Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/250/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/754/327/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000004047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 1-кп/754/327/24 
		Справа№754/250/23
		Вирок 
		Іменем України
		23 липня 2024 року 
		       Деснянський районний суд м.Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої кримінальне провадження №42016000000004047 від 21 грудня 2016 року відносно 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Урожайне Сімферопольського району АР Крим, громадянки України, з вищою освітою, колишньої судді Джанкойського міськрайонного суду АР Крим, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		за участю сторони обвинувачення - прокурора  ОСОБА_4 ,
		сторони захисту - захисника  ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 , будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя  ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України № 58/2009 від 02 лютого 2009 року займаючи посаду судді Джанкойського міськрайонного суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації, та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так звані суди «Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Джанкой упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації № 786 від 19 грудня 2014 року була призначена на посаду судді незаконно утвореного так званого «Джанкойского районного суда Республики Крым Российской Федерации», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Так, ОСОБА_3 від імені судді незаконно утвореного «Джанкойского районного суда Республики Крым Российской Федерации» було винесено «Постановление» від 20 листопада 2022 року по «делу» № 5-771/2022 по «административному правонарушению, предусмотренному ч. 1 ст. 19.3 КоАП РФ» та притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 та накладено адміністративний штрав у розмірі 2 000 рублів.
		Допомога  ОСОБА_3  іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		ОСОБА_3 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, а саме в умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що полягало в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про розгляд кримінального провадження відносно неї відповідно до вимог ст.323 КПК України, в судові засідання не з`явилась, заяв чи клопотань не подавала, показання суду не надавала, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Так, ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30 червня 2023 року було задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №42016000000004047 від 21 грудня 2016 року відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст.111 КК України. 
		Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст.6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про те, що обвинувачена ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною з усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Обвинувачена ОСОБА_3 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року, та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Захисник посилаючись на відсутність у неї зв`язку зі своєю підзахисною - обвинуваченою ОСОБА_7 та неможливістю у зв`язку з цим узгодження з нею позиції захисту, вважає, що вина   ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, не доведена належними та допустимими доказами, в наданих стороною обвинувачення доказах відсутні відомості щодо вчинення ОСОБА_3 зазначених у пред`явленому обвинуваченні дій, тому просить ухвалити виправдувальний вирок. 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, тому поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Встановлені судом обставини кримінального правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності. 
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказування в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування. Тому ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року №48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України №261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року №296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову №1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року він був ратифікований більшістю голосів Держдуми РФ, 21 березня 2014 року - Радою Федерації Федеральних Зборів РФ, тому цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року був прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст.1 Закону РФ №6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		15 квітня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		21 квітня 2015 року Верховною Радою України прийнято Постанову №337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року №68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року №71/205 та від 19 грудня 2017 року №72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим та підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази для дослідження зв`язку між цими подіями та діями обвинуваченої ОСОБА_3 безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.
		Статус обвинуваченої ОСОБА_3 як судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим підтверджується Указом Президента України від 02 лютого 2009 року № 58/2009 «Про переведення суддів», відповідно до якого ОСОБА_3 , призначену згідно Указу Президента України від 07 червня 2007 року № 509/2007 строком на п`ять років у місцевому загальному суді на посаду Високопільського районного суду Херсонської області, переведено на роботу на посаді судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим в межах п`ятирічного строку.
		Згідно даних, що містяться у запиті Генеральної прокуратури України від 02 вересня 2016 року за № 26/3-33326-15 до Адміністрації Президента України та відповіді на вказане звернення від 29 вересня 2016 року за № 03-01/3021, від ОСОБА_3 не надходили клопотання про вихід із громадянства України.
		Згідно даних, які містяться в листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 лютого 2015 року за №18-2153/15, ОСОБА_3 не зверталась до Комісії із заявою про переведення до іншого суду на території України, із заявою про звільнення з посади судді.
		Згідно даних, які містяться в листі члена ВККС України ОСОБА_8 від 06 жовтня 2015 року №8вк-4067/15, рішенням Комісії від 05 жовтня 2015 року за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної за зверненням Генерального прокурора України, зверненням народного депутата України ОСОБА_9 , голови Верховного Суду України ОСОБА_10 , відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 .
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №3009/дп-15 рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України.
		Рішенням Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року №1206/о/15-15 вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 .
		В подальшому, Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 19 квітня 2016 року за № 1257-VIII, ОСОБА_3 звільнено з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку із порушенням присяги судді.
		Здійснення ОСОБА_3 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України, як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Джанкойского районного суда Республики Крым» знайшли своє підтвердження в досліджених в судовому засіданні доказах, наданих стороною обвинувачення: 
		- клопотанні від 25 травня 2015 року про надання міжнародної правової допомоги, відповідно до якого ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, яка прийняла у відповідності до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присягу судді та будучи діючим суддею АР Крим не звільнилась з раніше займаної посади, та знаючи про незаконність своїх дій і проведеного референдуму продовжила роботу суддею на тимчасово окупованій території АР Крим і в подальшому була призначена на посаду судді незаконно створеного «Джанкойского районного суда Республики Крым» указом президента РФ від 19 грудня 2014 року №786 «О назначении судей федеральных судов»;
		- протоколі огляду від 02 лютого 2015 року, згідно якого слідчим проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у зверненні ОСОБА_11 , про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.109, 100, 110-2 КК України;
		- протоколі огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, згідно якого проведеним оглядом офіційного сайту президента РФ щодо призначення суддів АР Крим та міста Севастополя встановлено, що згідно указу президента РФ від 19 грудня 2014 року №786 «О назначении судей федеральных судов», ОСОБА_3 призначено на посаду судді «Джанкойского районного суда Республики Крым»;
		- протоколі огляду інтернет-видань за 11-18 червня 2015 року, згідно якого через пошукову систему «Gооglе Сhrоm» шляхом пошуку на сайті http://sudact.ru інформації за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдено ухвалу по справі №2-944/2014 від 30 вересня 2014 року та ухвалу по справі №2-943/2014 від 30 вересня 2014 року, та додатках до протоколу, а саме: копії ухвали від 30 вересня 2014 року по справі №2-944/2014, винесеної Джанкойським міськрайонним судом Республіки Крим в складі головуючого судді ОСОБА_3 якою залишено позовну заяву Аріфової без розгляду; копії ухвали від 30 вересня 2014 року по справі №2-943/2014, винесеної Джанкойським міськрайонним судом Республіки Крим в складі головуючого судді ОСОБА_3 , яким залишено без розгляду позовну заяву Аріфової;
		- протоколі огляду речей та документів від 04 листопада 2022 року з додатками до нього, згідно якого слідчим проведено огляд сайту, на якому розміщено «Федеральный конституционный закон от 21 марта 2014 года №6-ФЗ о принятии в РФ Республики Крым и образовании в составе РФ нових субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя»;
		- протоколі огляду речей та документів від 04 листопада 2022 року з додатками до нього, згідно якого слідчим проведено огляд сайту, на якому розміщено «Федеральный закон от 23 июня 2014 года №154-ФЗ», з якого вбачається, що федеральним законом РФ №154-Ф3 від 23 червня 2014 року «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» було прийнято рішення про утворення на території Республіки Крим «Джанкойского городского суда»;
		- протоколі огляду відкритих інтернет-ресурсів від 04 листопада 2022 року з додатком до нього, згідно якого слідчим через пошукову систему «Gооglе Сhrоm» шляхом пошуку інформації за прізвищем судді ОСОБА_3 за посиланням на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3  на офіційному сайті Президента РФ виявлено «Указ о назначении судей федеральних судов № 786 от 19.12.2014», в ході огляду якого виявлено відомості про призначення ОСОБА_3 на посаду «судді Джанкойського районного суду Республіки Крим»;
		- витягом з сайту http://судебныерешения.рф, відповідно до якого під головуванням судді ОСОБА_3 20 листопада 2022 року було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальості ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 19.3 КоАП РФ.
		Відповідно до листа Департаменту контррозвідки СБ України від 14 червня 2016 року №2/2/8-22047, ОСОБА_3 постійно перебуває на території Автономної Республіки Крим. 
		Долучені прокурором та досліджені в судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, підтверджують законність вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні. 
		Вищевказані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а відомості, які вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_3 як «судді» окупаційних органів влади РФ визнаються судом належними, допустимими та достовірними доказами обвинувачення.
		Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши та оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість висунутого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність в ході судового розгляду її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , будучи суддею Джанкойського міськрайонного суду АР Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року не склала своїх повноважень судді та не вчинила жодних дій для звільнення її з посади судді. ОСОБА_3 починаючи з березня 2014 року як «суддя» незаконно створеного « ІНФОРМАЦІЯ_4 » здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, тим самим прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію. Здійснення ОСОБА_3 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення нею вимог ст.65 Конституції України, присяги судді, оскільки це забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання нею допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Таким чином, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, маючи достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду, що підтверджується її кваліфікаційним рівнем підготовки в галузі права як судді, використовуючи під час здійснення «правосуддя» від імені РФ власні теоретичні знання і практичні навички, здійснювала тривалий час та продовжує здійснювати правосуддя від імені РФ.
		Про свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_3 з надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, свідчить характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,  ОСОБА_3 не склала своїх повноважень судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчинила жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, та продовжила здійснювати «правосуддя» як суддя «Джанкойского городского судаРеспублики Крым», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.
		Суд зауважує, що припинення повноважень ОСОБА_3 , як судді системи судів загальної юрисдикції України, відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України, як умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що полягало в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		За змістом положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами.
		У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		 
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винної, те що вона будучи особою, що склала присягу судді, відповідно до якої зобов`язана об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов`язань здійснила злочин проти основ національної безпеки України.
		Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судима, дані про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, має постійне місце проживання та реєстрацію на тимчасово окупованій території країною агресором, та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації належного їй майна, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
		Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 371, 373, 374 КПК України, суд
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_3  визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку. 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається захиснику та прокурору. 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...