Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/3381/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку зі звільненням за вчинення дисциплінарного проступку.
Надіслано судом: 24.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.12.2024
Результат оскарження 09.12.2024 Житомирський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/295/524/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №295/3381/23
		Категорія 77
		2/295/524/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.07.2024 року м. Житомир
		Богунський районний суд м. Житомира в складі:
		Головуючого судді Чішман Л.М.,
		за участю секретаря Лайчук В.В.,
		представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		22 березня 2023 до Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради №21/ОД від 30.01.2023 року про звільнення позивача; поновити позивача на посаді завідуючого хіміотерапевтичним відділенням КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР; поновити позивача на посаді лікаря-онколога поліклінічного відділення ЖНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР за сумісництвом; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ про звільнення є незаконним з огляду на порушення відповідачем вимог ст.ст.147, 148, 149 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
		Позивач зазначає, що наказом відповідача № 29/ОД від 09.02.2022 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності став акт ревізії № 04-30/01 від 18.05.2022 року. 
		Наказом Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради №21/ОД від 30.01.2023 року позивача звільнено з займаних посад за систематичне порушення трудової дисципліни. Зі змісту спірного наказу, відповідачем встановлені порушення, вчинені позивачем: 17.09.2021, 26.01.2021, 29.01.2021, 17.08.2021. Найпізніше порушення 17.09.2021, а тому, на переконання позивача, шестимісячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності спливає 17.03.2022. Однак, дисциплінарне стягнення застосовано 30.01.2023 року, тобто з порушенням норм ст. 148 КЗпП України.
		Крім цього, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не відібрав у позивача жодних пояснень з приводу обставин, що стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чим порушив вимоги ст. 149 КЗпП України.
		Позивач зазначив, що в оскаржуваному наказі про звільнення № 21/ОД від 30.01.2023 відповідач зазначав про порушення вчинені за той самий період та відносно тих самих пацієнтів, про які зазначено в акті службового розслідування від 09.12.2021 року та відповідно до яких до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а тому відповідач в порушення ст. 147 КЗпП України притягнув позивача до дисциплінарного стягнення повторно за ті самі порушення, що є недопустимим.
		Не погоджується позивач і з обставинами, які викладені у мотивувальній частині спірного наказу про звільнення, а саме - порушення ним порушені вимог п.п. 2.1, 2.8. посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичного відділення лікаря онколога першої кваліфікаційної категорії від 09.03.2021 № ПІ-07-01, п.п. 2.1, 2.5, 2.21 посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичного відділення лікаря онколога від 01.01.2020 № ПІ-07-01 та п.п. 2.6, 2.7, 2.16 посадової інструкції лікаря-онколога поліклінічного відділення від 01.06.2020 № ПІ-09-52».
		Зазначив, що жодним документом не врегульовано порядок призначення курсів лікування, тобто немає прямої заборони щодо призначення лікарських засобів для лікування пацієнтів більше ніж на один курс.
		Відповідно до Наказу № 24/ОД від 04.02.2020 року «Про організацію роботи обласної онкологічної постійно діючої мультидисциплінарної групи» затверджено Положення про обласну онкологічну постійно діючу мультидисциплінарну групу КПП «Житомирський обласний алогічний диспансер» ЖОР. Відповідно до вказаного також зазначено персональний склад комісії. Саме до компетенції колегіального органу, а саме обласної онкологічної постійно діючої мультидисциплінарної групи визначається порядок та обсяг лікувальних заходів, а не особисто ОСОБА_3 . Таким чином, призначення лікування не забезпечувалося одноособовими діями позивача. В оскаржуваному наказі жодної інформації з приводу порушень керівництва відділення не наведено. Жодного порушення комісією по плануванню потреб та контролю за раціональним використанням за призначеннями лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання встановлено не було, призначення ліків та їх відпуск не може забезпечуватися одноосібними діями позивача, оскільки рішення приймаються та контролюються комісійно.
		Посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичним відділення лікаря онколога від 01.01.2020 № ПІ-07-01 не існує, а тому посилання на неї у спірному наказі не відповідає вимогам закону.
		Спірний наказ не містить посилань щодо порушення позивачем посадових обов`язків як лікаря-онколога поліклінічного відділення, оскільки порушення зазначені в наказі лише як завідуючого хіміотерапевтичним відділенням КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР. Посилання на загальні пункти посадової інструкції лікаря-онколога також не місять під собою жодних аргументувань, з підстав, зазначених в п. 2 Посадової інструкції.
		 
		Ухвалою суду від 23.03.2023 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 а.с. 151).
		Ухвалою Богунськогорайонного судум.Житомира від06.04.2023року усправі відкритопровадження усправі. (т. 2 а.с. 52).
		02.05.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 2 а.с. 70-80). В обґрунтування відзиву зазначено, що 30.01.2023 року, в день винесення оспорюваного наказу про звільнення, позивача було ознайомлено з вказаним наказом та ним було отримано копію такого наказу, що підтверджується підписом позивача в наказі. У зв`язку зі звільненням 30.01.2023 року позивачу було видано трудову книжку. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, останнім днем такого строку для позивача був 28.02.2023 року, таким чином, на думку відповідача позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду із позовними вимогами про поновлення на роботі, визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України. Щодо доводів позивача про те, що визначені статтею 233 КЗпП України строки продовжуються на строк дії карантину, представник відповідача заперечував зазначив, що позивачем не доведено обставин неможливості вчасно звернутись до суду належними та допустимими доказами та неможливість вчасно звернутись до суду зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		По суті фактичних обставин справи представником відповідача зазначено, що наказ відповідача № 29/ОД від 09.02.2022 року не був оскаржений позивачем, відтак є чинним, в тому числі він був дійсний на момент звільнення ОСОБА_3 із займаних посад. З оскаржуваного наказу, серед іншого підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення було у тому числі те, що він 26.01.2021 року призначив видати хворій ОСОБА_4 на руки лікарські засоби на 6 наступних курсів лікування, тобто більше, ніж на один курс лікування, не забезпечив контролю за поверненням хворою невикористаних лікарських засобів (Доцетаксел ЕБЕВЕ та Карбоплатин ЕБЕВЕ) у межах строку придатності. При цьому, в акті службового розслідування від 09.12.2021 року зазначений епізод не фігурує, а відтак він не був підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом № 29/ОД від 09.02.2022 року. З акту ревізії аналогічні порушення були вчинені ОСОБА_3 і щодо хворих ОСОБА_5 (стр. 22). ОСОБА_6 (стр. 24). ОСОБА_7 (стр. 31) та ін. Ці порушення не фігурують в Акті службового розслідування від 09.12.2021. У зазначеному вище акті ревізії, завідуючим хіміотерапевтичного відділення ОСОБА_3 не дотримані вимоги п.п. 2.2.1., 2.2.2., 4.3. «Положення про обласну онкологічну постійно діючу мультидисциплінарну групу», затвердженого наказом КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР від 04.02.2020 року № 24/ОД «Про організацію роботи обласної онкологічної постійно діючої мультидисциплінарної групи», зокрема, в медичних картках амбулаторних хворих відсутні заключення мультидисциплінарної групи щодо призначення хіміотерапії.
		Так само на думку відповідача не можуть бути прийняті і посилання позивача на невстановлення порушень з його боку комісією з планування потреб та контролю за раціональним використанням за призначенням лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання (наказ № 65/ОС від 26.11.2019 року), оскільки відсутність такого висновку зазначеної комісії не свідчить, що порушення з боку позивача не вчинялися. Позивач, як завідуючий хіміотерапевтичним відділенням, був зобов`язаний, у тому числі, здійснювати контроль за своєчасним отриманням, зберіганням та раціональним використанням лікарських засобів, що вбачається із його посадової інструкції.
		З огляду на систематичність вчинення порушень позивачем його посадових обов`язків, визначених вищевказаними локальними нормативними актами, застосування до позивача дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю та не знято достроково, тому на думку представника відповідача правомірно було звільнено позивача із займаних ним посад.
		Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимог про скасування наказу та поновлення на роботі, які задоволенню не підлягають, тому у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку також слід відмовити.
		 
		17.05.2023 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій адвокат Кірсік С.В. позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що позивач звільнений 30.01.2023, тобто в період дії карантину, тому до правовідносин, які виникли у даній справі, підлягають застосуванню положення п. 1 п. 1 Глави XIX Прикінцевих положень Кодексу Законів про працю України, а відтак не потребує поновлення строків на звернення до суду з цим позовом, оскільки він не є пропущеним.
		Зазначила, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що між ним та Благодійною організацією «БФ «Український гуманітарний рух «Гречка» було укладено Договір № 03-01 про надання волонтерської допомоги від 03.01.2023 року, відповідно до умов якого позивач в період з 01.02.2023 року по 04.02.2023 та з 08.02.2023 по 14.02.2023 року був задіяний у якості волонтера-водія з доставленням гуманітарної допомоги для забезпечення потреб Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, постраждалої внаслідок повномасштабної війни російської федерації на території України, з 16.02.2023 по 24.02.2023 був задіяний у якості волонтера-водія з доставленням гуманітарної допомоги для забезпечення потреб Куп`янської міської територіальної громади, з 27.02.2023 по 07.03.2023 був задіяний у якості волонтера-водія з доставленням гуманітарної допомоги для забезпечення потреб Слов`янської міської об`єднаної територіальної громади.
		З приводу повторного застосування дисциплінарного стягнення адвокат Кірсік С.В. наголосила, що відповідач не спростовує тверджень позивача, а навпаки підтверджує одні й ті самі порушення за один і той самий період, що призвело до повторного застосування дисциплінарного стягнення та повторно зазначила обставини в цій частині, що вже були викладені в позовній заяві. (т. 2 а.с. 171-178). 
		22.05.2023 року від представника відповідача, адвоката Кирилюка В.Л., надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 2 а.с. 186-192), у яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що викладені у відповіді на відзив висновки є помилковими та маніпулятивними, позивач здійснює вибірковий аналіз наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також намагається умисно ввести в суд в оману з даного приводу. 
		Ухвалою суду від 22.11.2023 року у справі зупинено провадження до перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №947/8885/21 (т. 3 а.с. 13).
		Ухвалою суду від 03.01.2024 року провадження у справі поновлено (т. 3 а.с. 25).
		В судовому засіданні представник позивача ( за її участі) підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
		Представник відповідача ( за його участі) просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
		   Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		   Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.            Судом встановлено, що наказом КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР №16-к від 20.02.2013 року ОСОБА_3 прийнято на роботу в хіміотерапевтичне відділення лікарем-онкологом з 19.02.2013 року (т. 1 а.с. 16, т. 2 а.с. 85-87).
		Наказом відповідача №65/ос від 26.11.2019 року удосконалено систему планування, обліку та контролю за використанням лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання та послуг затверджено комісію по плануванню потреб та контролю за раціональним розподілом і використанням лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання, членом якої був позивач - завідувач хіміотерапевтичним відділенням, останнього ознайомлено з наказом (т. 1 а.с. 111-112).
		Додатком 1 до такого наказу затверджено положення про комісію по плануванню потреб та контролю за раціональним розподілом і використанням лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання та послуг; додатком №2 до наказу затверджено порядок приймання, зберігання, відпуску, списання використаних лікарських засобів та медичних виробів; додатком №3 до наказу затверджено положення про відпуск дороговартісних лікарських засобів для лікування злоякісних новоутворень, отриманих за кошти Державного бюджету України та придбаних за кошти місцевого бюджету (т. 1 а.с. 113-117).
		02.01.2020 року директором КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР затверджено та 09.03.2021 року позивача ознайомлено з посадовою інструкцією завідувача хіміотерапевтичного відділення, лікаря-онколога (т. 1 а.с. 96-100).
		Наказом № 18-к від 16.01.2018 знято з завідувача хіміотерапевтичного відділення ОСОБА_3 раніше наданої 1,0 ставки завідувача хіміотерапевтичного відділення з 11.01.2018 та надано 0,75 ставки завідувача хіміотерапевтичного відділення та 0,25 ставки лікаря онколога поліклінічного відділення з 11.01.2018.
		Наказом відповідача №24/ОД від 04.02.2020 року про організацію роботи обласної онкологічної постійно діючої мультидисциплінарної групи затверджено положення про обласну онкологічну постійно діючу мультидисциплінарну групу КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР (додаток 1 до наказу), персональний склад такої групи, членом якої був позивач- завідувач хіміотерапевтичним відділення, (додаток 2 до наказу), призначено резервний склад групи (додаток 3 до наказу) (т. 1 а.с. 136-140).
		01.06.2020 року директором КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР затверджено та цього ж дня позивача ознайомлено з посадовою інструкцією лікаря-онколога поліклінічного відділення другої кваліфікаційної категорії (т. 1 а.с. 107-110).
		Наказом КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» №79/ОД від 25.08.2020 року позивача переведено з посади завідуючого відділенням на посаду лікаря ординатора хіміотерапевтичного відділення ( 0,75 ставки) з 25.08.2020 року (т. 1 а.с. 18).
		На виконання наказу відповідача від 01.11.2021 року №99-ОД «Про проведення службового розслідування» щодо можливих фактів зловживання службовим становищем завідуючого хіміотерапевтичним відділенням ОСОБА_3 , лікаря-уролога ОСОБА_8 та медичної сестри ОСОБА_9 складено акт службового розслідування від 09.12.2021 року (т. 1 а.с. 22-33).
		З такого акту вбачається, що комісією в період з 01.10.2021року по09.12.2021 року проведено службове розслідування у зв`язку із можливим вчиненням медиками-працівниками КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР розтрат увіреного майна, а саме лікарських засобів для проведення хіміотерапії, шляхом їх можливого списання та подальшої реалізації третім особам стосовно завідуючого хіміотерапевтичним відділенням ОСОБА_3 , лікаря-уролога ОСОБА_8 та медичної сестри ОСОБА_9 . Комісією встановлено, зокрема недотримання позивачем вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», а саме: ряд порушень при заповненні медичних карток амбулаторних хворих ОСОБА_10 №5665, ОСОБА_11 №4838, ОСОБА_12 №3818, ОСОБА_13 №1332, ОСОБА_14 №5049, ОСОБА_15 №4879, ОСОБА_16 №159, ОСОБА_17 №9752, ОСОБА_18 №8653, ОСОБА_19 №3985, ОСОБА_20 № 9205, ОСОБА_21 №5952, ОСОБА_22 №5617, ОСОБА_23 №10688, ОСОБА_24 №10003. Комісією встановлено, що позивачем не виконано вимоги Положення про обласну онкологічну постійно діючу мультидисциплінарну групу, затвердженого наказом відповідача від 04.02.2020 № 24/ОД «Про організацію роботи обласної онкологічної постійно діючої мультидисциллінарної групи» ( Т.2, а.с. 36-39). Так, згідно п.2.2.1 Положення, група розглядає питання щодо вибору плану та тактики лікування у випадках вперше виявленого онкологічного захворювання, визначення обсягів лікувальних заходів, строків їх проведення. Згідно п.2.2.2 Положення, група розглядає питання щодо перегляду тактики подальшого спеціалізованого лікування (рецидив) захворювання, резистентність пухлини до хіміо-або променевого лікування). Згідно п.4.3 Положення організаційною формою роботи групи є засідання, які оформлюються у вигляді комісійного заключення в медичній карті амбулаторного хворого. Водночас, комісією встановлено, що в медичних картках ОСОБА_11 №4838, ОСОБА_13 №1332, ОСОБА_14 №5049, ОСОБА_16 №159, ОСОБА_18 №8653, ОСОБА_19 №3985, ОСОБА_23 №10688 та ОСОБА_24 №10003 відсутнє заключення мультидисциплінарної групи щодо призначення хіміотерапії. Комісією встановлено недотримання позивачем п.п. 2.7., 2.8. посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичним відділенням лікаря онколога першої кваліфікаційної категорії №ПІ-07-01 від 09.03.2021 року. А саме в медичних картках ( ОСОБА_20 № 9205 та ОСОБА_23 №10688) амбулаторних хворих лікарські засоби призначалися всупереч існуючим протоколам лікування та рекомендаціям ESMO та NCCN. Таким чином, комісією констатовано, що виявлені в ході розслідування порушення лікувального процесу мали систематичний характер, що стало наслідком недостатнього контролю за якістю лікувально-діагностичного процесів в хіміотерапевтичному відділенні, а також за призначенням та обліком лікарських засобів для лікування злоякісних новоутворень.
		Наказом відповідача №127/ОД від 24.12.2021 року затверджено акт службового розслідування від 09.12.2021 року, позивача ознайомлено під підпис з таким наказом (т. 1 а.с. 20-21).
		Наказом відповідача №29/ОД від 09.02.2022 року на підставі акту службового розслідування, затвердженого наказом від 24.12.2021 року №127/ОД, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, позивача ознайомлено з таким наказом під підпис (т. 1 а.с. 19).
		В період з 24.01.2022 року по 18.05.2022 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР за період з 20.11.2019року по30.11.2021 року, за результатами якої складено акт №04-30/01 від 18.05.2022 року (т. 1 а.с. 34-95).
		Згідно такого акту керівництво хіміотерапевтичним відділенням протягом періоду, що підлягав ревізії, здійснював завідувач хіміотерапевтичного відділення, лікар-онколог ОСОБА_3 . Так, серед іншого, 17.09.2021 року в медичній картці амбулаторного хворого №10688 ОСОБА_23 позивач призначив до видачі на руки хворому лікарські засоби: ГЕМТЕРО 2 гр №6, Цисплатин 150 мг №6 та Сутент, 4 уп. №б на 6 курсів лікування, тобто більше, ніж на один курс лікування. 26.01.2021 року позивач призначив видати хворій ОСОБА_4 на руки лікарські засоби на 6 наступних курсів лікування, тобто більше, ніж на один курс лікування, однак у період з 26.01.2021 року та станом на момент проведення ревізії хвора ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні та на лікуванні на денному стаціонарі в КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР не перебувала, 26.01.2021 року вона отримала в КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР Карбоплатин ЕБЕВЕ, конц. д/р-ну 450 мг в кількості 6 флаконів, а не 12, термін придатності виданих їй ліків минув; 29.01.2021 року позивач призначив видати хворому ОСОБА_10 на руки лікарські засоби на 6 наступних курсів лікування, тобто більше, ніж на один курс лікування, однак у період з 29.01.2021 року та станом на момент проведення ревізії хворий ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні та на лікуванні на денному стаціонарі в КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР не перебував, термін придатності виданих доньці останнього - ОСОБА_25 ліків минув; 17.08.2021 року позивач призначив у медичній картці амбулаторного хворого № 5049 хворої ОСОБА_26 до видачі на руки хворій лікарських засобів на наступні 6 курсів лікування, тобто більше, ніж на один курс лікування. Разом з тим, хворій ОСОБА_26 згідно протоколу №9266 міждисциплінарного онкологічного консиліуму лікарів-спеціалістів від 23.07.2021 року було рекомендовано імунотеріпаю, а не хіміотерапію, після проведеного лікування стан хворої покращився. У період з 17.08.2021 року по час проведення ревізії ОСОБА_26 на стаціонарному лікуванні та на лікуванні на денному стаціонарі в КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР не перебувала. Таким чином, ревізійною комісією встановлено, що завідувачем хіміотерапевтичного відділення, лікарем-онкологом поліклінічного відділення (за сумісництвом) ОСОБА_3 порушені вимоги п. п. 2.1, 2.8. Посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичного відділення лікаря онколога першої кваліфікаційної категорії від 09.03.2021 № ПІ-07-01, п.п. 2.1, 2.5, 2.21 Посадової інструкції завідувача хіміотерапевтичного відділення лікаря онколога від 01.01.2020 № ПІ-07-01 та п.п. 2.6, 2.7, 2.16 Посадової інструкції лікаря-онколога поліклінічного відділення від 01.06.2020 № ПІ-09-52.
		Наказом відповідача №21/ОД від 30.01.2023 року на підставі акту ревізії №04-30/01 від 18.05.2022 року та наказу КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР №29/ОД від 09.02.2022 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 звільнено із займаної ним посади завідуючого хіміотерапевтичним відділенням КНП «Житомирський обласний логічний диспансер» Житомирської обласної ради на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, з 30.01.2023 року, із займаної ним посади за сумісництвом лікаря-онколога поліклінічного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, з 30.01.2023 року (т. 1 а.с. 14).
		Позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення в день винесення наказу, що підтверджується його власноручним підписом у наказі та не заперечувалось останнім.                                            Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).                        Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.                                            Відповідно до положеньстатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.                            Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.                                            Згідно пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
		   Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постановиПленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		   Обов`язки, що визначені трудовим договором та встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку, становлять трудову функцію працівника. Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: 
		- належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків; 
		- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
		- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
		- невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення); 
		- до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. 
		   З моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шестимісяців здня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП).
		   Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. 
		   Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
		   Враховуючи викладене вище, суд не надає оцінку обставинам що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідачем порушено процесуальний порядок визначений ст. 148, 149 КЗпП України притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. А саме дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку та пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Зокрема, зі змісту акту ревізії № 04-30/01 від 18.05.2022 відповідачу стало відомо про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_3 , отже дисциплінарне стягнення відповідач мав застосувати до 18.06.2022 включно. Наказом № 21/ОД про звільнення ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення застосовано 30.01.2023, що вказує на недотримання відповідачем строку визначеного ст. 148 КЗпП України. Крім того, зі змісту наказу про звільнення вбачається, що дисциплінарні правопорушення позивач вчинив 17.09.2021, 26.01.2021, 29.01.2021, 17.08.2021, дані обставини вказують на те, що визначений ст. 148 КЗпП шестимісячний строк відповідачем пропущено. 
		   Крім того, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не відібрав у ОСОБА_3 пояснень з приводу обставин, що стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, однак відповідач на спростування вказаних доводів, доказів до матеріалів справи про відібрання відповідних пояснень суду не надав.
		   За таких обставин позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_3 підлягають до задоволення.
		   Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушенго прогулу.             Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.                                        Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.            За своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.                У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.                                        Законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певних обставин (отримання вихідної допомоги по безробіттю, отримання заробітної плати за новим місцем роботи, допомога по тимчасовій працездатності, середній заробіток на період влаштування та ін.).Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.                    Оскільки суд прийшов до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді з 30.01.2023, то період вимушеного прогулу є з 30.01.2023 по 17.07.2024 ( день ухвалення рішення судом).                                        Вирішуючи питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 905,97 грн. що вбачається з довідок № 1340 та № 1341 від 03.08.2023( Т. 2 а.с. 237, 238).                                        Кількість робочих днів за період з 30.01.2023 до 17.07.2024, коли ОСОБА_3 перебував у стані вимушеного прогулу, становить 364 робочі дні. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, становить 329773,08 грн. (905,97 грн. на день х 364 робочі дні).                                Щодо строків звернення до суду                                 Судом встановлено, що позовна заява датована 08.03.2023 року, подана до суду поштовою кореспонденцією та отримана судом 22.03.2023 року.                Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.                                                Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»КЗпП Українидоповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу,продовжуються на строк дії такого карантину».                    Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначенихстаттею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними доКЗпП Українизмінами.                Постановою КабінетуМіністрів України(даліКМУ)від 11.03.2020року №211«Про запобіганняпоширенню натериторії Україникоронавірусу «COVID-19»визначено,що з12.03.2020року до03.04.2020року наусій територіїУкраїни установленокарантин.У подальшомупостановами КМУкарантин неодноразовопродовжувався,Постановою КМУвід 23грудня 2022р.№ 1423карантин продовживсядо 30квітня 2023року наусій територіїУкраїни.                      Строк на звернення позивачем з цим позовом, заявленим у березні 2023 року, тобто під час карантину, не сплив.                                        Відповідачем надано наказ про ліквідацію структурного підрозділу, скорочення посад та внесення змін до штатного розпису № 27/ОД від 06.02.2023, зі змісту якого вбачається, що з 08.04.2023 ліквідовано хіміотерапевтичне відділення КНП "Житомирський онкодиспансер" ЖОР, у зв"язку з ліквідацією хіміотерапевтичного відділення скорочено та виключено з штатного розпису ряд посад в тому числі посада завідувача відділенням, лікаря-онколога І кваліфікаційної категорії.                                                         Вказані обставини не виключають зобов`язання роботодавця з працевлаштування працівника установи, якого звільнено з порушеннями діючих норм права.                                                    Керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5-1, 21, 40, 139, 147, 148, 149, 233, 235 КЗпП України, положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з змінами та доповненнями, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -                                           УХВАЛИВ:                                Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради №21/ОД від 30.01.2023 про звільнення ОСОБА_3 .
		Поновити ОСОБА_3 на посаді 0,75 ставки завідуючого хіміотерапевтичним відділенням КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР з 30.01.2023.
		Поновити ОСОБА_3 на посаді 0,25 ставки лікаря-онколога поліклінічного відділення «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР за сумісництвом з 30.01.2023.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.01.2023 по 17.07.2024, що становить 329773,08 грн. без урахування обов"язкових податків та платежів.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційногосуду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Рішення набираєзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 24.07.2024.
		Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації:  АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
		Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради; місце знаходження: м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 24/4; код ЄДРПОУ: 01991470.
		 
		Суддя                                        Л.М. Чішман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...