Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/10757/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.
Дата набрання законної сили: 17.07.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї  Н И
		            
		17 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого  судді                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі секретаря                         ОСОБА_4 
		прокурора                                      ОСОБА_5 
		підозрюваного                                 ОСОБА_6 
		захисника                                       ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  в інтересах підозрюваного  ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08.05.2024 задоволено клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 год. 35 хв. 12.06.2024 року, включно. 
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного  ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.    
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що слідчим було порушено строк звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, передбачений ч. 1 ст. 199 КПК України, а тому слідчий суддя зобов`язаний був відмовити в задоволенні клопотання з 
		_____________________________________________________________________________
		Справа № 760/10757/24                                                                               Слідчий суддя - ОСОБА_10 
		Апеляційне провадження № 11-сс/824/3893/2024                      Суддя-доповідач - ОСОБА_1 
		 підстав пропуску слідчим встановленого законом граничного строку для подання клопотання.
		Вказане клопотання не відрізняється від клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, в якому міститься лише дублювання одних і тих самих підстав для тримання ОСОБА_6 під вартою.
		Також апелянт вказував про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та зазначав, що формулювання повідомлення про підозру лише підтверджує факт кримінального переслідування ОСОБА_6 з політичних мотивів.
		Повідомлення про підозру в частині державної зради ґрунтується лише на висновках комплексної психолого-лінгвістичної експертизи, проте сама по собі критика діючої влади, і навіть маніпулювання інформацією або цілеспрямований вплив на окремі групи населення, без наявності прямого умислу на надання російській федерації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, не утворюють закінченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. 
		ОСОБА_6 не підтримував жодних стосунків з представниками російської федерації і ніколи не обговорював з ними плани надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, ОСОБА_6 переважно займався технічним адмініструванням веб-сайту СПЖ та ніяк не впливав на редакційну політику СПЖ, не готував тексти публікацій новин, не погоджував підготовлені журналістами тексти публікацій та не розміщував їх на сторінках веб-сайту СПЖ.
		У ОСОБА_6 не було жодного плану, умислу і спільної мети з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні на вчинення інкримінованих йому злочинів.
		Також, повідомлення про підозру не містить жодних тверджень про заперечення ОСОБА_6 збройної агресії російської федерації проти України, а також тверджень про підготовку, редагування, погодження або поширення матеріалів, в яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Крім того, слідчий суддя формально підійшов до розгляду питання про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий лише продублював ті ризики, які він раніше зазначав у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
		При цьому, заявлені слідчим ризики жодним чином не обґрунтовані та ґрунтуються виключно на припущеннях.
		Також слідчий не навів жодної об`єктивної причини неможливості застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, пославшись лише на діючий в Україні воєнний стан та положення ч. 6 ст. 176 КПК України.             
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, та який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як убачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000608 від 21.07.2023 за підозрою ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 436-2  та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України, за підозрою ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 161 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		12.03.2024 ОСОБА_6 у межах кримінального провадження № 22023101110000608 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 255 КК України; у розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті, вчиненому злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України; у запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2 КК України; у виготовленні та поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України; у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 111 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.03.2024 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 09.05.2024р. до 09 год. 35хв.
		         Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_24 від 07.05.2024 р. продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадження № 22023101110000608 від 21.07.2023 р. до 3-х місяців, тобто строком до 12.06.2024р., включно.
		07.05.2024 слідчий в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, але не більше ніж 60 діб.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08.05.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 год. 35 хв. 12.06.2024 року, включно. 
		З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
		Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
		1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
		2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
		На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України.
		Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
		Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. 
		Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,  та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
		З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий,беручи до уваги його вік та стан здоров`я, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді  про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
		При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованих йому злочинів та зміст підозри.
		Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
		З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені  ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
		Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
		Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у  вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України.
		Такий висновок слідчого судді ґрунтується на  доданих слідчим до клопотання  матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність  підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження. 
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
		 З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень,  з підстав відсутності у його діях умислу на вчинення злочинів, а також те, що він не підтримував жодних стосунків із представниками російської федерації,  не заперечував збройну агресію, тощо, та посилання на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
		Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
		Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
		Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 ,  та дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи. 
		Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
		Доводи апелянта про те, що слідчим було порушено строк звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, передбачений ч. 1 ст. 199 КПК України, а тому, на переконання захисника, слідчий суддя зобов`язаний був відмовити в задоволенні клопотання з цих підстав, не грунтуються на вимогах закону, оскільки положеннями чинного КПК України не передбачено таких правових наслідків у випадку недотримання органом досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 199 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
		Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
		За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
		Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199,  376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, 
		                                                    
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  в інтересах підозрюваного  ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року, - без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		  ____________                              ___________                               ___________
		  ОСОБА_1                                ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...