Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 701/512/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 19.07.2024. Зареєстровано: 20.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2024.
Дата набрання законної сили: 18.07.2024
Номер судового провадження: A/855/9977/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 701/512/24                                           Прізвище судді (суддів) першої інстанції: 
		                                                                                                                                   Мареню В.Л.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 липня 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді           Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                 Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, смт. Маньківка за правилами спрощеного позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1   до  Державної служби України з безпеки на транспорті  про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 24.04.2024 серії АА № 00019062,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У травні 2024 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом  до Державної служби України з безпеки на транспорті  (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 24.04.2024р. серії АА № 00019062.
		На підставу своїх вимог спирається на те, що інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті неправомірно винесено відносно позивача як власника транспортних засобів наступні постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 24.04.2024 серії АА № 00019062 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 8500 грн. Відповідно до цієї постанови начебто 24.04.2024, за адресою М-05, км. 36+303, Київська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIМ-5, зафіксовано транспортний засіб МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075 тонн), при умисно заниженому показнику 40 тонн. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42,075 тонн. Проте з урахуванням передбаченої законом вагової норми 44 тонни, відсутні жодні перевищення вагових параметрів. Вказана постанова отримана позивачем 27.04.2024 у відділенні Укрпошти за місцем проживання у поштовому конверті Укрпошти із штрих кодом № 0600262800048. В постанові Укртрансбезпекою вказано відомості лише про тягач, однак умисно приховано відомості щодо напівпричепа - контейнеровоза. Проте дана обставина є ключовою у даній справі, оскільки саме для контейнеровозів вагова норма становить 44 тонн, як для звичайних вантажівок. І тому при фактичній вазі 42,075 тонн та ваговій нормі 44,000 тонні відсутні жодні перевищення вагової норми. При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями начебто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: 8500 грн., - у разі перевищення габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; 17 000 грн., - у разі перевищення габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; 34 000 грн., - у разі перевищення габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; 51 000 грн., - у разі перевищення габаритно-вагових норм понад 30%.». Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно, оскільки Укртрансбезпекою умисно приховано у постанові відомості про причеп-контейнеровоз, а отже така постанова не відповідає вимогам Інструкції № 512; Укртрансбезпека не повідомляла МВС про будь-які невідповідності щодо типу причепу-контейнеровоза, а отже остання визнала повну відповідність реєстраційними даними МВС щодо приналежность вказаного причепу до типу «контейнеровоз» (Розділ II позову); Укртрансбезпека умисно неправомірно застосувала вагову норму як до звичайної вантажівки - 40 тонн, а повинна була застосувати збільшену вагову норму 44 тонни, як до спеціалізованого трьох вісного контейнеровозу; за умови врахування правильного нормативного показника 44 тонни, відсутні жодні перевищення вагових норм (Розділ III позову); а саме позивач перевозив 42,075 тонни при дозволених 44,000 тонн, що становить 95,6% (Розділ ІІІ позову); сертифікованою експертною установою підтверджено приналежність даного напівпричепу у відповідній конструкції та з наявним обладнанням до типу «контейнеровоз», про що видано протокол перевірки технічного стану (Розділ IV позову); при передбаченій законом можливості проведення розгляду справи за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та при наявності ймовірних спірних моментів, Укртрансбезпека повинна була провести розгляд справи за участі позивача, щоб надати йому можливість на додаткові пояснення, докази тощо, однак вона обмежилася формальним виписуванням постанови, чим порушила право позивача на захист; а також Укртрансбезпека не застосувала передбачений пунктом 6 Інструкції № 512 обов`язок уточнити у позивача як власника вантажівки необхідні відомості щодо типу транспортного засобу, якщо мала якісь сумніви чи виявила якісь розбіжності щодо типу напівпричепу-контейнеровозу (Розділ V позову), а саме: І. Фактичні обставини справи. У власності позивача та у власності його матері як фізичної особи перебуває два трьох вісний тягач та трьох вісний напівпричеп-контейнеровоз, які перевозять вантажі у складі наступного транспортного составу: тягач МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 - є трьох вісним тягачем; напівпричіп-контейнеровоз KOGEL SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 - є спеціалізованим трьох вісним вантажним напівпричепом контейнеровозом. Вказані транспортні засоби перебувають у користуванні в позивача як підприємця та здійснюють вантажні перевезення. Контейнеровоз це тягач з причепом, на якому перевозиться зйомний контейнер чи змінний кузов. Тобто суть типу «контейнеровоз» означає наявність на автомобілі зйомного контейнера чи змінного кузова. Цей контейнер чи змінний кузов у пункті завантаження чи розвантаження може зніматись. Тип даних транспортних засобів вказано у свідоцтвах про реєстрацію. Саме на цьому транспортному составі позивачем здійснювалося перевезення вантажу і Укртрансбезпекою начебто зафіксовано перевищення вагових норм. Специфіка цих штрафів полягає в тому, що відповідальність несе власник, у власності якого транспортні засоби перебувають, чи зареєстрований користувач. У даній постанові зазначено, нібито здійснювалося перевезення вантажу з перевищенням вагових норм. Проте Укртрансбезпекою умисно приховано відомості про те, що напівпричіп є спеціалізованим трьох вісними контейнеровозом, до якого у зв`язці з трьох вісним тягачем згідно з пунктом 22.5 ПДР передбачено вагову норму 44 тонни. А тому Укртрансбезпека неправомірно застосувала до нього вагову норму як до звичайної вантажівки - 40 тонн. Тому винесена відносно позивача постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксована в автоматичному режимі, є протиправною.
		Процедура розгляду справи і винесення рішення регламентована Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року (Інструкція № 512). Відповідно до п.п. 4 п. 4 розділу II Інструкції № 512 «Під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує, зокрема, відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи». Відповідно до п. 7 розділу II Інструкції № 512 «Якщо під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа установить невідповідність типу, марки чи моделі зафіксованого на фотознімках, відеозаписі (за наявності) з інформаційного файлу транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи, або відсутність даних про цей транспортний засіб, не зазначених у пункті 1 цього розділу, невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством України». Згідно з Інструкцією № 512 від 27.09.2021 року (Інструкція № 512), постанова по справі про адміністративне правопорушення оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. При цьому, відповідно до Додатка 1 вказаної Інструкції № 512 «у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, має міститися наступна інформація: марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу». Тобто вказані норми зобов`язують Укртрансбезпеку з`ясувати всі обставини справи, звірити відповідність типу транспортних засобів з реєстрами МВС, у разі невідповідності офіційно повідомити МВС та зазначити у постанові марка, модель, державний номерний знак транспортних засобів. Згідно з п. 1.10 ПДР визначено тлумачення терміну причеп, а саме: «причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом». Тобто причіп є окремим транспортним засобом. Як зазначалося у транспортному составі у зв`язці їхало два транспортні засоби - тягач і причеп-контейнеровоз. У зв`язку з тим, що вагова норма встановлюється з урахуванням типу транспортного засобу, відомості про причеп і встановлення його типу є обов`язковим при описі обставин справи у постанові, оскільки від цього залежать кінцеві результати розгляду справи. В порушення вимог Інструкції № 512 спірна постанова не містить вказаних даних, а саме у постанові відсутні: марка, модель, державний номерний знак напівпричепу-контейнеровозу тощо. Крім того, Укртрансбезпекою не встановлено фактів невідповідності типу причепу згідно з базами МВС та не повідомлялось МВС про будь-які розбіжності. Таким чином, спірна постанова не відповідає вимогам Інструкції № 512, оскільки в ній Укртрансбезпекою умисно приховано відомості про причеп-контейнеровоз, а отже така постанова є протиправною. Водночас, оскільки Укртрансбезпека не повідомляла МВС про будь-які невідповідності щодо типу причепу-контейнеровоза, то остання визнала повну відповідність з реєстраційними даними МВС щодо приналежності вказаного причепу до типу «контейнеровоз».
		У даній справі Укртрансбезпека протиправно застосувала до трьохвісного тягача у парі з трьохвісним напівпричепом-контейнеровозом вагову норму 40 тонн, замість передбачених пунктом 22.5 ПДР 44 тонн. Однак, вагові норми поділяються на 2 категорії транспортних засобів: 1-ша категорія - для усіх вантажних транспортних засобів; 2-га категорія - окремі нормативи для контейнеровозів. Відповідно до 22.5 ПДР «Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси. Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: тягач МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 - є трьохвісним тягачем; напівпричіп-контейнеровоз KOGEL SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 - є спеціалізованим трьохвісним вантажним напівпричепом контейнеровозом. Тому, нормативний параметр для цього трьохвісного тягачя з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного контейнера чи змінного кузова, становить 44,000 тонни, а не 40,000 тонн, як умисно розрахувала Укртрансбезпека. З постанови взагалі не зрозуміло який тип транспортного засобу враховувався, оскільки про це Укртрансбезпекою умисно приховано інформацію. Отже вірний розрахунок відсотка перевищення із застосуванням нормативного показника для контейнеровозів 44,000 тонни повинен бути наступний: по постанові від 24.04.2024 серії АА № 00019062 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 8500 грн., за перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188%) (2,075 тонн), при помилковому нормативному показнику 40 тонн. І фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42,075 тонн. Сфальсифікований невірний розрахунок Укртрансбезпеки: 42,075/40,000x100=105,188%; Вірний розрахунок має бути: 42,075/44,000x100=95,6%, тобто в межах встановленої законної вагової норми. Отже, Укртрансбезпекою умисно застосовано занижені вагові норми і не враховано тип транспортного засобу та відповідно не взято до уваги збільшений нормативний ваговий параметр саме для контейнеровозів. Такі дії Укртрансбезпеки є протиправними, а розрахунки - помилковими.
		Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу щодо постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
		Згідно з ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Оскаржувану постанову відповідач надіслав у спеціальному конверті з прозорим «віконечком», через яке візуально видно штрих-код, проставлений на зворотному боці постанови. Саме зазначений на звороті штрих-код підтверджує дату отримання постанови. Тому на підтвердження дати отримання постанови, надано копію зворотного боку оскаржуваної постанови, на якій вказано штрих-код Укрпошти. Оскаржувана постанова вручена листоношою Укрпошти 27.04.2024 за місцем проживання позивача у поштовому конверті зі штрих-кодом № 0600262800048. Отже вперше про існування постанови позивач довідався 27.04.2024. Тобто 10 - денний строк на оскарження від дня отримання від Укртрансбезпеки вказаної постанови припадає відповідно на 07.05.2024.
		Зважаючи на дату винесення постанови у проміжок часу більший ніж 10 днів до дня вручення, з метою недопущення ризиків залишення позову без руху через прийняття судом рішення про необхідність подання клопотання про поновлення строку на оскарження, заявляє клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеної постанови.
		Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00019062 від 24.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП -  закрито.
		Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції, що Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті неправомірно винесено відносно позивача як власника транспортних засобів постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а саме: постанова від 24.04.2024 серії АА № 00019062 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 8500 грн. Відповідно до цієї постанови 19.04.2024 о 20 год. 41 хв., за адресою М-05, км. 36+303, Київська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIМ-5, зафіксовано транспортний засіб МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075 тонн).
		Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - «Перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: 8500 грн., - у разі перевищення габаритно - вагових норм від 5% до 10% включно; 17 000 грн., - у разі перевищення габаритно - вагових норм понад 10%, але не більше 20%; 34 000 грн., - у разі перевищення габаритно - вагових норм понад 20%, але не більше 30%; 51 000 грн., - у разі перевищення габаритно - вагових норм понад 30%.». Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно, оскільки Укртрансбезпекою умисно приховано у постанові відомості про причеп-контейнеровоз, а отже така постанова не відповідає вимогам Інструкції № 512; Укртрансбезпека не повідомляла МВС про будь-які невідповідності щодо типу причепу-контейнеровоза, а отже остання визнала повну відповідність реєстраційними даними МВС щодо приналежность вказаного причепу до типу «контейнеровоз» (Розділ II позову); Укртрансбезпека умисно неправомірно застосувала вагову норму як до звичайної вантажівки - 40 тонн, а повинна була застосувати збільшену вагову норму 44 тонни, як до спеціалізованого трьох вісного контейнеровозу; за умови врахування правильного нормативного показника 44 тонни, відсутні жодні перевищення вагових норм (Розділ III позову); а саме позивач перевозив 42,075 тонни при дозволених 44,000 тонн, що становить 95,6% (Розділ ІІІ позову); сертифікованою експертною установою підтверджено приналежність даного напівпричепу у відповідній конструкції та з наявним обладнанням до типу «контейнеровоз», про що видано протокол перевірки технічного стану (Розділ IV позову); при передбаченій законом можливості проведення розгляду справи за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та при наявності ймовірних спірних моментів, Укртрансбезпека повинна була провести розгляд справи за участі позивача, щоб надати йому можливість на додаткові пояснення, докази тощо, однак вона обмежилася формальним виписуванням постанови, чим порушила право позивача на захист; а також Укртрансбезпека не застосувала передбачений пунктом 6 Інструкції № 512 обов`язок уточнити у позивача як власника вантажівки необхідні відомості щодо типу транспортного засобу, якщо мала якісь сумніви чи виявила якісь розбіжності щодо типу напівпричепу-контейнеровозу (Розділ V позову).
		Також позивач вказує на те, що транспортний состав тягач МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 - є трьох вісним тягачем; напівпричіп-контейнеровоз KOGEL SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 - є спеціалізованим трьох вісним вантажним напівпричепом контейнеровозом.
		Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
		Згідно з п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. 
		Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
		Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
		Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
		Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи. 
		Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174). 
		Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174). 
		Оскаржуваною в межах спірних правовідносин постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
		Так, згідно з копією постанови АА № 00019062 від 24.04.2024 о 20 год. 41 хв., за адресою М-05, км. 36+303, Київська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIМ-5, зафіксовано транспортний засіб МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
		Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: тягач МАN ТGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 - є трьохвісним тягачем; напівпричіп-контейнеровоз KOGEL SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 - є спеціалізованим трьохвісним вантажним напівпричепом контейнеровозом.
		З фотокарток, наданих позивачем, вбачається, що жодних маркувань на причепі KOGEL SNCO 24, р.н. НОМЕР_2 немає.
		Відповідно до копії інформаційної картки, порушення за участю автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1 , було зафіксовано 24.04.2024 о 20 год. 41 хв., за адресою М-05, км. 36+303, Київська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIМ-5, 5 свідоцтво про повірку 35-02/1812…1815; 23-21/000198,199,201,306 дійсні до 12.09.2024.
		Автоматичний прилад для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA WIМ-5 має сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу.
		На переконання колегії суддів, вказане правопорушення зафіксовано належно, адже з оскаржуваної постанови вбачається, що вона містить усі обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження з постанови, та інші обов`язкові відомості, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
		Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки в мережі Інтернет, ідентифікатор доступу до якого зазначений в оскаржуваній постанові. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
		Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушень, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 дотримано.
		Позивач ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не заперечував факту здійснення вищезгаданого перевезення вантажу зазначеним маршрутом та транспортом.
		В апеляційній скарзі зазначено, що перевезення здійснювалось з причепом та контейнером, а у ході розгляду справи судом при дослідженні свідоцтва про реєстрацію Т3 причепу-контейнеровоза KOGEL SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 встановлено, що такий є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровоз - Е, отже, згідно з п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 т, а тому рішення суду щодо перевищення нормативних параметрів за спірних обставин є вірним.
		Водночас, в апеляційній скарзі вказано, що відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України для контейнеровозів граничною відміткою по вазі є вага понад 44 тони, однак слід зазначати, що продовження норми вказує, що перевезення повинно здійснюватися напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
		Позивачем не надано жодних доказів того, що під час руху транспортного засобу було здійснено перевезення напівпричепом контейнеровоз, який перевозить саме контейнер.
		Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача, що самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером, а з матеріалів фотофіксації встановлено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері.
		Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів.
		Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
		З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення, можна спостерігати аналогічну ситуацію, де видно, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепах з високими бортами, які вкриті тентом.
		Крім того, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу KOGEL модель SNCO 24 д.н.з. НОМЕР_2 , вказано: «Особливі відмітки переобл.в 2019 р. доопрац.рами встан.поперечними із замковими пристроями для перевезення контейнерів типу 1А або 1С.».
		Відтак, можливо стверджувати, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позвні вимоги ОСОБА_1 обгрунтвані та такі, що підлягають задоволенню.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог   ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень  та  у спосіб, що визначені  Конституцією  та  законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
		Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024  року підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 243, 250, 251, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задоволити.
		Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1   до  Державної служби України з безпеки на транспорті  про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 24.04.2024 серії АА № 00019062, відмовити в повному обсязі.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л.О. Костюк          
		 
		          
		Судді:                                                                                          Н.П. Бужак
		 
		 
		                                                                                                    М.І. Кобаль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...