Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/31/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано судом: 18.07.2024. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2024.
(частково)
Результат оскарження 27.08.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		 
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/31/24 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Кудряшової Ю.В. 
		секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
		за участю представників сторін:
		прокурор: Чарліна О.В. - службове посвідчення № 079409 від 07.08.2024;
		від позивача-1: не прибув; 
		від відповідача-1: Огороднікова І.В. - діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 20.05.2021,
		від відповідача-2: Гуляєв І.Б.- підприємець, паспорт серії ВН №003191 вид. 24.04.2001,
		від третьої особи: не прибув. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України 
		до 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 
		2) Фізичної особи-підприємця Гуляєва Ігоря Борисовича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Центру професійно-технічної освіти м. Житомира
		про визнання недійсним договору оренди та повернення майна 
		 
		Прокурор звернувся до суду з позовом про:
		- визнання недійсним додаткового договору № 6 про продовження дії та внесення змін до договору оренди від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, від 15.10.2012, від 07.08.2015, від 12.07.2017 та від 21.08.2018 щодо продовження терміну його дії шляхом викладення у новій редакції, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Фізичною особою-підприємцем Гуляєвим Ігорем Борисовичем та Центром професійно-технічної освіти м. Житомира;
		- зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гуляєва Ігоря Борисовича повернути нежитлові приміщення (овочесховище) площею 58,9 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20 у користування Центру професійно-технічної освіти міста Житомира.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
		залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, призначено підготовче засідання.
		18.03.2024 до суду від РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову.
		В обґрунтування заперечень відповідач-1 зазначив, що позивач Міністерство освіти і науки України не мало жодних заперечень щодо передачі в оренду нежитлового приміщення (овочесховище) площею 58,9 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20. Також відповідаач-1 вважає, що передача в оренду нерухомого майна відбулася у відповідності п.п. 2 п. 8 Постанови КМУ від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2020 № 483. Також відповідач-1 вважає невірно обраний спосіб захисту щодо вимоги про повернення орендованого майна з посиланням на ч. 1 ст. 785 ЦК України.
		Крім цього, відповідач-1 вважає, що прокуратурою визначено невірне коло відповідачів, оскільки Центр професійно-технічної освіти м. Житомира є лише третьою особою. 
		10.04.2024 від Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор відзначав, що мета використання орендованого майна в даному випадку є істотною умовою договору, отже погодження на продовження на пролонгацію дії договорів оренди є обов`язковим. Також прокурор відзначив, що в силу приписів Закону України "Про освіту" та заборони використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням, а як виняток лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Отже, оспорюваний договір укладено всупереч імперативним приписам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
		Також прокурор відзначив, що Центр професійно-технічної освіти м. Житомира є балансоутримувачем об`єкту оренди, отже бути орендодавцем спірного нерухомого майна бути не вправі. 
		Вимога щодо повернення орендованого майна повністю узгоджується з п. 4.3. оспорюваного договору.
		18.04.2024 від відповідача-1 надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		13.06.2024 від Житомирської окружної прокуратури надійшли пояснення щодо складу сторін.
		18.06.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання, згідного якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		19.06.2024 та 24.06.2024 до суду повернулись примірники ухвал від 24.05.2024 та 07.06.2024, направлявся на адресу відповідача-2 "адресат відсутній за вказаною адресою".
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила відмовити в повному обсязі.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечувала позовні вимоги, просила відмовити в задоволенні позову. Також відзначила, що з початку 2024 року майно передається з державної в комунальну власність
		Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив відмовити.
		Третя особа не скористалася своїм правом надання письмових пояснень на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляла, про причини неявки суд не повідомляла, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
		Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмових пояснень щодо позову є його правом, а не його обов`язком, тому суд вважає, що неявка представника третьої особи не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
		Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець/відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Гуляєвим Ігорем Борисовичем (Орендар/відповідач-2) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 929, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (овочесховище) площею 58,75 кв.м, що перебувають на балансі Професійно-технічного училища №5 м. Житомира (Балансоутримувач) та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20 (Договір № 929 - а.с. 25-30).
		Майно передається в оренду з метою розміщення майстерні по прирізці скла (п. 1.2 Договору № 929).
		Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.08.2009 до 12.08.2012 включно (п. 10.1 Договору № 929).
		На виконання зазначеного вище договору, 14.08.2009 між Орендодавцем та Балансоутримувачем - Професійно-технічним училищем №5 з однієї сторони, та Орендарем - з іншої, підписано Акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності.
		В подальшому, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ФОП Гуляєвим І.Б. укладено додатковий договір №1 про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2009 № 929, згідно якого дію первісного договору продовжено на 2 роки 364 дні, до 11.08.2015 включно (п. 1 Додаткового договору № 1 до Договору № 929) (а.с. 32).
		Додатковим договором № 2 від 15.10.2012 (а.с. 33) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, пункт 1.1 Договору викладено в такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (овочесховище) площею 58,75 кв.м, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 5 м. Житомира, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20, вартість якого визначена згідно звітом про оцінку за станом на 31.07.2012 і за незалежною оцінкою становить 79078,00 грн. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду".
		07.08.2015 між Орендодавцем та Орендарем укладено Додатковий договір № 3 (а.с. 35) про продовження строку дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012 та від 15.10.2012, яким сторони правочину погодили продовжити строк дії договору оренди на 2 роки 364 дні, до 10.08.2018, включно.
		Додатковим договором № 4 від 12.07.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, від 15.10.2012 та від 07.08.2015 сторонами узгоджено, зокрема: 
		"1. Внести зміни до Договору оренди від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, від 15.10.2012 та від 07.08.2015, а саме: 
		1.1. У п. 1.1 Договору, слова "Професійно-технічного училища № 5 м. Житомира" замінити на слова "Центру професійно-технічної освіти м. Житомира". 
		1.2. Абзац 1 Розділу 11 Договору викласти в такі редакції: "Орендодавець: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, 10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 20. Ідентифікаційний код 13578893".
		Також відповідачами у даній справі укладено додатковий договір № 5 від 21.08.2018 (а.с. 38-39) про продовження строку дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012 та від 15.10.2012, від 07.08.2015 та від 12.07.2017, яким, зокрема, сторони правочину погодили продовжити строк дії договору оренди на 2 роки 364 дні, до 09.08.2021, включно. Відповідно до п. 2.1., пункт 1.1. Договору викладено в такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлових приміщень (овочесховище) площею 58,75 кв.м, що перебуває на балансі Центру професійно- технічної освіти м. Житомира, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2018 і становить 113583,00 грн. Майно не підлягає приватизації". 
		Пункт 3.1. Договору викладено в такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 1409,85 грн. за базовий місяць оренди - липень 2018 року" (п.п. 2.2. Додаткового договору № 5).
		Цей додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 3 Додаткового договору № 5).
		01.02.2020 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157- IX (Закон №157- IX), який передбачав, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ст. 18 Закону №157- IX).
		Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, (ч. 3 ст. 18 Закону №157-ІХ).
		Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону №157-ІХ передбачено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:
		- про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;
		- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
		За результатом проведення електронного аукціону, його переможцем став ФОП Гуляєв Ігор Борисович (РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		25.10.2021 за результатами проведення згаданого аукціону укладено Додатковий договір № 6 (а.с.60-71) про продовження дії та внесення змін до договору оренди від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, від 15.10.2012, від 07.08.2015, від 12.07.2017 та від 21.08.2018 щодо продовження терміну його дії шляхом викладення у новій редакції (далі - Додатковий договір № 6 від 25.10.2021).
		Згідно п.п. 4.1. Додаткового договору № 6 об`єктом оренди є нежитлові приміщення (овочесховище) площею 58,9 кв.м., що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20.
		Пунктом 7.1. Додаткового договору № 6 від 25.10.2021 визначено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням.
		Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону - 1800 грн., без податку на додану вартість (п.п. 9.1. Додаткового договору № 6). 
		Строк договору - 5 років договір діє до 09.08.2026 включно (п.п. 12.1 Додаткового договору № 6).
		Згідно реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна № 1510759818101, Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) є власником складу-сховища, площею 58,9 кв.м., адреса: м. Житомир, вул. Львівська, 20; Центр професійно-технічної освіти м. Житомира користується вказаним майном на праві оперативного управління згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 218 від 03.03.2018 (номер запису про інше речове право № 26050823) (а.с. 72-73).
		Крім цього, матеріали справи містять копії листів відповідача-1, адресованих Міністерству освіти і науки України (а.с. 135-139), щодо передачі в оренду спірного об`єкту нерухомості.
		Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури вважаючи, що оспорюваний договір укладений з порушенням імперативних приписів законодавства звернувся до суду з даним позовом.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Абзацами 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Системне тлумачення положень ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
		При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, у випадках та порядку, встановлених законом.
		На переконання заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, порушення інтересів держави полягає в тому, що відбулася протиправна передача в оренду державного майна для використання не за освітнім призначенням.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор вказує, що згідно з ч. 1-3 ст. 69 Закону України "Про освіту" державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.
		Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Згідно з матеріалами справи, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслав Міністерству освіти і науки України повідомлення №51-84-7766вих-22 від 24.10.2023 про виявлені порушення Закону України "Про освіту", з пропозицією вжити заходи на їх усунення шляхом звернення до суду, а також повідомила, що в разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру, обласна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави (а.с. 82-84).
		Міністерство освіти і науки України у листі від 22.11.2023 за №1/18416-23 вказало, що міністерство як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. 
		Додатково МОН України повідомило, що інформація щодо погодження рішення про продовження договору оренди від 14.08.2009 № 929 у Міністерства відсутня. Для отримання повної інформації щодо вищезгаданого договору оренди запропонувало звернутися до Балансоутримувача або до відповідного Регіонального відділення Фонду державного майна України.
		Уразі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна (а.с. 85).
		Аналізуючи зміст листа Міністерства освіти і науки України від 22.11.2023 за №1/18416-23, суд констатує, що міністерство не мало намір звертатися до суду з метою усунення порушень, які зазначив прокурор, оскільки позивач надає позитивні висновки про надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди.
		За вказаного, суд дійшов висновку, що заступником керівника Житомирської окружної прокуратури дотримано порядок звернення, визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у цій справі. 
		 
		Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Статтю 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		У справі підставою недійсності оспорюваного договору, прокурор зазначив про невідповідність його ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
		Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності урегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Згідно зі ст. 4 вказаного Закону, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).
		Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.
		Згідно з ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець. Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.
		Відповідно до ст. 11, 12, 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оголошення про передачу майна в оренду орендодавець оприлюднює в ЕТС. Об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону. За результатами проведення аукціону укладається договір оренди майна.
		Також слід звернути увагу на те, що положення ст. 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" передбачають, що засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників. Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління.
		Засновником Центру професійно-технічної освіти м. Житомира є Міністерство освіти і науки України, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Також згідно пункту 1.1. Статуту Центру професійно-технічної освіти м. Житомира, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №1312 від 27.09.2017 визначено, що останній є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та/або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
		Міністерство освіти і науки України, місцевий орган управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства, Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень (п. 1.9. Статуту).
		Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Як визначено ч. 1, 2, 3 ст. 78 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди), держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: державний бюджет; місцеві бюджети; плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; гранти вітчизняних і міжнародних організацій; дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору; добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством (ч. 1 ст. 79 Закону України "Про освіту").
		Згідно з ч.1 ст. 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
		Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		За п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 483 від 03.06.2020 (далі - Порядок №483), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, к р і м випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
		Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, а саме:
		· або/та пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу;
		· або/та пов`язаних з обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Разом з тим, даний пункт Порядку №483 передбачає, що о б м е ж е н н я щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) н е п о ш и р ю ю т ь с я на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів. 
		В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року по справі № 320/19933/23 за позовом заступника Генерального прокурора до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним абзац 10 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, колегія суддів наголосила на тому, що державний інтерес не може бути порушеним фактом закріплення, визнання державою такого власного інтересу
		Так, у спірних правовідносинах держава діючи через Кабінет Міністрів України визначила свій інтерес прийнявши оскаржуваний нормативний акт Уряду. Всупереч такого інтересу, позивач, використовуючи повноваження на вчинення дій від імені держави, намагається спростувати такий інтерес, що суперечить самій позиції держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Питання того чи відповідає оскаржуваний абзац десятий пункту 29 Порядку № 483 державним інтересам лежить у площині формування та реалізації державної політики, у здійснення якої ні позивач, ні суд не вправі втручатися, оскільки це суперечитиме принципу розподілу влади.
		Таким чином, у даній справі позивач не здійснює захист інтересів держави, а фактично будучи її представником намагається заперечити ці державні інтереси шляхом їх оскарження до іншого державного органу - суду. Такі дії позивача не є послідовними та логічними, оскільки створюють абсурдну ситуацію захисту задекларованих (закріплених у нормативних актах) інтересів держави проти них же самих.
		На підставі вище викладеного, судом чітко визначено, то Генеральна прокуратура України намагаючись визнати протиправним та нечинним абзац 10 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 створює абсурдну ситуацію захисту задекларованих (закріплених у нормативних актах) інтересів держави проти них же самих.
		Також підпунктом 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.
		Доказів погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють в Центрі, професійно-технічної освіти міста Житомира суду не подано. Натомість матеріалами справи підтверджено, що об`єкт оренди не використовувався третьою особою в освітньому процесі (а.с.47, 49).
		 
		Щодо необхідності погодження з Міністерством освіти і науки України пролонгації договору, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (у редакції від 12.03.2009 року) передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
		Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендодавець (Регіональне відділення) у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
		За результатом звернення до Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області ФОП Гуляєва І.Б. щодо оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 58,75 кв.м, що перебуває на балансі Професійно - технічного училища № 5 та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20, Регіональне відділення листом від 19.05.2009 року № 09/1721, звернулося на адресу Міністерства освіти і науки України щодо погодження передачі спірного майна в оренду, з направленням всіх наявних в Регіональному відділенні документів, що стосуються потенційної оренди та потенційного Орендаря.
		Листом Міністерство освіти і науки України від 01.10.2009 № 1/11-8323 надало дозвіл на передачу в оренду державного майна - частини приміщення навчального корпусу (м. Житомир, вул. Львівська, 20) площею 58,75 кв.м, що перебуває на балансі ПТУ № 5 м.Житомира.
		Не маючи жодних заперечень щодо предмету договору, мети договору та інших умов договору оренди (згідно Типового договору оренди) між Регіональним відділенням та ФОП Гуляєвим Ігорем Борисовичем було укладено договір оренди від 14.08.2009 № 929 нерухомого майна - нежитлового приміщення (овочесховище) площею 58,75 кв.м, що перебуває на балансі Професійно - технічного училища № 5, та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20.
		Також суд вважає за необхідне відзначити, що ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ та ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ХІІ не містять імперативних приписів щодо погодження з органом, уповноваженим управляти відповідним майном пролонгації раніше укладених договорів.
		За наведених обставин, суд вважає вимогу щодо визнання недійсним додаткового договору № 6 від 25.10.2021 про продовження дії та внесення змін до договору оренди від 14.08.2009 № 929 з урахуванням змін від 07.08.2012, від 15.10.2012, від 07.08.2015, від 12.07.2017 та від 21.08.2018 такою, що не підлягає задоволенню.
		В частині позовних вимог щодо зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гуляєва Ігоря Борисовича повернути нежитлові приміщення (овочесховище) площею 58,9 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Львівська, 20 у користування Центру професійно-технічної освіти міста Житомира, суд також відмовляє, так як така вимога є похідною. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Прокурор та позивач не подали до суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, та не підтверджені належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. 
		Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.
		 
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 18.07.24 
		 
		Суддя Кудряшова Ю.В. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Список розсилки: 
		1- Житомирській окружній прокуратурі в Електронний кабінет 
		2 - Житомирській обласній прокуратурі на ел. адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua.
		3 - позивачу в Електронний кабінет
		4 - відповідачу РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях в Електронний кабінет
		5 - відповідачу ФОП Гуляєву І.Б. (рек. з повід.)
		6 - третій особі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира (10009, м. Житомир, вул. Селецька, 5, ід. код 02543584) (рек. з повід.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...