Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/9731/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: 22-ц/807/1294/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 16.07.2024 Справа № 336/9731/23
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Є.У.№ 336/9731/23                        Головуючий у1інстанції: Звєздова Н.С.
		№ 22-ц/807/1294/24                        Суддя-доповідач: Крилова О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2024 року    м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:        Крилової О.В.
		суддів:        Кухаря С.В.
		           Полякова О.З.
		розглянув впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
		ВСТАНОВИВ
		 
		В вересні 2023 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до суду із позовом до  ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11.09.2019 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4350152, відповідно до якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 2103» з д.н.з. НОМЕР_1 . 05.07.2020 в Запорізькій обл., м. Оріхів, на вул. Овчаренка сталася ДТП за участю автомобілів «ВАЗ 2103» з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , «DAF 95 ХF 480» з д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ТОYOTA AVENSIS» з д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм «ВАЗ 2103» з д.н.з, НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння під час вищезазначеної ДТП, що підтверджується Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 07.10.2020 р. по справі № 323/2034/20. Внаслідок ДТП транспортному засобу марки «ТОYOTA AVENSIS» з д.н.з. НОМЕР_3 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток. Відповідно до Звіту про матеріальний збиток №Б07072003 від 07.07.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «ТОYOTA AVENSIS» з д.н.з. НОМЕР_3 склала 63068,25 грн. Із власником вказаного авто було погоджено страхове відшкодування у розмірі 61068,25 грн. з вирахуванням передбаченої договором № АО/4350152 франшизи у розмірі 2 000,00 грн. У зв`язку із викладеним і відповідно до умов договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування, Страхового акту №109.01884620-1, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 01.09.2020 сплатило страхове відшкодування у розмірі 61068,25 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 , який зазначений в заяві щодо напрямку страхового відшкодування. 21.09.2020 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до відповідача з претензією щодо перерахування на користь страхової компанії грошові кошти у сумі 61 068,25 грн. як регрес за страховим відшкодуванням. Претензія зі сторони ОСОБА_1 залишилася без виконання.
		 
		Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача на користь страхової компанії грошові кошти за спричинення шкоди в результаті ДТП у сумі 61068,25 гривень, а також судовий збір у сумі 2684,00 гривні.
		 
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		В обґрунтування скарги зазначено, що ним були подані належні докази щодо перебування відповідача під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Описки, допущені у постанові Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 323/2034/20 є технічними помилками.
		 
		Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно допункту першого частини першої статті374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно достатті 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що11.09.2019 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4350152, відповідно до якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		06.07.2020 ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 05.07.2020 о 07.30 годині. Згідно Вказаного повідомлення, потерпілим у вказаному ДТП (місце пригоди не зазначено) є автомобіль «ТОYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , а винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		Згідно довідки НПУ, 05.07.2020 о 07.42 годині по вул. Овчаренка в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області сталася ДТП за участі транспортних засобів: ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (тверезий), DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (тверезий), ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (тверезий).
		Згідно вказаної довідки, ОСОБА_1 є винуватцем у вказаній ДТП.
		 
		ОСОБА_4 має посвідчення водія серії НОМЕР_4 та є власником автомобіля ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією відповідного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 
		 
		Згідно з висновками Звіту № НОМЕР_5 , складений 14.07.2020 оцінювачем ОСОБА_6 , матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 в наслідок його пошкодження склав 36068,25 гривень. 
		 
		31.08.2020 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено Страховий акт №109.01884620-1 за Договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів №АО-4350152 від 11.09.2019, відповідно до якого погоджена з ОСОБА_4 сума страхового відшкодування за пошкодження автомобіля ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 склала 61068,25 гривень, які було перераховано на користь ФОП ОСОБА_5 .
		 
		Згідно розділу «Обставини» вказаного Страхового акту, «водій ОСОБА_1 , керуючи а/м ВАЗ 2103, д.н. НОМЕР_1 (був в алког. сп`янінні), не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з вантажним а/м ДАФ, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія Гурова ВС та а/м Тойота Авенсіс, НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження».
		Сума страхового відшкодування розмірі 61068,25 грн., яку ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» погодилося сплатити в рахунок виконання Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4350152 від 11.09.20198 підтверджується Розрахунком від 31.08.2020. 
		Факт перерахування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» страхової виплати у сумі 61068,25 грн. підтверджується долученою до позову копією Платіжного доручення №46098269 від 01.09.2020, відповідно до якого призначення платежу: ІПН 2213522374, Страх. виплата ОСОБА_4 , Акт №109.01884620-1 від 31.08.2020р. зг.рах.№527 від 22.07.2020р. Без ПДВ.
		Матеріали позову містять копію Претензії №210920-63163/п від 21.09.2020, адресованої на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просило останнього сплатити грошові кошти у сумі 61068,25 грн., сплачені як страхове відшкодування в порядку регресу.
		 
		Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачем не надано жодного процесуального судового документу, яким би ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення за ч.1 ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_1 є винуватцем ДТП, що сталася 05.07.2020 по вул. Овчаренка в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області за участі транспортних засобів: ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , сталася саме з вини відповідача, у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
		Відповідно до ст.36.2 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
		Як передбачено п. 38.1, пп (а) 38.1.1 ст. 38Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		 
		Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).
		 
		В обґрунтування позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зазначило, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні ДТП, яка відбулась 05.07.2020 в Запорізькій області, м. Оріхів, на вул. Овчаренка, сталася саме з вини останнього та підтверджується постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 07.10.2020 у справі №323/2034/20, копію якої долучено до матеріалів справи.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
		 
		Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		 
		Аналізуючи викладене слід дійти висновку, що позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення регресних правовідносин між сторонами на підставі договору страхування, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
		 
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
		 
		До позову позивачем було долучено постанову з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №323/2034/20 (провадження №3/323/760/20). 07.10.2020 суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Плечищева О.В. визнала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Відповідно до вказаного витягу постанови, «протоколом серії ОБ №102431 від 25.08.2020 встановлено, що 05 липня 2020 року о 07.00 годині в м. Оріхів по вул. Овчаренко, водій ОСОБА_1 Керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_6 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. У судовому засіданні правопорушник свою провину визнав.»
		 
		З тексту вказаної постанови слідує, що суддею було визнано винуватим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а не ст.124 КУпАП.
		По тексту постанови вказано, що «протоколом серії ОБ №102431 від 25.08.2020 встановлено, що 05 липня 2020 року о 07.00 годині в м. Оріхів по вул. Овчаренко, водій ОСОБА_1 Керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_6 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота».
		 
		Колегія суддів погоджується із тим, що обставини, зазначені у постанові, не є доказами того, що ДТП, яка сталася 05.07.2020 по вул. Овчаренка в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області за участі транспортних засобів: ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , сталася саме з вини відповідача.
		 
		Крім того, вказана постанова жодним чином не доводить вини відповідача у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. До того ж, в постанові транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 зазначено як «ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_6 », а відповідно до поданих представником позивача документів, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2103, д.н. НОМЕР_1 .
		 
		Представник позивача протягом перебування справи на розгляді, не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів, як то: 1) протоколу, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП за фактом скоєння ДТП, що сталася 05.07.2020 по вул. Овчаренка в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області за участі транспортних засобів: ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 ; 2) архіву адмінправопорушень ОСОБА_1 ; 3) копії постанови суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за вчинення вказаної ДТП, тощо.
		 
		Надана представником позивача довідка НПУ, відповідно до якої ОСОБА_1 є винуватцем у вказаній ДТП, що сталася 05.07.2020 о 07.42 годині по вул. Овчаренка в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області за участі транспортних засобів: ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 та ТОYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , сталася саме з вини відповідача, не є належним доказом, оскільки особа, яка підозрюється у вчиненні злочину вважається невинуватою до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
		 
		Так, важливою гарантією дотримання прав особи у судовому процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).
		 
		Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		 
		Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Конституційний Суд України у рішенні від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
		 
		Доказів того, що ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення матеріали справи не містять.
		 
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		 
		Та обставина, що апелянтом до апеляційної скарги були долучені нові докази не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на те, що законом встановлені строки надання доказів.
		 
		Так, за ст. 83 ЦПК позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		 
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		 
		За ч. 8 заначеної норими, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Позивач не заначав, що в нього є складнощі з втребуванням доказів та не просив суд про їх витребування.
		 
		Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		 
		Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		 
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. 
		 
		При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. 
		 
		Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		 
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 381383 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2024 року по цій справі залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. 
		 
		Повний текст постанови складено 16 липня 2024 р.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                О.В. Крилова
		 
		 
		 
		Судді:                                    С.В. Кухар
		 
		 
		 
		                                       О.З. Поляков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...