентифікації особи було надано повні відповіді, які стосуються її персональних даних, а також іншу конфіденційну інформацію, якою може володіти лише позивач.
		Судом в судовому засіданні було досліджено аудіофайл даної розмови, відповідно якого для підтвердження додавання картки в Аррlе Рау на питання співробітника банку про дату народження було повідомлено - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; про місце реєстрації - АДРЕСА_2 ; про місце народження - м. Запоріжжя.
		Суд не приймає заперечення позивача щодо того, що голос на даному аудіозапису не належить їй, оскільки будь-яких доказів суду не надано.
		Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не тільки повідомила третім особам пароль, завдяки якому було перевипущено сім-картку фінансового телефону та отримано доступ до додатку Приват24, але й повідомила іншу конфіденційну інформацію, за допомогою якої було здійснено активацію картки в Аррlе Рау.
		Також, ОСОБА_1 звернулася по факту шахрайства в чат банку лише 18.08.2023 року о 20:01, тобто вже після проведення даних фінансових операцій.
		Таким чином, враховуючи, що перекази грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 відбулися внаслідок її необачної поведінки шляхом повідомлення третім особам індивідуальної облікової інформації, що призвело до незаконного використання такої інформації третіми особами шляхом отримання доступу до ініціювання платіжних операцій, ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її рахунків, суд приходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
		Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно підходу в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, від 18.07.2006 року).
		Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
		А тому позов не підлягає задоволенню, так як не ґрунтується на встановлених обставинах та наданих суду доказах.
		Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Згідно ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.
		Позивач звільнена від сплати судового збору, а тому витрат на сплату судового збору не понесла, щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 12000 грн., то суд у зв`язку з відмовою в позові покладає дані витрати на позивача.
		 
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 289, 354 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
		 
		Суддя:                                                                С.М.Телегуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...