Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4055/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2024.
Дата набрання законної сили: 11.07.2024
Номер судового провадження: 12-38гс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		11 липня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 922/4055/23
		Провадження № 12-38гс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Власова Ю. Л.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року (у складі колегії: головуючий суддя Істоміна О. А., судді: Мартюхіна Н. О., Радіонова О. О.) 
		у справі № 922/4055/23 
		за позовомСпеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України 
		доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг-С»
		про визнання недійсними договорів № 286/1/22/79 від 08 листопада 2022 року та № 286/1/22/82 від 11 листопада 2022 року в частині; стягнення сплаченого ПДВ, трьох процентів річних та інфляційних втрат, і 
		ВСТАНОВИЛА:
		Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (далі - Прокуратура) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг-С» (далі - ТОВ «Агрохолдинг-С», відповідач), в якому просила:
		- визнати недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/79 від 08 листопада 2022 року, укладений Міноборони з ТОВ «Агрохолдинг-С» (далі - Договір № 286/1/22/79), в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 4 304 395,78 грн;
		- визнати недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/82 від 11 листопада 2022 року (далі - Договір № 286/1/22/82), укладений між Міноборони з ТОВ «Агрохолдинг-С», в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн;
		- стягнути з ТОВ «Агрохолдинг-С» на користь Міноборони грошових коштів у розмірі 23 230 405,80 грн, з яких: 21 780 747,30 грн сплачений ПДВ (основний борг), 429 025,86 грн три процента річних та 1 020 632,64 грн інфляційних втрат.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст оспорюваних правочинів у частині сплати ПДВ суперечить положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанові Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 178), тому в силу вимог частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підстави для визнання договорів недійсними у цій частині. Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, незважаючи на оподаткування товару за нульовою ставкою, наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, неповернення яких, як таких, що перераховані оборонним відомством поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2023 року у справі № 922/4055/23 позов задоволений частково. Визнано недійсними пункти 1.1 Договору № 286/1/22/79 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн та Договору № 286/1/22/82 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Агрохолдинг-С» на користь Міноборони грошові кошти в розмірі 21 780 747,30 грн, три проценти річних у сумі 429 023,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 566 517,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Місцевий господарський суд виходив з того, що:
		- ПК України, зокрема підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 та пунктом 1 постанови № 178 передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції, зазначені в спірних договорах. Ці норми не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку;
		- відповідач безпідставно набув кошти в сумі 21 780 747,28 грн за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тому наявні підстави для застосування статті 1212 ЦК України та нарахування трьох процентів річних та інфляційний втрат на безпідставно набуті кошти, відповідно з відповідача до стягнення підлягають три проценти річних у розмірі 429 023,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 566 517,10 грн. 
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		- операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань однак, положення Постанови КМУ № 178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, укладених Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань починаючи з 24 лютого 2022 року;
		- зі змісту Договорів № 286/1/22/79 та № 286/1/22/82 вбачається, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), отже на них не розповсюджуються вимоги Постанови КМУ № 178, що підтвердило Міноборони під час розгляду справи;
		- у переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, такий суб`єкт як Міноборони відсутній. При цьому, і назви, і зміст пунктів 1 Договорів № 286/1/22/79 та № 286/1/22/82, що визначає їх предмет, свідчать про постачання пального «для державних потреб», «для техніки спеціального призначення», «для потреб Міністерства оборони України», і не передбачає постачання пального «для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил» та інших споживачів, перелічених у Постанові КМУ № 178.
		Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2023 року у цій справі.
		Підставою касаційного оскарження Прокурор зазначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: 
		- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України разом із пунктом 1 Постанови КМУ № 178;
		- порушення судом апеляційної інстанції статті 86, частини другої статті 269 ГПК України щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів;
		- порушення судом апеляційної інстанції статей 77, 78, 86 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами.
		Позивач і відповідач у відзивах на касаційну скаргу з вимогами Прокурора не погодилися і просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
		Касаційний господарський суд ухвалою від 24 квітня 2024 року відкрив провадження за вказаною касаційною скаргою.
		06 червня 2024 року до Касаційного господарського суду надійшло клопотання Міноборони про передачу справи № 922/4055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на низку принципово-важливих правових питань (справа містить виключну правову проблему), які мають важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою ефективного та правильного розгляду судами нижчих інстанцій інших подібних справ щодо застосування Постанови КМУ № 178. Так, Позивач у клопотанні стверджує, що застосування норм права, які містяться в пункті 1 зазначеної Постанови мають застосовуватися з урахуванням положень преамбули цієї постанови, зокрема, мети та основних завдань, на виконання яких спрямована її дія. 
		Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, оскільки справа № 922/4055/23 на його думку не містить виключної правової проблеми.
		Ухвалою від 18 червня 2024 року Касаційний господарський суд клопотання Міноборони задовольнив, справу № 922/4055/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України.
		В ухвалі про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що основним питанням при вирішенні справи № 922/4055/23 є наявність/відсутність підстав для застосування до спірних договорів поставки бензину, укладених у період введення в Україні воєнного стану, норм Постанови КМУ № 178 у частині застосування до операції поставки нульової ставки податку на додану вартість, та, відповідно, наявності/відсутності підстав для визнання недійсними пунктів договорів, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%.
		Враховуючи зміст преамбули Постанови КМУ № 178, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що положення цієї Постанови не слід застосовувати до правовідносин сторін за спірними договорами, предметом яких є постачання бензину не в рамках мобілізаційних завдань, та які укладено під час воєнного стану.
		Проте, зміст пункту 1 Постанови КМУ № 178 дозволяє колегії суддів Касаційного господарського суду виснувати, що вказана постанова застосовується (в тому числі обкладанням ПДВ за нульовою ставкою), зокрема, при здійсненні операцій з постачання товарів, у тому числі бензину, для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, а отже і до правовідносин сторін за спірними Договорами № 286/1/22/79 та № 286/1/22/82.
		Посилаючись на неоднозначність (подвійність) можливого тлумачення змісту Постанови КМУ № 178, а також вказавши, що судова практика з питань застосування приписів цієї постанови лише формується, Касаційний господарський суд вважає, що виключна правова проблема у справі № 922/4055/23 полягає у різному тлумаченні та застосуванні зазначених норм Постанови КМУ № 178, що породило значну кількість судових справ (понад 50).
		При цьому суди попередніх інстанцій висловили різні позиції щодо застосування зазначених норм Постанови КМУ № 178 до договорів, які укладались не на виконання мобілізаційних завдань. Наприклад, у справах № 910/12151/23, № 910/14481/23, № 910/15124/23 судами здійснено підхід, згідно з яким положення Постанови № 178 не можуть застосовуватись до договорів, які починаючи з 24 лютого 2022 року укладались Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань. Натомість у справах № 912/1421/23, № 916/3783/23, № 916/3864/23 суди дійшли інших висновків.
		Касаційний господарський суд вважає, що наведене свідчить про те, що «передбачуваного» та «чіткого» механізму застосування зазначених норм Постанови КМУ № 178 у подібних правовідносин не має та на даний момент відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень цієї Постанови, з урахуванням як її преамбули, так і її основного змісту.
		Велика Палата Верховного Суду, не вбачає підстав для передання справи на її розгляд зважаючи на таке.
		Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.
		Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
		Зазначаючи, що справа № 922/4055/23 містить виключну правову проблему, Касаційний господарський суд посилався на існування в господарських судах першої й апеляційної інстанцій понад 50 господарських справ щодо застосування наведених норм Постанови КМУ № 178 та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм цієї Постанови, з урахуванням як її преамбули, так і основного змісту, які господарські суди першої й апеляційної інстанцій застосовують не однаково.
		Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частиною другою статті 37 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.
		З наведених норм права вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах касаційних судів, а не лише Великої Палати Верховного Суду.
		Отже, посилання Касаційного господарського суду на те, що в господарських судах першої й апеляційної інстанцій наявна значна кількість справ з подібними правовідносинами не свідчить про наявність виключної правової проблеми, оскільки при вирішенні таких спорів суди мають враховувати висновки Касаційного господарського суду.
		Відповідно до частин першої та другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів передає справу на розгляд:
		- палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати;
		- об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Якщо колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у раніше ухвалених рішеннях цього ж касаційного суду, положеннями частин першої, другої статті 302 ГПК України передбачено передання справи, яка переглядається на розгляд палати, до якої входить така колегія або до об`єднаної палати цього касаційного суду для відступлення від таких висновків.
		Передаючи справу № 922/4055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд не зробив посилання на справи іншої, крім господарської, юрисдикції, а також не вказав чому дане правове питання не може бути вирішене відповідною палатою чи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у порядку, встановленому частинами першою, другою статті 302 ГПК України.
		В свою чергу, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа № 922/4055/23 не містить виключної правової проблеми.
		Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те,що справу № 922/4055/23 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1.                 Справу № 922/4055/23повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		2.                 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...