Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/162/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2024. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		17.07.2024                                                                                                                        Справа №905/162/24                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
		при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,
		розглянувши матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ
		до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ
		про стягнення 59143326,25 грн
		 
		Представники сторін:
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: не з`явився;
		від третьої особи: не з`явився.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача,  Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва про стягнення майнової шкоди у розмірі 1576029,04 доларів США, що еквівалентно 59143326,25грн.
		В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України знищено та/або втрачено майно позивача - зерно українського походження, врожаю 2021 року, а саме: пшениця 2 класу у кількості 1619,178т, пшениця 3 класу у кількості 457,545 т, пшениця 4 класу у кількості 180,40 т, кукурудза 3 класу у кількості 4384,504 т, яке зберігалося на зерновому терміналі у м.Маріуполь, на загальну суму у розмірі 1576029,04 доларів США, що еквівалентно 59143326,25грн.
		Ухвалою суду від 14.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва про стягнення 59143326,25 грн - залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
		21.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з відповідними поясненнями та доказами, зокрема позивачем надані докази направлення позовної заяви з додатками та відповідним перекладом їх на російську  мову  на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, фіскального  чеку, опису). 
		Ухвалою від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/162/24; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.04.2024 об 11:00 год.
		13.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 13.03.2024 про надсилання копії ухвали від 26.02.2024 за певною адресою.
		18.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли докази надсилання ухвали суду від 26.02.2024 перекладеної на російську мову з нотаріальним засвідченням вірності перекладу       на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, поштового чеку та митної декларації).
		01.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 01.04.2024 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ. В обґрунтування клопотання щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», позивачем зазначено, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ПАТ АБ «Укргазбанк», оскільки ТОВ «Світ Агро Трейд» отримав кредитні грошові кошти від ПАТ АБ «Укргазбанк» на придбання зернових культур (товару), які були втрачені внаслідок збройної агресії  Російської Федерації  проти України.
		Ухвалою від 09.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/162/24 на 30 (тридцять) днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ; відкладено підготовче засідання на 07.05.2024 об 11:00 год.
		17.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 13.03.2024 про надсилання копії позовної заяви з додатками        третій особі.
		24.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 22.04.2024 про надсилання копії ухвали від 09.04.2024 перекладеної на російську мову з нотаріальним засвідченням вірності перекладу       на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, поштового чеку).
		01.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання б/н від 30.04.2024 про приєднання документів до матеріалів справи на підтвердження обставин надходження та зберігання, визначеної у позовній заяві, кількості зернових культур позивача на зерноперевалочному комплексі ТОВ «Укртрансагро» станом на 24.02.2022; на підтвердження здійснення переоформлення зерна кукурудзи з ТОВ «Сангрейн інвест» на ТОВ «Світ Агро Трейд» на підставі наданих суду договорів поставки, за якими право власності на зернові культури перейшло до позивача на зерноперевалочному комплексі ТОВ «Укртрансагро»;  на підтвердження обставин навантаження визначеного обсягу (кількості) на теплохід FK SILA, з загальної ваги зернових культур, які надходили за договорами поставки, що надані суду разом із позовною заявою  та на підтвердження обставин того, що після 21.02.2022 під навантаження до ТОВ «Укртрансагро» не надходили морські судна, що в свою чергу також підтверджує факт того, що зернові культури позивача залишилися на зерноперевалочному комплексі. Позивачем надані докази надіслання додаткових документів з відповідним перекладом на російську мову на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, поштового чеку).
		07.05.2024 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м.Київ надійшли пояснення по справі, за змістом яких АБ «Укргазбанк» повністю погоджується із нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог ТОВ «Світ Агро Трейд», що викладене в позовній заяві та вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та підтримує їх.
		Ухвалою суду від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 об 11:00год.
		20.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли докази надсилання ухвали суду  від 07.05.2024 та пояснень третьої особи щодо позову, перекладених на російську мову з нотаріальним засвідченням вірності перекладу на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, поштового чеку).
		Ухвалою суду від 04.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2024 об 11:00 год.
		24.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли докази надсилання ухвали суду від 04.06.2024, перекладеної  на російську мову з нотаріальним засвідченням вірності перекладу       на адресу посольства відповідача у Словаччині (копія конверту, поштового чеку).
		В судовому засіданні 02.07.2024 оголошено перерву до 17.07.2024 об 11:00. 
		17.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 17.07.2024  про розгляд справи без її участі.   
		В судове засідання 17.07.2024  представники учасників справи не з`явилися про місце, дату та час проведення судового засідання були належним чином повідомлені.
		Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ про хід розгляду справи повідомлялася шляхом направлення ухвал по справі до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд,  про  що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документів до електронного кабінету,  отже третя особа була належним чином повідомлена про рух справи. 
		Відповідачем у справі є Російська  Федерація  в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва.
		Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву не подав, щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає про наступне.
		Частина 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Відповідно до статті 236 Господарського  процесуального кодексу   України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 квітня 2022 року у справі  №308/9708/19 (провадження №61-18782св21) зробив     висновки щодо застосування норм права, які регулюють судовий імунітет Російської Федерації  в судах України  у справах про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Верховний Суд зазначив, що міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
		Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
		Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
		У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
		Таким чином,       держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та  якщо особа, яка  завдала шкоду,   у цей час знаходилась на території держави суду.
		Особливістю  правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли Російська Федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
		Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначив додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
		Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»). 
		Отже, суд доходить висновку про застосування у даній справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема  й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
		Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).
		Частинами 1, 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України       передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території держави відповідача регулювався  Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992.
		Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,       Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022  введено в Україні воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась та триває станом на момент ухвалення рішення суду у цій справі.
		Відповідно до Закону України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992.
		Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		З інформації на офіційному вебсайті АТ «Укрпошти» відомо, що АТ «Укрпошта», припинила доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.
		Водночас,  у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Таким чином, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами не є можливим.
		Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
		Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у цій справі дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
		Крім того, про хід розгляду справи №905/162/24 відповідач повідомлялася шляхом направлення ухвал господарського суду на електронну пошту Посольства РФ в Сполученому королівстві Великобританії та Північної Ірландії (info@rusemb.org.uk) та на електронну пошту Посольства РФ в Німеччині (infokonsulat@russische-botschaft.de). 
		Також, позивачем з метою дотримання принципу змагальності та рівності судового провадження направлено позовну заяву в паперовому вигляді з доданими до неї матеріалами, додаткові  документи, що отримані судом разом з клопотанням про приєднання документів до матеріалів справи  від 30.04.2024, пояснень третьої особи щодо позову,  в перекладі на російську мову на офіційну адресу місцезнаходження посольства Російської Федерації у Словацькій Республіці. 
		Суд пропонував позивачу здійснити переклад ухвал суду на російську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності та надсилати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача. 
		В матеріалах справи наявні докази такого направлення ухвал суду на адресу посольства відповідача у Словаччині.
		Отже, відповідач був належним чином повідомлений        про рух справи.
		Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
		У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		 
		З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ (позивач) є юридичною особою України, резидент України, діє на підставі власного установчого документа (статуту), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 41059988, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 29.12.2016, дата запису - 29.12.2016, номер запису - 10651020000023879.
		Види економічної діяльності юридичної особи: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;  01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.i.y.
		На підтвердження фактичного здійснення позивачем господарської діяльності на території м.Маріуполь, Донецької області до матеріалів справи надано витяг з кабінету платника податків  із зазначенням знаходження офісу ТОВ «Світ Агро Трейд» за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Луніна, буд.13. 
		Позивачу на праві приватної власності належить рухоме майно - зерно українського походження врожаю 2021 року, яке знаходилось (зберігалось) на зерновому терміналі ТОВ «Укртрансагро» за адресою Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 2, а саме: пшениця 2 класу у кількості 1619,178 тон, пшениця 3 класу у кількості 457,545тон, пшениця 4 класу у кількості 180,4 тон, кукурудза 3 класу у кількості 4384,504 тон. 
		Право власності на вказані вище зернові культури ТОВ «Світ Агро Трейд» набув на підставі договорів поставки, які наявні в матеріалах справи, а саме: договору №САТ-192/22 від 07.02.2022 (постачальник ТОВ «Артема-9»), договору №САТ-196/22 від 08.02.2022 (постачальник СТОВ «Злагода»), договору №САТ-203/22 від 11.02.2022 (постачальник СТОВ «Злагода»), договору №САТ-193/22 від 07.02.2022 (постачальник СФГ «Еллада»), договору №САТ-199/22 від 08.02.2022 (постачальник СТОВ «Деметра-Агро»), договору №САТ-200/22 від 09.02.2022 (постачальник ФОП Золото Володимир Ілліч), договору №САТ-191/22 від 04.02.2022 (постачальник Приватне сільськогосподарське підприємство «ВДР-Агро»), договору №210222 від 21.02.2022 (постачальник ТОВ «Сангрейн Інвест»), договору №210222-01 від 21.02.2022 (постачальник ТОВ «Сангрейн Інвест»). 
		За змістом  п. 4.1 договорів №САТ-192/22 від 07.02.2022, №САТ-196/22 від 08.02.2022, №САТ-203/22 від 11.02.2022, №САТ-193/22 від 07.02.2022, №САТ-199/22 від 08.02.2022, №САТ-200/22 від 09.02.2022, №САТ-191/22 від 04.02.2022 право власності на товар переходить з моменту прийняття покупцем (позивачем) товару та документів, зазначених у п. 4.2 цього договору.
		Згідно умов договорів №САТ-192/22 від 07.02.2022, №САТ-196/22 від 08.02.2022, №САТ-203/22 від 11.02.2022, №САТ-193/22 від 07.02.2022, №САТ-199/22 від 08.02.2022, №САТ-200/22 від 09.02.2022, №САТ-191/22 від 04.02.2022 пункт розвантаження -  87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, 2.
		Згідно п. 2.2 договорів №210222 від 21.02.2022, №210222-01 від 21.02.2022 товар поставляється насипом автомобільним транспортом на умовах поставки EXW, місце поставки ТОВ «Укртрансагро», далі - Зерновий склад покупця, розташований за адресою: м.Маріуполь, проспект Луніна, 2.
		Відповідно до  п. 2.3  договорів №210222 від 21.02.2022, №210222-01 від 21.02.2022 датою поставки та переходу права власності на товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з товаром, від постачальника до покупця є дата відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 2.2 договору, що відповідає дати прийняття/відвантаження товару, вказаної у реєстрі прийнятого транспорту з показниками якості, оформленим Зерновим складом - вантажоодержувачем товару. 
		На підтвердження отримання продукції за вищевказаними договорами до матеріалів справи додано наступне: 
		- за договором поставки №САТ-192/22 від 07.02.2022 (постачальник ТОВ «Артема-9», предмет поставки: пшениця 2 класу): видаткова накладна №1 від 08.02.2022 на суму 214149,55 грн з ПДВ, видаткова накладна №3 від 10.02.2022 на суму 216442,74 грн з ПДВ, видаткова накладна №4 від 11.02.2022 на суму 215560,74 грн з ПДВ, видаткова накладна №5 від 12.02.2022 на суму 217148,34 грн з ПДВ, видаткова накладна №6 від 13.02.2022 на суму 215737,15 грн з ПДВ, видаткова накладна №7 від 14.02.2022 на суму 215560,74 грн з ПДВ, видаткова накладна №8 від 15.02.2022 на суму 217324,74 грн з ПДВ, видаткова накладна №9 від 16.02.2022 на суму 217324,74 грн з ПДВ, видаткова накладна №10 від 18.02.2022 на суму 215737,15 грн з ПДВ, видаткова накладна №11 від 20.02.2022 на суму 218383,14 грн з ПДВ, видаткова накладна №12 від 12.02.2022 на суму 436413,47 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 2599782,50 грн, кількістю 294,76т;  
		- за договором поставки №САТ-196/22 від 08.02.2022 (постачальник СТОВ «Злагода», предмет поставки: пшениця 2 класу): накладна №13 від 09.02.2022 на суму 1616597,28 грн з ПДВ, накладна №14 від 10.02.2022 на суму 2014631,11 грн з ПДВ, накладна №15 від 11.02.2022 на суму 2207573,02 грн з ПДВ, накладна №16 від 12.02.2022 на суму 2194613,02грн з ПДВ, накладна №20 від 18.02.2022 на суму 381671,83 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 8415086,26 грн, кількістю 1038,9 т;  
		- за договором поставки №САТ-203/22 від 11.02.2022 (постачальник СТОВ «Злагода», предмет поставки: пшениця 2 класу): накладна №17 від 15.02.2022 на суму 1775195,14 грн з ПДВ, накладна №18 від 16.02.2022 на суму 2490242,64 грн з ПДВ, накладна №19 від 17.02.2022 на суму 1091166,06 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 5356603,84грн, кількістю 659,68 т;
		- за договором поставки №САТ-193/22 від 07.02.2022 (постачальник СФГ «Еллада», предмет поставки: пшениця 3  класу): видаткова накладна №7 від 10.02.2022 на суму 1103675,84 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 1103675,84 грн, кількістю 131,39т;
		- за договором поставки №САТ-199/22 від 08.02.2022 (постачальник СТОВ «Деметра-Агро», предмет поставки: пшениця 4  класу): видаткова накладна №21 від 14.02.2022 на суму 352749,92 грн з ПДВ, видаткова накладна №18 від 09.02.2022 на суму 576019,86 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 928796,78 грн, кількістю 111,9 т;
		- за договором поставки №САТ-200/22 від 09.02.2022 (постачальник ФОП Золото Володимир Ілліч, предмет поставки: пшениця 4  класу): накладна №4 від 10.02.2022 на суму 205673,95 грн з ПДВ,  накладна №6 від 14.02.2022 на суму 197871,95 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 403545,90  грн, кількістю 48,62  т;
		- за договором поставки №САТ-191/22 від 04.02.2022 (постачальник Приватне сільськогосподарське підприємство «ВДР-Агро», предмет поставки: пшениця 4  класу): видаткова накладна №1 від 08.02.2022 на суму 265023,91 грн з ПДВ, видаткова накладна №2 від 09.02.2022 на суму 536279,81 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 801303,72грн, кількістю 97,72  т;
		- за договором поставки №210222 сільськогосподарської продукції від 21.02.2022 (постачальник ТОВ «Сангрейн Інвест», предмет поставки: кукурудза 3  класу): акт прийому-передачі від 21.02.2022 на суму 31989341,18 грн, видаткова накладна №121 від 21.02.2022 на суму 31989341,18 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 31989341,18 грн, кількістю 4384,504 т;
		- за договором поставки №210222-01 сільськогосподарської продукції від 21.02.2022  (постачальник ТОВ «Сангрейн Інвест», предмет поставки: пшениця 2,3,4 класу): акт прийому-передачі від 22.02.2022 на суму 6368188,77 грн, видаткова накладна №123 від 22.02.2022 на суму 6368188,77 грн з ПДВ, всього поставлений товар на суму 6368188,77 грн, пшениця 2 класу кількістю 256,574т, пшениця 3 класу кількістю 443,881т, пшениця 4 класу кількістю 48,22 т. 
		В матеріалах справи також наявні докази оплати за означеними поставками, а саме:           платіжне доручення №92 від 08.02.2022 на суму 2249099,39 грн (оплата за договором №САТ-192/22 від 07.02.2022), платіжна інструкція №86 від 18.07.2023 на суму 350683,12грн (оплата за договором №САТ-192/22 від 07.02.2022), платіжне доручення №101 від  10.02.2022 на суму 2807634,08 грн (оплата за договором №САТ-196/22 від 08.02.2022),  платіжне доручення №145 від 23.02.2022 на суму 1175782,15 грн (оплата за договором №САТ-196/22 від 08.02.2022), платіжна інструкція №187 від 09.09.2022 на суму 300960,00 грн (оплата за договором №САТ-196/22 від 08.02.2022), платіжна інструкція №195 від 27.09.2022 на суму 80711,83 грн (оплата за договором №САТ-196/22 від 08.02.2022), платіжне доручення №114 від 14.02.2022 на суму 4141201,73 грн (оплата за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022), платіжна інструкція №196 від 27.09.2022 на суму 220248,17грн (оплата за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022), платіжна інструкція №224 від 07.11.2022 на суму 295153,94 грн (оплата за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022), платіжна інструкція №238 від 09.12.2022 на суму 350000,00 грн (оплата за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022), платіжна інструкція №250 від 29.12.2022 на суму 350000,00 грн (оплата за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022), платіжне доручення №85 від 07.02.2022 на суму 1580149,85 грн (оплата за договором №САТ-193/22 від 07.02.2022), платіжне доручення №97 від 09.02.2022 на суму 1058249,75 грн (оплата за договором №САТ-199/22 від 08.02.2022), платіжне доручення №129 від 17.02.2022 на суму 33795,85 грн (оплата за договором №САТ-200/22 від 09.02.2022), платіжне доручення №100 від 09.02.2022 на суму 369750,05грн (оплата за договором №САТ-200/22 від 09.02.2022),  платіжне доручення №94 від 08.02.2022 на суму 696999,77 грн (оплата за договором №САТ-191/22 від 04.02.2022),  платіжне доручення №157 від 08.04.2022 на суму 6368188,77 грн (оплата за договором №210222-01 від 21.02.2022),  платіжне доручення №156 від 08.04.2022 на суму 31989341,18 грн (оплата за договором №210222  від 21.02.2022). 
		Відповідно до довідки ТОВ «Світ Агро Трейд» про товарні залишки зернових культур №2311.1 від 23.11.2023 станом на 24.02.2022 на зберіганні у зерноперевалочному комплексі ТОВ «Укртрансагро» знаходилось майно ТОВ «Світ Агро Трейд» на суму 44522918,59 грн без ПДВ, а саме: 
		- пшениця 2 класу, українського походження, врожаю 2021 року на суму 11740806,78грн без ПДВ, яку придбано у наступних постачальників: ТОВ «Сангрейн Інвест» за договором №210222-01 від 21.02.2022 у кількості 256,574 т на суму 1924305,00грн без ПДВ; ТОВ «Артема-9» за договором №САТ-192/22 від 07.02.2022 у кількості 196,88 т на суму 1523229,07 грн без ПДВ; СТОВ «Злагода» за договором №САТ-196/22 від 08.02.2022 у кількості 567,60 грн на суму 4032945,58 грн без ПДВ; СТОВ «Злагода» за договором №САТ-203/22 від 11.02.2022 у кількості 598,124 на суму 4260327,13грн без ПДВ; 
		-пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2021 року на суму 3429788,63грн без ПДВ, яку придбано у наступних постачальників: СФГ «Еллада» за договором №САТ-193/22 від 07.02.2022 у кількості 13,664 т на суму 100681,13 грн без ПДВ; ТОВ «Сангрейн Інвест» за договором №210222-01 від 21.02.2022 у кількості 443,881 т на суму 3329107,50 грн без ПДВ; 
		- пшениця 4 класу, українського походження, врожаю 2021 року на суму 1291497,58грн без ПДВ, яку придбано у наступних постачальників: СТОВ «Деметра-Агро» за договором №САТ-199/22 від 08.02.2022 у кількості 42,50 т на суму 309429,75грн без ПДВ; ФОП Золото Володимир Ілліч за договором №САТ-200/22 від 09.02.2022 у кількості 48,62 т на суму 353987,63 грн; ТОВ «Сангрейн Інвест» за договором №210222-01 від 21.02.2022 у кількості 48,22 т на суму 332718,00 грн без ПДВ; Приватне сільськогосподарське підприємство «ВДР-Агро» за договором №САТ-191/22 від 04.02.2022 у кількості 41,06 т на суму 295362,20 грн без ПДВ;
		- кукурудза 3 класу на суму 28060825,60 грн без ПДВ, яку придбано у постачальника: ТОВ «Сангрейн Інвест» за договором №210222 від 21.02.2022 у кількості 4384,504 т на суму 28060825,60 грн без ПДВ. 
		На підтвердження надходження та зберігання зернових культур позивача на зерноперевалочному комплексі ТОВ «Укртрансагро» станом на 24.02.2024 до матеріалів справи позивачем  долучено: копію договору про надання комплексу послуг з перевалки зерна українського походження від 23.06.2021 №5, що укладений між позивачем та ТОВ «Укртрансагро»,  відповідно до умов якого ТОВ «Укртрансагро» зобов`язується надавати позивачу комплекс послуг з перевалки зерна українського походження через зерновий термінал  ТОВ «Укртрансагро», розташований за адресою: м.Маріуполь, пр.Луніна, 2; строк дії договору до 30.06.2022; копії товарно-транспортних накладних за якими надходив вантаж (зернові культури) від постачальників за договорами №САТ-192/22 від 07.02.2022, №САТ-196/22 від 08.02.2022, №САТ-203/22 від 11.02.2022, №САТ-193/22 від 07.02.2022, №САТ-199/22 від 08.02.2022, №САТ-200/22 від 09.02.2022, №САТ-191/22 від 04.02.2022 на зерноперевалочний комплекс ТОВ «Укртрансагро» у лютому 2022 року;  акти на передачу від 21.02.2022, що підписані між ТОВ «Світ Агро Трейд», ТОВ «Укртрансагро» та постачальником ТОВ «Сангрейн Інвест» за договорами  №210222 від 21.02.2022, №210222-01 від 21.02.2022, копії реєстрів автотранспорту до актів на передачу зерна; реєстр прийнятого вантажу на зерноперевалочний комплекс ТОВ «Укртрансагро» в період січень-лютий 2022 року; копію заяви свідка, а саме директора з операційної діяльності ТОВ «Укртрансагро»; копію рішення Маріупольського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про державну реєстрацію потужностей зерноперевалочного комплексу ТОВ «Укртрансагро».
		Поряд з цим, на підтвердження обставин навантаження визначеного обсягу (кількості) на теплохід FK SILA, з загальної ваги зернових культур, які надходили за договорами поставки, що вказані вище позивачем надано: копії відомостей відвантаження на останнє навантажене зерноперевалочним комплексом судно в період 19.02.2022-20.02.2022; копію коносаменту; копію митної декларації. 
		До матеріалів справи на підтвердження обставин того, що після 21 лютого 2022 року під навантаження до ТОВ «Укртрансагро» не надходили морські судна, що в свою чергу також підтверджує факт того, що зернові культури позивача залишилися на зерноперевалочному комплексі позивачем долучено копії: листа морського агента, що підтверджує відхід судна 21.02.2022 від 21.02.2022; листа морського агента із графіком підходу суден на лютий 2022 року від 23.02.2022. 
		Листом ТОВ «Укртрансагро» №У-27чвс від 03.10.2022 підтверджено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території  України, м. Маріуполь наразі окуповано, тому керівництво підприємства не має доступу до території підприємства, не може продовжувати надання послуг, повести інвентаризацію та забезпечувати схоронність зерна не можливо.   
		Матеріали справи містять фотоматеріали та відеоматеріали з наслідками руйнування зернового терміналу ТОВ «Укртрансагро». 
		На підтвердження обставин проведення активних бойових дій на території міста Маріуполя, їх наслідків, руйнування зернового терміналу ТОВ «Укртрансагро», позивач надав роздруківки публікацій з відкритих джерел у мережі Інтернет
		За фактом знищення та/або втрати майна ТОВ «Світ Агро Трейд» подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, відомості про подію внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12022052770003034 від 23.09.2022, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України).
		За висновком судового експерта Гаврилової К.В. №22/01/2024 від 22.01.2024, складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, розмір матеріальної шкоди (реальних збитків), заподіяних ТОВ «Світ Агро Трейд» в ході збройної агресії Російської Федерації внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна (запасів), а саме, зернових культур врожаю 2021 року становить 59143326,25 грн, що станом на дату оцінки еквівалентно 1576029,04 доларів США.
		Посилаючись на завдання майнової шкоди, завданою у зв`язку зі знищенням та/або втратою майна позивача внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у 2022 році та проведення бойових дій на території Донецької області, позивач звернувся до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 1576029,04доларів США, що еквівалентно 59143326,25 грн станом на 22.01.2024. 
		 
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов наступного. 
		Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»       права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
		Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Аналогічна за змістом норма викладена у ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".
		Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно зі ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
		В цій справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу. 
		З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Позивачем доведено належними доказами, що згідно договорів №САТ-192/22 від 07.02.2022, №САТ-196/22 від 08.02.2022,  №САТ-203/22 від 11.02.2022, №САТ-193/22 від 07.02.2022, №САТ-199/22 від 08.02.2022, №САТ-200/22 від 09.02.2022,  №САТ-191/22 від 04.02.2022,  №210222 від 21.02.2022,  №210222-01 від 21.02.2022 позивач набув право власності та оплатив вартість  наступних зернових  культур:  пшениця 2, 3, 4   класу, українського походження, врожаю 2021 року, кукурудзу 3 класу; станом на 24.02.2024 на зерновому терміналі ТОВ «Укртрансагро»,  що  розташований за адресою: мМаріуполь, пр.Луніна, 2 зберігались зернові культури позивача, а саме:  пшениця 2 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 1619,178 т на суму 11740806,78грн без ПДВ; пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 457,545 т на суму 3429788,63грн без ПДВ; пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 180,4 т на суму 1291497,58грн без ПДВ,  кукурудза 3 класу у кількості 4384,504  т на суму 28060825,60 грн без ПДВ. 
		Статтею 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
		Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська   Федерація,   Сполучене   Королівство   Великої  Британії  та  Північної  Ірландії  і   Сполучені   Штати   Америки  підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її  використання  проти  територіальної   цілісності   чи   політичної незалежності  України,  і  що  ніяка  їхня  зброя  ніколи  не буде  використовуватися  проти  України,  крім  цілей  самооборони   або  будь-яким  іншим  чином  згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації)  зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
		Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.
		В подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено, воєнний стан триває на теперішній час. 
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
		Так, згідно ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія Маріупольського району Донецької області включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані з 05.03.2022. 
		За твердженням позивача, починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України та ракетно-бомбовими та авіаційними ударами по місту Маріуполю, майно позивача, а саме пшениця 2 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 1619,178 т; пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 457,545 т; пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2021 року у кількості 180,4 т;  кукурудза 3 класу у кількості 4384,504  т, було знищено (втрачено).  
		Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Ведення активних бойових дій на території міста Маріуполь підтверджується численними матеріалами засобів масової інформації.
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
		За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України,           ракетно-бомбові та          авіаційні удари по місту Маріуполю та окупацію міста Маріуполь.
		Обов`язковою умовою покладення відповідальності за завдану шкоду має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
		Здійснивши дослідження  роздруківок  публікацій з відкритих джерел у мережі Інтернет та фотоматеріалів, відеоматеріалів,  щодо руйнування та пошкодження зернового терміналу ТОВ «Укртрансагро», лист ТОВ «Укртрансагро» №У-27чвс від 03.10.2022, заяви свідка, а саме директора з операційної діяльності ТОВ «Укртрансагро», приймаючи до уваги загальновідомий факт вивезення Росією зерна з тимчасово окупованої території України, суд дійшов висновку щодо втрати позивачем майна, зерна українського походження, врожаю 2021 року, а саме: пшениця 2 класу у кількості 1619,178т, пшениця 3 класу у кількості 457,545 т, пшениця 4 класу у кількості 180,40 т, кукурудза 3 класу у кількості 4384,504 т, яке зберігалося на зерновому терміналі у м.Маріуполь.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
		Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
		Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
		На підтвердження розміру збитків позивач надав суду висновок судового  експерта Гаврилової К.В. №22/01/2024 від 22.01.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизу. Згідно висновку експерта розмір матеріальної шкоди (реальних збитків), заподіяних позивачу в ході збройної що агресії Російської          Федерації внаслідок пошкодження, втрати та/або знищення майна (запасів), а саме, зернових культур врожаю 2021 року становить 59143326,25 грн, що станом на дату оцінки еквівалентно 1576029,04доларів США.  
		У висновку зазначено про обізнаність судового експерта про кримінальну  відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку, а також вказано про те, що даний висновок підготовлено для подання до суду.
		Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
		Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.
		Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).
		Заперечення та спростування результатів оцінки збитків в матеріалах справи відсутні. 
		З огляду на викладене, суд приймає поданий позивачем експертний висновок як належний доказ у справі.
		Позивачем доведено суду належними та допустимими  доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди позивачу              діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майновою        шкодою позивачу та розмір завданих збитків. 
		Суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
		З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
		Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми майнової шкоди  у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
		Судом встановлено, що майнова шкода завдана позивачу відповідачем становить 1576029,04 доларів США, що станом на 22.01.2024 є еквівалентом 59143326,25 грн. 
		З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
		Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.
		Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 887149,89 грн, що становить 1,5% від 59143326,25 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд», м.Київ до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства акціонерний  банк «Укргазбанк», м.Київ про стягнення майнової шкоди у розмірі 1576029,04 доларів США, що еквівалентно 59143326,25грн - задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643, 119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агро Трейд» (02068, м.Київ, вул.Ахматової Анни, буд.5, перший поверх,  код ЄДРПОУ 41059988) завдану майнову шкоду у розмірі 1576029,04 доларів США, що станом на 22.01.2024 еквівалентно 59143326,25 грн. 
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643, 119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 887149,89грн. 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		В судовому засіданні 17.07.2024 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024.
		          
		Суддя                                                                                                          Г.Є. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...