Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/751/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 23.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/490/598/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023150000000456

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		__________________________________________________
		Справа №  490/751/24 
		Провадження № 1-кп/490/598/2024 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                               
		"23" липня 2024 року
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		У складі : головуючого        - судді ОСОБА_1 
		                                -         ОСОБА_2 
		                                       -         ОСОБА_3 
		 
		при секретарі ОСОБА_4 
		 
		за участі прокурора                 ОСОБА_5 
		 
		        обвинуваченого                 ОСОБА_6 
		        захисника                         ОСОБА_7 
		                        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, є росіянином, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є розлученим, має сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходе військову службу у НОМЕР_1 окремій гвардійській бригаді морської піхоти збройних сил Російської Федерації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 111, частиною 7 статті 1111? Кримінального Кодексу України
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		 
		1. З 20 лютого 2014 року між Україною та Російською Федерацією триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		З огляду на таке Постановою Верховної Ради України № 129-VIII від 27 січня 2015 року Російська Федерація визнана державою-агресором.
		 
		2. 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне військове вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України.
		З огляду на таке Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX)/ з 24 лютого 2022 року на Україні оголошено військовий стан, який триває до теперішнього часу. 
		 
		3. Абзацом 3 частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» констатовано, що в процесі збройної агресії Російської Федерації проти України Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. 
		 
		4. Перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, громадянин України  ОСОБА_6 09 червня 2023 уклав контракт про проходження військової служби в збройних Російської Федерації, в зв`язку з чим проходе військову службу у військовому званні «рядовий» на посаду навідника БТР у НОМЕР_1 окремій гвардійській бригаді морської піхоти збройних сил Російської Федерації (810 ОБРМП, в/ч 13140, тимчасово окупована територія АР Крим, м. Севастополь, Козача бухта) /позивний «Кот»/
		 
		 
		 
		Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
		 
		Дії обвинуваченого слід кваліфікувати за частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України - як добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора 
		 
		 
		 
		Позиції сторін.
		 
		1. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження вважала вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною; його дії - кваліфікованими вірно.
		Спираючись про таке, просила призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років.
		 
		2. Обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів за вказаних вище обставин по суті визнав частково та просив ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		 
		3. Захисник просила ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Показання обвинуваченого
		 
		Під час судового засідання обвинувачений вказував таке.
		 
		1. Він вважає себе етнічним росіянином, з огляду на що своєю батьківщиною вважає Російську Федерацію. Та обставина ж, що в момент його народження його батьки просто мешкали на території України, цієї обставини не змінює.
		 
		2. У 2011 році з огляду на те, що на той період він мешкав на території Автономної Республіки Крим, йому був виданий паспорт громадянина України.
		Проте, коли у 2014 році Автономна Республіка Крим увійшла до складу Російської Федерації, він свідомо прийняв громадянство Російської Федерації та навіть написав заяву про відмову від українського громадянства.
		Та наразі він вважає себе громадянином саме Російської Федерації та вважає, що жодних зобов`язань перед Україною не має.
		 
		3. Коли ж у 2022 році виникла необхідність у захисті його батьківщини - Російської Федерації - він, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, 09 червня 2023 року добровільно уклав контракт на проходження військової служби у НОМЕР_1 окремій гвардійській бригаді морської піхоти збройних сил російської федерації (810 ОБРМП, в/ч НОМЕР_2 ). Контракт уклав через те, що вважає своїм священним обов`язком захищати батьківщину, якою вважає Російську Федерацію.
		 
		4. Далі, уклавши контракт, він у складі відповідного підрозділу брав участь в виконанні бойових завдань на території України.
		 
		5. В зв`язку із виконанням таких завдань наприкінці листопаду 2023 року він у складі підрозділу виконував наказ щодо зайняття певної території в районі населеного пункту Кринки Херсонської області.
		Наданий наказ вони виконали, вказану ним територію взяли під свій контроль.
		Але внаслідок таких дій вони опинились в оточенні.
		Тоді вони «викликали вогонь на себе», та внаслідок обстрілів підрозділи Збройних Сил України відступили.
		Тоді вони також взялись відступати на позиції, з яких почали виконувати наказ. Але коли вони дійшли до цих позицій, там вже були підрозділи Збройних Сил України. За такого він вирішив здатись в полон.
		 
		6. Обвинувачений також вказував, що розуміє, що з точки зору законодавства України він є громадянином саме України та, беручи участь у війні на боці Російської Федерації, вчинив злочин.
		Одночасно зазначив, що вважає, що зробив правильно, адже діяв в інтересах своєї батьківщини - Російської Федерації, громадянином якої, на його переконання, є.
		 
		 
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		Щодо обставин укладання ОСОБА_6 контракт на проходження служби у складі збройних сил Російської Федерації.
		 
		А……Як зазначалось вище, під час судового засідання обвинувачений факти укладення ним контракту на проходження військової служби у збройних силах Російської Федерації, а також його подальшої відкритої участі у бойових діях у складі цих збройних сил підтвердив.
		 
		 
		 
		Б......При цьому він зазначив, що не вважає за доцільне досліджувати інші (окрім його пояснень) докази стосовно цих обставин та погодився із тим, що відповідно до приписів частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України ці обставини мають встановлюватись лише на підставі самих лише його показань.
		Оцінюючи цю позицію обвинуваченого, суд дійшов такого.
		 
		І……Порядок врахування такої позиції є врегульованим у таких приписах законодавства та настановах судової практики.
		 
		1. Відповідно до частини 5 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України 
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
		 
		Європейський суд з прав людини запровадив підхід, відповідно до якого
		ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови 
		/див., окрім іншого, рішення у справі «Боротюк проти України» (пункт 80); «Сейдович проти Італії» (Sejdovic v. Italy) (пункт 86)/
		 
		2. Відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		 
		 
		 
		3. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к зробив такий висновок про застосування норм права
		Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин. 
		 
		 
		 
		ІІ……З огляду на ці вимоги діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
		 
		1. Погодившись на встановлення обставин укладання ним контракту на підставі самих лише його показань, ОСОБА_6 поза розумним сумнівом погодився на суттєве обмеження його права на гарантії справедливого судового розгляду.
		Так, погодившись з такими обсягом та порядком дослідження доказів, він відмовився від перевірки доказової вартості зібраних у справі доказів в частині визнаних ним обставин, а також - від вирішення питання про те, чи не заподіяла процедура, що була застосована під час збирання доказів, непоправної шкоди справедливості судового розгляду.
		2. З огляду на таке суд відзначає, що "відмова" ОСОБА_6 від таких гарантій була виражена у передбаченій законом "недвозначній формі", а саме - він прямо заявив про таку "відмову" під час судового засідання.
		 
		 
		 
		3. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд перевірив, чи правильно розуміє обвинувачений зміст визнаних ним обставин.
		Під час такої перевірки суд встановив наступне.
		 
		3.1. Обставини укладання контракту, що визнаються обвинуваченим, були викладені ним самим.
		 
		3.2. До того ж, обвинувачений у суді зазначив, що усвідомлює значення цих обставин та результати їх оцінки з точки зору законодавства України.
		 
		3.3. Суд також враховує, що у розгляді кримінального провадження бере участь захисник, в присутності якої обвинувачений надавав визнавальні показання суду.
		 
		Наведене у сукупності не залишає приводів для розумного сумніву у тому, що обвинувачений вірно розуміє зміст визнаних ним обставин та юридичне значення цих обставин.
		 
		 
		 
		4. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд перевірив, чи є така "відмова" добровільною.
		Під час такої перевірки суд встановив наступне.
		 
		4.1. Сама по собі "відмова" від права на гарантії справедливого судового розгляду була висловленою ОСОБА_6 за відсутності обставин, які можуть бути розціненими, як примус.
		Так, вона була висловленою під час судового засідання під час обговорення питання про порядок дослідження доказів у справі одразу після надання судом обвинуваченому можливості висловити свою думку з цього приводу; під час висловлення думки обвинувачений не вагався, про свою "відмову" від права на гарантії справедливого судового розгляду він заявив чітко та недвозначно.
		 
		4.2. При цьому перебіг судового розгляду сам по собі не створював умов, які могли б бути розціненими, як примус до визнання винуватості у вчиненні злочину.
		Так, справа була розглянута у найкоротші строки та в порядку, що передбачений діючим Кримінальним Процесуальним Кодексом України, без будь-яких спрощень та відступів від припису закону.
		 
		4.3. Суд також нагадує, що, як доведено вище, зміст визнаних ним обставин та їх юридичне значення обвинувачений розуміє вірно.
		Таке виключає вплив обману на його рішення про "відмову" від гарантій справедливого судового розгляду.
		 
		Наведене у сукупності не залишає приводів для розумного сумніву у тому, що"відмова" обвинуваченого ОСОБА_6 від права на гарантії справедливого судового розгляду є добровільною.
		 
		 
		 
		5. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд відзначає, що відповідна "відмова" обвинуваченого ОСОБА_6 супроводжувалась передбаченими законом гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови
		 
		5.1. Так, судом обвинуваченому /в тому числі - на рідній для нього російській мові/ були роз`яснені зміст та значення однозначного висловлювання ним позиції із приводу визнання обставин справи та відсутності необхідності у перевірці доказів цих обставин, а також - передбачені законом наслідки такої позиції.
		Проте обвинувачений, усвідомивши свої права у суді та наслідки відмови від дослідження доказів, свою винуватість визнав, скористатись правом на розгляд справи у повному обсязі не побажав та наполягав на недоцільності дослідження доказів з метою перевірки обставин, викладених у його визнавальних показаннях.
		 
		5.2. До того ж, у розгляді кримінального провадження, зокрема - під час висловлювання обвинуваченим згоди на встановлення обставин справи лише на підставі одних його показаннях - брала участь захисник, що є гарантією як дотримання його прав у процесі, так й - реалізації ним права не свідчити проти себе.
		 
		 
		 
		6. Додатково суд відзначає й те, що доказів на спростування визнаних обвинуваченим обставин матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема - захист - про наявність таких обставин не посилаються.
		 
		З урахуванням наведеного обставини укладання обвинуваченим контракту на проходження військової служби у складі збройних сил Російської Федерації та його подальшої відкритої участі у бойових діях у складі цих збройних сил суд вважає встановленими.
		 
		 
		 
		Щодо умов вчинення цих дій.
		 
		1. Факт міжнародного збройного конфлікту між Україною - з одного боку, та Російською Федерацією - з іншого, а також - факт широкомасштабного військового вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України в межах цього конфлікту та викликаних цим активних бойових дій у період з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу є очевидними, загальновідомими та сторонами кримінального провадження не оспорюються.
		 
		2. Абзацом 3 частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» констатовано, що 
		Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. 
		 
		3. Постановою Верховної Ради України № 129-VIII від 27 січня 2015 року Російська Федерація визнана державою-агресором.
		 
		4. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX)/ з 24 лютого 2022 року на Україні оголошено військовий стан, який триває до теперішнього часу.
		 
		 
		Щодо громадянства обвинуваченого.
		 
		І......Стосовно громадянства обвинуваченого судом досліджені такі докази.
		 
		1. Як зазначалось вище, ОСОБА_6 стверджував, що є громадянином Російської Федерації.
		 
		 
		 
		2. На підтвердження тої обставини, що на момент укладання контракту він є громадянином України, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , що був виданий 22 вересня 2011 року Красногвардейським РВ ГУ МВС України в Криму.
		 
		Достовірність цієї копії, її відповідність оригіналу та дотримання під час її отримання для мети досудового розслідування встановленої правової процедури сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не оспорюють.
		 
		 
		 
		ІІ......Оцінюючи ці докази у їх сукупності, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
		 
		1. Відповідно до статті 4 Конституції України
		В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. 
		 
		2. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено таке.
		 
		Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
		Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України ... незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
		За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
		/частини 1 статті 1/ 
		 
		Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.
		/частина 6 статті 5/ 
		 
		Основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях є, зокрема, захист основоположних політичних і громадянських, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод людини;
		/пункт 1 частини 2 статті 5/ 
		 
		Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		/частини 1 статті 9/
		 
		У разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. 
		/частини 1 статті 17/
		 
		 
		 
		3. Законом України «Про громадянство України» визначено таке.
		 
		Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
		1)єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
		2)запобігання виникненню випадків безгромадянства;
		3)неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
		4)визнання права громадянина України на зміну громадянства;
		5)неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
		6)рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
		7)збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
		 
		 
		 
		Громадянство України припиняється:
		1) внаслідок виходу з громадянства України;
		2) внаслідок втрати громадянства України;
		3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
		/стаття 17/
		 
		Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
		/частина 1 статті 18/ 
		 
		Підставами для втрати громадянства України є:
		1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
		Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
		Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
		1)одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
		2)набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів унаслідок усиновлення її іноземцями;
		3)автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
		4)автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
		2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, у тому числі невиконання зобов`язань, взятих особою в зобов`язанні припинити іноземне громадянство, у зобов`язанні про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою;
		3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
		/частина 1 статті 19/ 
		...
		Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
		/частина 3 статті 19/ 
		 
		Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.
		/ стаття 20/ 
		 
		4. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
		Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. 
		 
		Верховний суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 22 серпня 2023 року у справі № 759/4148/17 виснував, зокрема, що
		відповідно до ст. 4 Конституції України, статей 2, 17-20 Закону України "Про громадянство України", ч. 4 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" [обвинувачена] по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати [обвинуваченою] громадянства України;
		 
		 
		 
		ІІІ......З огляду на ці приписи діючого законодавства та дороговкази судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
		 
		1. Згадана копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_6 доводить, що станом на вересень 2011 року він набув громадянство України; наявність підстав для такого сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не оспорюють.
		 
		2. Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують того, що в зв`язку із окупацією та подальшою анексією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим він, як громадянин України, який проживає на тимчасово окупованій території, отримав паспорт громадянина України.
		 
		3. Проте, процитовані вище приписи Конституції України, статей 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», частини 4 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням процитованих вище настанов судової практики, доводять, що за таких обставин отримане ним громадянство РФ не визнається Україною, а відтак - не може бути підставою для втрати ОСОБА_6 Громадянства України.
		 
		4. До того ж суд відзначає, що, як слушно зазначено в складеному прокурором обвинувальному акті, Президентом України указів про припинення обвинуваченим громадянства України не видавалось.
		 
		Отже, на момент подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, ОСОБА_6 громадянство України не припинив, а за такого - як на той момент, так й на теперішній час є громадянином України.
		 
		 
		 
		Оцінка суду.
		 
		1. Наведені відомості поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_6 , будучи громадянином України, добровільно взяв участь у збройному формуванні держави-агресора під час міжнародного збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією.
		 
		 
		 
		2. Далі, перебуваючи у складі збройного формування Російської Федерації у таких умовах, відповідно до приписів статті 1 Розділу 1 частини І Положення про закони і звичаї війни на суходолі, затвердженого IV Конвенцією про закони і звичаї війни на суходолі , що набрала чинності для України 24 серпня 1991 року він входить до складу «воюючої сторони», з огляду на що має статус комбатанта.
		 
		 
		 
		2.1. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, а також - згідно з пунктом 29 розділу 2 Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністерства Оборони України № 164 від 23 березня 2017 року він може /тобто - має право/ брати безпосередню участь у воєнних діях.
		 
		(а) Таке надає йому імунітет від відповідальності за безпосередню участь у бойових діях.
		 
		(б) При цьому відповідно до норм міжнародного гуманітарного права безпосередня участь у бойових діях означає будь-які діяння, спрямовані на підтримку однієї сторони конфлікту шляхом безпосереднього заподіяння шкоди іншій стороні, зокрема, безпосереднім заподіянням смерті, поранення чи руйнування, або безпосереднім нанесенням шкоди військовим операціям чи потенціалу противника.
		Зазвичай до діянь, які є участю у бойових діях, відносять ті діяння, які:
		-мають з великою ймовірністю негативно вплинути на військові операції або військовий потенціал сторони збройного конфлікту або, як альтернатива, спричинити смерть, поранення або знищення захищених осіб чи об`єктів;
		-перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою, яка може бути заподіяною або - внаслідок самого діяння, або внаслідок скоординованої військової операції, невід`ємною частиною якої це діяння є;
		-є спеціально спрямованим на безпосереднє заподіяння необхідного ступеню шкоди на користь однієї сторони конфлікту та на шкоду іншій1
		 
		 
		 
		2.2. В зв`язку з потраплянням ОСОБА_6 «під владу» України - воюючої сторони супротивника - відповідно до приписів, зокрема, статті 4 частини І Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими, що набрала чинності для України 03 січня 1955 року, вважається військовополоненим.
		 
		2.3. Норми міжнародного гуманітарного права не містять заборон та іноді /див. для прикладу пункт 85 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими/ навіть визначають, що комбатанти можуть бути засуджені в порядку кримінального провадження за дії, що були вчинені ними до того, як вони отримали статус комбатанта та потрапили в полон.
		 
		 
		 
		3. Відповідно до диспозиції частини 7 статті 1111 Кримінального Процесуального Кодексу України дії громадянина України щодо добровільного вступу громадянина України до збройних сил держави-агресора є злочином.
		Отже, в обставинах цього кримінального провадження до /а можливо - для/ набуття статусу комбатанта, а згодом - військовополоненого - ОСОБА_6 вчинив дії, за які підлягає кримінальному переслідуванню. 
		 
		4. Суд також відзначає, що ті обставини, що ОСОБА_6 , укладаючи контракт на проходження військової служби у збройних силах Російської Федерації, діяв свідомо, цілеспрямовано та добровільно, а також - що він усвідомлював, що, беручи участь у цьому конфлікті, діятиме на шкоду Україні, прямо підтверджується обвинуваченим у наведених вище показаннях.
		До того ж, ці обставини сторонами кримінального провадження не оспорюються; відомостей про обставини, що здатні поставити цю обставину під сумнів, матеріали кримінального провадження не містять та сторони, зокрема - захист - про наявність цих обставин не посилаються.
		 
		Враховуючи наведене, суд вважає вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.
		 
		 
		 
		Мотиви зміни обвинувачення.
		 
		Норми права
		 
		А......Вирішуючи питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики.
		 
		І......Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		/частина 1/
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		/частина 2/
		 
		До того ж, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
		Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. 
		 
		 
		 
		1. Відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		 
		2. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к зробив такий висновок про застосування норм права
		Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин. 
		 
		3. Європейський Суд з Прав Людини у своєму рішенні у справі "Ростовцев проти України" /заява № 2728/16/ зазначив, що
		вжите у частині 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України поняття «обставини» … розповсюджувалося лише на фактичні обставини справи та не включало в себе їхню кримінально-правову кваліфікацію.
		/пункт 34/
		Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 756/5578/15-к підтвердила, що таке тлумачення відповідає вимогам національного законодавства та сталої судової практики.
		 
		 
		 
		ІІ......Далі суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.
		 
		1. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 3 статті 374 Кримінального Процесуального Кодексу України вироку суду, окрім іншого, має містити у собі: «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення».
		 
		2. У частині 1 статті 91 цього Кодексу визначено, що 
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:
		-подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		-винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		 
		3. Верховний Суд України у своїй Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 виснував, що обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю вчиненого злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому наведені обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		 
		 
		ІІІ......Далі, відповідно до статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		/частина 1/
		З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		/частина 3/
		 
		 
		 
		Б......Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики доводять таке.
		 
		1. Приписи частини 3 статті 349 Кримінального Кодексу України визначають лише та виключно порядок встановлення певних обставин вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення в такому порядку не перешкоджає зміні обвинувачення в частині, що не стосується встановлених у такому порядку обставин (зокрема - в частині оцінки злочинної поведінки, кваліфікації злочину тощо).
		 
		2. Самі обставини, що встановлюються судом під час розгляду кримінального провадження обмежуються тими, що становлять елементи складу злочину, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		 
		3. «Зміною обвинувачення» у юридичному сенсі є такі зміни його фабули (тобто - фактичної моделі), що призводять до зміни елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне зміну у формулюванні вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, а за такого - його правової кваліфікації.
		 
		 
		 
		В......З огляду на таке суд відзначає, що частина 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України запроваджує кримінальну відповідальність за
		колабораційну діяльність у формі добровільної участі громадянина України ... в збройних формуваннях держави-агресора 
		 
		1. Об`єктивну сторону цього злочину утворюють такі елементи.
		 
		1.1. Діяння - дія, зміст якої полягає у долученні /входженні громадянина України до збройних формувань держави-агресора.
		При цьому спосіб такого долучення/входження юридичного значення не має.
		 
		1.2. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони цього злочину є обстановка, у якій вчиняється відповідне діяння.
		Така обстановка характеризується наявністю міжнародного збройного конфлікту (адже, тільки ця обставина й зумовлює «утворення» держави-агресора.
		 
		1.3. Склад цього злочину є формальним, тобто - факт долучення/входження до збройних формувань держави-агресора є самодостатнім, незалежно від послідуючих дій, наявності чи відсутності шкідливих наслідків, їх характеру тощо.
		 
		 
		 
		2. З суб`єктивної сторони це діяння характеризується виною у формі умислу.
		При цьому обов`язковим елементом суб`єктивної сторони цього злочину є добровільність входження/залучення до збройних сил держави-агресора
		 
		3. Суб`єкт злочину є спеціальним - злочин може бути вчиненим лише громадянином України.
		 
		 
		 
		Застосування цих норм права в обставинах цього кримінального провадження.
		 
		А......Висуваючи обвинувачення ОСОБА_6 , органи досудового розслідування та публічне обвинувачення в наданому суду обвинувальному акті розгалужений опис обставин планування та розвитку збройної агресії Російської Федерації проти України, надали оцінку діям Російської Федерації у збройному конфлікті та навели чисельні нормативні акти, які при цьому Російською Федерацією були порушеними.
		Проте, ці посилання не мають жодного відношення до елементів складу вчиненого ОСОБА_6 злочину, отже - не мають значення для цього кримінального провадження.
		За такого з висунутого ОСОБА_6 обвинувачення ці посилання слід виключити, як зайві, обмежившись лише самою по собі констатацією факту наявності міжнародного збройного конфлікту, який сам по собі є обстановкою, у якій обвинуваченим був вчинений злочин.
		 
		Б......Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення в наданому обвинувальному акті навели обставини, що стосуються участі ОСОБА_6 у бойових діях.
		Зокрема, зазначили, що
		13 червня 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 у складі вищевказаного підрозділу збройних сил російської федерації прибув до тимчасово окупованого російськими окупаційними військами міста Енергодар Запорізької області, де до 12 листопада 2023 у складі роти будував оборонні споруди російських окупаційних військ навколо Запорізької атомної електростанції.
		Далі, з 12 листопада 2023 року по 19 листопада 2023 року він проходив військову підготовку у навчальному центрі російських окупаційних військ у тимчасово окупованому АДРЕСА_2 .
		Далі, 19 листопада 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) він прибув до с. Кринки Херсонського району Херсонської області, та 22.11.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) отримав від невстановлених представників російських окупаційних військ наказ штурмувати вказаний населений пункт. 
		Після вказаних подій (24.11.2023, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), під час бойового зіткнення зі Збройними Силами України в межах АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 разом з іншими учасниками вказаного НЗФ держави-агресора, припинив збройний опір, склав зброю та його добровільна участь в указаному збройному формуванні держави-агресора була припинена.
		 
		Проте, як доведено вище, під час вчинення вказаних автором обвинувального акту дій ОСОБА_6 мав статус комбатанта, з огляду на що - має імунітет від відповідальності за вчинення вказаних автором обвинувального акту дій.
		Отже, ці дії в обставинах цього кримінального провадження не становлять та не можуть становити жоден елемент жодного злочину; вони не можуть розглядатись, як предмет доказування в межах цього кримінального провадження.
		 
		За такого з висунутого ОСОБА_6 обвинувачення ці посилання слід виключити, як зайві, обмежившись лише самою по собі констатацією факту наявності міжнародного збройного конфлікту, який сам по собі є обстановкою, у якій обвинуваченим був вчинений злочин.
		 
		 
		 
		В......Висуваючи ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України, органи досудового розслідування та публічного обвинувачення кваліфікували його встановлені цим вироком дії 
		не тільки як добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, 
		але також - як надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, - 
		 
		І......Вирішуючи питання про наявність підстав для такої кваліфікації дій обвинуваченого, суд відзначає таке.
		 
		1. Відповідно до диспозиції частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України надання допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України є окремою, зокрема, від участі у збройних формуваннях, формою злочинної поведінки особи.
		 
		1.1. «Участь» у збройних формуваннях держави-агресора, відповідно до правил української мови2 та дороговказів, що містяться у частині 2 статті 27 Кримінального Кодексу України передбачає безпосереднє виконання у складі відповідного підрозділу бойових завдань та безпосереднє ведення у складі таких підрозділів бойових дій.
		Особи, які беруть «участь» у збройних формуваннях є законною ціллю під час ведення бойових дій.
		 
		1.2. Натомість, «надання допомоги» у веденні бойових дій проти Збройних Сил України відповідно до правил української мови3 та дороговказів, що містяться у частині 5 статті 27 Кримінального Кодексу України безпосереднього виконання завдань у складі підрозділу не передбачає, передбачає лише само по собі сприяння збройним формуванням (зокрема - порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод) у виконанні бойових завдань.
		Особи, які надають такі поради, не є комбатантами. Також вони не є законною ціллю під час ведення бойових дій та не мають право під час бойових дій вчиняти дії щодо ураження супротивника.
		 
		 
		 
		2. З огляду на наведене суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає, що, як доведено вище, ОСОБА_6 брав безпосередню участь у складі збройного формування держави-агресора.
		Отже, вказані в обвинувальному акті дії, як доведено вище, є участю у збройному формуванні держави-агресора; вони не містять жодних ознак «надання допомоги» таким формуванням.
		 
		Отже, посилання органів досудового розслідування та публічного обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_6 ознак надання допомоги військовим формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти Збройних Сил України є хибними.
		 
		 
		 
		ІІ......Вирішуючи питання про можливість зміни у вироку суду висунутого ОСОБА_6 обвинувачення шляхом виключення з нього хибних посилань, суд доходе такого.
		 
		1. Внаслідок виключення з обвинувачення посилань про наявність в діях ОСОБА_6 «надання допомоги військовим формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти Збройних Сил України...» фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 злочину порівняно з викладеними в обвинуваченні не змінюються.
		 
		2. Зміни, ж які мають бути внесеними цим вироком у висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, стосуються лише - оцінки визнаних сторонами дій, тобто - кваліфікації.
		 
		3. Суд також відзначає, що внаслідок виключення з висунутого ОСОБА_6 обвинувачення посилань про наявність в його діях складу одного з інкримінованих йому правопорушень його становище вочевидь покращується.
		 
		Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне під час ухвалення цього вироку посилання про кваліфікацію дій ОСОБА_6 , як
		надання формуванням [держави-агресора] допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України
		з висунутого йому обвинувачення виключити. 
		 
		 
		 
		Мотиви визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
		 
		А......Вирішуючи питання про можливість виправдання ОСОБА_6 за частиною обвинувачення, суд виходе з процитованих вище приписів діючого законодавства та настанов судової практики.
		 
		І......Зокрема, суд враховує процитовані вище:
		-приписи статті 8, частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України;
		-приписи частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
		-настанови, що містяться у процитованій вище Постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к 
		-дороговкази, що містяться у процитованому вище рішенні Європейського Суду з Прав Людини у справі "Ростовцев проти України" /заява № 2728/16/ та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 756/5578/15-к 
		 
		 
		 
		ІІ......Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики доводять таке.
		 
		1. Суд повторює, що приписи частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України визначають лише та виключно порядок встановлення певних обставин вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення у такому порядку не перешкоджає самостійній оцінці судом встановлених у такому порядку обставин (зокрема - в частині оцінки поведінки обвинуваченого, кваліфікації злочину тощо).
		 
		2. У разі дослідження доказів у порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 Кримінального Кодексу України суд не пов`язаний з кримінально-правовою оцінкою дій обвинуваченого у встановлених у такий спосіб обставинах, що була надана таким діям сторонами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Б......З огляду на ці норми діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
		 
		Висуваючи обвинувачення ОСОБА_6 , органи досудового розслідування та публічне обвинувачення додатково кваліфікувати його встановлені цим вироком дії за частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України - як державну зраду, тобто - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.
		Стосовно цих посилань органів досудового розслідування та публічного обвинувачення суд відзначає таке.
		 
		 
		 
		Щодо складів злочинів, передбачених частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України та частиною 7 статті 1111 цього Кодексу
		 
		А......Зміст правових норм, передбачених частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України та частиною 7 статті 1111 цього Кодексу, є таким.
		 
		І......Склад злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України є кваліфікованим відносно складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України.
		При цьому кваліфікуючою ознакою виступає «вчинення злочину в умовах воєнного стану».
		 
		 
		 
		ІІ......Частина 1 статті 111 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за
		Державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту ... вчинені в умовах воєнного стану.
		 
		1. Об`єктивну сторону цього злочину становить діяння - дія, зміст якої полягає, зокрема, у переході на бік ворога.
		При цьому спосіб такого переходу юридичного значення не має.
		 
		2. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони цього злочину є обстановка, у якій вчиняється відповідне діяння.
		Така обстановка характеризується наявністю міжнародного збройного конфлікту (до речі, ця обставина й тягне «утворення «ворога»»).
		 
		3. Склад цього злочину є формальним, тобто - злочин є вчиненим самим по собі переходом на бік ворога, незалежно від наявності чи відсутності шкідливих наслідків, їх характеру тощо.
		 
		4. З суб`єктивної сторони це діяння характеризується виною у формі умислу.
		 
		5. Суб`єкт злочину є спеціальним - злочин може бути вчиненим лише громадянином України.
		 
		 
		 
		ІІІ......Елементи складу злочину, передбаченого частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України докладно наведені вище.
		Співставлення елементів складів злочинів, передбачених частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України та частиною 7 статті 1111 цього Кодексу доводять таке.
		 
		1. Об`єкти цих злочинів, їх суб`єкти, елементи суб`єктивної сторони є ідентичними.
		 
		2. Склади обох цих злочинів характеризуються ідентичною ознакою об`єктивної сторони - обстановку вчинення злочину
		 
		3. Склади обох цих злочинів характеризуються вкрай подібною ознакою об`єктивної сторони. Так, в обох випадках об`єктивну сторону становить діяння у вигляді залучення/входження до складу ворожої армії.
		При цьому слід відзначити, що передбачений у частині першій статті 111 Кримінального Кодексу України «перехід на бік ворога» є ширшим за змістом, ніж «участь в збройних формуваннях держави-агресора». Так, «ворогом» може бути не тільки держава, визнана агресором; до того ж - сам «перехід» на бік ворога може бути й в інших формах (участь у каральних загонах чи розвідці ворожої держави, інтелектуальний перехід на бік ворога тощо).
		 
		 
		 
		IV......Співставлення санкцій частини 2 статті 111 Кримінального Кодексу України та частини 7 статті 1111 цього Кодексу свідчить про таке.
		 
		1. Санкція частини 2 статті 111 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років а також - у вигляді довічного позбавлення волі.
		 
		2. Санкція частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		 
		Отже, санкція частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України є меншою за санкцію частини 2 статті 111 Кримінального Кодексу України.
		. 
		 
		Б......Аналіз змісту правових норм, передбачених частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України та частиною 7 статті 1111 цього Кодексу, доводить таке.
		 
		1. Наведений зміст норм частини 1 статті 111 Кримінального Кодексу України та частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України доводить, що обидві ці норми регулюють одну й ту ж кримінально-правову ситуацію - вступ громадянина України на службу до збройних сил країни-агресора в умовах збройного конфлікту.
		Отже, має місце конкуренція цих норм.
		 
		 
		 
		2. Далі, наведений зміст норм частини 1 статті 111 Кримінального Кодексу України та частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України доводить й таке.
		 
		2.1. Норма частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України конкретизує одну з ознак норми частини 1 статті 111 Кримінального Кодексу України - діяння.
		 
		2.2. З огляду на таке, вона є більш ширшою за змістом, але - більш вузькою за обсягом, адже передбачає відповідальність лише за певну форму передбаченого у частині 1 статті 111 Кримінального Кодексу України «переходу на бік ворога»
		 
		Наведене дозволяє вважати норму 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України спеціальною відносно загальної норми 1 статті 111 Кримінального Кодексу України.
		 
		 
		 
		3. Якщо ж пристати на іншу точку зору, то слід дійти висновку про те, що нормою частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України встановлений привілейований склад злочину порівняно з нормою частини 2 статті 111 Кримінального Кодексу України, якою встановлений кваліфікований склад злочину.
		 
		 
		 
		4. З огляду на наведене суд відзначає, що за загальноприйнятими правилами кваліфікації злочинів у випадку конкуренції норм:
		1)кваліфікація дій особи одночасно за двома нормами не допускається;
		2)дії особи слід кваліфікувати лише за нормою, яка є спеціальною або - яка передбачає привілейований склад злочину,
		 
		Наведене доводить, що в обставинах цього кримінального провадження дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати лише за частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України, а запропонована органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням додаткова кваліфікація його дій за частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України є зайвою.
		 
		 
		 
		Висновки суду.
		 
		Наведені результати аналізу змісту правових норм, передбачених частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України та частиною 7 статті 1111 цього Кодексу не дозволяють не прийти до висновку про те, що вчинене ОСОБА_6 діяння кримінальним законом не визнається злочином, передбаченим частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України.
		Таке, в свою чергу, означає, що склад злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України, в діях ОСОБА_6 є відсутнім.
		Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 284, абзацу 2 частини 1 статті 373 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України ОСОБА_6 слід визнати невинуватим та виправдати.
		 
		 
		 
		 
		 
		Як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України, суд відповідно до частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, що він своєю позицією по суті справи сприяв у судовому розгляді кримінального провадження.
		 
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
		 
		 
		 
		Мотиви призначення покарання 
		 
		При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_10 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставину, що пом`якшує його відповідальність, а також особу винного.
		При цьому суд враховує таке.
		 
		Стосовно ступеню тяжкості скоєного обвинуваченим злочину.
		 
		1. Відповідно до приписів частини 6 статті 12 Кримінального Кодексу України вчинений ОСОБА_6 злочин є особливо тяжким.
		 
		2. Далі, вчинений ОСОБА_6 злочин посягає на основи Національної Безпеки України.
		З огляду на таке суд відзначає, що в умовах воєнного стану, коли захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної, інформаційної безпеки стає не лише найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу, а й невіддільною умовою збереження української державності як такої, вчинений ОСОБА_6 злочин за своїм характером є наднебезпечним4.
		 
		 
		 
		Стосовно особи винного.
		 
		Обвинувачений раніше не засуджувався, має на утриманні неповнолітню дитину, негативної характеристики за місцем проживання з боку державних органів України не має.
		 
		 
		 
		Призначення основного покарання. 
		 
		1. Санкція частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років.
		 
		 
		 
		2. Вирішуючи питання про міру основного покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_6 , суд враховує таке.
		 
		2.1. В цьому випадку, ОСОБА_6 вчинений злочин, який є наднебезпечним.
		2.2. В той же час, суд враховує, що в цьому випадку наявною є одна обставина, що пом`якшує його покарання, а також - наведені вище відомості про особу винного.
		 
		З огляду на таке, суд вважає, що за вчинення злочину обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у розмірі, що є ближчим до максимального - строком на 14 років.
		 
		 
		 
		Призначення додаткових покарань. 
		 
		І......Санкція частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк від десяти до 15 років.
		З огляду на приписи цієї норми, характер вчиненого ОСОБА_6 злочину та встановлені судом обставини, що впливають на призначення покарання /їх значення докладно описане у розділі, де наведені мотиви призначення основного покарання/ суд вважає, що за вчинення злочину обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 років.
		 
		 
		 
		ІІ......Санкція частини 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України передбачає можливість призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування цього додаткового покарання за вчинений ОСОБА_6 злочин суд враховує таке.
		 
		1. В цьому випадку обвинуваченому призначається покарання у вигляді позбавлення волі, яке він має відбувати реально.
		До того ж, йому призначається додаткове покарання у вигляді заборони обіймати певні посади на достатньо тривалий час.
		Такі заходи кримінально-правової репресії суд вважає достатніми для виправлення засудженого.
		 
		2. Окрім того, прокурор під час судового засідання просив не призначати обвинуваченому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
		 
		З огляду на таке суд приходе до переконання про незастосування в цьому випадку додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. 
		 
		 
		 
		Порядок застосування основного покарання.
		 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.
		 
		 
		Вирішення питання про долю речових доказів.        
		 
		1. Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Миколаївській області ОСОБА_11 від 06 грудня 2023 року речовими доказами у справі визнані:
		-кітель зразку «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння;
		-штани зимові зразка «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння:
		-тактична флісова камуфляжна кофта з наявними ознаками носіння, що на внутрішньому шві має етикетку "100% полиэстер, Сделано в России»;
		-тактичні літні штани типу «Мультикам», з наявними ознаками носіння;
		-тактична флісова кофта з наявними ознаками носіння;
		-шапка флісова камуфляжна з наявними ознаками носіння;
		-упаковка « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виробництва ТМ «ВОЛОТЬ» (Тульська область РФ) «с нитями хирургическими «нерассасывающаяся нить» (2 упаковки: одна закрита, одна відкрита);
		-упаковка з хірургічними голками та нитками торгової марки "ETHICON LLC" (1 закрита упаковка)
		Вирішуючи питання про подальшу долю цих речових доказів, суд враховує таке.
		 
		1. Ці речові докази за своєю суттю є військовою формою.
		Але для мети цього кримінального провадження вони використовувались, як сліди злочину (адже вони додатково підтверджують факт участі обвинуваченого у збройному конфлікті на боці держави-агресора), а також - засобами вчинення цього злочину.
		 
		2. Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України
		гроші, цінності та інше майно, які ... використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. 
		 
		3. В той же час, як неодноразово зазначалось вище, ОСОБА_6 є комбатантом, а - у зв`язку із перебуванням під контролем України - військовополоненим.
		 
		3.1. Як зазначалось раніше, таке означає, що він має право законно використовувати зброю та інше військове спорядження.
		Отже, в цьому випадку використання ОСОБА_6 вказаних предметів навряд можна вважати незаконним.
		 
		3.2. До того ж, відповідно до частини 1 статті 18 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, що набула чинності для України 03 січня 1955 року
		Усі речі та предмети особистого користування, за винятком зброї, коней, військового спорядження та військових документів, залишаються в розпорядженні військовополонених, так само, як металеві каски, протигази та подібні предмети особистого захисту. В їхньому користуванні залишаються також речі та предмети, необхідні для їхнього обмундирування або харчування, навіть якщо такі речі та предмети належать до офіційного військового спорядження. 
		 
		За такого підстави для конфіскації цих речей є відсутніми.
		 
		Отже, перелічені речові докази слід повернути ОСОБА_6 
		 
		 
		 
		Вирішення питання про заходи забезпечення цього кримінального провадження.        
		 
		1.Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12 . Від 13 грудня 2023 року накладений арешт на 
		-кітель зразку «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння;
		-штани зимові зразка «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння:
		-тактичну флісову камуфляжну кофту з наявними ознаками носіння, що на внутрішньому шві має етикетку "100% полиэстер, Сделано в России»;
		-тактичні літні штани типу «Мультикам», з наявними ознаками носіння;
		-тактичну флісову кофту з наявними ознаками носіння;
		-шапку флісову камуфляжну з наявними ознаками носіння;
		-упаковку «Иглы атравматические однократного применения стерильные» виробництва ТМ «ВОЛОТЬ» (Тульська область РФ) «с нитями хирургическими «нерассасывающаяся нить» (2 упаковки: одна закрита, одна відкрита);
		-упаковку з хірургічними голками та нитками торгової марки "ETHICON LLC" (1 закрита упаковка)
		Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходила з необхідності забезпечення збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Проте, наразі розгляд справи завершений, отже - необхідність у забезпеченні збереження речових доказів є відсутньою.
		Отже, необхідність у забезпеченні цього заходу забезпечення кримінального провадження наразі також є відсутньою.
		Відповідно до статті 174 Кримінального Кодексу України за такого арешт, накладений згаданою ухвалою слідчого судді, слід скасувати.
		 
		 
		 
		2. Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в межах цього кримінального провадження не обирався.
		 
		 
		 
		Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		 
		Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 373-374 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В                        :
		 
		 
		 
		ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України.
		 
		ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України.
		Виправдати  ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального Кодексу України - за відсутністю в його діях складу цього злочину
		 
		Призначити  ОСОБА_13 покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 7 статті 1111 Кримінального Кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 14 /чотирнадцять/ років з позбавленням права займати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 /п`ятнадцять/ років без конфіскації майна. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.
		 
		 
		 
		Речові докази у справі:
		-кітель зразку «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння;
		-штани зимові зразка «цифровий» камуфляж російських військових, з наявними ознаками носіння:
		-тактичну флісову камуфляжну кофту з наявними ознаками носіння, що на внутрішньому шві має етикетку "100% полиэстер, Сделано в России»;
		-тактичні літні штани типу «Мультикам», з наявними ознаками носіння;
		-тактичну флісову кофту з наявними ознаками носіння;
		-шапку флісову камуфляжну з наявними ознаками носіння;
		-упаковку «Иглы атравматические однократного применения стерильные» виробництва ТМ «ВОЛОТЬ» (Тульська область РФ) «с нитями хирургическими «нерассасывающаяся нить» (2 упаковки: одна закрита, одна відкрита);
		-упаковку з хірургічними голками та нитками торгової марки "ETHICON LLC" (1 закрита упаковка).
		повернути ОСОБА_6 .
		 
		Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Головуючий суддя  = ОСОБА_14 =  Суддя  = ОСОБА_15 =  Суддя  = ОСОБА_16 =  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		23.07.2024
		1 -        Коментар Міжнародного Комітету Червоного Хреста до Женевської Конвенції (2020 рік), он-лайн збірник справ МКЧХ «Як право захищає на війні», «Безпосередня участь у воєнних діях»
		2 - https://sum.in.ua/s/uchastj
		3        - https://sum20ua.com/?page=810&searchWord=%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%
		BE%D0%B3&wordid=24100
		4        - рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, абзац 5 пункту 6, абзац 3 пункту 6.1.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...