Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/566/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 17.07.2024
Номер судового провадження: 61-967ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		17 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 570/566/22
		 
		провадження № 61-967св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 був набутий за час шлюбу їх з відповідачем батьками та зареєстрований за батьком - ОСОБА_3 .
		Від дня свого народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 і до цього часу вона була зареєстрована та постійно проживала у будинку разом з батьками.
		Після одруження у 1976 році вона зі згоди батька разом із чоловіком здійснила добудову до будинку за свій рахунок і за свої кошти, у зв`язку із чим загальна площа будинку суттєво збільшилася: добудова приміщень коридору здійснена                       площею 14,1 кв. м та кухні площею 16,6 кв. м на підставі будівельного паспорта, погодженого головним архітектором Рівненського району, яка була зареєстрована за батьком.
		У подальшому до цією добудови та над цією добудовою ще побудували приміщення без дозвільних документів загальною площею 71,9 кв. м.
		Проведена нею добудова, через відсутність дозвільних документів, вважається самочинним будівництвом, а тому у неї не виникло право власності.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати - ОСОБА_4 .
		Після смерті матері спадкоємцями її майна (1/2 частки у житловому будинку набутого у шлюбі з батьком) фактично була вона та її батько, як спадкоємці 1-ї черги, які на день смерті постійно проживали та були зареєстровані у будинку разом із матір`ю. Юридично свої спадкові права вони не оформили.
		Відповідач із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не зверталася, у будинку на день смерті матері не проживала та не була зареєстрованою, тому вважається такою, що спадщину не прийняла.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх із відповідачем батько - ОСОБА_3 .
		Після смерті батька відкрилася спадщина на належну батькові частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Спадкоємцями першої черги за законом є вона та її рідна сестра - відповідач ОСОБА_2 .
		При оформленні документів на право на спадщину вони пояснили нотаріусу, що мають намір поділити будинок в натурі і відповідач не претендує на її добудову та успадковану частину матері, у них немає спору про будинок.
		18 червня 2013 року державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В. В. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-309 та № 1-310, за якими вона та ОСОБА_2 успадкували                          по 1/2 частині житлового будинку. При цьому, до складу спадкового майна батька нотаріус включила вже успадковану нею частину будинку після смерті матері (1/4) та самочинно проведену добудову, зазначивши характеристику будинку на підставі технічного паспорту, загальною площею 153,6 кв. м.
		29 серпня 2016 року на виконання домовленості вони спільно із ОСОБА_2 оформили нотаріально посвідчену заяву про можливість поділу житлового будинку із зазначенням приміщень, які виділяються кожній із врахуванням того, що добудовані нею приміщення перейшли у її власність.
		На виконання заяви від 29 серпня 2016 року Комунальне підприємство  «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «РОБТІ») було видано висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14 вересня                     2016 року № 8358 і кожна із них самостійно замовила виготовлення технічного паспорта на свою частину житлового будинку, як самостійний об`єкт нерухомого майна.
		ОСОБА_2 самостійно звернулася до Корнинської сільської ради про присвоєння її частині будинку, як самостійному об`єкту нерухомого майна, нової поштової адреси і рішенням Корнинської сільської ради від 08 вересня 2016 року             № 80 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .
		14 вересня 2016 року за зверненням ОСОБА_2 . КП «РОБТІ» було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .
		Державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 проведена 16 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_2 .
		Вона також замовила виготовлення технічного паспорту 14 вересня 2016 року на виділену їй частину житлового будинку і провела його державну реєстрацію.
		Однак, ОСОБА_2 звернулася до Рівненського районного суду із позовом про скасування державної реєстрації належного їй житлового будинку.
		Рішенням Рівненського районного суду від 21 березня 2019 року у справі                            № 570/3985/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Мартинюк Ольги Олексіївни , КП «РОБТІ» Рівненської обласної ради про визнання права власності на спадкове майно. Скасовано рішення державного реєстратора Мартинюк Ольги Олексіївни про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв. м                 на АДРЕСА_1 та прав ОСОБА_1 на окремий об`єкт нерухомості, загальною площею 123,1 кв. м.
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року було скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року постанова Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та про розподіл судових витрат скасовано, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року в цій частині залишено в силі.
		Ухвалою Рівненського районного суду від 17 листопада 2021 року у справі                                № 570/3985/18 внесено виправлення у повний текст рішення суду від 21 березня 2019 року та другий абзац рішення викладено у такій редакції «Скасувати рішення державного реєстратора Мартинюк Ольги Олексіївни про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв.м. по АДРЕСА_1 та прав ОСОБА_1 на окремий об`єкт нерухомості загальною                     площею 123,1 кв.м по АДРЕСА_1 .».
		Таким чином, у зв`язку із скасуванням у 2021 році державної реєстрації права власності на належне їй нерухоме майно на підставі судових рішень у справі                                  № 570/3985/18 вона вимушена оскаржувати видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 2013 року, оскільки нотаріус без належних правових підстав включила належне їй майно до спадкової маси після смерті батька і тому її право власності підлягає захисту у судовому порядку.
		При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус безпідставно включила до складу спадкового майна батька успадковану нею після смерті матері 1/4 частину житлового будинку, а також самочинно проведену добудову, право власності на яку у спадкодавця на день його смерті не виникало, яка була проведена за її рахунок, тому будівельні матеріали, вкладені у цю добудову, є її приватною власністю.
		 
		З урахуванням наведеного,  ОСОБА_1 просила суд: 
		- визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, видані на її ім`я та ім`я ОСОБА_2 у частині розміру частки та складу приміщень спадкового будинку;
		- визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері;
		- визнати за нею право власності на добудову до будинку приміщень: 4 - площею 14,1 кв. м та 5 - площею 15,5 кв. м на підставі будівельного паспорта від 22 березня 1985 року та на будівельні матеріали, вкладені у проведену добудову до будинку загальною площею 71,9 кв .м та надвірну будівлю гараж «б».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня                         2023 року у складі судді Остапчук Л. В.позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження свідоцтв про право на спадщину                        за законом від 18 червня 2013 року № 1-309 та від 18 червня 2013 року № 1-310,              як такий, що пропущений з поважної причини.
		Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-309, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 80,0 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м,                   у розмірі частки, вказавши 3/8 (3/4:2) замість 1/2 та в частині характеристики спадкового будинку, вказавши приміщення будинку згідно з технічним паспортом станом на 08 грудня 1988 року, а саме: 1-1 коридор площею 6,0 кв. м, 1-2 житловою площею 8,0 кв. м, 1-3 житловою площею 16,4 кв. м, 2-1 коридор площею 4,6 кв. м,                 2-2 житловою площею 21,1 кв. м, 2-3 житловою площею 9,2 кв. м, 2-4 житловою площею 7,2 кв. м, 2-5 кухня площею 7,5 кв. м, біля якого знаходяться надвірні будівлі сарай Б, погріб Пг/Б, вбиральня В, № 1 огорожа.
		Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-310 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 80,0 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м,                       у розмірі частки, вказавши 3/8 (3/4:2) замість 1/2 та в частині характеристики спадкового будинку, вказавши приміщення згідно з технічним паспортом станом                 на 08 грудня 1988 року, а саме: 1-1 коридор площею 6,0 кв. м, 1-2 житловою площею 8,0 кв. м, 1-3 житловою площею 16,4 кв. м, 2-1 коридор, площею 4,6 кв. м,                                        2-2 житловою площею 21,1 кв. м, 2-3 житловою площею 9,2 кв. м, 2-4 житловою площею 7,2 кв. м, 2-5 кухня площею 7,5 кв. м, біля якого знаходяться надвірні будівлі сарай Б, погріб Пг/Б, вбиральня В, № 1 огорожа.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку                              з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері                   ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приміщеннями згідно з технічним паспортом станом на 08 грудня 1988 року.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, вкладені                                   у самочинно проведену добудову до будинку, загальною площею 71,9 кв. м, у складі приміщення: 2-1 коридор площею 6,2 кв. м, 2-2 житлова площею 10,9 кв. м,                               2-3 санвузол площею 4,4 кв. м, 2-8 коридор площею 14,4 кв. м, 2-9 житловою              площею 18,1 кв. м, 2-10 житловою площею 8,0 кв. м, 2-11 житловою                                         площею 9,9 кв. м та надвірну будівлю гараж «б».
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення районного суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у частині визнання частково недійними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/4 частину будинку у порядку спадкування після смерті матері та визнання права власності на будівельні матеріали, вкладені у самочинно проведену добудову до будинку.
		Крім того, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем, оскільки після отримання оспорюваних свідоцтв та добровільного поділу будинку між позивачем та відповідачем у неї не було підстав для оскарження свідоцтв про право на спадщину до скасування у судовому порядку реєстрації права власності на виділену їй частину житлового будинку площею                  123,1 кв. м, право на який виникло на підставі рішення Рівненського районного суду від 21 березня 2019 року, яке набрало законної сили 10 лютого 2021 року.
		 
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки при видачі свідоцтв про право на спадщину від 18 червня 2013 року реєстраційній № 1-309 та № 1-310 до складу спадкової маси нотаріусом включено майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_3 , а саме: 1/4 частина житлового будинку, яка вже належала позивачу, як спадкоємиці за законом після смерті її матері - ОСОБА_4 , а також самочинна добудова загальною площею 71,9 кв. м, висновок місцевого суду про визнання таких свідоцтв частково недійсними є правильним.
		Виходячи із того, що станом на дату отримання постанови Верховного Суду                             від 10 лютого 2021 року у справі № 570/3985/18, у позивача не було підстав для звернення із позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважав, що перебіг позовної давності на оскарження свідоцтв про право на спадщину за законом розпочався саме від цієї дати - 10 лютого 2021 року, тому залишив рішення районного суду про поновлення позивачу строку на оскарження свідоцтв, як такий, що пропущений з поважної причини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на підставі недопустимих доказів. Висновки про спільне проживання ОСОБА_1 з їх покійними батьками, що дало їй підставу вважатися такою, що прийняла спадщину, зроблені на припущеннях.
		Поновлюючи строк позовної давності для звернення позивача із цим позовом до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що ОСОБА_1 знала про порушене, на її думку, право ще з 2013 року, тому пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом без поважних причин.
		Вважає, що районний суд взагалі не ухвалив рішення щодо позовної вимоги щодо визнання за позивачем права власності на добудову до будинку. У мотивувальній частині рішення містяться відповідні висновки, а у резолютивній вони відсутні.
		Також вказує на те, що її представник заявляла, на їх думку, обґрунтований відвід судді суду першої інстанції - Остапчук Л. В. , яка під час розгляду справи висловила наперед висновки щодо суті спору, проте у його задоволенні було безпідставно відмовлено та продовжено розгляд справи у незмінному складі. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Курганська О. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		19 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 10 травня 1953 року батьки сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 10 червня 2021 року.
		 
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є рідними сестрами та доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		 
		У 1956 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Корнинською сільською радою від 25 червня 2019 року на підставі записів у погосподарській книзі.
		 
		На підставі будівельного паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_3 , погодженого головним архітектором Рівненського району 22 березня 1985 року, до належного батькам сторін будинку було проведено добудову приміщень коридору площею                14,1 кв. м та кухні площею 16,6 кв. м, будинок був газифікований на підставі робочого паспорта газопостачання від 13 серпня 1985 року № 283/85.
		 
		08 грудня 1988 року КП «РОБТІ»на ім`я ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м, який складається із житлового будинку А-1 у складі приміщень: 1-1 коридору площею 6,0 кв.м, 1-2 житлової площею 8,0 кв.м, 1-3 житлової                      площею 16,4 кв.м, 2-2 житлової площею 21,1 кв.м, сараю «Б», погрібу «Пг/Б», вбиральні «В», які побудовані у 1956 році та добудови А-1 побудованої у 1985 році, у якій влаштовано такі приміщення: 2-1 коридор площею 4,6 кв. м, 2-3 житлова площею 9,2 кв. м, 2-4 житлова площею 7,2 кв. м, 2-5 кухня площею 7,5 кв. м.
		 
		05 січня 1989 року ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської районної Ради народних депутатів від 14 грудня 1988 року № 282 видано свідоцтво про право особистої власності на ціле домоволодіння, яке розташоване на                                                   АДРЕСА_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , на день смерті якої у житловому будинку на АДРЕСА_1 проживали та були зареєстрованими спадкоємці за законом 1-ї черги: її чоловік - ОСОБА_3 , та              дочка - ОСОБА_1 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько сторін - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . За життя він заповіту не складав.
		 
		Спадкоємцями майна ОСОБА_3 за законом першої черги є його доньки:      ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які звернулися із заявами до Рівненської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.
		 
		18 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-309, № 1-310 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 , цегляного із житловою добудовою цегла/піноблок загальною площею 153,6 кв. м, житловою площею 94,5 кв. м, позначеного в поетажному плані А-1 та А-2 біля якого знаходяться надвірні будівлі Б - сарай, б - гараж, Пг/Б - погріб, В - вбиральня, № 1 - огорожа, № 2 - ворота,                  І - замощення, який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Рівненським райвиконкомом Рівненської області 05 січня 1989 року, зареєстрованого в КП «РОБТІ» у реєстровій книзі 1 під реєстровим номером 175-175.
		 
		29 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали директору КП «РОБТІ» заяву, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Табінським О. І., у якій просили підтвердити можливість поділу житлового будинку на АДРЕСА_1 наступним чином:
		ОСОБА_1 - 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме:
		2-1 коридор площею 6,2 кв. м, 2-2 житлова площею 10,9 кв. м, 2-3 санвузол площею 4,4 кв. м, 2-4 кухня площею 15,4 кв. м, 2-5 коридор площею 4, 6 кв. м, 2-6 житлова площею 10,1 кв. м, 2-7 житлова площею 21,1 кв. м, 2-8 коридор площею 14,4 кв. м,    2-9 житлова площею 18,1 кв. м, 2-10 житлова площею 8,0 кв. м, 2-11 житлова площею 9,9 кв. м, загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 78,1 кв. м, вхідний ганок «а», 1/2 сарай «Б», гараж «б», вбиральня «В», огорожа № 1, ворота № 2, 1/2 замощення «І»;
		ОСОБА_2 - 1/2 частка у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме:
		1-1 - коридор площею 8,7 кв. м, 1-2 допоміжна площею 5,4 кв. м, 1-3 житлова площею 16,4 кв. м, загальною площею 30,5 кв. м, житловою 16,4 кв. м, вхідний ганок «а1», 1/2 сарай «Б», погріб «Пг/Б», замощенням «І», та надати висновок щодо можливості поділу об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням виконавчого комітету Корнинської сільської ради від 08 вересня                     2016 року № 80 1/2 частині житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з висновком КП «РОБТІ» від 14 вересня 2016 року № 8358 частини будинку мають окремі входи, відокремлені інженерні мережі від окремих газових котлів, тому існує технічна можливість поділу на окремі об`єкти нерухомого майна із складом новоутворених об`єктів та їх адреси:
		власник ОСОБА_2 приміщення будинку загальною площею 30,5 кв. м, житловою 16,4 кв. м, вхідний ганок «а1», 1/2 сарай «Б», погріб «Пг/Б», замощенням «І» поштова адреса: АДРЕСА_1 ;
		власник ОСОБА_1 приміщення будинку загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м, вхідний ганок «а», 1/2 сарай «Б», гараж «б», вбиральня «В», огорожа № 1, ворота № 2, 1/2 замощення «І», поштова адреса: АДРЕСА_1 .
		 
		16 вересня 2016 року державним реєстратором Мартинюк О.С. КП «РОБТІ» зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,1 кв. м, із розміром частки - 1.
		 
		18 вересня 2016 року державним реєстратором Мартинюк О. С. КП «РОБТІ» зареєстроване право приватної власності ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв. м, із розміром частки -1.
		 
		Рішенням Рівненського районного суду від 21 березня 2019 року у справі                                  № 570/3985/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Мартинюк О. О., КП «РОБТІ» Рівненської обласної ради про визнання права власності на спадкове майно: скасовано рішення державного реєстратора Мартинюк О. О. про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв. м та прав ОСОБА_1 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м.
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року було скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року постанова Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та про розподіл судових витрат скасовано, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора залишено в силі (провадження № 61-14606св19).
		 
		Ухвалою Рівненського районного суду від 17 листопада 2021 року у справі                                № 570/3985/18 внесено виправлення у повний текст рішення суду від 21 березня 2019 року та другий абзац рішення викладено у такій редакції «Скасувати рішення державного реєстратора Мартинюк Ольги Олексіївни про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв.м. по АДРЕСА_1 та прав ОСОБА_1 на окремий об`єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв.м по АДРЕСА_1 .».
		 
		01 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. Г про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої              ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою постановою від 13 червня 2022 року № 34646/02-31 спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі та суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів                        (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2  підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що було обов`язковою підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку.
		 
		Судом встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Коробова Т. М., заявляла відвід судді Остапчук Л. В., посилаючись на те, що суддя під час розгляду справи по суті відкрито висловила свою думку щодо предмету спору, а саме, що «нотаріус зробила помилку, видавши свідоцтво про право на спадщину сторонам».
		Заявник вважав, що розгляд вказаною суддею цієї цивільної справи викликав об`єктивний сумнів у її неупередженості та є підставою для її відводу.
		 
		Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 листопада                2022 року у складі судді Остапчук Л. В., у задоволенні заяви представника             ОСОБА_2 - адвоката Коробової Т. М., про відвід судді Остапчук Л. В. відмовлено. 
		Суд послався на частину четверту статті 36 ЦПК України, вказавши, що висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
		При цьому, оскільки заява про відвід надійшла у день засідання, то суд її розглядав без передачі заяви про відвід іншому судді (частина третя статті 40 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
		 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) вказував, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, пункт 42, ЄСПЛ 2000-XII).                 У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
		 
		Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими                                           (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, пункт 58).
		 
		З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»                                                      (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві                                 (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein                               v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar                                    v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45).
		 
		Дослідивши відео- та аудіозаписи судового засідання, проведеного судом першої інстанції 03 листопада 2022 року, колегія суддів вважає, що наведені доводи заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Коробової Т. М., про відвід судді                Остапчук Л. В. є достатньо обґрунтованими та такими, що можуть викликати об`єктивні сумніви в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді цієї справи, оскільки суддя не завершуючи розгляд справи, у ході її розгляду по суті, відкрито надала свою оцінку діям нотаріуса щодо видачі свідоцтв про право на спадщину сторонам у справі, що цілком могло бути розцінено учасниками справи, як наперед дані висновки суддею по суті спору, а не у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення у справі по суті з дотримання правил, визначених статтею 245 ЦПК України щодо таємниці нарадчої кімнати.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
		 
		Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в якій, зокрема, вона вказувала щодо заявленого відводу судді з наведених підстав (том 2, а. с. 107, на звороті), на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції уваги не звернув, залишивши його рішення без змін. Згідно із зазначеною нормою процесуального права повноваженням апеляційного суду в такому разі є виключно скасування судового рішення та ухвалення нового. При цьому доводи  ОСОБА_2 залишилися апеляційним судом без мотивування, що є порушенням вимог підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта                            статті 411 ЦПК України).
		 
		Оскільки  ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвідта ця обставина підтверджується матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції на вказану обставину уваги не звернув, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленій у постанові від 18 квітня 2022 року у справі                                  № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...