Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/17293/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 18.07.2024. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2024.
Дата набрання законної сили: 08.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/202/629/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020050000000714

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 234/17293/20
		Провадження № 1-кп/202/629/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2024 року             м. Дніпро
		   
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		 
		за участю секретаря         ОСОБА_2 ,
		прокурора             ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого         ОСОБА_4 ,
		захисник обвинуваченого     ОСОБА_5 ,
		потерпілих             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		(в режимі ВКЗ)
		представника потерпілих     ОСОБА_8 ,
		(в режимі ВКЗ)
		 
		розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження № 120200050000000714, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2020 року у відношенні:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ, Донецької області, громадянина України, працюючого «ТЧ-22» Слов`янської дистанції шляху - монтером, неодруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 15 листопада 2020 року близько 16 години 30 хвилин, в темний час доби керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, водій механізованого транспортного засобу повинен мати при собі, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, рухаючись по вул. Краматорської правди в м. Краматорськ Донецької області, з боку вул. Лівобережна у бік вул. Волховська, діючи в порушення вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозяться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створити небезпеки для дорожнього руху.
		Легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість в умовах міського електроосвітлення спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, діючи необережно, невірно оцінив дорожню обстановку, не маючи перешкод технічного характеру, не недотримання безпечної дистанції та безпечного інтервалу при здійсненні об`їзду малолітнього пішохода, в районі магазину «Магніт», розташованому у буд. АДРЕСА_2 , скоїв наїзд на малолітнього потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час рухався у попутному напрямку по краю проїжджої частини.
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, потерпілий ОСОБА_9 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 15 листопада 2020 року помер у травматологічному відділенні міської лікарні № 3 м. Краматорська. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 346 від 16 листопада 2020 року ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла, комплекс якої склали крововиливи у м`які покрови голови потиличної області зліва, правосторонні переломи 7-10 ребр по лопатковій лінії з розривами париетальної плеври та крововиливами в праву плевральну порожнину об`ємом біля 300 мл. крові, забій правої легені з множинними крововиливами у легеневу тканину, розривами-розмноженнями печінки та селезінки з крововиливами в черевну порожнину, крововиливами у м`які тканини поперекової області та при ниркову клітковину справа, садна правої поперекової області, сідниць, колінних та правого ліктьового суглобу, лобної області зліва, проекції кута нижньої щелепи справа, правого зап`ястку, які виникли при вказаної події у вказаний строк та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті померлого ОСОБА_9 . Причиною смерті потерпілого стала вказана травма з розривом гострої крововтрати та шоку.
		Допущенні обвинуваченим ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_9 . 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав та пояснив, що 15 листопада 2020 року вії їхав з дівчиною ОСОБА_10 на автомобілі ВАЗ 2101, автомобіль належить батькам дівчини, він сів за кермо автомобіля на виїзд зі ОСОБА_11 , прав на керування транспортними засобами не мав і на даний час не має, місцевість куди їхали знали погано, по дорозі він різко повернув праворуч і проїхав від повороту 100 метрів, де в здовж дороги стояла дитина, там не було тротуарів, біля магазину «Магніт» він повернув ліворуч щоб уникнути зіткнення, але не встиг і скоїв зіткнення, щиро каявся.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_12 , 15 листопада 2020 року вийшов за покупками, перейшов через дорогу і йшов в сторону дому, після ДТП ОСОБА_6 прибув на місце ДТП та поїхав з сином до лікарні де дитина померла, просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 найсуворішу міру покарання.
		Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що її сину ОСОБА_12 , в той день зателефонував їй та повідомив, що здійснив покупки та вже йде додому, але не дійшов. Просила суд щоб обвинуваченому призначили покарання згідно закону.
		Крім показань обвинуваченого, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 12020050000000714 від 15 листопада 2020 року, згідно якого 15 листопада 2020 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 2101, р.н. НОМЕР_2 , яким рухався проїжджою частиною по АДРЕСА_3 в напрямку на території м. Краматорськ, проїжджаючи ділянку автодороги навпроти магазину «Магніт» розташований по АДРЕСА_2 , скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9 , який рухався з права наліво відносно напрямку автомобіля. Внаслідок ДТП пішоход ОСОБА_13 отримав тілесне ушкодження та був доставлений до медичного закладу, де помер у травматологічному відділенні (а.к.п. 1); постановою про визнання транспортного засобу речовим доказом від 15 листопада 2020 року (а.к.п. 6); постановою про визнання біологічних зразків речовими доказами від 15 листопада 2020 року (а.к.п. 7); ухвалою № 234/15660/20 від 18 листопада 2020 року про накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_2 (а.к.п. 9); протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення (а.к.п. 13);
		ухвали про застосування запобіжного заходу № 234/15660/20 від 18 листопада 2020 року (а.к.п. 20); протоколом огляду місця події від 15 листопада 2020 року, фото таблицею (а.с. т-1 82-84, 98-108); висновком експерта № 2/19-566 від 22 грудня 2020 року, згідно якого, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, тобто, здійснюючи об`їзд малолітнього пішохода, що рухався попутному напрямку, по краю проїжджої частини дороги, ОСОБА_4 повинен був дотримуватись безпечного інтервалу і не створювати небезпеки для дорожнього руху. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 виконуючи вимоги п. 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. З технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. т-1109-115); протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 23 листопада 2020 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 23 листопада 2020 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 08 грудня 2020 року, згідно якого свідок підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті (а.с. т-1 94-97); протоколом проведення слідчого експерименту від 09 грудня 2020 року а.с. т1- 119-128); свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 (а.к.п. 26); довідкою про причину смерті ОСОБА_9 (а.с. т-1 33); постановою про визнання флеш-накопичувача інформації речовим доказом (а.к.п. 27).
		Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальнимКодексом України порядку, є належні та допустимі, тому суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості. Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд, виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обставини вчинення злочину, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення особи до скоєного, котрий провину визнав повністю, в скоєному розкаявся, характеризується позитивно, що суд відносить до пом`якшуючих покарання обставин. Обставиною, що обтяжують покарання, суд відносить, тяжкі наслідки завдані злочином, та вважає необхідним призначити йому покарання пов`язане тільки з позбавленням волі, але не в максимальному терміні строку покарання, з позбавленням права керуванням транспортними засобами, так як саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
		Крім того, відповідно до ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк покарання обвинуваченого строк перебування його у ізоляторі тимчасового тримання у період з 15 листопада 2020 по 18 листопада 2020 року.
		Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_6 до ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої злочином на суму 1000000 гривень та 10000 гривень в рахунок відшкодування затрат з надання правової допомоги;
		потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої злочином на суму 1000000 гривень, матеріальної шкоди у сумі 2823 гривні та 10000 гривень в рахунок відшкодування затрат з надання правової допомоги.
		При вирішенні питання щодо цивільного позову суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		Відповідно до вимоги ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно з ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		У відповідності до ч. 3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Таким чином, згідно чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		В судовому засіданні представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 заявлений цивільні позови підтримав просив їх задовільнити в повному обсязі та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 найсуворіше покарання.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково, вважав розмір маральної шкоди завищеним просив його зменшити.
		Судом встановлено, що загиблий ОСОБА_9 був сином позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Внаслідок протиправних дій відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_4 , позивач (потерпілий) ОСОБА_6 та позивач (потерпіла) ОСОБА_7 втратили сина, його смерть завдала їй непоправної моральної шкоди, злочин який було скоєно ОСОБА_4 таким чином, в результаті протиправних дій відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_4 назавжди змінилися їх життєві зв`язки внаслідок чого вони зазнали страждань, відтак їм було завдано моральної шкоди.
		Визначаючи розмір компенсації за матеріальну шкоду судом, враховано понесені позивачем ОСОБА_7 витрати у сумі 2823 гривні 75 копійок, що підтверджено квитанціями про покупку ліків.
		Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілому ОСОБА_6 та потерпілій ОСОБА_7 душевних страждань і переживань, вимушених змін у їх житті, пов`язаних зі смертю рідної людини, та часткову компенсацію ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 коштів згідно наданих суду розписок на суму 200000 гривень.
		Враховуючи викладене, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченого, суд вважає, що цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди на їх користь, підлягають частковому задоволенню.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди на її користь підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Також з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає стягнення в рахунок відшкодування затрат з надання правової допомоги потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України, відповідно до положень якої, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.: 370; 373-374; 471-475; 615 ч. 15 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 18 липня 2024 року.
		Взявти ОСОБА_4 під варту з залу суду негайно.
		Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк перебування його у ізоляторі тимчасового тримання у період з 15 листопада 2020 по 18 листопада 2020 року.
		Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень  задовільнити у повному обсязі з зарахуванням раніше сплачених коштів у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 800000 (вісімсот тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування затрат з надання правової допомоги потерпілому в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
		Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень  задовільнити у повному обсязі.
		Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні 75 копійок  задовільнити у повному обсязі.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні 75 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування затрат з надання правової допомоги потерпілому в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи технічного стану ТЗ № 2/19-540 від 17 грудня 2020 року у сумі 980,70 гривень; за проведення судової автотехнічної експертизи № 2/19-566 від 22 грудня 2020 року  980,7 гривень.
		Речовиві докази, біологічні зразки та флеш накопичувач  зберігати при матеріалах справи.
		Арешт накладений на автомобіль «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 - скасувати.
		Речовий доказ, автомобіль «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1  повернути власнику ОСОБА_17 .
		 
		Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		 
		Головуючий суддя:                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...