Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/373/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 18.07.2024. Зареєстровано: 19.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: A/855/6758/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/373/24                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  16 липня 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача                               Аліменка В.О., 
		суддів                                                   Голяшкіна О.В., Костюк Л.О.
		за участю секретаря                               Мельник К.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ №168), у розмірі до 100000,00грн за період з 01.11.2022 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти; зобов`язання нарахувати та виплатити їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 01.11.2022 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 набула право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач відмовляється виплачувати у зв`язку з ненаданням свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , безпідставно не урахувавши рішення місцевого суду про встановлення факту проживання однією сім`єю.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про:
		визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти;
		зобов`язання нарахувати та виплатити їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти.
		Повернуто позовну заяву ОСОБА_1 частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 01.11.2022 до 06.02.2023 пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти та зобов`язання нарахувати та виплатити їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00 грн за період з 01.11.2022 до 06.02.2023 пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду за умови усунення причин, що стали підставою для повернення.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено частково. 
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1337/23-00-07-01-01 від 07.02.2022 року, в частині донарахування грошового зобов`язання в сумі 12 331 853 грн. (основного грошового зобов`язання в розмірі 10 041 872 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 2 289 981 грн.).
		Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття рішення з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 згідно з її заявою додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000,00 грн за період з 07.02.2023 до 09.01.2024 пропорційно дням перебування солдата ОСОБА_2 у статусі зниклого безвісти військовослужбовця.
		Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) прийняти рішення з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до 09.01.2024 пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб з урахуванням мотивів суду в цьому рішенні.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Також, не погоджуючись із вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №580/373/24, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
		Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2022 Військова частина НОМЕР_1 сповіщенням №114 повідомила ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 зник безвісти 01.11.2022 під час виконання бойового завдання.
		Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.11.2022 підтверджується, що 07.11.2022 до Звенигородського РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона втратила зв`язок зі своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а останнє відоме місце його перебування с. Ягідне Куп`янського району Харківської області.
		Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.01.2023 у справі № 698/896/22, яке набрало законної сили 04.02.2023, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з серпня 2010 року до дня його зникнення безвісти, тобто до 01.11.2022. У мотивувальній частині вказано, що у періоді спільного проживання у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 20.03.2012 та серії НОМЕР_5 від 27.09.2021 відповідно. У графі батько зазначено ОСОБА_6 .
		07.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації про обставини зникнення її чоловіка та нарахування і виплату його грошового забезпечення, інших доплат та винагороди на її особовий рахунок.
		Згідно листа Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 №5703 солдат ОСОБА_2 відповідно до сповіщення від 03.11.2022 №114 вважається безвісти зниклим, офіційна інформація від Об`єднаного Центру з Координації пошуку, звільнення військовополонених та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України йому не надходила.
		Листом від 05.12.2023 №13048 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що пунктом 7 Постанови КМУ визначено, що така виплата здійснюється дружині (чоловіку). Врахувавши положення п.п.4, 7 Постанови КМУ №884 та не надання ОСОБА_1 свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 станом на дату надання відповіді у нього відсутні правові підстави для виплати їй з 01.11.2022 до теперішнього часу грошового забезпечення ОСОБА_2 , передбаченого вказаною вище Постановою Уряду України, та додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 тис. грн, передбаченої Постановою КМУ №168.
		Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2022 №1483 зобов`язано грошове забезпечення та додаткову винагороду на період воєнного стану з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти до повного з`ясування обставин захоплення у полон або зникнення безвісти або звільнення з полону, або визнання їх в установленому порядку безвісно відсутніми чи померлими виплачувати членам сімей військовослужбовців, серед яких зазначено, що грошові кошти старшого солдата ОСОБА_2 , колишнього старшого механіка - водія 3 танкового взводу 6 танкової роти 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_6 , який перебуває у розпорядженні командира вказаної військової частини, зниклого безвісти 01.11.2022, близ. населеного пункту Ягідне Куп`янського району Харківської області, виплачувати його матері ОСОБА_3 відповідно до заяви вх. від 28.11.2022 №595.
		Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив позивачці (яка вважає себе дружиною зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі до 100 000,00 грн ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
		Суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки, Військова частини НОМЕР_1 отримавши від позивачки рішення суду про встановлення фактичних шлюбних відносин з військовослужбовцем, свідоцтва про спільних їх дітей, що підтверджують їх неповнолітній вік, та довідку про склад сім`ї з числа цих осіб, повинна була вирішити питання належного нарахування та виплати коштів за безвісно відсутнього військовослужбовця з урахуванням призначених його матері виплат установленим Порядком №884 способом дій.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, виходячи з наступного.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу") передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
		Відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Статтею 2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
		Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Відповідно до вимог ч.ч. 2-4 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
		Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
		Пунктом 1 Розділу ХХХ Поряду №260 передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
		Згідно п. 2 Розділу ХХХ Поряду №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
		Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди за зниклого безвісти військовослужбовця, слід врахувати, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
		Пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
		Згідно п. 12 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
		Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
		Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст. 19 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
		Механізм виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців   Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
		Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
		Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.   Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
		Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, як дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
		Пунктом 2 Порядку № 884 передбачено, що під терміном безвісно відсутній військовослужбовець слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
		Відповідно до вимог п. 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
		військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
		військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми   або оголошення померлими.
		Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
		Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
		до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
		протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
		Згідно п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
		До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування), довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті),   копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності), копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності), копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
		Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
		У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
		Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
		подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
		подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
		подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
		з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
		Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
		Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
		Отже, отримавши заяву щодо виплати коштів безвісно відсутнього військовослужбовця, відповідач зобов`язаний прийняти акт владно-розпорядчого характеру: або про таку виплату, або про відмову у її виплаті. 
		Водночас, у даному випадку, відповідач такого обов`язку безпідставно не виконав, не розглянув у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 , не оцінив достатність отриманих документів та наявність або відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у відповідній виплаті. 
		Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо процедури розгляду та вирішення відповідної заяви ОСОБА_1 , оскільки, відповідачем не було прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , водночас позовна вимога щодо бездіяльності з приводу нарахування та виплати позивачці коштів є передчасна. 
		В свою чергу слід зазначити, що вищевказаний Порядок № 884 не містить такої підстави для прийняття рішення про відмову у виплаті коштів, як виплата коштів іншому родичу військовослужбовця.
		Щодо доводів про правовідносини позивачки із військовослужбовцем - ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.
		Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		Згідно ч.ч.1-2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		Згідно з п.7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
		У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
		Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, отримавши від позивачки рішення суду про встановлення фактичних шлюбних відносин з військовослужбовцем, свідоцтва про спільних їх дітей, що підтверджують їх неповнолітній вік, та довідку про склад сім`ї з числа цих осіб, був зобов`язаний прийняти рішення та вирішити питання належного нарахування та виплати коштів за безвісно відсутнього військовослужбовця з урахуванням призначених його матері виплат установленим Порядком №884 способом дій.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно   ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,  -
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      В.О. Аліменко 
		 
		Судді                                                                                          О.В. Голяшкін
		 
		                                                                                                    Л.О. Костюк
		 
		Повний текст постанови складено «18» липня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...