Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 322/579/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2024.
Дата набрання законної сили: 14.10.2024
Результат оскарження 14.10.2024 Апеляційний суд Запорізької області: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/322/83/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		смт Новомиколаївка
		 
		Іменем України
		ВИРОК
		23 липня 2024 року Справа № 322/579/24
		 
		 
		   Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_3  (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченого  ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
		захисника  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
		за обвинуваченням:  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.Харкова,який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має вищу освіту, неодружений, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
		 
		встановив:
		Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 18 серпня 2023 року № 229 військовослужбовця за контрактом майора ОСОБА_6 призначено на посаду офіцера відділу протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
		На підставі вищевказаного наказу командира, відповідно до накладних про на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 520 та № 521 від 19 серпня 2023 року, майору ОСОБА_7 видано зброю  пістолет Макарова (ПМ) 9 мм, № НОМЕР_2 і боєприпаси до нього  патрони калібру 9 мм у кількості 16 штук, які є військовим майном, що перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан  це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, майор ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, майор ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		10 листопада 2023 року, майор ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, маючи при собі зброю  пістолет Макарова (ПМ) 9 мм, № НОМЕР_2 і боєприпаси до нього  патрони калібру 9 мм у кількості 16 штук, які є військовим майном, що перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 і відповідно до накладних на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 520 та № 521 від 19 серпня 2023 року, були йому видані, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , таким чином ухилився від військової служби.
		З 10 листопада 2023 року майор ОСОБА_8 обов`язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, майор ОСОБА_4 не вживав жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
		Таким чином, 10 листопада 2023 року майор ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, із зброєю, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
		Наведені дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 408 КК України  дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
		У судовому засіданні ОСОБА_8 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, частково визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні, а саме визнав факт самовільного залишення місця служби зі зброєю, проте заперечив намір ухилитися від військової служби.
		З урахуванням часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, судом проведено повне дослідження доказів по справі.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 пояснив суду, що він дійсно 10.11.2023 самовільно залишив місце служби, проте не мав наміру ухилитися від військової служби. Причиною свого вчинку ОСОБА_8 зазначив незадовільний моральний стан, викликаний тим, що він тривалий час не був у відпустці, до того ж мав скарги на стан здоров`я, зокрема зубний біль, що залишалися поза увагою командування, а також проблеми особистого характеру. Після самовільного залишення військової частини обвинувачений знаходився вдома у м. Харкові, де зрештою був затриманий. За твердженням обвинуваченого, він не повернувся на службу, оскільки розумів, що за самовільне залишення військової частини йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.
		Вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, крім показань обвинуваченого також підтверджується: рапортом начальника відділу протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_10 від 12.11.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.11.2023 № 395 про призначення службового розслідування; актом службового розслідування від 22.11.2023, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 311 про результати службового розслідування; протоколом огляду місця події від 18.01.2024.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , також підтвердив факт самовільного залишення місця служби ОСОБА_4 зі зброєю, проте назвати дату самовільного залишення місця служби обвинуваченим свідок не зміг. За твердженням свідка ОСОБА_11 , самовільне залишення ОСОБА_4 місця служби було несподіваним, адже за час служби з обвинуваченим ніщо не вказувало на такі його наміри.
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 по справі № 336/5209/22 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 116705060), та зазначає таке.
		Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.
		Суб`єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.
		Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у: 1) самовільному залишенні військової частини або місця служби; 2) нез`явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
		У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій  коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Суб`єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби  безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		У цій справі суд бере до уваги пояснення ОСОБА_6 щодо обставин, які спонукали його до самовільного залишення місця служби. Водночас, як пояснив сам обвинувачений, він не повертався на військову службу, усвідомлюючи те, що на нього очікує покарання за самовільне залишення військової частини. Така поведінка обвинуваченого на переконання суду свідчить про те, що після самовільного залишення місця служби обвинувачений не мав наміру повертатися на військову службу, та вирішив перебувати за місцем свого проживання протягом невизначеного періоду часу до моменту його затримання. Отже, обвинувачений після самовільного залишення місця служби мав намір ухилитися від військової служби.
		Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого під час досудового розслідування.
		При обранні виду та розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, відсутні.
		Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
		Суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, дійшов висновку про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Зі змісту ч. 1 ст. 69 КК України випливає, що суд у цій справі не може вирішувати питання про призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 408 цього Кодексу, а також про перехід до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 408 цього Кодексу.
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся. Документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
		Суд дійшов висновку про необхідність продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили, з огляду на відсутність відомостей, які б свідчили про зменшення ризиків, що існували на момент обрання та продовження обвинуваченому цього запобіжного заходу.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 408 КК України, ст.ст. 349, 373  376, 393, 395, 532 КПК України, суд
		ухвалив:
		1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 18 січня 2024 року.
		2. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою  продовжити до набрання цим вироком суду законної сили.
		3. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...