Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/7552/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2024.
Дата набрання законної сили: 15.07.2024
Номер судового провадження: 51-1286км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100020001457

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/7552/22
		провадження № 51-1286км24 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:                                                       
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                     ОСОБА_5 ,
		захисника                                                      ОСОБА_6 ,
		засудженого                                                ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року стосовно
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень
		За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК, та призначено йому покарання:
		-                   за ч. 1 ст. 311 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
		-                   за ч. 3 ст. 311 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;
		-                   за ч. 2 ст. 317 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;
		-                   за ч. 3 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.
		Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду 
		м. Києва від 26 вересня 2018 року і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 31 травня 
		2022 року.
		Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 31 травня 2022 року до набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
		За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 
		у невстановлений день та час на підставі усної домовленості з ОСОБА_8 (який не був обізнаний про його злочинний умисел) орендував гаражний бокс НОМЕР_2, на вул. Затишній, 7-Б у м. Києві , а саме на території гаражного кооперативу «Славутич» (ряд 
		№ 10 ). Надалі ОСОБА_7 у невстановлений день і час облаштував приміщення цього гаражного боксу, використовуючи заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, у тому числі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - фенілнітропропен та соляну кислоту, з метою незаконного виготовлення психотропної речовини - амфетаміну, тим самим незаконно організував і став утримувати приміщення гаражного боксу № НОМЕР_2 для незаконного виготовлення психотропної речовини, з корисливих мотивів, а саме для подальшого збуту, з метою отримання грошових коштів.
		Крім того, у невстановлений день та час ОСОБА_7 придбав прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - фенілнітропропен, перемістив його в орендований гаражний бокс НОМЕР_2 і продовжив там зберігати.
		Також ОСОБА_7 , визначивши незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетамін як головне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, перебуваючи в гаражному боксі № НОМЕР_2 , виготовив психотропну речовину - амфетамін з метою її подальшого збуту.
		Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений день та час у невстановлений спосіб придбав прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - соляну кислоту та перемістив його в орендований гаражний бокс № НОМЕР_2 , де продовжив зберігати.
		Надалі 31 травня 2022 року в період із 16:17 по 18:19 під час обшуку гаражного боксу № НОМЕР_2 на території гаражного кооперативу «Славутич» (ряд № 10 ), вул. Затишна, 7-Б, 
		м. Київ, працівники поліції виявили й вилучили заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, у тому числі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - фенілнітропропен загальною масою 208,080 г, що є особливо великим розміром, які ОСОБА_7 всупереч вимогам Закону України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року № 589, придбав і зберігав з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини - амфетаміну. 
		Місцевий суд кваліфікував зазначені дії ОСОБА_7 за частинами 1, 3 ст. 311, 
		ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК, встановивши, що він: 
		-                    організував та утримував місце для незаконного виготовлення психотропної речовини з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 317 КК; 
		-                   придбав і зберігав прекурсор в особливо великих розмірах з метою його використання для виготовлення психотропної речовини, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 311 КК; 
		-                   придбав та зберігав прекурсор з метою його використання для виготовлення психотропної речовини, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 
		ст. 311 КК; 
		-                   виготовив і зберігав психотропну речовину в особливо великих розмірах 
		з метою подальшого збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2023 року змінив вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 : виключив з резолютивної частини вироку посилання суду першої інстанції на застосування положень ст. 71 КК та постановив вважати ОСОБА_7 засудженим за частинами 1, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців 
		з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
		У решті вирок суду залишено без змін.
		Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду 
		і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Як зазначає захисник, з відеозапису обшуку нежитлового приміщення та особистого обшуку ОСОБА_7 , який відбувався 31 травня 2022 року, установлено, що слідчий не роз`яснив підзахисному ні положень ст. 63 Конституції України, ні приписів статей 18, 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у тому числі щодо права мати захисника, у зв`язку з чим, на переконання касатора, засуджений вимушений був надавати пояснення і відповіді на запитання слідчого та інших працівників поліції щодо себе, які надалі стали підставою для підозри й обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, що призвело до порушення права ОСОБА_7 на захист.
		Крім того, указує, що до протоколу обшуку від 31 травня 2022 року було незаконно внесено відомості про дії та обставини його проведення, які не було зафіксовано на відеозаписі, а саме:
		-                   перед проведенням обшуку слідчий не роз`яснив процесуальних прав ні ОСОБА_7 , який у розумінні ст. 209 КПК був фактично затриманою особою та перебував під контролем працівників правоохоронного органу, ні іншим особам (понятим, спеціалісту, що проводив відеозйомку). Також усупереч вимогам ч. 3 
		ст. 104 КПК не лише не було повідомлено про характеристики відеокамери «Panasonic», використаної під час обшуку, а й взагалі не повідомлялося про її застосування;
		-                   відсутні відомості про всіх осіб, які брали участь під час проведення вказаної процесуальної дії, зокрема спеціаліста ОСОБА_9 , про особу, яка проводила особистий обшук ОСОБА_7 , а також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , від імені яких завірений протокол у його заключній частині.
		Що стосується невідкладності проведення обшуку 31 травня 2022 року, то захисник стверджує, що у протоколі цієї слідчої дії відсутні будь-які відомості про проведення саме невідкладного обшуку, не вказано взагалі, на яких підставах він проводився, а в клопотанні слідчого до слідчого судді від 1 червня 2022 року, поданому для його легалізації, невідкладність обґрунтована тим, що обшук був здійснений з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема знарядь його вчинення, документування та здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, відшукання й вилучення речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення об`єктивної істини та притягнення винних до кримінальної відповідальності. 
		Водночас захисник звертає увагу, що такі підстави проведення обшуку не належать до переліку невідкладних, а отже здійснена органом досудового розслідування 31 травня 2022 року слідча дія не була невідкладною, тому згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК такий обшук мав здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді. 
		Зважаючи на вказане вище, вважає, що, навіть з урахуванням того, що обшук було легалізовано ухвалою слідчого судді від 2 червня 2022 року, його проведено без достатніх правових підстав та з рядом істотних процесуальних порушень.
		Крім того, зауважує, що обшук гаража був проведений без участі його власника.
		Також акцентує на тому, що ОСОБА_7 надав згоду на огляд гаража та мобільного телефону під тиском працівників правоохоронного органу, зокрема стверджував, що працівники поліції погрожували прострелити йому ноги, унаслідок чого він погодився на проникнення до орендованого ним гаража. 
		Підсумовуючи викладене, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не тільки не виправив зазначених вище порушень, допущених судом першої інстанції, а й сам, обґрунтовуючи своє рішення, послався на зазначені вище докази, отримані під час досудового розслідування у спосіб, не передбачений КПК, що, на його думку, свідчить про незаконність ухваленого судом рішення.
		Також захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням. Указує, що суд фактично не врахував відомостей про особу підзахисного та призначив йому несправедливо суворе покарання.
		Вважає, що у зв`язку з вказаними вище порушеннями кримінального процесуального закону необхідно скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд 
		у суді апеляційної інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджений просили задовольнити касаційну скаргу.
		Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити оскаржуване судове рішення без зміни. 
		Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та позицію прокурора, перевіривши касаційну скаргу, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Згідно з ч. 2 ст. 433  КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за приписами ст. 94 цього Кодексу.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Крім додержання цих вимог, у судовому рішенні необхідно проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд. 
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а в разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують доводи апелянта.
		Указаних вимог процесуального закону під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд не дотримався. 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи захисника про невмотивованість рішення суду апеляційної інстанції та неналежну перевірку його доводів в апеляційній скарзі є обґрунтованими, оскільки поза увагою залишилися твердження про недопустимість як доказів фактичних даних протоколу обшуку від 31 травня 2022 року, зокрема щодо правових підстав проведення невідкладного обшуку, через незазначення конкретної підстави, передбаченої 
		ст. 233 КПК, для проникнення в нежитлове приміщення, орендоване ОСОБА_7 , як у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, так й у вироку місцевого суду. 
		За приписами ч. 2 ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду. 
		Згідно з частинами 1, 3 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених
		ч. 3 цієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу.
		Тобто приписи ст. 233 КПК визначають виключний перелік підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
		З матеріалів судової справи встановлено, що слідчий після проведення невідкладного обшуку звернувся з клопотанням до слідчого судді про дозвіл на його проведення в порядку ст. 233 КПК, указавши мету - виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема знарядь його вчинення, документування і здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, відшукання та вилучення речових доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об`єктивної істини і притягнення винних до кримінальної відповідальності.
		Слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва в ухвалі від 2 червня 2022 року, надаючи слідчому дозвіл на обшук, який фактично було проведено 31 травня 2022 року, своє рішення обґрунтував тим, що матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, підтверджується наявність передбачених ч. 3 ст. 233 КПК підстав для проведення обшуку без ухвали слідчого судді в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 (ряд № 10 ) у гаражному кооперативі « Славутич », яким користується ОСОБА_7 , у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна, що може мати значення речових доказів, та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
		Водночас у вироку місцевий суд зазначив, що, беручи до уваги обставини, які виникли на той час для працівників поліції при спробі виявити і зафіксувати правопорушення, зважаючи на можливість спроби переховування заборонених предметів або знищення їх, слідчий провів обшук з дотриманням вимог статей 233, 234 КПК за участю понятих та орендаря ОСОБА_7 , який надав добровільну згоду на огляд приміщення, вважаючи таку необхідність як невідкладний випадок, після чого слідчий терміново звернувся до слідчого судді, про що свідчить копія клопотання від 1 червня 2022 року про проведення обшуку, яке було задоволено, та отримав такий дозвіл (ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2022 року).
		З огляду на викладені вище у клопотанні слідчого, ухвалі слідчого судді та вироку місцевого суду підстави для надання дозволу на обшук, на конкретизації яких послідовно наполягала сторона захисту протягом судового розгляду як у місцевому, так і в апеляційному судах, Верховний Суд звертає увагу на те, що апеляційний суд не дав оцінки протиріччям, які містяться у клопотанні слідчого, ухвалі слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2022 року про надання дозволу на обшук та у вироку місцевого суду. 
		У зв`язку з цим апеляційному суду, з урахуванням доводів захисника, необхідно конкретизувати, які існували підстави, передбачені ст. 233 КПК, для проведення невідкладного обшуку, та дати оцінку законності його проведення.
		Крім того, без належної оцінки апеляційного суду залишилися доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 дав згоду на огляд нежитлового приміщення та його мобільного телефону під тиском працівників поліції, які погрожували прострелити йому ноги. Про цей факт сторона захисту послідовно вказувала як у місцевому та апеляційному судах, так і в касаційній скарзі.
		Зокрема, з матеріалів судової справи вбачається, що засуджений подавав до місцевого суду заяву, адресовану головуючому у справі, де викладав обставини здійснення на нього тиску працівниками поліції, у результаті якого він і надав згоду на огляд орендованого ним гаража без ухвали слідчого судді, а також огляд його мобільного телефону. Зі змісту заяви вбачається, що засуджений фактично повідомляв про вчинення стосовно нього злочину. Проте будь-яких дій щодо перевірки і внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначених даних місцевий суд не вчинив. Рішення компетентного органу щодо вказаних у заяві засудженого повідомлень не долучив, а лише обмежився посиланням на те, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_7 із заявами про вчинення щодо нього кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів не звертався, а зазначив про такі факти лише під час судового розгляду (т. 1, а. с. 219). 
		Суд апеляційної інстанції цим обставинам не дав оцінки, хоча захисник під час апеляційного розгляду звертав увагу апеляційного суду на те, що підзахисний дав згоду на огляд гаража під примусом працівників правоохоронного органу.
		Під час касаційного розгляду захисник також стверджував, що ОСОБА_7 звертався до Державного бюро розслідувань про вчинення стосовно нього працівниками поліції кримінального правопорушення.
		Крім того, захисник посилався і на те, що дозвіл на огляд мобільного телефону 
		ОСОБА_7 дав під примусом, однак указане твердження не знайшло належної відповіді в ухвалі апеляційного суду.
		Варто зауважити, що місцевий суд у мотивувальній частині вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, послався на його пояснення, дані під час проведення обшуку 31 травня 2022 року та зафіксовані на відеозаписі слідчої дії. Указане посилання є фактично використанням показань засудженого, які він дав під час досудового розслідування, що є порушенням приписів ст. 23 КПК стосовно безпосередності дослідження судом доказів, а також положень про те, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		У зв`язку з цим суду апеляційної інстанції необхідно перевірити законність такого посилання в рішенні місцевого суду.
		Наведені порушення призвели до передчасного висновку стосовно допустимості доказів і відповідно правильності юридичної оцінки його місцевим судом.
		За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проникнення до житла чи іншого володіння особи, зокрема з метою проведення обшуку, містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, а також за наявності передбачених законом підстав. 
		Таким чином, усупереч статтям 94, 370, 419 КПК залишилися без належної перевірки доводи сторони захисту щодо застосування примусу до ОСОБА_7 під час проведення обшуку та протиріччя щодо правової підстави для проведення невідкладного обшуку.
		Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду необхідно змістовно проаналізувати всі вказані вище обставини з урахуванням рішення ДБР, якщо таке приймалося, здійснити власну оцінку сукупності встановлених обставин про неправомірні дії працівників правоохоронного органу, а саме про можливе застосування насильства та примушення ОСОБА_7 надати дозвіл на проникнення до орендованого ним гаража.  
		У разі визнання окремих доказів недопустимими перевірити, чи достатньо інших доказів для визнання  ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.  
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли вплинути на законність прийнятого рішення, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги наведене, відповідно до вимог процесуального закону повно, всебічно, належним чином перевірити доводи сторони захисту в повному обсязі та, залежно від установленого, ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
		Верховний Суд вважає, що з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу засудженого ОСОБА_7 , наявності ризиків, які передбачено ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі  ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року стосовно  ОСОБА_7  скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати обвинуваченому  ОСОБА_7  запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 вересня 2024 року включно. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...