Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4941/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2024.
Дата набрання законної сили: 03.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/966/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080020000606

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/4941/24
		                               Номер провадження: 1-кп/336/966/2024
		ВИРОК
		іменем України
		22 липня 2024 року                      м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023080020000606 від 18 серпня 2023 року відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, розлученого, який має на утриманні дитину 2016 року народження, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за мобілізацією, раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року № 44 військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове. зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституцій та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому і утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		27.06.2023, приблизно о 21:30 год., в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що 23.06.2023 військовослужбовців розселили на фермі, яка піддавалася ракетним обстрілам. Після цього він з частиною військовослужбовців забажав пройти військово-лікарську комісію, куди їх і було направлено. Військово-лікарську комісію до кінця не пройшов, повернувся додому. Пояснює, що він загубив військовий квиток, тому не міг закінчити проходження ВЛК. Дома перебував до квітня 2024 року, будь-яких дій, направлених на відновлення військового квитка, повернення до військової частини, не вчиняв. Обвинувачений усвідомлює протиправність своїх діянь, щиро кається у вчиненому.
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також судом роз`яснено, що у такому випадку учасники справи будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд обмежився допитом обвинуваченого, та дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого.
		Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному об`ємі, його діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання обвинуваченим вини, щире каяття.
		Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, який віднесений законом до особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не був судимим, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, проходить військову службу з 2022 року, де посередньо характеризується, беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить до висновку про призначення мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 408 КК України.
		При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), адже Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Обвинувачений тримається під вартою з 17 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 302 800 гривень. Відповідним судовим рішенням вказаний запобіжний захід був продовжений. Тому, враховуючи призначення за цим вироком покарання, що належить відбувати реально, а також думку прокурора щодо необхідності продовження запобіжного заходу строком на 60 днів, суд вважає за доцільне продовжити вказаний запобіжний захід.
		За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 17 квітня 2024 року.
		Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 302800 гривень відносно ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 19.09.2024 включно.
		Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою  з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...