Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/4328/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2024. Зареєстровано: 20.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2024.
Дата набрання законної сили: 20.08.2024
Номер судового провадження: П/300/4677/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" липня 2024 р. справа № 300/4328/24
		м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 01.04.2024 №57-мд, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) НОМЕР_2 ;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 у відповідь на рапорт на звільнення від проходження військової служби поданого на підставі абз. 2 ст. 39 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.04.2024.
		Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивача наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2024 №57-мд було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_2 та в подальшому зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Мінекономіки йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024. У зв`язку із наведеним, позивачем було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення від проходження військової служби на підставі абз. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, відповідачем-2 було відмовлено у задоволенні рапорту, оскільки бронювання військовозобов`язаного, як підстава для звільнення з військової служби, не передбачена у статі 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленомупорядкуна період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Відтак, законом передбачено, що заброньовані працівники не підлягають мобілізації. Крім того, позивач вважає, що він не несе відповідальності за належність доведення до відповідача-1 інформації про відстрочку від призову, адже така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач та Генеральним штабом ЗСУ, Командуванням Сухопутних військ ЗСУ та підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють бронювання працівників згідно з встановленою процедурою. Крім того, позивач зазначає, що він є членом релігійної організації, віровчення якої не допускає використання і застосування зброї проти людини. Просить суд позов задовольнити. 
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. 
		На адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником зазначено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації і з 02.04.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта і в даний час є військовослужбовцем. Відтак, на позивача розповсюджується законодавство про проходження військової служби. На думку представника відповідача-2, підстави для звільнення позивача з військові служби, які визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні. Крім того, військова частина не здійснює мобілізаційних заходів згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, то мобілізаційні заходи щодо нього завершені. 
		26.06.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача-1 зазначив, що документи про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку із бронюванням до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили. Крім того, перевіркою в АІТС «Оберіг» було встановлено, що підстав для відстрочки у ОСОБА_1 немає, він не прив`язаний до жодного ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає призову на військову службу. На думку представника, причиною відсутності документів про наявність бронювання могло слугувати те, що особа, відповідальна за військовий облік на підприємстві, де працював позивач, не надіслала такого повідомлення та/або не перевірила взяття ОСОБА_1 на спеціальний облік військовозобов`язаних. Звернено увагу, що Генеральний штаб доводить накази про бронювання до відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач до 30.03.2024 не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже відповідачу-1 будь-яка інформація про бронювання позивача не доводилася. Зазначає, що скасування наказу про призов за мобілізацією відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою для звільнення з військової служби.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 забезпечено позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
		Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 12.07.2024. Позивач зазначає, що факт наявності бронювання на підприємстві в порядку, встановленому КМУ на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаного, є самостійною і достатньою підставою для отримання відстрочки від мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_2 в процесі здійснення мобілізаційних процедур повинен з`ясувати наявність підстав для відстрочки, звільнення від військової служби, що передбачено Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Позивач вважає, що наказ про призов на військову службу прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував таке.
		ОСОБА_1 05.11.2020 прийнятий на роботу в ПрАТ «Івано-Франківськцемент» на посаду машиніста крана грейферного дільниці гарячого клінкеру 5 розряду в цех помелу цементного виробництва відповідно до наказу про прийняття на роботу №5217/к від 04.11.2020, що підтверджується довідкою від 02.04.2024 №414, виданою приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» (а.с.22). 
		Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який працює в ПрАТ «Івано-Франківськцемент» на посаді машиніста крана дільниці гарячого клінкеру 5 розр. відповідно до наказу Мінекономіки №6637 від 28.06.2023 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.12.2023, надалі відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації продовжено до 28.09.2024 відповідно до наказу №7796 від 28.03.2024 (а.с.11-12).
		03.04.2024 ПрАТ «Івано-Франківськцемент» надіслано лист №427 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 про повідомлення про бронювання військовозобов`язаних згідно зі списком, серед, яких є ОСОБА_1 (а.с.13-14).
		Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізації та мобілізаціної готовності) від 01.04.2024 №57-мд солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до в/ч НОМЕР_2 (а.с.18).
		На рапорт позивача від 13.04.2024, Військова частина НОМЕР_1 листом від 04.05.2024 №221511 повідомила, що підстава наявності бронювання для звільнення з військової служби не передбачена ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а отже відсутні правові підстави для звільнення з військової служби (а.с.19-21).
		Вважаючи наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке. 
		Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно зіст.65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан.
		Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
		1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
		2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
		3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
		На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюєЗакон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII).
		Стаття 1 цього Законупередбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Відповідно до ч.2ст.4 Закону №3543-XIIзагальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно з ч.5ст.4 Закону № 3543-XIIвид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
		За змістомст.2 Закону №3543-XIIправовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації єКонституція України,Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
		Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначеноЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).
		Частина 2статті 1 Закону №2232-ХІІпередбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до ч.2ст.2 цього Законупроходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
		Згідно з ч.5ст.1 Закону №2232-ХІІвід виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		За змістом ч.9ст.1 Закону №2232-ХІІщодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: 
		допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; 
		військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; 
		військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 
		резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Відповідно до п.4 ч.1ст.24 Закону №2232-ХІІпочатком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно з ч.1ст.39 Закону №2232-ХІІпризов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначеністаттею 23 Закону №3543-XII.
		Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
		У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
		З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
		За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
		За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливийперіод - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.23Закону №3543-XIIне підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За правиламист.24 Закону №3543-XIIбронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
		Згідно з вимогамист.25 вказаного Законубронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:
		1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
		2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
		3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
		4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Військовозобов`язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
		Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цимЗаконом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
		Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану" від 03.03.2022 №194(далі також Постанова №194; чинна до 31.01.2023) установлено, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення (далі - підприємства, установи і організації), здійснюється у порядку, визначеному цієюпостановою.
		Пунктами 2, 3 Постанови №194 передбачалося, що органи державної влади, інші державні органи подають Міністерству економіки погоджені Міністерством оборони пропозиції щодо бронювання військовозобов`язаних у відповідних сферах управління, галузях національної економіки, на підприємствах, в установах і організаціях за формою згідно з додатком 1 в друкованій формі та/або в електронній формі з відповідним обґрунтуванням.
		Міністерство економіки узагальнює подані органами державної влади, іншими державними органами пропозиції щодо бронювання військовозобов`язаних і протягом одного робочого дня приймає відповідне рішення та надсилає його копію Міністерству оборони, а також зазначеним органам.
		У рішенні Міністерства економіки зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка), який не може перевищувати шість місяців.
		Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом. 
		У свою чергу статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, яких заброньовано на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.
		Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки №7796 від 28.03.2024 ОСОБА_1 заброньовано за ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024 (а.с.34).
		Відтак, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2024 №57-мд, у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 28.09.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.
		Суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі також Положення), виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
		Щодо доводів відповідача-1 про те, що до 30.03.2024 позивач не перебував на військовому обліку у відповідача-1, та інформація про бронювання позивача відсутня, суд зазначає про таке.
		Відповідно до п.4 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).
		Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		Також за приписами п.15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації.
		З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_5 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.
		До того ж, судом з`ясовано що із АІТС «Оберіг» відповідачу-1 було відомо, що позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.71), що спростовує позицію відповідача -1, що позивач не прив`язаний до жодного ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Крім того, як зазначалось вище, 03.04.2024 ПрАТ «Івано-Франківськцемент» надіслано лист №427 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо повідомлення про бронювання військовозобов`язаних згідно зі списком, серед, яких є ОСОБА_1 , який було вручено відповідачу-1.
		Водночас, пунктом 6 Постанови №194 прямо передбачено, що Міністерство оборони організовує через Генеральний штаб Збройних Сил доведення в одноденний строк до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки витягів з наказів Міністерства економіки.
		У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не від дій позивача.
		Більше того, необізнаність відповідача-1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.
		На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконністьоскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
		З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 01.04.2024 №57-мд, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
		У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскаржуваного наказу.
		Щодо позовної вимоги - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
		У рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 01.04.2024 №57-мд.
		Водночас, суд звертає увагу, що зарахування позивача з 02.04.2024 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу про мобілізацію, а отже такі дії також порушують права позивача, а тому, затаких обставин,слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби.
		При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
		Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
		Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
		Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
		З приводу розподілу судового збору суд зазначає, що позивач згідно з квитанціями у справі підтвердив сплату судового збору на суму 2422,40 гривень,
		Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 1211,20 сплаченого судового збору. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 01.04.2024 №57-мд, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) НОМЕР_2 .
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Гомельчук С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...