Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/4105/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2024. Зареєстровано: 17.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/646/35/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220060000684

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/4105/18 
		№ провадження 1-кп/646/35/2024 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.07.2024                           м. Харків
		Червонозаводський районний суд м. Харкова
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Харкові матеріали кримінального провадження №12018220060000684 від 14.04.2018, за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 
		- 28.10.1991 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. З ст. 140 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відтермінуванням виконання вироку на 1 рік;
		- 09.02.1993 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140, 17, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі; 
		- 09.12.1997 судовою колегією по справам Харківського обласного суду за ч. 3 ст. 142, 42, п.п. «П» «А», «Е» ст. 93 КК України до покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- 19.06.2012 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 08.01.2015 умовно-достроково на невідбутий термін 5 місяців 17 днів,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7,13 ч. 2 ст. 115 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 , 
		захисника  адвоката ОСОБА_7 ,
		 
		встановив:
		 
		14.04.2018 у період часу з 10 год. 00 хв. по 10 год. 30 хв., ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, знаходячись у магазині «Продукти», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з продавцем магазину ОСОБА_8 , нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи малозначний привід, через те, що остання відмовилася приймати пошкоджену грошову купюру, діючи з прямим умислом, направленим на позбавлення життя ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті останньої, маючи намір на умисне протиправне позбавлення життя, наніс ОСОБА_8 не менше одного удару скляною пляшкою з пивом по голові, від якого пляшка розбилася. Після цього, продовжуючи свої протиправні дії, тримаючи за горловину частину пляшки, що залишилась, наніс її вістрями не менше 5 ударів по обличчю, не менше 2 ударів в область шиї, не менше 1 удару в надключичну область справа та не менше 2 ударів по кистям рук потерпілої. Тим самим, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 відповідно до висновку експерта №12-23/18/145-А/18 від 14.06.2018 наступні тілесні ушкодження:
		- травму голови у вигляді множинних (у кількості на волосистій частині голови - 10 шт., обличчі - 12 шт.) забійно-рваних та різаних ран волосистою частини голови і обличчя, крововиливів в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні по усіх анатомічних областях, крововиливів у скроневі м`язи, перелому лобової кістки справа, крововиливів під оболонки головного мозку (епідурально, субдурально та субарахноїдально), із забоєм обох лобових доль та лівої скроневої долі головного мозку, множинних подряпин обличчя, відкритого перелому кісток носу та правої виличної кістки, крововиливів та забійних ран слизової оболонки ротової порожнини, травматичну екстракцію 1-го, 2-го, 3-го, 4-го зубів справа та 1-го зуба зліва на верхній щелепі;
		- травму шиї у вигляді 3-х різаних ран в області підборіддя, верхній та середній третині шиї із ушкодженням щитиподібної залози та її судин, переломом під`язикової кістки;
		- різану рану в надключичній області справа по середньо-ключичній лінії;
		- різані рани на обох кистях у кількості 3-х штук, синці по ліктьовій поверхні обох передпліч.
		Після чого, ОСОБА_5 , вважаючи, що здійснив всі дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_8 , перемістив останню до підсобного приміщення магазину та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а непритомну ОСОБА_8 виявлено відвідувачами магазину та доставлено у тяжкому стані до реанімаційного відділення ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова, де остання ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 30 хв. померла.
		Причиною смерті ОСОБА_8 явилася важка сукупна травма, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вищевказаними травмами тіла.
		У судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватістьу вчиненнізлочину,передбаченого п.п.7,13ч.2ст.115КК Українивизнав частковота пояснив,що вцей день, 14 квітня 2018 року він планував забрати на вихідні до бабці свого сина, крім того планував заїхати на роботу. Вертаючись з роботи, збирався заїхати за сином та зрозумів, що до електрички, ще 40 хвилин, тому вирішив зайти до магазину зробити деякі покупки. В зазначеному магазині він був не один раз, так як працював поряд не один рік. Зайшовши до магазину, він побачив там власника магазина  «Переверзєва», а також його дружину, яких знав візуально, привітався з ними. Потім він підійшов до прилавка та зробив покупки, пройшов за столик та звернув увагу на те, що продавець розмовляла з власником магазину на підвищених тонах з приводу грошей, так як останній забирав касу, а їй нічим буде давати решту. Через деякий час, вони розійшлися. Коли він  ОСОБА_5 знаходився в магазині, йому зателефонувала дружина і спитала: «Чи вдома він? Чи буде їхати за сином», на що він відповів: « ОСОБА_9 буде виїжджати за сином». Після чого, йому зателефонував син та спитав: «Де ти?», на що він відповів: « ОСОБА_10 . Скоро виїжджаю за тобою». При цьому, при розмові, син попрохав його купити щось смачне. Після чого він пішов до прилавку, де продавець бігала по магазину та розкладала товар. Він попросив продавця відпустити його, бо він поспішає на електричку, після чого вона підійшла до нього, щоб прийняти замовлення, він поклав на прилавок свої речі, а саме: окуляри та гаманець. Після цього почав розраховуватися, продавець почала перераховувати гроші та повернула одну купюру, оскільки вона пошкоджена, на що він відповів останній, що вона двадцять хвилини тому дала йому цю ж купюра, як решту, внаслідок чого виник конфлікт. Він запропонував іншу купюру, але більшого номіналу, на що продавець відмовила, оскільки у неї не було чим дати решту. Він зрозумів, що запізнюється на електричку та попросив продавця повернути йому гроші, на що продавець обурилася та почала на нього лаятися. На що, він їй сказав, що поспішає і попросив її, щоб вона не затримувала його, після чого вона роздратувалася, кинула в нього гроші і скинула його речі з прилавку, які розлетілися по магазину і сказала, щоб він забирався з магазину. Він їй відповів, що зараз піде та почав збирати свої речі з підлоги, далі продавець вибігла з-за прилавку та почала його штовхати, лаятися та бити його. Він сказав, що зараз піде, після чого вона почала його бити сильніше та виганяти його з магазину. Він не витримав такого та вдарив її пляшкою з під пива, яка розбилась. Після чого, продавець накинулась на нього і він її вдарив ще декілька раз. В подальшому продавець побігла до іншої кімнати і він намагався зібрати свої речі, але не встиг, бо продавець вийшла знову і почала кричати і виганяти його, після чого він пішов. При виході з магазину, він побачив, що продавець підійшла до дверей і оперлася. Після чого, він почув шум, як падало скло. Потім пішов на електричку, так як запізнювався, після чого був затриманий працівниками поліції.
		На запитання члена колегії суддів, обвинувачений пояснив, що він не звернув увагу, куди він вдарив потерпілу, він не намагався її вдарити, а більше налякати, але так сталося, що вдарив по голові. Все це сталось миттєво, він навіть не зміг нічого зрозуміти. Пояснив, що подія мала місце десь об 11-00 год. Скільки ударів він наніс, не може сказати, десь два.
		На запитання захисника, обвинувачений зазначив, що він розкаюється у вчиненому, цивільний позов визнає, у нього є намір піти воювати і відшкодувати заподіяну шкоду потерпілому.
		На запитання головуючого колегії суддів, обвинувачений відповів, що цивільний позов щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди визнає у повному обсязі.
		На запитання члена колегії суддів, обвинувачений пояснив, що під час події, він купляв у магазині сигарети, продукти харчування. Також зазначив, що сидів там за столиком, взяв собі пляшку пива, під час конфлікту знаходився в приміщенні магазину хвилин 20, тому що недовго залишалось до відправлення електрички. Йому здається, що він не завдавав потерпілій велику кількість ударів, як це зазначено в обвинувальному акті. Щодо твердження про 12 ударів в область шиї, голови та обличчя, зазначив, що це скло. Обвинувачений не пам`ятає, куди наносив удари, здається у верхню частину тулуба потерпілої. Підтвердив свою позицію, що конфлікт виник, оскільки потерпіла його провокувала на це. Також вказав, що потерпіла не падала, а пішла в іншу кімнату, та десь два рази з неї виходила і виганялайого, після чого він пішов. Зазначив, що потерпіла стояла на ногах та щось йому казала, навіть після отриманих травм (екстракції зубів та перелому під`язикової кістки). Механізм отриманих травм потерпілою, що потягло неможливість останньої розмовляти та дихати, обвинувачений пояснити не зміг. Зазначив, що через дії потерпілої у нього виник емоційний стан, що спонукало його вдарити потерпілу. Щодо занадто агресивних дій стосовно потерпілої, обвинувачений не зміг пояснити такі дії,вказав що це все поспіх і не розуміння ситуації, що вивела його з себе.
		На запитання члена колегії суддів, обвинувачений вказав, що стосовно його показів щодо удару потерпілої «розою», він має на увазі удар розбитою пляшкою. Щодо механізму удару обвинувачений зазначив, що бив на відмах, при цьому він розумів, що своїми діями може завдати тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, але не передбачав, що остання може померти. Щодо місця нанесення ударів на тілі потерпілої, обвинувачений вказав, що не звернув уваги куди саме.
		Окрім часткового визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочині підтверджується зібраними в передбаченому законом порядку та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо, так і в сукупності.
		Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що 14.04.2018 йому зателефонували знайомі і повідомили, що трапилась трагедія з його дружиною. Він приїхав на роботу до дружини, її забрали до лікарні. Коли приїхав, там вже була поліція. Після він поїхав до лікарні, де і був весь час. До лікарні приїхав о 12.00 год. Дружину оперували, вночі її не стало. Отримані рани були не сумісними із життям. Дружина була позитивної з усіх сторін, за характером спокійна, але волева, може постояти за себе і свою родину. Заявлений цивільний позов підтримав у повному обсязі.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що 14.04.2018 у нього була торгова точка. ОСОБА_13 працював поряд, він його бачив. 14.04.2018 приїхав до магазину, біля магазину стоять столи, бачив там ОСОБА_13 , він сидів за столом, у нього була недопита пляшка пива. Через 20 хв. уїхав, а ОСОБА_13 залишився. Через півтори години йому зателефонували і повідомили, що щось трапилось, приїхала поліція. Він приїхав, ОСОБА_14 відвезли до лікарні. При огляді приміщення магазину знайшли портмоне, там був пропуск ОСОБА_13 . Після поліція поїхала його шукати. На підлозі в магазині бачив розкидані гроші у крові, розбиту пляшку, дверні ручки були у крові, порушена обстановка, було видно, що була боротьба. Також на підлозі була кров, підсобне приміщення сліди крові, як тягнули тіло. З такими тілесними ушкодженнями ОСОБА_14 не змогла б переміститися до підсобного приміщення.Продавщиця була одна. Він бачив, як ОСОБА_13 щось купував в магазині, за столом сидів мовчки, пив пиво. ОСОБА_15 працювала реалізатором в його магазині. ОСОБА_14 була спокійною, волевою, в торгівлі давно. ОСОБА_16 скандалів ні з ким не було. 
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що в той день зранку після 9.00 вона приходила до магазину, хлопці пили пиво, також бачила ОСОБА_13 . Після обід також прийшла до магазину, там були люди, решітки і двері до магазину були зачинені. Звали ОСОБА_14 , вона не відкликалась. Вирішили викликати охорону. Вона стояла біля магазину. Прийшла охорона, відкрила решітку, на сходах плями крові і розлита вода, наче мили руки. Стояла пляшка води «Роганська». Вона зі свого телефону викликала поліцію і швидку. Після бачила, як виносили жінку. Зранку бачила ОСОБА_14 живою. Зранку біля магазину за столом сиділо 4 хлопці і ОСОБА_13 . Двері до магазину відчиняли хлопці з охорони. Двері були підперті з внутрішнього боку, вважає, що обвинувачений підпер так двері, щоб витримати час. ОСОБА_14 знайшли у підсобному приміщення. ОСОБА_14 завжди була ввічливою, гарною продавщицею.
		Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що того дня вона прийшла на робоче місце. Біля магазину було багато людей. У неї спитали, чому закритий магазин. Вона зателефонувала продавцю, слухавку ніхто не брав. У приміщення магазину не заглядала. ОСОБА_14 може охарактеризувати, як звичайний продавець.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що в той день вона працювала. Перед обідом пішла купити солодощі, біля магазину стояли люди, сказали, що магазин закритий. Підійшла ОСОБА_20 . Вона спустилась до дверей, вони були підперті з внутрішнього боку, побачила, що щось розлито. Покликала ОСОБА_14 продавщицю, коли розвернулась побачила на сходах красні сліди. Сказала ОСОБА_21 , щоб йшли до охорони, щоб вони подивились, що із продавцем. Прийшли два хлопці, відкрили двері, потім один швидко вийшов і сказав викликати швидку та поліцію. Потім винесли ОСОБА_14 , вкриту простирадлом. Охоронець плечем відкривав двері, вони булі підперті стільцем. 
		Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена наступними письмовими доказами, дослідженими судом.
		- змістом протоколу огляду від 14 квітня 2018 року, в ході якого оглянуто приміщення продуктового магазину ПП « ОСОБА_22 », розташованого на нульовому поверсі 3-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та додатком №1 до протоколу огляду місця події від 14.04.2018, який містить перелік виявлених та вилучених речей. (т.1 а.с. 3-6)
		   - змістом матеріалів роботи по огляду місця події інспектором-криміналістом за кримінальним провадженням №120182200600006847 від 14.04.2018, в ході якої складено фототаблицю до огляду місця події, план-схему огляду місця події, місце події на мапі, завантаженої і Інтернет-ресурсу «GoogleMaps», таблицю для вилучення слідової інформації та рекомендації слідчому при призначенні судових експертиз; (т.1 а.с. 10-41)
		- змістом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.04.2018, в ході якого14.04.2018 о 14.50 за адресою: АДРЕСА_3 за підозрою у вчиненні злочину затримано ОСОБА_5 , 06.10.1976 року та під час якого було виявлено та вилучено:
		1.Грошові кошти, а саме: купюри номіналом 1 гривня серія УМ № 5477393; СЄ №6732605; ТЄ№2601809; ТЄ№1038442; ПД№9564750; ПЄ №9127874: СД№4659841; УР№9895407; УМ№9171168; УБ№3801721; ТЗ№4190311; УЄ№6280945 із нашаруванням речовини бурого кольору; СЖ№3968253 із нашаруванням речовини бурого кольору.
		   Купюриноміналом 2 гривні серія РК№0656662: СЖ№4034860; КВ№2118640; ТА№7400733; ПИ№6100469: СЕ№5655307; СЕ№2588224; РД№3236546: ТА№5412286; СБ№9652136; СА№5479804; ТГ№4982803; ТД№4274735; СЖ№1267474; ТА№6066815; СД№4053429; СИ№2539308; СЄ№6228820; СЖ№1569314; МЗ№3463698; СД№5368120; РК№6263116; СЗ№7452673; РЗ№1335988; КЖ№7179766; Т3№2381579; РГ№1896841; РЄ№6721990; СЕ№59Г2684; РЗ№2777018; МЕ№2695445; СИ№8976084; РА№1407684; СВ№6448928; КЖ№7548678; РВ№5733139 із нашаруванням речовини бурого кольору; СД№0330343 із нашаруванням речовини бурого кольору; Т3№9244873 із нашаруванням речовини бурого кольору.
		Купюри номіналом 5 гривень серія УЄ№0349980; НД№005 1817.
		Купюри номіналом 10 гривень серія СЗ№4995235; ПЖ№8874593; СЗ№1845897; НЗ№7804215; ПВ№2244279; ХГ№3891557; МВ№0918330; СБ№7703117 із нашаруванням речовини бурого кольору; ХД№9597573 із нашаруванням речовини бурого кольору; |ХГ№9097136 із нашаруванням речовини бурого кольору.
		Купюри номіналом 20 гривень серія ЗА№0123765; СВ№2764769; СГ№8268629 із нашаруванням речовини бурого кольору.
		Купюри номіналом 50 гривень серія ТБ№9384229 із нашаруванням речовини бурого кольору; КЄ№6863652 із нашаруванням речовини бурого кольору; СУ№7679991 із нашаруванням речовини бурого кольору.
		Купюри номіналом 100 гривень серія БС№7128366; СЗ№5901909.
		2.Мобільний телефон «Самсунг», чорного кольору, ІMEI: НОМЕР_1 в робочому стані, із вставленою сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 .
		3. Скляний флакон (прозорий) із написом «NATURE YVES ROCHER», напівзаповнений рідиною бірюзового кольору, та ковпачком сріблястого кольору,на якому маються нашарування речовини бурого кольору,
		4. Відкрита пачка цигарок «ROTHMANS» синього кольору, на якій мається акцизна марка №678605 із нашаруваннями речовини бурого кольору, всередині 10 цигарок із фільтром.
		5. Кросівки синього кольору із написом DUAL, із чотирма смугами сірого кольору з кожного боку та сірими шнурками, на підошві та самих кросівках яких маються нашарування речовини бурого кольору.
		6. Планшет «BRAV1S» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 в робочому стані, із вставленою сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 .
		7. Спортивні брюки темно синього кольору із логотипом «NIKE», виконаним білого кольору, із плямами речовини бурого кольору.
		8.Спортивна кофта темно синього кольору із логотипом «NIKE» виконаним білого кольору, капюшоном із вставкою тканини сірого кольору із середини, із плямами речовини бурого кольору; (т.1 а.с. 42-45)
		   - змістом протоколу огляду від 16.04.2018, в ході якого оглянуто гардероб приймального відділення ХМКЛШНМД №4, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , де зліва у 2 метрах від вхідних дверей лежать у чорному поліетиленовому пакеті особисті речі трупу невідомої жінки (стаціонарна карта №9848), а саме: штани чорного кольору, довжиною 80 см, бюстгальтер в речовині бурого кольору, футболка, светр в речовині бурого кольору. Вищевказані речі було вилучено та поміщено та поміщено в поліетиленові пакети. На момент огляду речі знаходяться у вологому стані та розрізані в довжину та мають запах алкоголю; (т.1 а.с. 80-81)
		- змістом протоколу пред`явлення трупа для впізнання від 17.04.2018, в ході якого потерпілому ОСОБА_11 пред`явлено для впізнання труп невідомої жінки на вигляд 50 років, яка доставлена до ХМКЛШМНД 14.04.2018 з вул.. Біологічна, 1 та находиться в морзі ХОБСМЕ. На питання слідчого, потерпілий ОСОБА_11 впізнав свою дружину; (т.1 а.с. 87-88);
		- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 19.04.2018, за участю ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 , проведеного з метою перевірки і уточнення відомостей, отриманих при допиті підозрюваного ОСОБА_5 , в ході якого підозрюваний ОСОБА_5 розповів про обставини події кримінального правопорушення, що мало місце 14.04.2018; (т.1 а.с. 90-94)
		   -за висновкомсудово-медичноїекспертизи майки ОСОБА_8 №14/1118-Дм/18від 24квітня 2018року,кров відтрупу ОСОБА_8 належить догрупи Аз ізогемаглютиніноманти-В.Крім того,в кровівід трупу ОСОБА_8 супутній антигенне виявлено. Групованалежність кровігр-на ОСОБА_5 -О зізогемаглютинінами анти-Аі анти-В. На майці гр-ки ОСОБА_8 (об`єкти №№1-7), виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, властивої самій потерпілій. Від гр-на ОСОБА_5 ця кров відбутися не могла. (т.2 а.с. 99-101)
		- змістом протоколу отримання зразків для експертизи від 17 квітня 2018 року, в ході якого у приміщенні відділення судової імунології ХОБСМЕ за адресою: АДРЕСА_5 за участю спеціаліста ОСОБА_23 , захисника ОСОБА_24 та понятих на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року відібрано у ОСОБА_5 зразки крові шляхом проколу пальця кісті в кількості 2 мл. в лабораторну пробірку; (т.2 а.с. 105)
		- за висновком судово-медичної експертизи крові ОСОБА_5 №14/828-Дм/18, (експертиза розпочата 17 квітня 2018 року, експертиза закінчена 17 квітня 2018 року) кров ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В; (т. 2 а.с. 107-108)
		- за висновком судово-медичної експертизи сімдесяти чотирьох грошових банкнот Національного Банку України на загальну суму 609 гривень, вилучених 14 квітня 2018 року у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час його затримання в порядку ст.. 208 КПК України, на грошових банкнотах Національного Банку України, вилучених 14 квітня 2018 року у підозрюваного ОСОБА_5 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме: на двох банкнотах номіналом 1 гривня серії СЖ 3968253 (І - об`єкти №№1,2), серії УЄ 6280945 (II - об`єкт №3), п`яти банкнотах номіналом 2 гривні серії РВ 5733139 (IV - об`єкт №5), серії ТЗ 9244873 (V - об`єкти №№6,7), серії СД 0330343 (VI - об`єкт №8), серії СА 5479804 (VII - об`єкт №9), серії СЖ 1267474 (IX - об`єкт №11), трьох банкнотах номіналом 10 гривень серії СБ 7703117 (XI - об`єкти №№13-16), серії ХД 9597573 (XII - об`єкти №№17,18), серії ХГ 9097136 (XIII - об`єкт №19), двох банкнотах номіналом 20 гривень серії ЗА 0123765 (XIV - об`єкт №20), серії СГ 8268629 (XV - об`єкт №23), трьох банкнотах номіналом 50 гривень серії СУ 7679991 (ХVI - об`єкти №24-26), серії ТБ 9384229 (XVII - об`єкти №№27-29), КЄ 6863652 (XVIII - об`єкт №30), банкноті номіналом 100 гривень серії БС 7128366 (XX - об`єкт №32), всього на 16-ти банкнотах на загальну суму 332 гривні, виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Антиген Н у вказаних об`єктах не виявлений. Отже, походження крові на перерахованих грошових банкнотах від потерпілої ОСОБА_8 не виключається. Від підозрюваного ОСОБА_5 дана кров походити не може.
		На вилучених у ОСОБА_5 грошових банкнотах Національного Банку України: номіналом 1 гривня серії УР 9895407 (III - об`єкт №4), номіналом 2 гривні серії ТГ 4982803 (VIII - об`єкт №10) і серії СД 4053429 (X - об`єкт №12), номіналом 20 гривень серії ЗА 0123765 (XIV - об`єкт №21) і серії СГ 8268629 (XV - об`єкт №22), номіналом 100 гривень серії СЗ 5901909 (XIX - об`єкт №31), кров не виявлена.
		На решті банкнот Національного Банку України, вилучених у підозрюваного ОСОБА_5 під час його затримання, а саме 54-х банкнотах на загальну суму 172 гривні: десяти банкнотах номіналом 1 гривня, серії ПЄ 9127874 і серії ПД 9564750  2011 року випуску, серій УМ 5477393, ТЗ 4190311, УБ 3801721, УМ 9171168, ТЄ 1038442, ТЄ 2601809, СД 4659841, СЄ 6732605  2014року випуску; тридцяти одній банкноті номіналом 2 гривні, серій РА 1407684, М Е 2695445, РЗ 2777018, РЄ 6721990, РГ 1896841, КЖ 7179766, РЗ 1335988, РК 6263116, М3 3463698, РД 3236546, ПИ 6100469, КВ 2118640 (склеєна скотчем), РК 0656662, КЖ 7548678  2011року випуску та серій СВ 6448928, СИ 8976084, СЕ 5912684, ТЗ 2381579, СЗ 7452673, СД 5368120, СЖ 1569314, СЄ 6228820, СИ 2539308, ТА 6066815, СБ 9652136, ТД 4274735, ТА 5412286, СЕ 2588224, СЕ 5655307, ТА 7400733, СЖ 4034860  2013року випуску; двох банкнотах номіналом 5 гривень, серії НД 0051817  2011 року випуску і серії УЄ 0349980  2016 року випуску; семи банкнотах номіналом 10 гривень, серій MB 0918330, НЗ 7804215  2011 року випуску, ПВ 2244279, СЗ 1845897, ПЖ 8874593, СЗ 4995235  2013року випуску і серії НОМЕР_6  2015 року випуску; одній банкноті номіналом 20 гривень, серії СВ 2764769, 2013 року випуску, плям, схожих на кров, не знайдено;(т.2 а.с. 114-119)
		- за висновком судово-медичної експертизи спортивної куртки, вилученої у ОСОБА_5 №14/1114-Дм/18 від 02 травня 2018 року, на спортивнійкуртці (об`єкти№№6,8,9,11,13,17,18)гр-на ОСОБА_25 ,виявлена кровлюдини групиА сізогемаглютиніном анти-В,походження якоївід гр-ки ОСОБА_8 не виключається.від гр-на ОСОБА_25 ця кроввідбутися немогла. Наспортивній куртці(об`єкти№№1,3,10,12,14-16),виявлена кровлюдини,визначити груповуприналежність якоїне виявилосяможливим,тому щоантигени А,В іН виявленіне були. На вищевказаній куртці, в об`єктах №№2,4,5,7, наявності крові не встановлено. (т.2 а.с. 123-125)
		- за висновкомсудово-медичної експертизи трупа невідомої жінки, на вигляд приблизно 25 років, в подальшому впізнана, як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 55 років, мешкала за адресою: АДРЕСА_6 , (експертиза розпочата 17.04.2018, експертиза закінчена 21.05.2018), лікар судово-медичний експерт дійшов до висновків:
		При дослідженні трупа гр. ОСОБА_8 встановлена наявність таких ушкоджень:
		- травма голови у вигляді множинних (у кількості на волосистої частини голови - 10 шт., обличчя - 12 шт.) забійно-рваних та різаних ран волосистої частини голови і обличчя, крововиливів в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні по усіх анатомічних областях, крововиливів у скроневі м`язи, перелому лобової кістки справа, крововиливів під оболонки головного мозку (епідурально, субдурально та субарахноїдально), із забієм обох лобових доль та лівої скроневої долі головного мозку: множинних подряпин обличчя, відкритого перелому кісток носу та правої виличної кістки, крововиливів та забійних ран слизової оболонки ротової порожнини, травматична екстракція 1-го, 2-го, 3-го, 4-го зубів справа та 1-го зуба зліва на верхній щелепі;
		   - травма шиї у вигляді 3-х різаних ран в області під підборіддя, верхній та середній третині шиї справа, крововиливів у підшкірно-жирову клітковину та м`язи шиї із ушкодженням щитоповидної залози тасудин, переломом під`язикової кістки;
		-різана рана (1) в надключичній області справа по середньо-ключичній лінії;
		-різані рани на обох кистях (у кількості 3 шт. ), синці по ліктьовій поверхні обох передпліч.
		Керуючись п 4 8. важка сукупна травма має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень відповідно до п. 2.1.3. «б, в, г, ї, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
		Усі вказані ушкодження є прижиттєвими і могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в ухвалі слідчого судді, а саме: 14.04.2018, при цьому забійно-рвані рани та синці утворилися від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, різані рани утворилися від предмету (предметів), які мають ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого у різаних ранах не відобразилися. Більш детально судити про травмуючі предмети і механізм утворення тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_8 , можна буде після надання матеріалів кримінального провадження та проведення слідчого експерименту за участю судово-медичного експерта.
		Причиною смерті гр. ОСОБА_8 явилася важка сукупна травма із важкою відкритою черепно-мозковою травмою, множинними різаними та забійно-рваними ранами обличчя, різаними ранами шиї із ушкодженням щитоподібної залози та її судин, переломом під`язикової кістки та множинними різаними ранами тулуба і кінцівок, що ускладнилася у своїй течії декомпенсованим травматичним шоком, геморагічним шоком, набряком-набряканням та дислокацією стовбуру головного мозку.
		Смерть гр. ОСОБА_8 настала 14.04.2018 о 23.30 годині в стаціонарі ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова і знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вищевказаними травмами тіла.
		Найімовірніше, що після отримання тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_8 могла здійснювати які-небудь самостійні дії, але в обмеженому об`ємі, впродовж нетривалого часу, до моменту втрати свідомості.
		В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 могла відчувати біль, судити про інтенсивність якого, судово-медичному експерту оцінити не представляється можливим.
		Локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 на верхніх кінцівках, а саме на обох кистях та передпліччях, не виключає можливості їх утворення при її опорі чи самообороні під час нападу на неї.
		Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 була госпіталізована до стаціонару ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мєщанінова, де знаходилася в реанімаційному відділі 11 годин 40 хвилин, тому судити про активне чи пасивне переміщення, після заподіяння ушкоджень, а також вживання їжі до моменту травми, не представляється можливим.
		При госпіталізації у стаціонар ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мєщанінова, при дослідженні крові гр. ОСОБА_8 газохроматографічним методом етиловий спирт не виявлений; (т.2 а.с. 130-133)
		- за висновком судово-медичної експертизи гр.. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 №09-1993/2018 від 16.04.2018, (експертиза розпочата 17.04.2018, експертиза закінчена 17.05.2018), на підставі даних судово-медичної експертизи, у гр.. ОСОБА_5 встановлені наступні тілесні ушкодження: садна на голові, на правій руці, правій нозі та тулубі. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, які утворилися за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані за 2-5 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден.За ступенем тяжкості: садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень; (т.2 а.с. 135) 
		- за висновком судово-медичної експертизи трупа невідомої жінки, на вигляд приблизно 45 років, в подальшому впізнана, як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 55 років, мешкала за адресою: АДРЕСА_7 , (експертиза розпочата 25.05.2018, експертиза закінчена 14.06.2018), при дослідженні трупа гр. ОСОБА_8 встановлена наявність таких ушкоджень:
		   - травма голови у вигляді множинних (у кількості на волосистої частини голови - 10 шт., обличчя - 12 шт.) забійно-рваних та різаних ран волосистої частини голови і обличчя, крововиливів в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні по усіх анатомічних областях, крововиливів у скроневі м`язи, перелому лобової кістки справа, крововиливів під оболонки головного мозку (епідурально, субдурально та субарахноїдально), із забієм обох лобових доль та лівої скроневої долі головного мозку: множинних подряпин обличчя, відкритого перелому кісток носу та правої виличної кістки, крововиливів та забійних ран слизової оболонки ротової порожнини, травматична екстракція 1-го, 2-го, 3-го, 4-го зубів справа та 1-го зуба зліва на верхній щелепі;
		   - травма шиї у вигляді 3-х різаних ран в області під підборіддя, верхній та середній третині шиї справа, крововиливів у підшкірно-жирову клітковину та м`язи шиї із ушкодженням щитоповидної залози тасудин, переломом під`язикової кістки;
		-різана рана (1) в надключичній області справа по середньо-ключичній лінії;
		-різані рани на обох кистях (у кількості 3 шт.), синці по ліктьовій поверхні обох передпліч.
		Керуючись п 4 8. важка сукупна травма має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень відповідно до п. 2.1.3. «б, в, г, ї, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
		Усі вказані ушкодження є прижиттєвими і могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в ухвалі слідчого судді, а саме: 14.04.2018, при цьому забійно-рвані рани та синці утворилися від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, різані рани утворилися від предмету (предметів), які мають ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого у різаних ранах не відобразилися. Не виключається, що вищевказані ушкодження утворилися внаслідок удару пляшкою по голові з її розбиттям та послідуючим нанесенням ударів залишками (вістрями) цієї пляшки.
		Тілесні ушкодження, які встановлені у гр.. ОСОБА_8 , не могли утворитись внаслідок ударів ножем.
		Причиною смерті гр. ОСОБА_8 явилася важка сукупна травма із важкою відкритою черепно-мозковою травмою, множинними різаними та забійно-рваними ранами обличчя, різаними ранами шиї із ушкодженням щитоподібної залози та її судин, переломом під`язикової кістки та множинними різаними ранами тулуба і кінцівок, що ускладнилася у своїй течії декомпенсованим травматичним шоком, геморагічним шоком, набряком-набряканням та дислокацією стовбуру головного мозку.
		Смерть гр. ОСОБА_8 настала 14.04.2018 о 23.30 годині в стаціонарі ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова і знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вищевказаними травмами тіла.
		Найімовірніше, що після отримання тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_8 могла здійснювати які-небудь самостійні дії, але в обмеженому об`ємі, впродовж нетривалого часу, до моменту втрати свідомості.
		В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 могла відчувати біль, судити про інтенсивність якого, судово-медичному експерту оцінити не представляється можливим.
		Встановити силу нанесених ударів не представляється можливим.
		Локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 на верхніх кінцівках, а саме на обох кистях та передпліччях, не виключає можливості їх утворення при її опорі чи самообороні під час нападу на неї.
		Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 була госпіталізована до стаціонару ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мєщанінова, де знаходилася в реанімаційному відділі 11 годин 40 хвилин, тому судити про активне чи пасивне переміщення, після заподіяння ушкоджень, а також вживання їжі до моменту травми, не представляється можливим.
		При госпіталізації у стаціонар ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мєщанінова, при дослідженні крові гр. ОСОБА_8 газохроматографічним методом етиловий спирт не виявлений.
		Механізм утворення тілесних ушкоджень, наявних у гр.. ОСОБА_8 відповідають об`єктивним судово-медичним даним, на які вказує підозрюваний ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту від 19.04.2018 та допиту його від 14.04.2018; (т.2 а.с. 140-144)
		- за висновком судово-медичної експертизи змивів зі скла холодильника 15№534-Дм 2018, (експертиза почата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи зі скла холодильника у першому приміщені, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 . Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею. (т.2 а.с. 149-154)
		- за висновком судово-медичної експертизи дверної ручки із зовнішньої сторони вхідної двері 15№533-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи дверної ручки з зовнішньої сторони вхідних дверей, вилученої під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та ОСОБА_26 . Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(ІІ)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 . Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею. (т.2 а.с. 159-164)
		- за висновком судово-медичної експертизи змиву з ємкості для води «Роганська» 15№536-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи змиву з ємкості для води «Роганська» знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та ОСОБА_26 . Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного ОСОБА_27 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею. (т.2 а.с. 169-174)
		- за висновком судово-медичної експертизи кухонного ножа 15№539-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа,вилученого під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові, або з непридатністю клітин для цитологічного дослідження. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежністькрові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.2 а.с. 179-185)
		-за висновкомсудово-медичноїекспертизи пачкиз підсигарет «ROTMANS»15№540-Дм2018р.,(експертизарозпочата 01червня 2018року,експертиза закінчена08червня 2018року), в результаті проведення судово-медичної експертизи пачки з під сигарет «ROTHMANS», вилученої у громадянина ОСОБА_5 , найдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові, або з непридатністю клітин для цитологічного дослідження. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(ІІ)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.2 а.с. 200-205)
		-за висновкомсудово-медичноїекспертизи спортивнихбрюк,вилучених у ОСОБА_5 №14/115-Дм/18,(експертизарозпочата 01червня 2018року,експертиза закінчена07червня 2018року),кров відтрупу ОСОБА_8 належить догрупи Аз ізогемаглютиніноманти- ОСОБА_28 належність кровігр-на ОСОБА_5 -О зізогемаглютинінами анти-Аі анти-В. На спортивних брюках (об`єкти №№1-8), вилучених у гр-на ОСОБА_5 , виявлена кров людини, групи А з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від гр-ки ОСОБА_8 не виключається. Від гр-на ОСОБА_5 ця кров походити не могла. (т.2 а.с. 209-212)
		- за висновком судово-медичної експертизи дверної ручки внутрішньої сторони вхідних дверей 15№551-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи дверної ручки внутрішньої сторони вхідних дверей за адресою: АДРЕСА_2 магазина «Продукти» знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.2 а.с. 217-222)
		- за висновком судово-медичної експертизи змиву з підлоги в приміщенні №2 15№535-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи змиву з підлоги в приміщені №2 знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.2 а.с. 227-232)
		- за висновком судово-медичної експертизи сережок з металу жовтого кольору 15№537-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи однієї сережки з жовтого металу, вилученої під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(ІІ)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.2 а.с. 237-242)
		- за висновком судово-медичної експертизи трьох уламків скла 15№530-Дм/2018, (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 07 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи трьох уламків скла (об`єкти №№1-3), вилучених 14.04.2018 під час огляду магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з підлоги біля вхідних дверей першого приміщення (як зазначено в ухвалі), знайдені сліди крові людини. При серологічному дослідженні, в даних слідах виявлені антигени А та Н, а також ізогемаглютинін анти-В. Статева належність крові не встановлена, у зв`язку з відсутністю в препаратах клітинних елементів її, необхідних для даного виду дослідження. Таким чином, враховуючи результати досліджень, можна припустити походження слідів крові, в даних об`єктах, від будь-якої людини з груповою належністю крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В, яка містить супутній антиген Н, в тому числі від потерпілої громадянки ГрущакТ.І. Проте, антиген Н та ізогемаглютинін анти-В, властиві, також, для групи крові О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В і, враховуючи це, неможливо виключити домішок крові, в даних об`єктах, від будь-якої особи з груповою належністю крові О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_5 (за умови наявності у нього зовнішньої кровотечі на момент скоєння злочину).Ядровмістимі епітеліальні клітини на уламках скла (об`єкти №№1-3) не знайдені; (т.3 а.с. 2-4)
		- за висновком судово-медичної експертизи трьох грошових купюр  50-ти та двох 20-ти 15№532-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи трьох грошових купюр: 50-ти гривен ФА6146353, двох 20-ти гривен ПГ 1869328 та ТЖ 1972164, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , магазину «Продукти», знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини .з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.3 а.с. 9-15)
		- за висновком судово-медичної експертизи трьох фрагментів скла 15№538-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), в результаті проведення судово-медичної експертизи трьох фрагментів скла, вилучених с приміщення №3, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та Н, та в об`єктах №№1,2 - ізогемаглютинін анти-В. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилось можливим в зв`язку з відсутністю ядровмістимих клітин та клітин крові, або з непридатністю клітин для цитологічного дослідження. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II)з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н,в тому числі від потерпілої громадянки ОСОБА_8 .. Проте, враховуючи групову приналежність крові підозрюваного громадянина ОСОБА_5 , можна припустити домішки слідів крові і від нього, якщо на момент скоєння злочину у нього були травми, які супроводжувалися кровотечею; (т.3 а.с. 20-26)
		- за висновком судово-медичної експертизи кросівок, вилучених у гр-на ОСОБА_5 №14/1116-Дм/18, (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 06 червня 2018 року), кров від трупу ОСОБА_8 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_28 належність крові гр-на ОСОБА_5  О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На кросівках (об`єкти №№1-6), вилучених у гр-на ОСОБА_5 виявлена кров людини, групи А з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від гр- ОСОБА_29 не виключається. Від гр-на ОСОБА_5 ця кров походити не може. (т.3 а.с. 31-32)
		- за висновком судово-медичної експертизи светра ОСОБА_8 №14/1117-Дм/18, (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 07 червня 2018 року), кров від трупу ОСОБА_8 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Групова належність крові гр-на ОСОБА_5 - О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На светрі ОСОБА_8 (об`єкти №№1-6), вилученому під час огляду в приміщенні гардеробу ХМКЛШМНД ім.проф.Мєщанінова, виявлена кров людини, групи А з ізогемаглютиніном анти- В, властивої їй самій. Від гр-на ОСОБА_5 ця кров походити не може; (т.3 а.с. 37-38)
		- за висновком судово-медичної експертизи штанів померлої ОСОБА_8 №14/1119-Дм/18, (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), кров від трупу ОСОБА_8 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В.Групова належність крові гр-на ОСОБА_5 - О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На штанах (об`єкти №№1-9) ОСОБА_8 , виявлена кров людини групи А ізогемаглютиніном анти-В, властивій їй самій. Від гр-на ОСОБА_5 ця кров походити не може. (т.3 а.с. 43-44)
		- за висновком судово-медичної експертизи предметів одягу гр-на ОСОБА_5 №17-18-МК/20 (експертиза розпочата 10 січня 2020 року, експертиза закінчена 10 березня 2020 року), при судово-медичній експертизі наданих речових доказів - спортивної куртки та спортивних брюк громадянина ОСОБА_5 , 1976р.н., з урахуванням відомих обставин справи, у відповідь на поставлені питання, експерт дійшов до наступних підсумків:
		При судово-медичній експертизі речових доказів встановлено різні по характеру сліди речовини буро-сірого кольору, які при дослідженні в ультрафіолетових променях представлені ділянками поглинання променів буро-сіро-рожевого кольору, що дає можливість припустити, їх належність до крові:
		-на спортивній куртці:
		- бризки - на правій полі в верхньому відділі(2), в середньому відділі(2), в нижньому відділі (1), на лівій полі в нижньому відділі (3), на передній поверхні правого рукава в верхній третині (3), на задній поверхні правого рукава, безпосередньо по умовній передній повздовжній складці(З), на задній поверхні правого рукава, в середній третині множинні, орієнтовані косо-вертикально (знизу вгору, справа наліво) розповсюджуючись віялоподібно вгору, на передній поверхні лівого рукава, в верхній третині, множинні, різноспрямовані, на передній поверхні лівого рукава, в верхній третині, безпосередньо вліво від умовної передньої повздовжньої складки, множинні, які віялоподібно розповсюджуються в напрямку знизу вгору, справа наліво, на передній поверхні лівого рукава, в нижній третині(5), на задній поверхні лівого рукава, в верхній третині(4), на задній поверхні лівого рукава, в середній третині (2), на задній поверхні лівого рукава, в нижній третині, різноспрямовані (8), на спинці, в верхньому відділі зліва, множинні, які віялоподібно розповсюджуються в напрямку зверху вниз, зліва направо, на капюшоні зліва, вздовж вільного краю, множинні, які віялоподібно розповсюджуються в напрямку спереду назад, знизу доверху;
		- ділянки просочуваннятрикотажу - на манжетах обох рукавів, по всім поверхням, які зливаються між собою;
		- відбиток на правій полі, в середньому відділі, неправильно-трикутної форми, вершиною зверненою донизу та вліво(І);
		- мазки - на правій полі в середньому відділі(І), на внутрішній поверхні правої поли в нижньому відділі, вздовж застібки (1), на лівій полі в нижньому відділі, безпосередньо у вільного краю поли(1), на передній поверхні правого рукава в середній третині, множинні, різноспрямовані, місцями зливаються між собою, на задній поверхні правого рукава, в нижній третині, множинні, різноспрямовані, місцями зливаються між собою, на передній поверхні лівого рукава, в нижній третині, множинні, на фоні яких встановлено бризки в кількості п`яти (описані вище), на задній поверхні лівого рукава, в нижній третині, множинні, на фоні яких, встановлено бризки в кількості восьми (описані вище);
		- краплі - на правій полі, в нижньому відділі(2), на лівій полі, в нижньому відділі(3),
		- патьоки - на внутрішній поверхні рамки прорізної кишені лівої поли (1), на задній поверхні правого рукава, в середній третині патьок (1).
		-на брюках.
		- бризки - на передній половинці справа, в верхньому відділі, повздовжніми розмірами орієнтовані горизонтально), на передній половинці справа, в верхньому відділі(И), на передній половинці справа, в середньому відділі, орієнтовані косо- вертикально (зверху вниз, зліва направо)(4), на передній половинці справа, в середньому відділі, множинні, які віялоподібно розповсюджуються в напрямку зверху вниз, на передній половинці справа, в нижньому відділі, множинні, здебільшого різноспрямовані, деякі орієнтовані косо-вертикально (знизу вгору, справа наліво), на передній половинці зліва, в верхньому відділі, множинні, орієнтовані косо-вертикально (зверху вниз, зліва направо), на передній половинці зліва, в нижньому відділі, множинні, орієнтовані вертикально; на задній половинці справа, в нижньому відділі, множинні, орієнтовані косо- вертикально; на задній половинці зліва, в середньому відділі, множинні, подовжених форм, орієнтовані горизонтально, розташованих один за одним, у вигляді ланцюжка; на задній половинці зліва, в нижньому відділі, множинні, різноспрямовані;
		- краплі - на задній половинці справа, в верхньому відділі(І), на задній половинці зліва, в верхньому відділі(І);
		- мазки - на задній половинці справа, в середньому відділі, вздовж бічного шва, множинні невизначених та подовжених форм, орієнтовані горизонтально, на задній половинці справа, в нижньому відділі, множинні невизначених та подовжених форм, різноспрямовані, місцями зливаються між собою, на фоні яких встановлено множинні бризки (описані вище), на задній половинці зліва, в верхньому відділі, вздовж бічного шва, множинні невизначених та подовжених форм.
		Достовірно вирішити питання, щодо належності виявленої слідоутворюючої речовини до крові людини, можливо в рамках проведення судово-медичної експертизи наданих речових доказів в відділенні судово-медичної імунології,(цитологічне дослідження).
		Якщо за вищеописаних умов, буде встановлено, що наявні сліди буро-сірого кольору є слідами крові, то механізм їх утворення наступний:
		- бризки - утворилися при дробленні крапель крові, які отримали кінетичну енергію внаслідок переважаючої дії сил інерції з приєднанням сили тяжіння, та могли виникнути при падінні крові з збільшенням висоти при вторинному (секундарному) розбризкуванні з закривавленого предмета або поверхонь ран, що кровоточать.
		- краплі - утворились під час падіння крові з нерухомого предмета або повільно рухомого предмета(забійно-рваних та різаних ран волосистої частини голови, обличчя, шиї потерпілої) з незначною зміною висоти падіння в межах 10-50см, внаслідок чого, діаметр крапель різниться.
		- просочування - утворилися від насичення рідкою кров`ю поглинаючих матеріалів одягу, при контакті з кровоточивим об`єктом (ранами), рясно закривавленою поверхнею або калюжею крові, просочування між шарами одягу та тіла;
		- мазки - утворились внаслідок ковзного зіткнення предметів(спортивні куртка та брюки обвинуваченого) з якимось предметом, між якими була деяка кількість слідоутворюючої речовини.
		- відбиток - утворився внаслідок статичного контакту закривавленого предмета з рівною поверхнею.
		Зважаючи на викладене вище, можна припустити, що після нанесення кровоточивих ушкоджень, обвинувачений громадянин ОСОБА_5 деякий проміжок часу перебував в близькому до вертикального положенні тіла, що підтверджується наявністю бризок, патьоків, їх розмірних та морфологічних характеристик в комплексі з іншими слідоутворюючими елементами.
		Решта слідів крові могли виникнути при будь-якому положенні тіла.
		Відбиток на куртці міг утворитись при будь-якому положенні тіла в момент зіткнення з окривавленим предметом.
		Об`єктивні судово-медичних дані, для відповіді на дане питання, відсутні.
		Враховуючи кількість (множинні сліди), локалізацію (по всім поверхням куртки та брюк), поліморфні морфологічні характеристики (бризки, каплі, патьоки, мазки, відбиток, ділянки просочення) встановлених при судово-медичній експертизі речових доказів, в комплексі з ушкодженнями встановленими на тілі трупа потерпілої ОСОБА_8 (травма голови у вигляді множинних забійно-рваних та різаних ран волосистої частини голови, обличчя, шиї у вигляді різаних ран, різана рана в надключичній області справа, різані рани на обох кистях), показання на які посилається обвинувачений ОСОБА_5 за обставин під час допиту у судовому засіданні (один удар скляною пляшкою по голові потерпілої ОСОБА_8 ) виключаються, а показання за обставин під час допиту на момент досудового розслідування (один удар пляшкою по голові потерпілій ОСОБА_8 від якого пляшка розбилась, після цього тримаючи за горловину частину пляшки, що залишилась декілька разів наніс удари в область голови потерпілої ОСОБА_8 ), в цілому, відповідає судово-медичним даним отриманим при експертизі речових доказів.
		Об`єктивних судово-медичних даних, які б могли вказувати на переміщення тіла потерпілої «та у подальшому за руки відтягнув потерпілу до підсобного приміщення» не мається.
		- за висновком судово-психіатричної експертизи №476 від 18.06.2018, ОСОБА_5 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_5 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.3 а.с. 46-48)
		Також, колегією суддів було безпосередньо оглянуто визнані постановами старшого слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_30 від 14квітня 2018 року,речові докази у справі, а саме:
		- паперовий конверт, в якому опечатано три грошові купюри 50, 20, 20 грн., які вилучені 14.04.2018 під час огляду приміщення магазину за місцем роботи потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де була виявлена потерпіла, за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- картонну коробку, в якій опечатано сонцезахисні окуляри, які вилучені 14.04.2018 під час огляду приміщення магазину за місцем роботи потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де була виявлена потерпіла, за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- паперовий конверт, в якому опечатано грошові кошти 74 грошові банкноти НБУ на загальну суму 609 грн., які вилучені 14.04.2018 під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України. 
		- картонну коробку, в якій опечатано дві скляні шляшки з-під пива, які вилучено 14.04.2018 під час огляду приміщення магазину за місцем роботи потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де була виявлена потерпіла, за адресою: АДРЕСА_2 .
		На огляді інших речових доказів, сторона обвинувачення, обвинувачений та його захисник не наполягали.
		Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України всі зібрані та надані сторонами кримінального провадження докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, оголошення повного змісту письмових доказів, огляду речових доказів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають бути використані та покладенні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.
		Одночасно суд зазначає, що висновки судово-медичної експертизи флакона з парфуму «NATUREYVESROCHER» 15№541-Дм 2018р., (експертиза розпочата 01 червня 2018 року, експертиза закінчена 08 червня 2018 року), є неналежним доказом у справі, оскільки не містять у собі ніякої доказової інформації. (т.2 а.с. 190-195)
		Доходячи такого, суд ураховує, що з огляду на зміст ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Окрім того, відповідно до положень, закріплених у ст. 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підписаної 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, що набула чинності для України 11 вересня 1997 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Отже, вирішуючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року де зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК України).
		Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №712/13361/15 дійшов висновку, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18).
		Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує, щолюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека,згідно зі ст. 3 Конституції України,визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Кожна людина має невід`ємне право на життя.
		За ст. 27 Основного Закону України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави  захищатижиття людини.Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, кримінальний закон України захищає життя кожної людини незалежно від її соціального статусу, громадянства, віку, стану здоров`я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак.
		Задля встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, ступінь яких визначається на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17 січня 1995 року проведення судово-медичної експертизи, є обов`язковим (ч. 2 ст. 242 КПК України).
		Злочин у виді умисного вбивства вважається закінченим з моменту настання смерті людини за умови, що наявний причинний зв`язок між діянням винного та настанням смерті потерпілого.
		При цьому винна особа може діяти як з прямим умислом (тобто усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання), так і з непрямим (тобто усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажати, але свідомо припускати їх настання).
		З огляду на роз`яснення, наданні в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
		Отже причинний зв`язок, що встановлюється, має бути не випадковим, а необхідним. Дія винного може бути визнана причиною смерті потерпілого лише тоді, коли цей наслідок мав свою підставу у вчиненому діянні і ним породжувався, тобто був його необхідним результатом, передував наслідку в часі. При цьому не має значення, як швидко після вчинення злочинної дії настала смерть потерпілого, головне  направленість умислу обвинуваченого на її заподіяння.
		Умисне поранення життєвоважливих органів потерпілого, внаслідок чого сталася смерть, судова практика розцінює як свідчення умислу винного на позбавлення життя і кваліфікує такі дії як умисне вбивство.
		Пункт 20 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснює, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115 КК України) має місце, зокрема, в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим.
		Одночасно, ч. 2 наведеної статті кримінального кодифікованого закону України передбачена відповідальність за вчинення кваліфікованого вбивства, зокрема, умисне вбивствоз хуліганських мотивів та вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України).
		Правильна кваліфікація умисного вбивства припускає ретельне розмежування видів умисного вбивства за обтяжуючих обставин, відмежування кваліфікованого вбивства від умисного вбивства без кваліфікуючих ознак та вбивства за пом`якшуючих обставин.
		Так, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, передбачена кваліфікація як умисне вбивство з хуліганських мотивів, що передбачає спрямованість умислу винного проти громадського порядку, в ході реалізації якого винний посягає на життя іншої людини. Відсутність особистого мотиву посягання на конкретно визначеного потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганського мотиву, як ознаку кваліфікованого складу злочину за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України від інших злочинів проти особи.
		Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.Не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 червня 2020 року в справі № 720/990/18.
		Так, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Як було встановлено за результатами судового розгляду, конфлікт між ОСОБА_31 та потерпілою ОСОБА_8 виник через те, що остання роздратувалася на нього, кинула в ОСОБА_5 гроші і скинула його речі з прилавку, які розлетілися по магазину і сказала, щоб він забирався з магазину та почала його штовхати, лаятися та бити.
		Чи були такі дії обвинуваченого умисними, як стверджує сторона обвинувачення, чи конфлікт з потерпілою стався з ініціативи потерпілої, як наполягає обвинувачений, в судовому засіданні достовірно не встановлено.
		Покази ОСОБА_5 з цього приводу стороною обвинувачення не спростовані, а достатніх доказів на підтвердження позиції обвинувачення суду не надані.
		Допитані в судовому засіданні потерпілий та свідки безпосередніми свідками даного конфлікту не були.
		Таким чином, з огляду на те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_5 14.04.2018 вчинив протиправні дії відносно потерпілої ОСОБА_8 з мотив явної неповаги до суспільства. 
		Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений стверджував, що потерпіла ОСОБА_8 роздратувалася на нього, виганяла з магазину, штовхалася та лаялася, за що обвинуваченийвирішив вдарити потерпілу пляшкою.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 застосував до потерпілої насильство, яке було зумовлене неприязними стосунками з потерпілою, які виникли внаслідок словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_8 , що, на думку колегії суддів, виключає вчинення вбивства з хуліганських мотивів.
		Встановлені судом під час розгляду даної кримінальної справи фактичні обставини, характер дійта поведінка ОСОБА_5 , сама обстановка вчинення злочину, свідчать про те, що дії обвинуваченого були обумовлені особистими мотивами та спрямовані власне на потерпілу, з якою у нього випадково виникконфлікт.
		Таким чином, підстав стверджувати, що ОСОБА_5 в цій ситуації діяв з хуліганських мотивів, на думку суду, немає.
		Доходячи висновку, щодо обвинуваченим вчинено кваліфіковане умисне вбивство, передбаченеп. 13ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 був засуджений 09.02.1993 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140, 17, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі; 09.12.1997 судовою колегією по справам Харківського обласного суду за ч. 3 ст. 142, 42,п.п. «П» «А», «Е» ст. 93 КК України до покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 19.06.2012 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 08.01.2015 умовно-достроково на невідбутий термін 5 місяців 17 днів, покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.02.1993 відбуте, натомість судимість у встановленому законом порядку за вчинене не знята та не погашена, і він знов вчинив 14.04.2018 умисне вбивство людини за викладених обставин, що тягне за собою повторність кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи та вимагає кваліфікацію - «умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу».
		Також суд зазначає, що згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
		Аналогічне положення міститься у ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, ратифікованого 19 жовтня 1973 року, що набув чинності 23 березня 1976 року.
		До зазначених висновків суд дійшов системно проаналізувавши усе вище викладене, з`ясувавши зміст і спрямованість умислу ОСОБА_32 , урахувавши сукупність всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , поведінку винного та потерпілої, що передувала подіям.
		При цьому колегія суддів критично сприймає зауваження сторони захисту з приводу формулювання обвинувачення, в якому зазначено про переміщення потерпілої ОСОБА_33 до підсобного приміщення, з огляду на таке.
		Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.
		Зокрема суд застосовує приписи п. 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15 листопада 2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «РуїзТорійа проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року).
		Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (п. 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21 березня 2000 року та п. 32, 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07 березня 2006 року).
		Таким чином позиція сторони захисту щодо формулювання обвинувачення була почута, вивчена колегією суддів, проте вона не знайшла в певній мірі належного юридичного підґрунтя. 
		З приводу клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів недопустимими слід зазначити про таке. 
		Так, докази надані в кримінальному провадження внесені в реєстр досудового розслідування та проведено їх дослідження під час судових засідань. При цьому стороною захисту та обвинуваченим було звернута увагу учасників процесу на порушення норм КПК України в наступному: відомості до ЄДР № 12018220060000684 були внесені 14.04.2018 о 16-52; затримання особи відбулося 14.04.2018 о 14-50; допит підозрюваного відбувся 14.04.2018 з 20-37 до 20-56 та 15.04.2018 з 18-25 до 18.30; повідомлення про освідування 14.04.2018; повідомлення про підозру - 15.04.2018. Відповідно до постанови слідчого йому був залучений захисник 17.04.2018. Таким чином були порушені вимоги ст. 52 КПК України «Обов`язковість участь захисника».
		Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Попри посилання захисника, що було порушено вимоги ст. 52 КПК України, затримання особи; допит підозрюваного та 15.04.2018; повідомлення про освідування 14.04.2018; повідомлення про підозру - 15.04.2018, проводилися в присутності захисника підозрюваного ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_24 , який був забезпечений органом досудового розслідування, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.
		Відповідно до частини третьої вказаної статті уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбаченихчастиною сьомою статті 223істаттею 236цього Кодексу.
		В частині п`ятій цієї статті зазначається, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
		Таким чином, порушень вищевказаних норм кримінально-процесуального законодавства під час проведення затримання особи, а також проведення слідчих дій судом не встановлено.
		Разом з тим, судом встановлено, що згідно матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого ОСОБА_30 від 17.04.2024, підозрюваному ОСОБА_5 залучено захисника, оскільки останній відмовився від захисника  адвоката ОСОБА_24 , (вказане не заперечується стороною захисту), таким чином право підозрюваного під час здійснення досудового розслідування не було порушене.
		Крім того, щодо посилання захисника обвинуваченого щодо проведення затримання підозрюваного до внесення відомостей до ЄРДР є безпідставними, оскільки затримання особи в розумінні кримінально-процесуального законодавства не є слідчою дією (перелік яких визначений Главою 20 КПК України), та може проводитися у невідкладних випадках, у відповідності до ст.ст. 208, 209 КПК України, до внесення відомостей до ЄРДР.
		Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження відомості до ЄРДР за №12018220060000684 внесені 14.04.2018, а саме: за ч. 4 ст. 187 КК України о 16-52 год., за ч. 2 ст. 185 КК України о 16-52 год., за п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України о 17-38 год., таким чином слідчі дії  допит підозрюваного, допит свідка ОСОБА_34 відбувся після внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні №12018220060000684 від 14.04.2018. Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру 14.04.2018 за п.6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
		Також суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеногостаттею 615цього Кодексу.
		Під час судового розгляду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_35 не допитувався через відмову сторони обвинувачення від його допиту.
		З приводу посилання захисника, що не відповідності пунктів статті, які інкримінувалася ОСОБА_5 , та суперечностей у Витягу з ЄРДР та повідомленням про підозру, слід зазначити що Витяг з ЄРДР не є процесуальним документом та є внутрішнім документом бази Реєстру досудових розслідувань, в якому згідно п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України уповноважена особа органу досудового розслідування чи прокуратури повинна зазначити: попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		У зв`язку з викладеним, порушень ч. 1 ст. 214 КПК України та Наказу Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» (який діяв на час фіксації злочину) під час реєстрації відомостей до ЄРДР за № 12018220060000684 внесені 14.04.2018, не встановлено. 
		Крім того, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12018220060000684 внесені 14.04.2018, ОСОБА_5 25.06.2024 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України.
		Щодо доводів захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України, з приводу того, що підозрюваному ОСОБА_5 не були надані для перегляду усі DVD диски та інші електронні носії, на яких фіксувались огляд місця події, проведення слідчого експерименту від 19.04.2018, огляд місця події від 14.04.2018. Вивчення матеріалів відбулося в СІЗО, де відсутні можливості огляду електронних носіїв.
		Згідно положень ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд,зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження, при ознайомленні в порядку ст. 290 КПК Україниз матеріалами досудового розслідування, в тому числі з відеозаписами фіксації слідчих дій: огляд місця події, проведення слідчого експерименту від 19.04.2018, огляд місця події від 14.04.2018, сторона захисту не порушувала питання про надання доступу до таких саме в електронному вигляді.
		За відсутності такого клопотання, з урахуванням приписівст. 22 вказаного Кодексуслід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй речових доказів.
		Безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконанняст. 290 КПКдоступу до документів, автоматично не ставить під сумнів допустимість вказаних слідчих дій. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Вказане згоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постановівід 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо19).
		11 червня 2019 року з посиланням на вимоги ч. 2ст. 290 КПК України.Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24 березня 2020 року (справа № 676/1859/17, провадження № 51-1238 км19).
		Згідно з вимогамист. 241 КПК Українислідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора чи слідчого. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
		За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
		Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цьогоКодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.
		Відповідно до ч. 3ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченимистаттею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченомустаттями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
		Так, на підставі постанови слідчого про проведення освідування, проведено медичний огляд ОСОБА_5 , про що складено Висновок щодо результатів проведення медичного огляду №782 від 14.04.2018, яким встановлено, що ОСОБА_5 14.04.2018 перебував у стані сп`яніння, яке викликано вживанням алкоголю та канабіноїдів. Вказаний висновок не є експертним дослідженням, а є лише медичним оглядом особи, з метою встановлення стану сп`яніння, не є слідчою дією та не вимагає відповідного спеціального порядку. Тому підстав для визнання його недопустимим доказом не має.
		Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
		Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
		На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
		З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. "d" ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
		Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
		З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		За змістом ч. 1 ст. 87 КПК доказ має бути визнаний недопустимим лише за умови, якщо він отриманий виключно в результаті дій, що становили істотне порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення прав підозрюваного, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина «неминучого виявлення» є одним із виключень з доктрини «плодів отруйного дерева»).
		(Постанова Великої Палати ВС від 31.08. 2022 Справа № 756/10060/17 Провадження № 13-3 кс 22).
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо кількості нанесених ударів потерпілої ОСОБА_8 , а саме: двох ударів, суд вважає способом захисту від обвинувачення та безпідставними, оскільки вони не відповідають дійсності та обставинам справи, враховуючи наявність у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а за наявності поведінки обвинуваченого, кількості тілесних ушкоджень та механізму заподіяння у напрямку життєво важливих органів, суд вважає ці доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують інкриміноване обвинувачення. 
		З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених ч. 1 ст. 337 КПК України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, витлумачивши як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, врахувавши всі фактичні обставини цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й доходить висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_36 кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, оскільки він 14 квітня 2018 року вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 за обставини, що обтяжують відповідальність.
		Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їх сукупності, й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кваліфікованого умисного вбивства, передбаченогоп. 13ч. 2 ст. 115 КК України доведена повністю. 
		Дії його відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченогоп. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та правильно кваліфіковані як умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		При призначенні обвинуваченому покарання суд керується нормою прямої дії, а саме: приписом ч. 2 ст. 61 Конституції України, щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, визначаючи ступінь тяжкості ОСОБА_37 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, особливостей та обставин його вчинення, ураховуючи санкцію інкримінованого йому за п.13 ч. 2 ст. 115 КК України діяння, а також приписів ч. 4, 6 ст. 12 цього ж кодифікованого закону, доходить висновку, що обвинуваченим вчинений особливо тяжкий злочини.
		Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочинів, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_5 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочину офіційно не працевлаштований, не одружений, має на отриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є осудним, раніше судимий, судимість не погашена та не знята.
		В силу імперативного припису ч. 2 ст. 314-1кримінального процесуального кодифікованого закону України доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, не надавалось.
		Вирішуючи, при призначенні покарання ОСОБА_5 , питання щодо наявності обставин, які його пом`якшують, суд перш за все керуються змістом ч. 1, 2 ст. 66 КК України, де наведений перелік таких обставин.
		Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом, як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:
		- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийняту 30 жовтня 2018 року в межах справи з єдиним унікальним №559/1037/16-к (провадження №51-3612км18), щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження;
		- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07 листопада 2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18), щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної;
		- постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 03 липня 2019 року в межах справи з єдиним унікальним №288/1158/16-к (провадження №13-28кс19),- щодо розуміння, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
		За викладених обставин, відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_38 , судом не встановлено.
		Доходячи такого, колегія суддів зазначає наступне. Щодо врахування заяви обвинуваченого про розкаяння у вчиненому та наміру відшкодувати завдану потерпілому шкоду у повному обсязі, яка заявлена останнім на кінцевій стадії розгляду кримінального провадження, як пом`якшуючої обставини слід зазначити про таке. 
		Так, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
		Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, поведінка ж обвинуваченого ОСОБА_5 як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, а саме невизнання ним вини та намагання перекласти вину у вчиненому як на спонукання його до вчинення дій на загиблу, не свідчила про наявність щирого каяття.
		Так, судом було встановлено, що надаючи пояснення в суді ОСОБА_5 фактично заперечував обставини вчиненого ним злочину та правової кваліфікації його дій, зазначаючи про те, що не передбачав наслідки своїх дій у виді заподіяння смерті потерпілої та почав вчиняти дії, які були направлені на вчинення злочину, який йому інкримінується, виключно через грубі та образливі дії самої потерпілої.
		З приводу заяви обвинуваченого щодо визнання позову та про намір його відшкодування, то на думку суду, наслідки у виді смерті потерпілого є непоправними, і такими і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі в повному обсязі. Зазначене відповідає позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у справі № 290/669/18 від 16 жовтня 2019 року (провадження №51-3863км19). Тому заявлене обвинуваченим, вже на стадії закінчення судового розгляду, не може бути однією з підстав щирості його каяття.
		Вирішуючи, при призначенні покарання ОСОБА_5 , питання щодо наявності обставин, які його обтяжують, суд керується змістом ст. 67 КК України, в якій наведений перелік таких обставин, і доходить висновку про те, що в силу приписів п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 67 КК України суд вбачає як обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому рецидив злочинів, який утворюється враховуючи наявність у ОСОБА_5 незнятої та непогашеної судимості за вчинення умисних кримінальних правопорушень, які за родовими ознаками є різнорідними із кримінальним правопорушенням, що є предметом цього судового розгляду та не утворюють їх повторності та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Пленум Верховного суду України у п. 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Окрім цього, Верховний суд України у п. 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого  особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.Довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинне мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
		Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушеньяк засудженими, так і іншими особами.
		Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17 квітня 2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у ч. 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
		Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, яка вважала за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 15 років за вчинений злочин, передбачений п.п.7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Проте сторона захисту просила призначити ОСОБА_39 покарання у виді позбавлення волі у межах мінімального строку, передбаченого санкцією статті, оскільки обвинувачений щиро розкаявся, цивільний позов потерпілого визнав у повному обсязі, має на утриманні неповнолітню дитину та мати похилого віку.
		Так, санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
		Довічне позбавлення волі  найтяжчий вид основного покарання, що полягає в довічній (пожиттєвій) ізоляції особи, визнаної судом винною у вчиненні особливо тяжкого злочину, від суспільства в спеціальних кримінально-виконавчих установах.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
		Обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_39 , колегія суддів ураховує як позицію сторони обвинувачення, так і позицію сторони захисту, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, бере до уваги поведінку обвинуваченого під час та після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу винного, який частково визнав себе винуватим у вчиненому, пояснюючи, що засуджує свою поведінку, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним злочину, та керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не вбачає правових підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, і тому не може бути безумовною підставою для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.
		На переконання суду, те що обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду визнавав, що його діями було заподіяно смерть потерпілій ОСОБА_8 , і шкодує про вчинене, зазначає про осуд свого вчинку, стверджує, що готовий відшкодуватишкоду, завдану потерпілому, свідчить про наявність правових підстав для призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, що буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення.
		З огляду на усе вищенаведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення ОСОБА_5 й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому слід призначити покарання в межах, встановлених санкцією п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює 14 рокам позбавлення волі, й саме таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17 вересня 2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Також, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів ст. 75 КК України, або застосування положень ст. 69, 69-1, 96 зазначеного кодексу, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.
		При вирішенні заявленого потерпілим ОСОБА_11 цивільного позову суд виходить із такого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
		За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно зіст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Визначаючи розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди, суд вважає наявним причинно-наслідковий зв`язок між скоєним обвинуваченим злочином і перенесеними потерпілою моральними стражданнями.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
		Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14723,48 грн.та моральної шкоди у розмірі1 000000,00 грн., який визнаний обвинуваченим у повному обсязі, підлягає задоволенню. 
		Також застосований на стадії досудового розслідування та в подальшому неодноразово продовжений під час судового провадження, зокрема, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова, постановленої 17.05.2024, запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 15.07.2024 включно, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.
		Доходячи такого, колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 131 КПК України унормовано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Відповідно до приписів ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.
		В рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленого 04 вересня 2015 року у справі «Руслан Яковенко проти України», констатовано, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні п. п. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сила і його можна оскаржити.
		Саме тому, з метою забезпечення можливого апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування засудженого від суду під тиском тягаря призначеного до відбування покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, суд вважає, що подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили застосованого до нього запобіжного заходу.
		Також, колегія суддів наголошує, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України.
		Зміст ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-XII від 30 червня 1993 року (із змінами та доповненнями) мовить про те, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Відтак, приймаючи до відома вищенаведений припис ч. 1 ст. 1 КПК України, ураховуючи, що до ОСОБА_5 вперше був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Червонозаводсько районного суду м. Харкова, постановленою 16.04.2018 в межах справи з єдиним унікальним №646/2334/18 (провадження №1-кс/646/2171/2018), який в подальшому не змінювався та не скасовувався, суд застосовує положення ч. 5 ст. 72 КК України й обчислює обвинуваченому строк відбуття покарання з моменту фактичного затримання, визначеного протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та подальшого застосування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 14.04.2018 о 14 години 50 хвилин, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.
		Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.
		У рішеннях у справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.
		Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.
		Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи п. 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15 листопада 2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «РуїзТорійа проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (п. 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21 березня 2000 року та п. 32, 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07 березня 2006 року).
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Судові витрати на залучення експертів у справі відсутні.
		Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.
		Керуючись ст. 5, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст. 3, 13 Загальної декларації прав людини; ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 06 грудня 1998 року у справі «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї», від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», від 21 жовтня 2011 року у справі «Коробов проти України», від 17 вересня 2009 року у справі «Скоппола проти Італії»; ст. 3, 9, 21, 29, 33, 59, 61, 125 Конституції України; Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; ст. 288 ЦК України; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»; ст. 12, 50, 63  67, 72, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 146 КК України; Постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року та № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи»; ч. 2 ст. 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»; постановою Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 712/13361/15, постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20, постановою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18, постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к, постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к, постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к, а також ст. 17, 31, 84  86, 91, 94, ч. 9 ст. 100, 101, 102, 118, 124, ст. 131  132, 242, ч. 2 ст. 314-1, 368  371, 373  376, 392, 393, 395, 532  535 КПК України, суд  
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченому п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначити йому покаранняу виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Строк покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рахувати з дати набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з14.04.2018по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_5 відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_5 на ОСОБА_40 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14723 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 48 коп.та моральної шкоди у розмірі1 000000 (один мільйон) грн. 00 коп.
		Речові докази, а саме: 
		- купюри номіналом 1 гривня серія УМ № 5477393; СЄ №6732605; ТЄ№2601809; ТЄ№1038442; ПД№9564750; ПЄ №9127874; СД№4659841; УР№9895407; УМ№9171168; УБ№3801721; ТЗ№4190311; УЄ№6280945 із нашаруванням речовини бурого кольору; СЖ№3968253 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 2 гривні серія РК№0656662; СЖ№4034860; КВ№2118640; ТА№7400733; ПИ№6100469; СЕ№5655307; СЕ№2588224; РД№3236546; ТА№5412286; СБ№9652136; СА№5479804; ТГ№4982803; ТД№4274735; СЖ№1267474; ТА№6066815; СД№4053429; СИ№2539308; СЄ№6228820; СЖ№1569314; МЗ№3463698; СД№5368120; РК№6263116; СЗ№7452673; РЗ№1335988; КЖ№7179766; ТЗ№2381579; РГ№1896841; РЄ№6721990; СЕ№5912684; РЗ№2777018; МЕ№2695445; СИ№8976084; РА№1407684; СВ№6448928; КЖ№7548678; РВ№5733139 із нашаруванням речовини бурого кольору; СД№0330343 із нашаруванням речовини бурого кольору; ТЗ№9244873 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 5 гривень серія УЄ№0349980; НД№0051817; Купюри номіналом 10 гривень серія СЗ №4995235; ПЖ№8874593; СЗ№1845897; НЗ№7804215; ПВ№2244279; ХГ№3891557; МВ№0918330; СБ№7703117 із нашаруванням речовини бурого кольору; ХД№9597573 із нашаруванням речовини бурого кольору; ХГ№9097136 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 20 гривень серія ЗА№0123765; СВ№2764769; СГ№8268629 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 50 гривень серія ТБ№9384229 із нашаруванням речовини бурого кольору; КЄ№6863652 із нашаруванням речовини бурого кольору; СУ№7679991 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 100 гривень серія БС№7128366; СЗ№5901909; Скляний флакон (прозорий) із написом «NATURE YVES ROCHER», напівзаповнений рідиною бірюзового кольору, та ковпачком сріблястого кольору на якому маються нашарування речовини бурого кольору; Відкрита пачка цигарок «ROTHMANS» синього кольору на якій мається акцизна марка №678605 із нашаруваннями речовини бурого кольору, всередині 10 цигарок із фільтром; Кросівки синього кольору із написом DUAL, із чотирма смугами сірого кольору з кожного боку, та сірими шнурками, на підошві та самих кросівках яких маються нашарування речовини бурого кольору; Спортивні брюки темно синього кольору із логотипом «NIKE» виконаним білого кольору, із плямами речовини бурого кольору; Спортивна кофта темно синього кольору із логотипом «NIKE» виконаним білого кольору, капюшоном із вставкою тканини сірого кольору із середини, із плямами речовини бурого кольору  знищити.
		Скляну пляшку з етикеткою «Зіберт» 0,5 л; Скляна пляшка з етикеткою «Чернігівське» 0,5 л; Два ножі; Деформований ніж зі слідами речовини бурого кольору; Сонцезахисні окуляри темного кольору зі слідами речовини бурого кольору; Дверні ручки вхідних дверей зі слідами речовини бурого кольору;Слід низу підошви взуття з третьої кімнати зафіксований фотоелектронним способом за допомогою масштабного приладдя; Три фрагменти скла з нашаруваннями речовини бурого кольору з приміщення №3; три фрагменти скла з нашаруваннями речовини бурого кольору з підлоги біля вхідних дверей першого приміщення; Один змив речовини бурого кольору зі скла холодильника у першому приміщенні; Один змив речовини бурого кольору з ємкості для води «Роганська» у першому приміщенні; 2 купюри номіналом 20 грн. та одна купюра номіналом 50 грн. з нашаруваннями речовини бурого кольору; Один змив речовини бурого з підлоги в приміщенні № 2; Одна сережка з металу жовтого кольору з РБК; Три відрізки білої гелевої плівки зі слідами рук з дверного проймі в кімнату №3; Вісім відрізків липкої стрічки зі слідами рук (один з вхідних дверей, 3- зі скляної пляшки «Мороша», 4- з холодильників в кімнаті №1)  знищити/.
		Штани чорного кольору; бюстгалтер; футболка; светр знищити.
		Мобільний телефон «Самсунг» імеі: НОМЕР_7 ; Гаманець чорного кольору з грошима в сумі 236 грн. банківської картою ПриватБанк № НОМЕР_8 та перепусткою на ім`я ОСОБА_5 , Мобільний телефон «Самсунг», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 в робочому стані, із вставленою сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 ;Планшет «BRAVIS»чорного кольоруІМЕІ: НОМЕР_3 ,ІМЕІ2: НОМЕР_9 в робочомустані,із вставленоюсім карткоюоператора мобільногозв`язку НОМЕР_5 ; -повернути власникам.
		Скасувати захід забезпечення кримінального провадження, що накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.04.2024 у справі №646/2334/18 у виді арешту майна на вилученіпід час огляду в приміщенні гардеробу ХМКЛШМНД ім. проф. Мєщанінова речі померлої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: штани чорного кольору; бюстгалтер; футболка; светр, - після набрання вироком законної сили.
		Скасувати захід забезпечення кримінального провадження, що накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.04.2024 у справі №646/2334/18 у виді арешту майна на виявлене та вилучене майно під час огляду приміщення магазину за місцем роботи потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де була виявлена потерпіла, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: Скляна пляшка з етикеткою «Зіберт» 0,5 л; Скляна пляшка з етикеткою «Чернігівське» 0,5 л; Два ножі; Деформований ніж зі слідами речовини бурого кольору; Сонцезахисні окуляри темного кольору зі слідами речовини бурого кольору; Мобільний телефон «Самсунг» імеі: НОМЕР_7 ;Дверні ручки вхідних дверей зі слідами речовини бурого кольору;Слід низу підошви взуття з третьої кімнати зафіксований фотоелектронним способом за допомогою масштабного приладдя; Три фрагменти скла з нашаруваннями речовини бурого кольору з приміщення №3; Гаманець чорного кольору з грошима в сумі 236 грн. банківської картою ПриватБанк № НОМЕР_8 та перепусткою на ім`я ОСОБА_5 ; Три фрагменти скла з нашаруваннями речовини бурого кольору з підлоги біля вхідних дверей першого приміщення; Один змив речовини бурого кольору зі скла холодильника у першому приміщенні; Один змив речовини бурого кольору з ємкості для води «Роганська» у першому приміщенні; 2 купюри номіналом 20 грн. та одна купюра номіналом 50 грн. з нашаруваннями речовини бурого кольору; Один змив речовини бурого з підлоги в приміщенні № 2; Одна сережка з металу жовтого кольору з РБК; Три відрізки білої гелевої плівки зі слідами рук з дверного проймі в кімнату №3; Вісім відрізків липкої стрічки зі слідами рук (один з вхідних дверей, 3- зі скляної пляшки «Мороша», 4- з холодильників в кімнаті №1), - після набрання вироком законної сили.
		Скасувати захід забезпечення кримінального провадження, що накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.04.2024 у справі №646/2334/18 у виді арешту майнана речі, вилучені під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, а саме:Грошові кошти, а саме: купюри номіналом 1 гривня серія УМ № 5477393; СЄ №6732605; ТЄ№2601809; ТЄ№1038442; ПД№9564750; ПЄ №9127874; СД№4659841; УР№9895407; УМ№9171168; УБ№3801721; ТЗ№4190311; УЄ№6280945 із нашаруванням речовини бурого кольору; СЖ№3968253 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 2 гривні серія РК№0656662; СЖ№4034860; КВ№2118640; ТА№7400733; ПИ№6100469; СЕ№5655307; СЕ№2588224; РД№3236546; ТА№5412286; СБ№9652136; СА№5479804; ТГ№4982803; ТД№4274735; СЖ№1267474; ТА№6066815; СД№4053429; СИ№2539308; СЄ№6228820; СЖ№1569314; МЗ№3463698; СД№5368120; РК№6263116; СЗ№7452673; РЗ№1335988; КЖ№7179766; ТЗ№2381579; РГ№1896841; РЄ№6721990; СЕ№5912684; РЗ№2777018; МЕ№2695445; СИ№8976084; РА№1407684; СВ№6448928; КЖ№7548678; РВ№5733139 із нашаруванням речовини бурого кольору; СД№0330343 із нашаруванням речовини бурого кольору; ТЗ№9244873 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 5 гривень серія УЄ№0349980; НД№0051817; Купюри номіналом 10 гривень серія СЗ №4995235; ПЖ№8874593; СЗ№1845897; НЗ№7804215; ПВ№2244279; ХГ№3891557; МВ№0918330; СБ№7703117 із нашаруванням речовини бурого кольору; ХД№9597573 із нашаруванням речовини бурого кольору; ХГ№9097136 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 20 гривень серія ЗА№0123765; СВ№2764769; СГ№8268629 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 50 гривень серія ТБ№9384229 із нашаруванням речовини бурого кольору; КЄ№6863652 із нашаруванням речовини бурого кольору; СУ№7679991 із нашаруванням речовини бурого кольору; Купюри номіналом 100 гривень серія БС№7128366; СЗ№5901909; Мобільний телефон «Самсунг», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 в робочому стані, із вставленою сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 ; Скляний флакон (прозорий) із написом «NATURE YVES ROCHER», напівзаповнений рідиною бірюзового кольору, та ковпачком сріблястого кольору на якому маються нашарування речовини бурого кольору; Відкрита пачка цигарок «ROTHMANS» синього кольору на якій мається акцизна марка №678605 із нашаруваннями речовини бурого кольору, всередині 10 цигарок із фільтром; Кросівки синього кольору із написом DUAL, із чотирма смугами сірого кольору з кожного боку, та сірими шнурками, на підошві та самих кросівках яких маються нашарування речовини бурого кольору; Планшет «BRAVIS» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 в робочому стані, із вставленою сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 ; Спортивні брюки темно синього кольору із логотипом «NIKE» виконаним білого кольору, із плямами речовини бурого кольору; Спортивна кофта темно синього кольору із логотипом «NIKE» виконаним білого кольору, капюшоном із вставкою тканини сірого кольору із середини, із плямами речовини бурого кольору - після набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим  у той же строк з часу отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_41 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_42 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_43

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...