Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/5692/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 18.07.2024. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Результат оскарження 22.10.2024 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/344/396/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091010000112

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/5692/23 
		       Провадження № 1-кп/344/396/24 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		17 липня 2024 року м.Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, 
		 
		якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому. 
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, в серпні 2022 року у обвинуваченого ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою останнього, з котрим ОСОБА_5 був знайомий протягом тривалого часу. З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , не маючи наміру повертати отримані від ОСОБА_6 грошові кошти, упродовж серпня 2022 неодноразово в телефонних розмовах з ОСОБА_6 звертався до останнього з проханням надати йому грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. зазначаючи, що вазані кошти є необхідними йому для закупівлі та подальшого продажу пального, після проведення яких у обумовлений термін всю суму грошових коштів він поверне ОСОБА_6 . Водночас, з метою викликати у ОСОБА_6 впевненість у вигідності надання грошей ОСОБА_5 , останній запевняв ОСОБА_6 , що при поверненні грошових коштів ОСОБА_6 отримає від ОСОБА_5 . певну грошову суму, як винагороду за свою послугу. Також, ОСОБА_5 , намагаючись увійти в довіру ОСОБА_6 , запевняв ОСОБА_6 у добросовісності та можливості реалізації своїх намірів, повідомляючи, що він є виконавчим директором по Івано-Франківській області у ТОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль».
		В подальшому, наприкінці серпня 2022 року обвинувачений ОСОБА_5 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном потерпілого шляхом обману та зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїй дій, передбачаючи шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, не маючи наміру повертати грошові кошти ОСОБА_6 , під час чергової телефонної розмови з останнім, недобросовісно використовуючи довіру потерпілого, під приводом закупівлі та подальшого продажу пального, звернувся до ОСОБА_6 з проханням надати йому грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп., які пообіцяв повернути в повному обсязі із додатковою наперед невизначеною сумою грошей, як винагороду за послугу ОСОБА_6 , до кінця вересня 2022 року.
		Потерпілий ОСОБА_6 , будучи переконаним у добросовісності намірів ОСОБА_5 у кінці серпня 2022 року, у денний час, поблизу приймального покою на території КНП «ОКЛ ІФ ОР», що у АДРЕСА_2 , не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_5 , добровільно передав грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. обвинуваченому ОСОБА_5 . В подальшому, ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, до теперішнього часу грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. потерпілому не повернув, а розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, тим самим незаконно заволодівши грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою у розмірі 200 000 грн. 00 коп., завдавши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на зазначену суму.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому не визнав, суду пояснив, що він знайомий з потерпілим протягом тривалого часу. Працюючи директором ТзОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль» він мав можливість купляти талони на пальне по собівартості, які в подальшому можна було реалізувати за вищою ціною і таким чином на цьому заробити. На таку пропозицію потерпілий погодився та надав обвинуваченому кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. Передача коштів відбувалась на території Івано-Франківської ОКЛ по вул.Федьковича, 91 в м.Івано-Франківську. Надалі придбавши вказані талони на АЗС в Львівській області виявилось, що вони заблоковані. Таким чином, обвинувачений вважає, що вони разом з потерпілим мали спільно заробити кошти через перепродаж талонів на пальне. Запевняє, що в нього не було умислу на заволодіння грошовими коштами в потерпілого, а в даному випадку відбувся збіг несприятливих обставин. Обвинувачений вважає, що висунуте відносно нього обвинувачення є безпідставне, а тому просив виправдати його. 
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав, його вина у вчиненому доводиться сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів.
		Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що він познайомився з обвинуваченим декілька років тому у зв`язку з проходженням лікування останнім в Івано-Франківській ОКЛ та з того часу підтримували з потерпілим стосунки. В 2022 році обвинувачений повідомив потерпілого, що в нього є певні проблеми і йому необхідно 200000 грн. для закупівлі паливно-мастильних матеріалів. Оскільки вони перебували в дружніх стосунках, потерпілий погодився позичити ОСОБА_5 такі кошти. Передача коштів відбувалася на автомобільній стоянці Івано-Франківської ОКЛ по АДРЕСА_2 в кінці серпня 2022 року. В подальшому обвинувачений почав затягувати з поверненням позичених коштів. При цьому, останній вказував різні причини неповернення коштів. Також, ОСОБА_5 повідомляв, що він є директором ТзОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль» та надавав йому відповідну візитку, хоча, як вияснилось згодом, станом на серпень місяць 2022 року він вже не працював у згаданому товаристві. Коли потерпілий зрозумів, що обвинувачений, зловживаючи його довірою обманув його, заволодівши грошовими коштами, він звернувся в органи поліції з відповідною заявою. Потерпілий також в повній мірі підтримав заявлений ним цивільний позов, оскільки по даний час йому кошти не повернуто. 
		Свідок ОСОБА_7 , який працює лікарем Івано-Франківської ОКЛ зазначив, що приблизно в період серпень-вересень 2022 року він з потерпілим вийшли на вулицю біля приймального відділення Івано-Франківської ОКЛ. При цьому, потерпілий біля автомобіля зустрівся з обвинуваченим та передав йому пакет з грошовими коштами. Надалі свідок особисто чув, як потерпілий ОСОБА_6 неодноразово телефонував до обвинуваченого ОСОБА_5 та вимагав повернути йому 200 000 грн. 00 коп., які він позичив. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який працює лікарем Івано-Франківської ОКЛ, підтвердив, що наприкінці серпня 2022 року він бачив, як потерпілий ОСОБА_6 біля приймального відділення ОКЛ передавав поліетиленовий пакет з грошовими коштами обвинуваченому ОСОБА_5 . Надалі потерпілий неодноразово телефонував обвинуваченому з тим, щоб він повернув кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. 
		Крім цього, вина обвинуваченого у вчиненому доводиться іншими письмовими і речовими доказами по справі, які були предметом дослідження в ході судового розгляду справи.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.01.2023 року, потерпілий ОСОБА_6 заявив, що приблизно у кінці серпня 2022 року ОСОБА_9 шахрайським способом, шляхом обману, під приводом реалізації пального з метою отримання прибутку, незаконно заволодів грошовими коштами у сумі 200 000 грн. 00 коп. 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 30.01.2022 року з фото таблицями, було оглянуто паркувальний майданчик по АДРЕСА_2 , який прилягає до прилеглої території Івано-Франківської ОКЛ, де потерпілий передав кошти обвинуваченому. 
		Даними протоколу огляду речей і документів від 02.02.2022 року було оглянуто мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S9», який був добровільно наданий потерпілим для огляду. 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 29.03.2023 року свідок ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , що зображений на фото №1, як особу, який отримав грошові кошти від потерпілого ОСОБА_6 .
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 29.03.2023 року свідок ОСОБА_8 також впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , що зображений на фото №1 за загальними ознаками зовнішності, як особу, який отримав грошові кошти від потерпілого ОСОБА_6 .
		Згідно протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 23.03.2023 року зафіксовано інформацію про телефонні з`єднання між номерами телефонів, якими користувалися потерпілий та обвинувачений. 
		Також предметом судового розгляду був оптичний носій інформації, який був добровільно наданий потерпілим на якому зафіксовані розмови обвинуваченого ОСОБА_5 з потерпілим в тому числі з приводу повернення коштів в сумі 200 000 грн. 00 коп. 
		Таким чином, в ході повного, всебічного дослідження доказів по справі, судом було достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , який був добре знайомим з потерпілим ОСОБА_6 , зловживаючи його довірою незаконно заволодів його коштами в сумі 200 000 грн. 00 коп. Також в процесі заволодіння грошовими коштами потерпілого, обвинувачений шляхом обману повідомив ОСОБА_6 , що він працює директором у ТОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль», хоча відповідно до наказу №116 від 11.07.2022 року ОСОБА_5 станом на серпень місяць 2022 року вже був звільнений з посади виконавчого директора ТОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль» на підставі ст.41 КЗпПУ у зв`язку з втратою довір`я. 
		Сам факт передачі коштів в сумі 200 000 грн. 00 коп. підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та не заперечується самим обвинуваченим.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК України полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. 
		Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у вико-ристанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.
		Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довір-ливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, зна-йомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.
		Таким чином, обвинувачений, який був тривалий час знайомий з потерпілим, зловживаючи його довірою, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 . Також, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого обвинувачений шляхом обману, повідомив потерпілого, що він є директором ТОВ «Паливно-Торгова Фірма «Укр-Петроль», що не відповідало дійсності. 
		Даних, що обвинувачений мав намір повертати грошові кошти потерпілому, в процесі судового розгляду так і встановлено не було, що додатково вказує на правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.190 КК України. 
		Також, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні так і не надав доказів придбання ним талонів на пальне та відповідних квитанцій (касових чеків) в межах автозаправних станцій Львівської області. 
		Затягування з поверненням коштів потерпілому та при цьому зазначення різних причин відтермінування повернення боргу також підтверджує вчинення обвинуваченим саме шахрайства. 
		Посилання сторони захисту про наявність між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 цивільно-правових відносин не ґрунтуються на вимогах закону.
		Так, згідно зі ст. 190 КК України шахрайство  це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання  не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство (постанова Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №755/10138/16-к).
		Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-250кс16, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
		Будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 мав реальні можливості та бажання виконати взяті на себе зобов`язання матеріали кримінального провадження не містять. Посилання обвинуваченого, що він все ж таки має намір повернути борг потерпілому нічим не підтверджено. А повідомлення потерпілому неправдивих даних щодо місця свого працевлаштування додатково вказує на умисел обвинуваченого на вчинення злочину, передбаченого ст.190 КК України.
		За таких обставин стверджувати про наявність між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_6 цивільно-правової угоди немає підстав, а тому суд такі твердження сторони захисту не бере до уваги та відкидає як неспроможні. 
		Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення поза розумним сумнівом, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
		У даному кримінальному провадженні судом була належним чином перевірена як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту. При цьому версія сторони захисту не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для розумного сумніву у винуватості ОСОБА_5 у світлі встановлених судом обставин.
		Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому. 
		При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної, одружений, відповідно до даних висновку органу пробації виправлення ОСОБА_5 без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено. 
		Обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання судом також не встановлено. 
		 За таких обставин, з урахуванням наведених вище обставин, що характеризують особу обвинуваченого, який одружений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, даних висновку органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 вимоги ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням та покладенням на останнього обов`язків, передбачених до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину підлягає до задоволення, оскільки розмір спричиненої шкоди потерпілому в сумі 200000 грн. випливає зі змісту пред`явленого обвинувачення та підтверджується матеріалами справи. Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5  від відбування призначеного основного покарання у виді двох років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.
		Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		 Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. спричиненої злочином матеріальної шкоди. 
		Долю речових доказів вирішити наступним чином: всі оптичні носії інформації  залишити при матеріалах кримінального провадження. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...