Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/4015/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2024. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/333/391/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022100000000231

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Єдиний унікальний номер справи 752/4015/23
		Номер провадження 1-кп/333/391/24
		 
		ВИРОК
		іменем України
		27 червня 2024 року                  місто Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді                             ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 ,
		прокурора                                 ОСОБА_4 ,
		захисника                                 ОСОБА_5 ,
		                                        ОСОБА_6 ,
		                                        ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м.Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинувачених (in absentia) кримінальне провадження №42022100000000231 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 26 травня 2022 року відносно:
		 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2України, 
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сімферополь, АР Крим, громадянина України, тимчасово проживає в АДРЕСА_2 .
		за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2України, 
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасово проживає в місті Мелітополь Запорізької області.
		за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.110України, 
		 
		ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Вологодської області, Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, тимчасово проживає в місті Мелітополь Запорізької області.
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 України,
		 
		ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , тимчасово проживає в АДРЕСА_2 .
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил (далі - ЗС) інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		25.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, спільно з представниками непередбачених законами України озброєних військових формувань «Донецкая народная республіка» (далі  «НЗФ ДНР») та «Луганская народная республика» (далі  «НЗФ ЛНР»), здійснили окупацію території міста Мелітополь Запорізької області, захопивши державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об`єкти.
		Так, 25.02.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у директора ПрАТ «Мелітопольгаз» (ЄДРПОУ 05535349) ОСОБА_8 , який знаходився на своєму робочому місці, за адресою: АДРЕСА_2 , виник умисел на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора.
		З цього часу, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_8 почав підтримувати дії РФ у проведенні агресивної війни проти України, допомагати представникам ЗС РФ, «НЗФ ДНР» та «НЗФ ЛНР» паливом, продуктами харчування, іншими необхідними матеріальними ресурсами, розташовувати їх особовий склад, військову техніку та зброю масового ураження на території товариства, а також надавати вказаним особам інформацією про життєдіяльність тимчасово окупованого міста Мелітополь, та місцезнаходження громадян із проукраїнською позицією.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на окупованій частині території Запорізької області де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, громадянин України ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій почав на постійній основі співпрацювати та допомагати державі-агресору (пособництво), «НЗФ ДНР», «НЗФ ЛНР» та окупаційній адміністрації держави-агресора, що з 12.03.2022 року має назву «Военно-гражданская администрация Запороской области» (Далі  «ВГА Запорожской области»), керівництво якої здійснює громадянин України ОСОБА_13 . 
		16.06.2022 за антиукраїнську позицію керівник окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» ОСОБА_13 наказом № 73-р призначив ОСОБА_8 на посаду генерального директора «Государственного унитарного предприятия «Мелитопольгаз» (далі  «ГУП «Мелитопольгаз»), створеного на базі окупованого ПрАТ «Мелітопольгаз», розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова 47 .
		Таким чином, з 16.06.2022 ОСОБА_8 став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора та перебрав на себе функції керівника псевдодержавного органу «ГУП «Мелитопольгаз», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечуючи його стійкість, керованість і тривалість намічених злочинних дій, плануючи злочинну діяльність псевдодержавного органу, як у формі наказів, так і вказівок, інструктажів, координуючи дії усіх його співробітників, та отримує від скоєння злочину протиправний дохід і забезпечує фінансування всієї організації.
		Після призначення на посаду, ОСОБА_8 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на пособництво державі-агресору почав здійснювати наступні дії:
		- організував діяльність органу псевдодержавної окупаційної влади «ВГА Запорожской области»;
		- затвердив структуру, штатний розпис та статут псевдодержавного ГУП «Мелитопольгаз» та видає розпорядчі акти від імені нелегітимних органів окупаційної влади;
		- провів інвентаризацію майна окупованого ПрАТ «Мелітопольгаз» та за погодження із «ВГА Запорожской области» передав його на баланс псевдодержавного органу «ГУП «Мелитопольгаз»» на праві господарського відання;
		- здійснив заходи по від`єднанню газорозподільних мереж окупованих територій Запорізької області від газотранспортної системи України, з їх подальшою інтеграцією у газотранспортну систему РФ;
		- проводить агітаційну роботу серед населення щодо діяльності окупаційної влади «ВГА Запорожской области» з метою схиляння їх до підтримки власної діяльності серед мешканців окупованих регіонів України та прихильників російської агресії;
		- на тимчасово окупованій території України, а також на території держави-агресора РФ налагоджує взаємодію з незаконними псевдодержавними утвореннями та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- здійснює іншу допомогу державі-агресору (пособництво), незаконним збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні.
		При цьому ОСОБА_8 усвідомлював, що окупаційна адміністрація держави-агресора, учасником якої він є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Крім того, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил (далі - ЗС) інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		25.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, спільно з представниками непередбачених законами України озброєних військових формувань «Донецкая народная республіка» (далі  «НЗФ ДНР») та «Луганская народная республика» (далі  «НЗФ ЛНР»), здійснили окупацію території міста Мелітополь Запорізької області, захопивши державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об`єкти.
		Так, у період з 25.02.2022 по 05.07.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у громадянина України ОСОБА_9 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник умисел на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора.
		З цього часу, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_9 почав підтримувати збройну агресію РФ проти України та посягати на її територіальну цілісність і недоторканність. З цієї метою ОСОБА_9 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Так, 05.07.2022 за антиукраїнську позицію керівник окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» ОСОБА_13 призначив ОСОБА_9 на посаду «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по экономике и финансам».
		Таким чином, з 05.07.2022 ОСОБА_9 , перебуваючи у місті Мелітополь Запорізької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора та перебрав на себе функції заступника керівника псевдодержавного органу «Совета министров ВГА Запорожской области», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечуючи його стійкість, керованість і тривалість спланованих злочинних дій, плануючи злочинну діяльність псевдодержавного органу як у формі наказів, так і вказівок, інструктажів, координуючи дії усіх його співробітників, та отримуючи від своєї діяльності протиправний дохід, забезпечуючи фінансування всієї організації.
		Після призначення на посаду «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по экономике и финансам», ОСОБА_9 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, почав здійснювати наступні дії:
		- організував та здійснює контроль питань, пов`язаних з плануванням та виконанням бюджету, роботи систем оподаткування та банківської системи;
		- організував та здійснює контроль за виконанням заходів зі створення так званих псевдодержавних «Государственных бюджетных учреждений» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») та «Государственных унитарных предприятий» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГУП ВГА Запорожской области») на тимчасово окупованій території Запорізької області;
		- проводить агітаційну роботу серед населення щодо діяльності окупаційної влади «ВГА Запорожской области» з метою схиляння їх до підтримки власної діяльності серед мешканців окупованих регіонів України та прихильників російської агресії;
		- на тимчасово окупованій території України, а також на території держави-агресора РФ налагоджує взаємодію з незаконними псевдодержавними утвореннями та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- здійснює іншу допомогу державі-агресору (пособництво), незаконним збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні;
		При цьому ОСОБА_9 усвідомлював, що окупаційна адміністрація держави-агресора, учасником якої він є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Крім того, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил (далі - ЗС) інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		25.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, спільно з представниками незаконних озброєних військових формувань «Донецкая народная республіка» (далі  «НЗФ ДНР») та «Луганская народная республика» (далі  «НЗФ ЛНР»), здійснили окупацію частини території Запорізької області, у тому числі міста Мелітополь, захопивши державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об`єкти.
		12.03.2022 на окупованій представникам ЗС РФ, «НЗФ ДНР» та «НЗФ ЛНР» частині території Запорізької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, держава-агресор створила окупаційну адміністрацію, що розташовується у м. Мелітополь Запорізької області, має назву « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (далі  «ВГА Запорожской области»), керівником якої призначили громадянина України ОСОБА_13 .
		Координація діяльності «ВГА Запорожской области», як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ, «НЗФ ДНР», «НЗФ ЛНР», а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України. 
		Указана окупаційна адміністрація держави-агресора має конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітко структурована та ієрархічна, складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам окупаційної адміністрації, що розподіляють функції між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, учасники окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области», здійснюють порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, створюють уяву серед мешканців про легітимність своєї діяльності, влади її керівників, та здійснюють захоплення ключових об`єктів інфраструктури на тимчасово окупованій території Запорізької області.
		Так, у період з 25.02.2022 по 18.08.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у громадянина РФ ОСОБА_10 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник умисел на вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		З цього часу, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_10 почав підтримувати збройну агресію РФ проти України та посягати на її територіальну цілісність і недоторканність. З цієї метою ОСОБА_10 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Так, 18.08.2022 за антиукраїнську позицію керівник окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» ОСОБА_13 призначив ОСОБА_10 на посаду «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по инфраструктурному развитию».
		Таким чином, з 18.08.2022 ОСОБА_10 , перебуваючи у місті Мелітополь Запорізької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора та перебрав на себе функції заступника керівника псевдодержавного органу «Совета министров ВГА Запорожской области», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечуючи його стійкість, керованість і тривалість намічених злочинних дій, плануючи злочинну діяльність псевдодержавного органу як у формі наказів, так і вказівок, інструктажів, координуючи дії усіх його співробітників, та отримуючи від своєї діяльності протиправний дохід, забезпечуючи фінансування всієї організації.
		Після призначення на посаду «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по инфраструктурному развитию», ОСОБА_10 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, почав здійснювати наступні дії:
		- організував діяльність системи комунального господарства, громадського транспорту, залізничного та автомобільного транспорту, мереж зв`язку, електропостачання та газопостачання; 
		- організував та здійснює контроль за виконанням заходів зі створення так званих псевдодержавних «Государственных бюджетных учреждений» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГБУ ВГА Запорожской области») та «Государственных унитарных предприятий» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГУП ВГА Запорожской области») на тимчасово окупованій території Запорізької області;
		- організував та здійснює контроль за виконанням заходів з обернення рухомого та нерухомого майна і майнових прав суб`єктів господарювання, чиє майно залишилось та перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, у власність «ГБУ ВГА Запорожской области» та «ГУП ВГА Запорожской области»;
		- організував та здійснив контроль за виконанням заходів з від`єднання електропостачання та газорозподільних мереж на тимчасово окупованій територій Запорізької області від систем України, з їх подальшою інтеграцією у системи РФ та перехід на загальноросійські стандарти енергопостачання та газопостачання;
		- проводить агітаційну роботу серед населення щодо діяльності окупаційної влади «ВГА Запорожской области» з метою схиляння їх до підтримки власної діяльності серед мешканців окупованих регіонів України та прихильників російської агресії;
		- на тимчасово окупованій території України, а також на території держави-агресора РФ налагоджує взаємодію з незаконними псевдодержавними утвореннями та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- здійснює інші дії, з метою посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
		При цьому ОСОБА_10 усвідомлював, що окупаційна адміністрація держави-агресора, учасником якої він є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Крім того, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил (далі - ЗС) інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		25.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, спільно з представниками незаконних озброєних військових формувань «Донецкая народная республіка» (далі  «НЗФ ДНР») та «Луганская народная республика» (далі  «НЗФ ЛНР»), здійснили окупацію частини території Запорізької області, у тому числі міста Мелітополь, захопивши державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об`єкти.
		12.03.2022 на окупованій представникам ЗС РФ, «НЗФ ДНР» та «НЗФ ЛНР» частині території Запорізької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, держава-агресор створила окупаційну адміністрацію, що розташовується у м. Мелітополь Запорізької області, має назву « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (далі  «ВГА Запорожской области»), керівником якої призначили громадянина України ОСОБА_13 .
		Координація діяльності «ВГА Запорожской области», як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ, «НЗФ ДНР», «НЗФ ЛНР», а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України. 
		Указана окупаційна адміністрація держави-агресора має конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітко структурована та ієрархізована, складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам окупаційної адміністрації, що розподіляють функції між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, учасники окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области», здійснюють порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, створюють уяву серед мешканців про легітимність своєї діяльності, влади її керівників, та здійснюють захоплення ключових об`єктів інфраструктури на тимчасово окупованій території Запорізької області.
		Так, у період з 25.02.2022 по 18.07.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у громадянина РФ ОСОБА_11 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник умисел на вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		З цього часу, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_11 почав підтримувати збройну агресію РФ проти України та посягати на її територіальну цілісність і недоторканність. З цієї метою ОСОБА_11 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Так, 18.07.2022 за антиукраїнську позицію керівник окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» ОСОБА_13 призначив ОСОБА_11 на посаду «Председателя совета министров «ВГА Запорожской области».
		Таким чином, з 18.07.2022 ОСОБА_11 , перебуваючи у місті Мелітополь Запорізької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора та перебрав на себе функції керівника псевдодержавного органу «Совета министров «ВГА Запорожской области», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечуючи його стійкість, керованість і тривалість намічених злочинних дій, плануючи злочинну діяльність псевдодержавного органу як у формі наказів, так і вказівок, інструктажів, координуючи дії усіх його співробітників, та отримуючи від своєї діяльності протиправний дохід, забезпечуючи фінансування всієї організації.
		Після призначення на посаду «Председателя совета министров «ВГА Запорожской области», ОСОБА_11 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, почав здійснювати наступні дії:
		- організував діяльність псевдодержавного «Совета министров «ВГА Запорожской области»;
		- організував та здійснює контроль за виконанням заходів зі створення так званих псевдодержавних «Государственных бюджетных учреждений» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГБУ ВГА Запорожской области») та «Государственных унитарных предприятий» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГУП ВГА Запорожской области») на тимчасово окупованій території Запорізької області;
		- організував та здійснює контроль за виконанням заходів з обернення рухомого та нерухомого майна і майнових прав суб`єктів господарювання, чиє майно залишилось та перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, у власність «ГБУ ВГА Запорожской области» та «ГУП ВГА Запорожской области»;
		- організував та здійснив контроль за виконанням заходів з від`єднання електропостачання та газорозподільних мереж на тимчасово окупованій територій Запорізької області від систем України, з їх подальшою інтеграцією у системи РФ та перехід на загальноросійські стандарти енергопостачання та газопостачання;
		- проводить агітаційну роботу серед населення щодо діяльності окупаційної влади «ВГА Запорожской области» з метою схиляння їх до підтримки власної діяльності серед мешканців окупованих регіонів України та прихильників російської агресії;
		- на тимчасово окупованій території України, а також на території держави-агресора РФ налагоджує взаємодію з незаконними псевдодержавними утвореннями та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- здійснює інші дії, з метою посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
		При цьому ОСОБА_11 усвідомлював, що окупаційна адміністрація держави-агресора, учасником якої він є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України.
		 
		Крім того, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил (далі - ЗС) інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 р., принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 р. № 36/103, від 16.12.1970 р. № 2734 (XXV), від 21.12.1965 р. № 2131 (XX), від 14.12.1974 р. № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		25.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, спільно з представниками незаконних озброєних військових формувань «Донецкая народная республіка» (далі  «НЗФ ДНР») та «Луганская народная республика» (далі  «НЗФ ЛНР»), здійснили окупацію частини території Запорізької області, у тому числі міста Мелітополь, захопивши державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об`єкти.
		12.03.2022 на окупованій представникам ЗС РФ, «НЗФ ДНР» та «НЗФ ЛНР» частині території Запорізької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, держава-агресор створила окупаційну адміністрацію, що розташовується у м. Мелітополь Запорізької області, має назву « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (далі  «ВГА Запорожской области»), керівником якої призначили громадянина України ОСОБА_13 .
		Координація діяльності «ВГА Запорожской области», як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ, «НЗФ ДНР», «НЗФ ЛНР», а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України. 
		Указана окупаційна адміністрація держави-агресора має конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітко структурована та ієрархічна, складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам окупаційної адміністрації, що розподіляють функції між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, учасники окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области», здійснюють порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, створюють уяву серед мешканців про легітимність своєї діяльності, влади її керівників, та здійснюють захоплення ключових об`єктів інфраструктури на тимчасово окупованій території Запорізької області.
		Так, у період з 25.02.2022 по 25.07.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у громадянина РФ ОСОБА_12 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник умисел на вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		З цього часу, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_12 почав підтримувати збройну агресію РФ проти України та посягати на її територіальну цілісність і недоторканність. З цієї метою ОСОБА_12 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Так, 25.07.2022 за антиукраїнську позицію керівник окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» ОСОБА_13 призначив ОСОБА_12 на посаду «Министра промышленности и энергетики «ВГА Запорожской области».
		Таким чином, з 25.07.2022 ОСОБА_12 , перебуваючи у місті Мелітополь Запорізької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, став одним із учасників окупаційної адміністрації держави-агресора та перебрав на себе функції керівника псевдодержавного органу «Министерства промышленности и энергетики «ВГА Запорожской области», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечуючи його стійкість, керованість і тривалість намічених злочинних дій, плануючи злочинну діяльність псевдодержавного органу як у формі наказів, так і вказівок, інструктажів, координуючи дії усіх його співробітників, та отримуючи від своєї діяльності протиправний дохід, забезпечуючи фінансування всієї організації.
		Після призначення на посаду «Министра промышленности и энергетики ВГА Запорожской области», ОСОБА_12 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, почав здійснювати наступні дії:
		-    організував діяльність псевдодержавного «Министерства промышленности и энергетики» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области»;
		-    організував та здійснює контроль за виконанням заходів зі створення так званих псевдодержавних «Государственных бюджетных учреждений» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») та «Государственных унитарных предприятий» окупаційної адміністрації держави-агресора «ВГА Запорожской области» (далі  «ГУП ВГА Запорожской области») на тимчасово окупованій території Запорізької області;
		-    організував та здійснює контроль за виконанням заходів з обернення рухомого та нерухомого майна і майнових прав суб`єктів господарювання, чиє майно залишилось та перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, у власність «ГБУ ВГА Запорожской области» та «ГУП ВГА Запорожской области»;
		-    організував та здійснив контроль за виконанням заходів з від`єднання електропостачання та газорозподільних мереж на тимчасово окупованій територій Запорізької області від систем України, з їх подальшою інтеграцією у системи РФ та перехід на загальноросійські стандарти енергопостачання та газопостачання;
		-    проводить агітаційну роботу серед населення щодо діяльності окупаційної влади «ВГА Запорожской области» з метою схиляння їх до підтримки власної діяльності серед мешканців окупованих регіонів України та прихильників російської агресії;
		-    на тимчасово окупованій території України, а також на території держави-агресора РФ налагоджує взаємодію з незаконними псевдодержавними утвореннями та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-    здійснює інші дії, з метою посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
		При цьому ОСОБА_12 усвідомлював, що окупаційна адміністрація держави-агресора, учасником якої він є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії: 
		-  ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 111-2 КК України, як пособництво державі-агресору, тобто у вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора;
		-  ОСОБА_9  за ч. 1 ст. 111-2 КК України, як пособництво державі-агресору, тобто у вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора;
		- ОСОБА_10 за ч.2 ст.110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб;
		-  ОСОБА_11 за ч.2 ст.110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб;
		-  ОСОБА_12 за ч.2 ст.110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (in absentia), яка показань суду не надавали та будь-яких клопотань від останніх на адресу суду не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників:  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були забезпечені державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Донецькій та Запорізькій областях.
		Повістки про виклик обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог, передбачених ст.323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 належним чином повідомлених про проведення відносно них спеціального досудового розслідування та здійснення спеціального судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про їх наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останніх їх невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисники  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  у судовому засіданні зазначили, що не мали можливості зв`язатися з обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і з`ясувати у них правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисники  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  належним чином приймали участь у реалізації права на захист обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час судового розгляду та висловили свою позицію з приводу недоведеності вини останніх у даному кримінальному провадженні.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. м. Мелітополя, Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується такими доказами: 
		- даними отриманими Департаментом захисту національної діяльності СБУ на виконання доручення прокурору відділу Київської прокуратури від 02.06.2022 №09/5-273 у кримінальному провадженні №42022100000000231 від 26.05.2022 щодо представників так званої «Военно-гражданской администрации Запорожской области», зокрема «Председателя совета министров ВГА Запорожской области» громадянина рф ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та його службових обов`язків на займаній посаді, «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по инфраструктурному развитию» громадянина рф ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та його службових обов`язків на займаній посаді, «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по економике и финансам» громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та його службових обов`язків на займаній посаді, «Министра промышленности и энергетики ВГА Запорожской области» громадянина рф ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та його службових обов`язків на займаній посаді та «Генерального директора ГУП Мелитопольгаз» громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та його службових обов`язків на займаній посаді, та інтернет сторінок, на яких розміщено інформацію щодо причетності до окупаційної адміністрації  так званої «Военно-гражданской администрации Запорожской области» «Председателя совета министров ВГА Запорожской области» громадянина рф ОСОБА_11 , « ІНФОРМАЦІЯ_13 » громадянина рф ОСОБА_10 , «Заместителя председателя совета министров ВГА Запорожской области по економике и финансам» громадянина України ОСОБА_9 та «Министра промышленности и энергетики ВГА Запорожской области» громадянина рф ОСОБА_12 , інформацією УСБУ в Запорізькій області щодо ідентифікаційного коду, серії та номеру паспорту громадянина рф та дати його видачі ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , протокол огляду відкритої групи «Общественный союз поддержки освободителей» в месенджері Телеграм від 15.09.2022, 
		- даними з протоколу огляду інформаційного ресурсу  телеграм каналу « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від 15.09.2022, де «и.о. министра промышленности и энергетики Запорожской области ОСОБА_14 отчитался о подготовке к зимнему периоду»;
		- даними з протоколу огляду інформаційного ресурсу  телеграм каналу ЗаTV. Новости Запорожской области від 28.09.2022, де « ІНФОРМАЦІЯ_15 »;
		- даними з протоколу огляду відкритої Інтернет сторінки « ОСОБА_15 » від 26.10.2022, де «председатель совета министров ВГА Запорожской области ОСОБА_16 и его заместители ОСОБА_17 , ОСОБА_18 рассказали о своих полномочиях, как главы и заместителей ВГА В Запорожской области»;
		- даними з протоколу огляду результатів пошуку в мережі Інтернет за запитом « ОСОБА_11 » від 27.10.2022, 
		- даними з протоколу огляду результатів пошуку в мережі Інтернет за запитом « ОСОБА_9 » від 27.10.2022, 
		- даними з протоколу огляду результатів пошуку в мережі інтернет за запитом « ОСОБА_10 » від 27.10.2022 
		- даними з протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 264 КК України відносно ОСОБА_8 від 15.09.2022.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110 та ч.1 ст.111-2 КК України. 
		Вищевказані та досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючи обвинувачених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відомості, а також досліджені такі документи:
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022100000000231 від 26.05.2022;
		- постанову про виділення матеріалів досудового розслідування;
		- постанову про об`єднання кримінальних проваджень;
		- постанову про призначення групи прокурорів, які мають повноваження у кримінальному провадженні №42022100000000231;
		- постанову про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000231;
		- доручення прокурора відділу Київської прокуратури в про проведення досудового розслідування;
		- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України;
		- постанову про доручення проведення слідчих (розшукових) дій;
		- повідомлення про виклик та про підозру  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12  про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;
		- клопотання про використання результатів НСРД в інших цілях або передання інформації;
		Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинувачених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2 та ч. 2 ст.110 КК України. 
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. 
		Суд критичноставиться дотверджень захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,що фактичнопід чассудового розглядустороною обвинуваченняне наданожодного допустимогота належногодоказу,який бисвідчив проте,що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12  вчинили інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.111-2 та ч.2 ст.110 КК України, оскільки підтверджується фактичним даними, що містяться протоколах прорезультати НРСД, огляду телеграм-каналів, сторінок Інтернет мережі, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінальних правопорушень.
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. 
		Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_9 не встановлено. 
		При призначенні покарання ОСОБА_9 суд дотримується загальних засад призначення покарання, викладених в статті 65 КК України, та принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_9 обставини кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.111-2 КК України. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_9 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.1 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 
		Приймаючи рішенняпро призначеннядодаткового покаранняу видіпозбавлення праваобіймати будь-якіпосади ворганах державноївлади, місцевого самоврядування суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті. 
		Крім того, ОСОБА_9 вчинив злочини, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допоміг державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_9 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади та місцевого самоврядування.
		Також, суд при прийнятті рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) вона вчинила кримінальне правопорушення. 
		В даному випадку, це буде справедливим та співмірним покаранням особи, яка визнана винною у здійсненні злочину проти національної безпеки, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади або місцевого самоврядування в Україні. 
		Крім того, санкцією ч.1 ст.111-2 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду встановлено майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_9 , суд призначає йому покарання у виді конфіскації майна.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_9 судом не приймалося. 
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_8 не встановлено. 
		При призначенні покарання ОСОБА_8 суд дотримується загальних засад призначення покарання, викладених в статті 65 КК України, та принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_8 , обставини кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.111-2 КК України. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_8 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.1 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 
		Приймаючи рішенняпро призначеннядодаткового покаранняу видіпозбавлення праваобіймати будь-якіпосади ворганах державноївлади, місцевого самоврядування суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті. 
		Крім того, ОСОБА_8 вчинив злочин проти національної безпеки, Обвинувачений своїми діями фактично допоміг державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_8 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади та місцевого самоврядування.
		Також, суд при прийнятті рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) вона вчинила кримінальне правопорушення. 
		В даному випадку, це буде справедливим та співмірним покаранням особи, яка визнана винною у пособництві державі агресору, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади або місцевого самоврядування в Україні. 
		Крім того, санкцією ч.1 ст.111-2 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду встановлено майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_8 , суд призначає йому покарання у виді конфіскації майна.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_8 судом не приймалося
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_10 не встановлено. 
		При призначенні покарання ОСОБА_10 суд дотримується загальних засад призначення покарання, викладених в статті 65 КК України, та принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_10 обставини кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.110 КК України. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_10 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.2 ст.110 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Тому суд призначає ОСОБА_10 покарання у виді конфіскації майна.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_10 судом не приймалося
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_11 не встановлено. 
		При призначенні покарання ОСОБА_11 суд дотримується загальних засад призначення покарання, викладених в статті 65 КК України, та принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 злочину, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_11 обставини кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.110 КК України. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_11 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.2 ст.110 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Тому суд призначає ОСОБА_11 покарання у виді конфіскації майна.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_11 судом не приймалося
		 
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_12 не встановлено. 
		При призначенні покарання ОСОБА_12 суд дотримується загальних засад призначення покарання, викладених в статті 65 КК України, та принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_12 злочину, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_12 обставини кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.110 КК України. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_12 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.2 ст.110 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Тому суд призначає ОСОБА_12 покарання у виді конфіскації майна.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_12 судом не приймалося
		Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		ОСОБА_9  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		ОСОБА_10  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_11 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_12 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...