Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/7836/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2024.
Дата набрання законної сили: 17.07.2024
Номер судового провадження: 51-1003км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023041030003009

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 199/7836/23
		провадження № 51-1003км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                          
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  громадянина України, уродженця м. Апостолове Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 
		ст. 286? Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року  ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286? КК до покарання у виді позбавленням волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2023 року о 09:20, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 1118» (д. н. з. НОМЕР_1 ), який належить йому на праві власності, рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області по Полтавському шосе з боку міста Дніпро в напрямку с. Горянівське. Під час руху водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у виді пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину Полтавського шосе, справа наліво за напрямком руху водія, не вжив заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, продовжив рух та в районі будівлі «MERSEDES BENZ», розташованої за адресою АДРЕСА_2 , скоїв на неї наїзд.
		Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, підпункт «а» п. 2.9 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_8 , згідно з висновком експерта від 08 серпня 2023 року № 2464е, спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		Дніпровський апеляційний суд вироком від 08 лютого 2024 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286? КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу призначено додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо його підзахисного в суді першої інстанції.
		Свою позицію обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в порушенні судом першої інстанції ст. 32 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), якою передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Наголошує, що як в обвинувальному акті, так і у вироках районного і апеляційного судів зазначено і встановлено, що місцем вчиненням кримінального правопорушення є Дніпровський район Дніпропетровської області, отже ця територія відноситься до територіальної юрисдикції Дніпропетровського районого суду Дніпропетровської області, а не до територіальної юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Зазначає, що на це порушення зверталась увага апеляційного суду, однак це порушення залишись проігнорованим і без відповіді у вироку.
		Крім іншого, не погоджуючись з вироками судів попередніх інстанцій, стверджує, про порушення процедури дослідження доказів (обсягу і порядку), зокрема всі докази винуватості щодо його підзахисного в суді першої інстанції досліджувались не повно і не всі, що підтверджується журналом судового засідання. Додає, що його підзахисний не визнавав вини у вчиненні кримінального правопорушення в стані наркотичного сп`яніння, що залишилось проігнорованим судами. Зазначає, що висновок експерта (яким встановлено факт перебування ОСОБА_7 в стані наркотичного сп`яніння) не містить даних щодо кількісного вмісту метадону в сечі, крім того перед проведення медичного огляду в його підзахисного не було встановлено відповідних ознак сп`яніння та проведено його без присутності поліцейських, а сам висновок складено через два тижні після проведення медичного огляду, що у своїй сукупності є істотними порушеннями.
		Доводить, що на всі порушення вказані вище зверталась увага апеляційного суду, однак цей суд в порушення вимог ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, що призвело до ухвалення вироку, який не відповідає вимогам статтей 370, 420 цього Кодексу. 
		Підсумовуючи, наполягає на невідповідності призначеного покарання апеляційним судом ОСОБА_7 ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, адже його підзахисний вчинив необережний злочин, в якому розкаявся, відшкодував завдану шкоду потерпілій у повному обсязі, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має хронічні захворювання (вірусний гепатит С), має міцні соціальні зв`язки, працевлаштований, є єдиним 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор  ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
		Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 цього Кодексу.
		Суди зробили висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286? КК на підставі обставин, установлених у результаті дослідження доказів, оцінених судом відповідно до положень статті 94 КПК. Незгода захисника з висновками суду сама по собі не свідчить про порушенням судом процесуального закону.
		Крім іншого у своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке він убачає в порушенні правил територіальної підсудності, однак колегія суддів уважає їх відхиляє з огляду на таке.
		Пункт 1 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності. 
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
		Навіть якщо погодитися з тим, що кримінальне провадження було помилково направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, цю помилку не було виявлено до початку судового розгляду. Відповідно до згаданого положення статті 34 КПК, якщо таке порушення виявляється після початку судового розгляду, це не може бути підставою для передання кримінального провадження до іншого суду.
		Суд не вважає, що розгляд справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська свідчить про порушення права засудженого на розгляд справи законним складом суду, оскільки, навіть припускаючи помилкове визначення територіальної юрисдикції, суд першої інстанції діяв відповідно до правил, установлених КПК.
		Між тим, колегія суддів звертає увагу касатора, що вирок районного суду ані з підстав істотного порушення вимог КПК, ані з будь-яких інших, зокрема у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обвинуваченим не оскаржувався, а отже доводи щодо наявності цих порушень Суд уважає непереконливими.
		Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286? КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
		Колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.
		Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 , суд першої інстанції послався на показання самого обвинуваченого, який визнав вину частково, фактичні обставини не оспорював, заперечував перебування в стані наркотичного сп`яніння, а також на письмові докази, детально відображені у вироку.
		Доводи сторони захисту про порушення процедури дослідження доказів, зокрема обсягу і порядку, Суд уважає необґрунтованими, з огляду на те, що в суді першої інстанції за згодою учасників провадження, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК, враховуючи відмову ОСОБА_7 від допиту свідків та потерпілої, встановлено порядок дослідження доказів: дослідження матеріалів та допит обвинуваченого. Під час судового розгляду (17 жовтня та 01 листопада 2023 року) від обвинуваченого ОСОБА_7 клопотань про зміну порядку дослідження доказів чи  його об`єму не надходило. За таких обставин у колегії суддів немає підстав стверджувати про істотне порушення вимог КПК, оскільки фактично ці доводи зводяться до неповноти судового розгляду, що в силу статтей 433, 438 КПК не є предметом суду касаційної інстанції.
		Висловлені заперечення захисником щодо встановленого факту перебування його підзахисним ОСОБА_7 в стані наркотичного сп`яніння спростовуються матеріалами провадження, зокрема, показаннями самого обвинуваченого, який вказав, що вживав наркотичні засоби (метадон), як знеболююче, за 5 днів до дорожньо-транспортної пригоди, а також висновком судово-токсикологічної експертизи від 28 серпня 2023 року № 15375 відповідно до якого, у доставленому зразку сечі ОСОБА_7 виявлено «метадон».
		Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновок від 28 серпня 2023 року № 15375  є належним та допустимим доказом, оскільки його складено компетентним експертом за наслідками дослідження зразку сечі, відібраного у ОСОБА_7 в межах процедури огляду на стан сп`яніння безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди 30 липня 2023 року, вагомі підстави для сумнівів в його правильності відсутні.
		Колегія суддів звертає увагу касатора, що в матеріалах провадження, крім іншого є направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, яке 30 липня 2023 року вручено ОСОБА_7 , про що свідчить його підпис (т. 1, а. к. п. 25). Згідно з висновком результатів медичного огляду № 3964, ОСОБА_7 оглянутий 30 липня 2023 року о 15:20 та лікарем в результаті проведених лабораторних досліджень встановлено, що ОСОБА_7 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (т. 1, а. к. п. 26).
		Отже, враховуючи зазначене вище, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що ОСОБА_7 перебував у стані наркотичного сп`яніння під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а його версія щодо вживання «метадону» за 5 днів до події, є такою, що надана з метою уникнення від відповідальності та призначення більш м`якого покарання. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		Безпідставними є і доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК під час апеляційного розгляду.
		Частиною 3 ст. 404 КПК визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
		Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснювався за апеляційною скаргою прокурора, яку було подану через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Разом з тим з відеозапису судового засідання від 08 лютого 2024 року, за клопотанням сторони захисту суд апеляційної інстанції прийняв рішення про відмову у повторному дослідженні доказів.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а сторона захисту протилежного не довела, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 .
		Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
		Що стосується тверджень захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то Суд з цього приводу зазначає таке.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей  та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК  міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, подав апеляційну скаргу, в якій стверджував про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що призвело до м`якості призначеного засудженому покарання.
		Так, статтею 75 ККвизначено, що якщо суд, крім випадків засудженняза корупційне кримінальнеправопорушення, кримінальнеправопорушення, пов'язанезкорупцією, кримінальнеправопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене вумовах воєнного станучи в бойовійобстановці, порушенняправил безпеки дорожньогоруху або експлуатаціїтранспорту особами, які керували транспортнимизасобами у станіалкогольного, наркотичногочи іншого сп'янінняабоперебували під впливомлікарських препаратів, що знижують увагута швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, дійшов висновку, що, призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення ст. 75 КК, унаслідок чого призначив м`яке покарання, тому колегія суддів частково задовольнила апеляційні вимоги прокурора, скасувала вирок районного суду в частині призначеного покарання та ухвалила свій вирок.
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд у вироку зазначив, що інкриміноване кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК є нетяжким, вчиненим з необережності, крім того ОСОБА_7 вину визнає та розкається в частині встановлених фактичних обставин та порушень ним Правил дорожнього руху, що перебувають у причино-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої потерпілій спричинено тілесні ушкодження, а також врахувавши, що обвинувачений є особою раніше не судимою, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, завдану шкоду потерпілій відшкодував, остання не наполягала на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання,  згідно з медичними даними, наданими стороною захисту, проходить медичне обстеження з приводу наявних хронічних захворювань, а саме гепатиту С, тому призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286? КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до додаткового покарання.
		Крім того апеляційний суд акцентував, що з огляду на те, що кримінальне правопорушення хоча і вчинено з необережності, однак у стані наркотичного сп`яніння, що саме по собі свідчить про зухвале відношення та злочинну самовпевненість до наслідків керування транспортним засобом в такому стані. Також колегія суддів врахувала позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який категорично вину у скоєному в частині перебування в стані наркотичного сп`яніння не визнає, однак факт попереднього вживання метадону в суді першої інстанції підтверджував, що не свідчить про те, що останній дійсно щиросердно розкаявся у скоєному та дійсно надає критичну оцінку своїм діям, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачала підстав для призначення обвинуваченому основного покарання нижче від найнижчої межі.
		Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами буде очевидно недостатнім для реальної корекції соціальної поведінки обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		З таким висновком погоджується і Верховний Суд.
		За таких обставин колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком апеляційного суду і вважає, що призначене цим судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним та/або іншими особами нових аналогічних злочинів, а застосування  ст.75 КК до кримінального правопорушення, вчиненого засудженим, заборонено законом України про кримінальну відповідальність.
		Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах засдженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційнускаргу -  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                        ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...