Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/23043/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 24.07.2024. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.

Номер судового провадження: П/380/23234/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/23043/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 липня 2024 року м.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу Виконавчого комітету Сокальської міської ради до Громадського формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділення поліції №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області про припинення діяльності громадської організації-, -
		 
		встановив:
		 
		Позивач - Виконавчий комітет Сокальської міської ради звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Громадського формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділення поліції №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області про припинення діяльності громадської організації  Громадське формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку в м. Сокалі (8000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Шептицького, 44, код за ЄДРПОУ 39295858) шляхом примусового розпуску.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон наділяє членів громадського формування як правами, так і обов`язками. Формування повинно сприяти дотриманню порядку та співпрацювати з ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області.
		Громадське формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль не здійснює статутну діяльність, не надає допомогу правоохоронним органам у забезпеченні громадського порядку, запобіганні адміністративним правопорушенням та злочинам, не бере участі у патрулюванні та заходах органів Національної поліції, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень, не взаємодіє і не співпрацює з органами Національної поліції, органами місцевого самоврядування, не звітує про результати своєї діяльності перед відповідними виконавчим органами Сокальської міської ради, Відділенням поліції № 2 Червоноградського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області та відповідно до статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» підлягає примусовому розпуску (ліквідації).
		Відповідач та третя особо своєї правової позиції щодо предмету спору не висловили.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. 
		Судом встановлені наступні обставини:
		Громадське формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль, із організаційно-правовою формою «громадське формування» зареєстровано 27.06.2014, номер запису14081020000001845, ідентифікаційний код юридичної особи 39295858.
		16.08.2023 за вих. № 7628/63/03/13-2023 Головне Управління Національної поліції в Львівській області Червоноградського РВП відділення поліції №2 звернулось із листом до виконавчого комітету Сокальської міської ради, в якому, зокрема, зазначило, що відсутня будь-яка взаємодія з органами Національної поліції у громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за переліком. Формування не здійснюють заходів, перелічених у статтях 9, 11 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Заявник просив звернутися до суду із заявою про заборону діяльності шляхом примусового розпуску громадських формувань, які не взаємодіють з органами Національної поліції.
		Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, Громадське формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль не здійснює статутну діяльність, що є наслідком припинення його діяльності.
		Судом не враховуються аргументи наведені позивачем з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 № 1835-III (далі Закон № 1835-III), правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.
		Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань. (частина перша статті 3 Закону № 1835-III).
		Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. (частина друга статті 3 Закону № 1835-III).
		Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України. (частина третя статті 3 Закону № 1835-III).
		Згідно із статтею 6 Закону № 1835-III Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		Відповідно до статті 8 Закону № 1835-III, діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону.
		У разі порушення громадським формуванням вимог законодавства щодо його діяльності, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, за заявою реєструючого органу діяльність такого громадського формування може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ст. 9 Закону № 1835-III, основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:
		1) у сфері охорони громадського порядку:
		надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням;
		інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань;
		сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;
		2) у сфері охорони державного кордону:
		надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні;
		сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи;
		надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення;
		участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами;
		участь у заходах Державної прикордонної служби України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;
		3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій:
		надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;
		участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
		Відповідно до статті 11 Закону № 1835-III, громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:
		1) спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;
		2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;
		3) участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.
		Члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, згідно із статтею 13 Закону № 1835-III, зобов`язані:
		1) брати активну участь в охороні громадського порядку і державного кордону, припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень та запобіганні їм;
		2) під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку і державного кордону мати особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну пов`язку;
		3) доставляти до органів Національної поліції, в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування з охорони громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місті вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим;
		4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, представникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників.
		Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об`єднань встановлені статтею 4 Закону України «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI (далі Закон № 4572-VI) в редакції від 27.07.2023, зокрема, згідно із частиною першою вказаної норми утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду російської імперської політики та її символіки, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону № 4572-VI припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.
		Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (частина друга статті 25 Закону № 4572-VI).
		Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються. (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).
		Підставою для звернення до суду із цим позов позивач визначив нездійснення відповідачем статутної діяльності, що не узгоджується із вимогами ст. 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» та вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону.
		Як вже зазначалось судом, інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті статі 28 Закону № 4572-VI, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).
		Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об`єднань встановлені частиною першою статті 4 Закону № 4572-VI, є наступними: утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду російської імперської політики та її символіки, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються.
		Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина третя статті 4 Закону № 4572-VI).
		Таким чином, з матеріалів справи не вбачаються обмеження, встановлені законом, які б були підставою для заборони діяльності (примусового розпуску) заявленого відповідачем у цій справі громадського об`єднання.
		Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача.
		Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю. 
		Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову Виконавчого комітету Сокальської міської ради (80001, Львівська обл., м. Сокаль, вул. А. Шептицького, 44) до Громадського формування «Самооборона майдану 10 сотня» з охорони громадського порядку м. Сокаль (80001, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Шептицького, 44) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділення поліції №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області (80001, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Міцкевича, 9) про припинення діяльності громадської організації  відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя Гавдик З.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...