Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 944/5145/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2024. Зареєстровано: 24.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 24.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/944/500/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140120000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 944/5145/22 
		Провадження №1-кп/944/500/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24.07.2024 рокум.Яворів 
		 Яворівський районний суд Львівської області в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1    
		при секретарі - ОСОБА_2 
		з участюпрокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого 01.10.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62022140120000190 про обвинувачення:
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бабине Верхньорогачинського району Херсонської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , засудженого 14.07.2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.246 КК України до покарання у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі, та на підставі вимог ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 03 (три) роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		   Обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 призваним за мобілізацію, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах дії воєнного стану, близько 08год. 00хв. 31.08.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 розташовану за адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 31.08.2022 по 22.09.2022 , 28.09.2022 по 06.10.2022 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, в умовах воєнного стану, чим порушив вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 ККУкраїни.
		   В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив що дійсно близько 08год. 00хв. 31.08.2022 він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 розташовану адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 31.08.2022 по 22.09.2022 , 28.09.2022 по 06.10.2022 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, в умовах дії воєнного стану. Весь цей час він проводив на власний розсуд. Просить суворо не карати, оскільки, бажає і надалі служити.
		       Як встановлено у судовому засіданні, покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		       Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3ст.349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3ст.349КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		       З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини, в умовах дії воєнного стану, доведенаповністю, а його діїза ч.5 ст.407КК України кваліфіковано вірно.
		   Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		   Згідно вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		       Суд, суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання
		       Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочину та відсутність заподіяної шкоди.
		       Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
		   Вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів. 
		   Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. 
		   Беручи до уваги особу обвинуваченого, його відношення до вчиного кримінального правопорушення, який не ідентифікує себе з кримінальною особистістю, не проявляє антисоціальної поведінки по відношенню до інших, обставини, що пом"якшують покарання, а саме, є щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочину, відсутність заподіяної шкоди, обтяжуючі обставини такі як рецидив злочинів, суд, приходить до переконання що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санції ч.5 ст.407 КК України за яким кваліфіковано його діяння у виді позбавлення волі з врахуванням вимог ч.1 ст.71 КК України, приєднавши до призначеного судом покарання за даним вироком суду, невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.07.2020 яким обвинуваченого засуджено за ч.2 ст.246 КК України до покарання у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі, із застосуванням вимог ст.75 КК України з встановленням іспитового строку 03 (три) роки, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки, саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення та попередження ним нових кримінальних правопорушень.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369,371,373-374,ч.15ст.615 КПКУкраїни, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання, у виді5 (п`яти) років позбавлення волі.
		       На підставі вимог ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком суду частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2020 року, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) місяць. 
		   Строк відбуття покарання  ОСОБА_4  рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		       Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
		       Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		СУДДЯ:            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...