Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/11413/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2024.
Дата набрання законної сили: 21.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/766/1274/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080200000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/11413/23
		н/п 1-кп/766/1274/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.07.2024 року м. Херсон
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
		        головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Херсоні в режимі відео конференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080200000109 від 26 жовтня 2023 року, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лабитнангі Тюменської області, рф, українця, громадянина України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуваючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на час вчинення кримінального правопорушення - номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , сержанта, судимості не має,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
		 
		за участі сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),
		захисника - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відео конференції),
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її на посаді номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7358у військовому званні «сержант», 23.10.2023 року, близько 17 години, перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 30, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, відкрито відмовився виконати бойовий наказ командира зведеного загону № НОМЕР_2 окремого батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Територіальної оборони від 18.10.2023 за №47 щодо виконання бойового завдання в районі Антонівського мосту у складі 1 групи зведеного загону №34 «Алігатор», з метою утримання плацдарму на лівому березі ріки Дніпро та створення умов для подальшого наступу, максимальному ураженню угрупуванню військ противника, що обороняється на лівому березі ріки Дніпро, про що відкрито заявив своєму прямому начальнику - командиру механізованої роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 та, як наслідок, не виконав цей наказ, хоча об`єктивно повинен був і міг його виконати, що підтвердив власноруч у відповідному рапорті.
		Крім того, 26.10.2023 року, продовжуючи протиправну поведінку, ОСОБА_3 , близько 09-ої години, перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 30, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, відкрито відмовився виконати бойовий наказ командира зведеного загону № НОМЕР_2 окремого батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Територіальної оборони від 18.10.2023 за №47 щодо виконання бойового завдання в районі Антонівського мосту у складі 1 групи зведеного загону №34 «Алігатор», з метою утримання плацдарму на лівому березі ріки Дніпро та створення умов для подальшого наступу, максимальному ураженню угрупуванню військ противника, що обороняється на лівому березі ріки Дніпро, про що відкрито заявив своєму прямому начальнику - командиру механізованої роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 та, як наслідок, не виконав цей наказ, хоча об`єктивно повинен був і міг його виконати, що підтвердив власноруч в аркуші ознайомлення з вказаним бойовим наказом у графі №31.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті не визнав, при цьому зазначив, що дійсно 23.10.2023 року та 26.10.2023 року відмовився виконувати бойове завдання, оскільки для цього не було належного забезпечення, а саме: відсутність антидронових рушниць, при виконанні завдання не було забезпечення підтримки артилерії та авіації, в тому числі дронів, не було в достатній кількості озброєння, набоїв та медикаментів. 
		Під час допиту обвинуваченого ОСОБА_3 , останній залишився на вказаній позиції, зазначивши при цьому, що окрім зазначених обставин він мав низький психо-емоційний стан. 
		Суд вважає, що незважаючи на не визнання ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
		Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він є військовослужбовцем та займає посаду командира роти у в/ч НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_3 проходить військову службу. 18.10.2023 року до підрозділу надійшло бойове розпорядження з виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро, яке було доведено особовому складу. 23.10.2023 року ОСОБА_3 , у складі однієї з груп, мав вийти на його виконання, однак напередодні виходу ОСОБА_3 відмовився від виконання бойового наказу, посилаючись на низький психологічний стан та побоювання за своє життя, внаслідок чого ОСОБА_3 було замінено іншим військовослужбовцем. В подальшому, 26.10.2023 року ОСОБА_3 було включено до групи з виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро. Цього ж дня, на місці розташування підрозділу, безпосередньо в зоні відповідальності, ОСОБА_3 було ознайомлено з бойовим розпорядженням, після чого, він відмовився виконувати наказ з виконання бойового завдання, що було зафіксовано в листі ознайомлення. При цьому підрозділ належним чином було забезпечено для виконання бойових завдань, з цього приводу проводиться перевірка представниками штабу. Бойові завдання виконуються у взаємодії та підтримки з іншими підрозділами. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , займає посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи - координатор ротації на лівий берег ріки Дніпро для виконання бойового завдання. Зі слів військовослужбовців йому стало відомо, що 23.10.2023 року ОСОБА_3 відмовився від виконання бойового наказу. Був присутній при тому як 26.10.2023 року ОСОБА_6 зачитував особовому складу бойовий наказ з виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро, від виконання якого ОСОБА_3 відмовився. Також зазначив, що забезпечення особового складу здійснюється на належному рівні, що перебуває під постійним контролем. 
		Свідок ОСОБА_8 , допитаний у судовому засіданні, показав, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , яка проводить оборону м. Херсон та виконує завдання на лівому березі ріки Дніпро. Зі слів командира зведеного загону ОСОБА_6 йому стало відомо, що 23.10.2023 року ОСОБА_3 відмовився виконувати бойове завдання на лівому березі ріки Дніпро. 26.10.2023 року, безпосередньо перебуваючи на місці несення служби ОСОБА_3 , останньому було надано наказ з виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро для ознайомлення, після чого ОСОБА_3 відмовився від його виконання, посилаючись на низький моральний стан.
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , показав, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 . 23.10.2023 року в районі оборони м. Херсон, особовому складу був доведений наказ з виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро, від виконання якого ОСОБА_3 відмовився. Крім того, 26.10.2023 року командиром роти ОСОБА_6 в його присутності та присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інших військовослужбовців, ОСОБА_3 було доведено наказ про висування на лівий берег ріки Дніпро, від виконання якого той відмовився.
		   Також вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
		   - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2022 року № 81, яким сержанта запасу ОСОБА_3 з 12.08.2022 року призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ;
		   - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2023 року № 91, яким сержанта ОСОБА_3 з 01.04.2023 року призначено на посаду командиром бойової машини-командиром 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти в/ч НОМЕР_1 ;
		   - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2023 року, яким сержанта ОСОБА_3 з 23.09.2023 року призначено на посаду номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 ;
		   - витягами з бойового розпорядження та витягом з бойового наказу командира зведеного загону № НОМЕР_2 окремого батальйону НОМЕР_4 від 18.10.2023 за №474;
		   - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної частини ) від 18.10.2023 року № 376 "Про підготовку до виконання бойових завдань зведеним загоном з 20 жовтня по 31 жовтня 2023 року", згідно якого на час виконання бойового завдання в районі Антонівського мосту створено зведений загін у складі 1 групи зведеного загону №34 «Алігатор», до складу якого включено сержанта ОСОБА_3 , номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти;
		   - аркушем ознайомлення з бойовим наказом командира зведеного загону № НОМЕР_2 об 124 обр ТРО, де у графі під №31, міститься відомості про відмову ОСОБА_3 від його виконання, що засвідчено його особистим підписом; 
		   - рапортом ОСОБА_3 про відмову висування на лівий берег ріки Дніпро від 23.10.2023 року;
		   - рапортами ТВО командира механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_10 та командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_11 від 23.10.2023 року про відмову номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 від виконання бойового наказу: виходу 23.10.2023 року з групою на лівий берег ріки Дніпро;
		   - рапортом командира військової частини НОМЕР_1 про те, що 26.10.2023 року номер обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти в/ч НОМЕР_1 сержант ОСОБА_3 відмовився від виконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №376 від 18.10.2023 р., а саме: від переміщення в район виконання бойового завдання в районі Антонівського автомобільного мосту;
		   - повідомленням від 26.10.2023 року року № 3100 на ім`я директора ТУ ДБР в м. Мелітополі начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_12 , про невиконання наказу командира номером обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_3 ;
		   - матеріалами службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу сержантом ОСОБА_3 - номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
		У судовому засіданні сторона захисту не ставила під сумнів вищевказані надані стороною обвинувачення письмові докази, та не заявляла клопотань, передбачених ч. 3 ст. 89 КПК України, з підстав, передбачених приписами ст.ст. 85-87 КПК України.
		   За таких обставинах, враховуючи при цьому позицію учасників судового провадження, суд вважає, вищезазначені докази належними та допустимими.
		   Щодо доводів сторони захисту.
		   Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про неможливості виконання наказу, з огляду на відсутність належного забезпечення.
		Вказані твердження обвинуваченого не підтверджено належними доказами, окрім того, як встановлено у судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , забезпечення особового складу в/ч НОМЕР_1 здійснювалося на належному рівні, звернень та скарг з цього приводу від ОСОБА_3 не надходило.
		Таким чином, у судовому засіданні дослідженими доказами та показаннями свідків не встановлено та не підтверджено наявність підстав, які об`єктивно б свідчили про належне забезпечення військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_3 , а тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини судом розцінюються критично, як спосіб захисту обвинуваченого ОСОБА_3 від пред`явленого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Неприйнятними є також посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на його низький психо-емоційний стан, що не доводе існування реальних перешкод, які б унеможливлювали виконання ним бойового наказу, а зводяться лише до суб`єктивної оцінки ОСОБА_3 свого стану, на момент події, однак така оцінка своєї неспроможності виконати наказ є надуманою і не ґрунтується на об`єктивних медичних даних. 
		Судом, під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.
		   Таким чином, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, судимості не має, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні матір похилого віку, за місцем проходження військової служби характеризується негативно.
		При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України судом не встановлено.
		Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Відповідно до приписів ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, отже обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.4 ст. 402 КК України. 
		Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
		Отже, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Таке покарання на переконання суду буде необхідним та достатнім для виправлення та рессоціалізації обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 26.10.2023 року затриманий у порядку ст. 208 КПК України та утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
		Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувались.
		Керуючись ст. 174, 349, 373-374 КПК України, суд,-
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - залишити без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в період з 26.10.2023 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...