Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/342/24 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Номер судового провадження: 15/913/342/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 УХВАЛА
		 
		23 липня 2024 року м. Харків Справа № 913/342/24
		 Провадження №15/913/342/24
		 
		Суддя Смола С.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 19.07.2024 про забезпечення позову у справі 
		за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
		до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельстар» (вул. Гаршина, буд. 8, 3, м. Старобільськ Луганської області, 92703)
		відповідача-2  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
		про стягнення 1 316 757 грн 99 коп., 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі  АТ «ПриватБанк», банк) 19.07.2024 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом, який зареєстрований відділом документального забезпечення роботи суду 22.07.2024, до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельстар» (далі  ТОВ «Дизельстар»), відповідача-2  ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ), про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD у сумі 1 316 757 грн 99 коп., у т. ч. 1 254 011 грн 96 коп.  простроченої заборгованості за кредитом, 62 746 грн 03 коп.  заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 05.03.2022 до 01.07.2022. 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Дизельстар» зобов`язань з повернення сум кредиту, сплати відсотків за кредитним договором від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD/DP, який укладений між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
		Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах ціни позову 1 316 757 грн 99 коп. до вирішення справи по суті на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ТОВ «Дизельстар».
		Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.
		Частиною 3 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) встановлено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
		Суд у порядку ч.3 ст.140 ГПК України для вирішення заяви АТ «ПриватБанк» про забезпечення позову 22.07.2024 телефонограмою затребував у позивача: докази видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Дизельстар» кредиту (банківську виписку тощо); відомості щодо відкритих відповідачем-1  Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельстар», у Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» рахунків з зазначенням їх номерів та їх статусу; відомості (у вигляді письмової довідки) про залишок коштів на рахунках станом на 22.07.2024; відомості (у вигляді письмової довідки) про рух коштів по всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельстар» у період з 01.01.2024 до 22.07.2024.
		23.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка оцінюється судом як пояснення у справі, у якій він надав пояснення, яким чином відбувалось кредитування відповідача-1.
		Також зазначив, що у ТОВ «Дизельстар» відсутні відкриті рахунки в АТ «ПриватБанк» та надав довідку про закриття рахунку №220821SU22083100 від 21.08.2022.
		До заяви додана довідка про залишок коштів по рахунках ТОВ «Дизельстар» від 23.07.2024 №10915LGB0S0WH.
		Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
		Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна  це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
		Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
		Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06) метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
		Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
		У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Суд зауважує, що позивач за вимогами заяви просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ТОВ «Дизельстар», у межах ціни позову.
		Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
		У заяві про забезпечення позову АТ «ПриватБанк» зазначає, що відповідач-1 тривалий час не виконує взяті зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту та сплати процентів за користування ним.
		У відповідача-1 наявна заборгованість за кредитним договором від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD у сумі 1 316 757 грн 99 коп., у т. ч. 1 254 011 грн 96 коп.  простроченої заборгованості за кредитом, 62 746 грн 03 коп.  заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 05.03.2022 до 01.07.2022.
		Суд зауважує, що заявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК.
		Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
		Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п.1 ч.1 ст.137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
		При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
		Суд зауважує, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме: 1 316 757 грн 99 коп., у т. ч. 1 254 011 грн 96 коп.  простроченої заборгованості за кредитом, 62 746 грн 03 коп.  заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом.
		Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
		Також суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
		Підсумовуючи наведене, ураховуючи вказані позивачем обставини тривалого невиконання відповідача-1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD, перебування ТОВ «Дизельстар» та тимчасово окупованій Російською Федерацією території, суд приходить до висновку, що наразі існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду
		Розпорядження відповідачем-1 грошовими коштами, які знаходяться на відкритих в банківських установах ТОВ «Дизельстар» рахунках, до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення у цій справі.
		Суд зауважує, що захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Однак, вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
		При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.
		Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
		Отже, незазначення АТ «ПриватБанк» у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.
		Частинами 1, 2, 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
		Суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
		Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ «ПриватБанк», а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ТОВ «Дизельстар», у межах ціни позову  1 316 757 грн 99 коп.
		Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
		 
		Керуючись ст.ст.86, 136, 140, 232, 234 ГПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 19.07.2024 про забезпечення позову до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельстар» (далі  ТОВ «Дизельстар»), відповідача-2  ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ), про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 15.09.2021 №LGB0LVFWWHYDD у сумі 1 316 757 грн 99 коп., у т. ч. 1 254 011 грн 96 коп.  простроченої заборгованості за кредитом, 62 746 грн 03 коп.  заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 05.03.2022 до 01.07.2022, задовольнити.
		2. Накласти арешт у межах ціни позову  1 316 757 грн 99 коп. на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Дизельстар», вул. Гаршина, буд. 8, 3, м. Старобільськ Луганської області, 92703, ідентифікаційний код 41191688.
		3. Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570.
		4. Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельстар», вул. Гаршина, буд. 8, 3, м. Старобільськ Луганської області, 92703, ідентифікаційний код 41191688.
		5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набрала законної сили 23.07.2024 та може бути пред`явлення до виконання до 24.07.2027 (включно).
		6. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		 
		Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 23.07.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		 
		Суддя С.В. СМОЛА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...