Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13191/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		                                    
		Апеляційне провадження                                            
		№ 22-ц/824/7046/2024
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И
		 
		            16 липня 2024 року                                                                 місто Київ
		                                                                                           справа №753/13191/23
		                              
		  Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
		                                   суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
		                                   за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коренюка А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемсіль», третя особа: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Артемсіль» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ДП «Артемсіль» на його користь:
		заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 01 липня 2022 року у розмірі 50722,50 грн.;
		компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період заборгованості квітень 2022 року по червень 2022 року у розмірі 6601,11 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
		заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2022 року по 01 липня 2023 року у розмірі 405780 грн.;
		компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період заборгованості липень 2022 року по червень 2023 року у розмірі 15951,55 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
		моральну шкоду у розмірі 33815 грн.
		В мотивування вимог посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року його поновлено на роботі на посаді першого заступника директора ДП «Артемсіль» з 26січня 2021 року та стягнуто з ДП «Артемсіль» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 327 303,48 грн. 
		Наказом ДП «Артемсіль» від 10 лютого 2022 року №41к скасовано наказ від 25 січня 2021 року №7 «Про припинення трудового договору» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та з 26 січня 2021 року позивач був поновлений на посаді першого заступника директора ДП «Артемсіль».
		Вказував, що на численні його звернення до відповідача про добровільне виконання рішення суду було проігноровано, й у порядку примусового виконання рішення суду у грудні 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року було виконано в частині стягнення з рахунків ДП «Артемсіль» грошових коштів.
		Зазначав, що з 01 березня по 01 липня 2022 року відповідачем безпідставно не виплачується йому заробітна плата уцілому.
		Посилався на те, що у березні 2022 року ДП «Артемсіль» видано наказ про запровадження простою на підприємстві, відповідачем було нараховано та виплачено лише 2/3 окладу за вимушений простій за березень.
		Вказував, що у квітні, травні та червні 2022 року ДП «Артемсіль» нарахувало та виплатило 2/3 окладу за вимушений простій лише по 2 тижні у кожному із місяців, у той же час за кожні 2 тижні у вищевказаних місяцях заробітна плата не виплачувалась та не нараховувалась без жодних на те підстав: квітень, травень, червень 2022 року по 16 907,50 грн. (16 907,50 грн. х 3 = 50733,50 грн.). 
		Позивач вважає, що невиплата відповідачем заробітної плати призвела до фінансових втрат, а тому він має право на компенсацію за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
		Посилався на те, що у липні 2022 року він взагалі перестав отримувати заробітну плату та з отриманих відповідей на його запити дізнався, що ДП «Артемсіль» припинило свою роботу з 07 квітня 2022 року до стабілізації ситуації у м.Соледар Донецької області.
		Вказував, що з мережі Інтернет він також дізнався про те, що існує наказ від 15 червня 2022 року №79к про призупинення трудового договору, проте у такому наказі немає його прізвища та інших даний, які ідентифікують його особу, а тому вважає, що такий наказ його не стосується та не впливає на обов'язок роботодавця виплачувати йому заробітну плату.
		Зазначав, що керівний склад апарату управління ДП «Артемсіль» продовжив роботу на території України, де не ведуться бойові дії й у дистанційному режимі, незважаючи на існуючий наказ від 15 червня 2022 року  79к про призупинення трудового договору з 07 квітня 2022 року до стабілізації ситуації у м.Соледар.
		Посилався на те, що за проведеним ним розрахунком, заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2022 року по 01 липня 2023 року становить 405 780 грн. (33 815 грн. х 12 = 405 780 грн.), а загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за період заборгованості липень 2022 року - червень 2023 року становить 15 951,55 грн., з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
		Вказував, що відповідачем формально виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року, оскільки подальші дії відповідача свідчать про намір його умисного невиконання. Так, одночасно наказом від 10 лютого 2022 року №60 було встановлено робоче місце першого заступника ДП «Артемсіль» ОСОБА_1 у кабінеті майстра гірничого ДГР з вентиляції рудника 1,3 будівлі нарядної. Дане приміщення знаходиться на іншому виробничому підрозділі підприємства «Рудник 1,3» за іншою адресою, ніж підрозділ, в якому він працює, тобто підрозділ «управління»: Донецька область, м.Соледар, вул. Чкалова, 1-А, крім того, виділено йому приміщення не відповідало санітарним нормам, без туалету, не облаштовано для роботи, знаходилося у неопалювальному приміщенні непрацюючого рудника №1, без комунікації та під персональним наглядом охорони.
		Зазначав, що про суттєві зміни в організації виробництва та праці з моменту видачі наказу від 10 лютого 2022 року №41к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » і в частині зміни істотних умов праці першого заступника директора ДП «Артемсіль» його не повідомляли. Прийняте рішення роботодавцем фактично позбавило його можливості виконували роботу, передбаченої функціональними обов'язками. 
		Посилався на те, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоди, яку він оцінює у розмірі свого місячного посадового окладу         33 815 грн. 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що 30 листопада 2023 року суд після того, як ухвалив відкласти слухання справи на 14 грудня 2023 через 1 хвилину поновив слухання справи та продовжив засідання, з`ясовуючи його  думку про отримане судом клопотання про витребування доказів, потім одразу відмовив у його задоволенні, посилаючись на ухвалу суду про відкриття провадження та його розгляд у спрощеному провадженні, обґрунтовуючи що задоволення такого клопотання буде порушенням інтересів відповідача. 
		Вказував, що питань до нього щодо терміну невиплати заробітної плати, доводів щодо її нарахування, підтвердження повідомлення про режим роботи підприємства, терміну строків позовної давності та взагалі будь-яких питань стосовно предмету справи суд не задавав.
		Зазначав, що 14 грудня 2023 року судове засідання було призначено на 12.15 год. він прибув на судове засідання в призначений час, але до приміщення Дарницького районного суду міста Києва потрапити не вдалося, оскільки двері були зачинені через повітряну тривогу, яка почалася в місті Києві об 11.06 год. Незважаючи на зазначене суд все ж таки провів судове засідання в момент повітряної тривоги та ракетної небезпеки у місті Києві, що підтверджується протоколом судового засідання від 14 грудня 2023 року з відкриттям судового засідання о 12.15 год., як раз коли ще тривала повітряна тривога, тобто фактично скористався даними обставинами.
		Посилався на те, що суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через недотримання строків подачі даного позову, але в той же час в судовому рішенні дав оцінку доказам позивача щодо позовних вимог.
		Вказував, що судом першої інстанції була порушена змагальність сторін, оскільки згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд проігнорував дану норму Закону та не надав можливості довести обставини, які мають значення для справи.
		Зазначав, що судом першої інстанції не було враховано, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП, на строк дії такого карантину. 
		Вважає, що позовна заява була ним подана з дотриманням тримісячного строку.
		Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
		Відповідач ДП «Артемсіль» та третя особа виконуючий обов'язки директора ДП «Артемсіль» ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 
		Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з  наступних підстав.
		Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з квітня по червень 2022 року в сумі 50722,50 грн. 
		Також суд у рішенні вказав на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2022 року без поважних причин.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно зі статтею 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Положеннями статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07лютого 2022 рокуу справі №753/4260/21, яке набрало законної сили,  ОСОБА_1  поновлено на роботі на посаді першого заступника директора ДП «Артемсіль» з 21 січня 2021 року.
		Стягнуто з ДП «Артемсіль» на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 327 303,48 грн.
		Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Наказом ДП «Артемсіль» від 10 лютого 2022 року №41к скасовано наказ від 25 січня 2021 року №7 «Про припинення трудового договору» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та з 26 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора ДП «Артемсіль».
		Наказом ДП «Артемсіль» від 10 лютого 2022 року №60 встановлено робоче місце першого заступника директора ДП «Артемсіль» ОСОБА_1 в кабінеті майстра гірничого ДГР з вентиляції рудника 1,3 будівля нарядної.
		Позивач у позовній заяві вказував на те, що у липні 2022 року він перестав отримувати заробітну плату та листами від 20 липня 2022 року та від 15 вересня 2022 року він та його адвокат зверталися до керівництва ДП «Артемсіль» та до Міністерства економіки України з метою пошуку підприємства.
		Листом від 31 липня 2022 року №2822-11/53787-09 Міністерства економіки України повідомило позивача про те, що у зв`язку з евакуацією міста Соледар та з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я робітників, керівником ДП «Артемсіль» видано наказ від 06 квітня 2022 року №73К, відповідно до якого ДП «Артемсіль» зупинило свою роботу з 07 квітня 2022 року до стабілізації ситуації в місті Соледар Донецької області. Виконувач обов`язків директора ДП «Артемсіль» ОСОБА_4 виконує свої функціональні обов`язки дистанційно. З будь-яких питань можна звернутися до директора в електронному вигляді на e-mail: manager.artsalt@gmail.comабо на електронну скриньку підприємства: salt@artyomsalt.com.
		15 вересня 2022 року позивач звернувся до Міністерства економіки України зі зверненням, в якому просив надати інформацію про:
		фактичну адресу ДП «Артемсіль» та дані
		відповідальної особи, яка приймає кореспонденцію (прізвище, ім`я, по батькові,
		контактні данні);
		інформацію про кількість фактично працюючих посадових осіб апарату
		управління підприємства станом на 01 вересня 2022 року;
		інформацію щодо суми фактично витрачених коштів на утримання апарату управління ДП «Артемсіль» (основна та додаткова заробітні плати, витрати на відрядження, оренду приміщень, витрати на експлуатацію легкового транспорту,
		представницькі витрати тощо) з моменту призупинення виробничої діяльності з 07 квітня 2022 року відповідно до наказу №73К від 06 квітня 2022 року до 01 вересня 2022 року.
		Вказане звернення Міністерства економіки України скерувало за належність до ДП «Артемсіль».
		ДП «Артемсіль» листом від 03 жовтня 2022 року повідомило позивача про те, що безпосередньо у місті Соледар здійснюється активна фаза бойових дій, руйнується інфраструктура міста, в тому числі, промислові об`єкти, споруди та будівлі ДП «Артемсіль». У зв`язку з інтенсивністю бойових дій у місті розташування ДП «Артемсіль»  виникла велика загроза життю та здоров`ю співробітників підприємства, тому відповідно більшість їх покинула зазначену територію та виїхала в інші регіони країни. Крім того, достеменно відомо про руйнацію адміністративної будівлі підприємства та знищення значної кількості документації, в тому числі у повному обсязі претензійно-позовної. Зазначені факти ускладнили виконання рішень судів різних інстанцій у добровільному порядку, в тому числі у повному обсязі по справі №753/4260/21. Щодо іншої інформації зазначеної у запиті ДП «Артемсіль» повідомило, що відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Як вбачається з запиту, Вами заявлено клопотання щодо надання інформації про кількість посадових осіб фактично працюючих та інформації щодо суми фактично витрачених коштів на утримання апарату управління, витрати на відрядження, оренди приміщення, витрати на експлуатацію легкового транспорту й інше. При цьому, вимагається інформація яка не стосується Вас і не має жодного відношення до висвітленого Вами питання та є інформацією з обмеженим доступом за своєю правовою природою. Відносно фактичної адреси розташування ДП «Артемсіль», то вона співпадає з юридичною адресом підприємства.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги про невиплату заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 01 липня 2022 року, позивач вказував на те, що у березні 2022 року ДП «Артемсіль» видано наказ про запровадження простою на підприємстві та відповідачем було нараховано та виплачено йому лише 2/3 окладу за вимушений простій за березень. Зазначав, що у квітні, травні та червні 2022 року ДП «Артемсіль» нарахувало та виплатило йому 2/3 окладу за вимушений простій лише по 2 тижні у кожному із місяців, у той же час за кожні 2 тижні у вищевказаних місяцях заробітна плата не виплачувалась та не нараховувалась без жодних на те підстав: квітень, травень, червень 2022 року по 16 907,50 грн. (16 907,50 грн. х 3 = 50733,50 грн.). 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги про невиплату заробітної плати за період з 01 липня 2022 року по 01 липня 2023 року, позивач вказував на те, що за вказаний період відповідач взагалі не виплачував йому заробітну плату, а тому заборгованість за вказаний період становить 405780 грн. 
		29 листопада 2023 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву, в якій вказував на те, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», знаходженням ДП «Артемсіль» у Соледарській об`єднаній територіальній громаді, яку включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, підприємство зупинило свою роботу з 07 квітня 2022 року. Згідно з наказом від 15 червня 2022 року №79к в ДП «Артемсіль» з більшістю працівників відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинені трудові відносини. Призупинення діє з 16 червня 2022 року й закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.З метою забезпечення сталого функціонування ДП «Артемсіль» що відноситься до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з частиною працівників дію трудових договорів не було призупинено. При цьому, зазначені працівники працюють дистанційно. Приймаючи до уваги інтенсійність бойових дій та наявність загрози життю та здоров`ю співробітників ДП «Артемсіль» під час дії воєнного стану на всій території України, підприємство не може гарантувати безпеку для своїх працівників, що унеможливлює забезпечення прибуття представника ДП «Артемсіль» в судове засідання.
		До вказаної заяви було додано наказ ДП «Артемсіль» від 15 червня 2022 року №79к «Про призупинення дії трудового договору», згідно якого оголошено призупинення трудових відносин з працівниками за переліком, який наданий у додатку до цього наказу відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Призупинення діє з 16 червня 2022 року й закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
		При цьому, стороною відповідача додатку з переліком працівників до вказаного наказу надано не було, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості встановити чи було призупинено дію трудового договору з позивачем.
		Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування в ДП «Артемсіль» належним чином засвідчених копій документів, а саме: наказу «Про зупинення дії трудового договору» №79к від 15 червня 2022 року з додатком до цього наказу: переліком працівників щодо яких зупиняються трудові відносини; документів, які підтверджують повідомлення ДП «Артемсіль» - ОСОБА_1 про вказаний наказ та довідку про наявність або відсутність заборгованості по заробітній платі ДП «Артемсіль» перед ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 01 липня 2022 року.           
		Запит апеляційного суду було направлено на офіційні електронні адреси ДП «Артемсіль»: manager.artsalt@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до них.
		Відповіді на запит від ДП «Артемсіль» до Київського апеляційного суду не надійшло.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність  або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
		Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до  ст.89 ЦПК України суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним  у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
		У постанові від 18 березня 2020 року  у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
		Обов'язок доведення в трудових спорах покладається саме на роботодавця. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.
		Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
		Позивачем до позовної заяви на підтвердження розміру посадового окладу було надано довідку - особистий рахунок за грудень 2022 року, отриману від відповідача в листі від 13 січня 2023 року №б/н, де ДП «Артемсіль» було зазначено оклад ОСОБА_1 - 33815 грн.
		До апеляційної скарги позивачем було надано копію довідки з Пенсійного фонду України Форми ОК-7 за період з 2011 року по 2023 рік.
		Також позивач надав довідку з Пенсійного фонду України Форми ОК-5 за період з 1999 року по 1 квартал 2024 рік.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що суд першої інстанції не надав позивачу та відповідачу можливості пред`явити підтверджуючі належні документи. Зазначав, що напередодні засідання 30 листопада 2023 року, а саме 29 листопада 2023 року ним було отримано довідку Форми ОК-7, в якій зазначено всі нарахування за роки роботи та яку він сподівався надати суду в наступному судовому засіданні, для надання відповідних пояснень суду. Однак, 14 грудня 2023 року судове засідання було призначено на 12.15 год., він прибув на судове засідання в призначений час, але до приміщення Дарницького районного суду міста Києва потрапити йому не вдалося, оскільки двері були зачинені на замок через повітряну тривогу, яка почалася в місті Києві об 11.06 год. Тому він був вимушений піти до укриття. Відбій тривоги був о 12.41 год. Незважаючи на вищезазначені обставини суд провів судове засідання в момент повітряної тривоги та ракетної небезпеки у місті Києві, що підтверджується протоколом судового засідання від 14 грудня 2023 року з відкриттям судового засідання о 12.15 год, коли ще тривала повітряна тривога.
		Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що при вирішенні питання про наявність підстав для розгляду справи або її відкладення, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» суд має керуватися пріоритетом збереження життя здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності. Обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2023 року по справі №523/11536/19).
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21), від 21 лютого 2023 року у справі №916/3496/20, від 06 вересня 2023 року у справі №2-2823/11.
		Як вбачається з матеріалів справи, як на час відкриття судового засідання 14 грудня 2023 року о 12.15 год., так і на час його закриття 12.30 год. у місті Києві тривала «повітряна тривога», сигнал про яку оголошено о 11.06 год., а про «відбій повітряної тривоги» - о 12.41 год., що підтверджується даними з веб-сайту Київ Цифровий.
		Отже, недопущення позивача у судове засідання 14 грудня 2023 року у зв`язку з повітряною тривогою обмежує право доступу до суду. 
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за можливе прийняти подані позивачем нові докази.
		В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також надав наказ ДП «Артемсіль» №27 від 14 лютого 2024 року, відповідно до якого позивача звільнено з роботи з 14 лютого 2024 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.
		29 квітня 2024 року позивач звернувся зі зверненням до в.о. директора ДП «Артемсіль» Панькова А. та до Фонду державного майна України, в якому просив надати йому (ознайомити його особисто) наказ ДП «Артемсіль» «Про зупинення дії трудового договору» №79к від 15 червня 2022 року та додаток до цього наказу - «Перелік працівників щодо яких призупиняються трудові відносини».
		Листом від 24 травня 2024 року Фонд державного майна України повідомив позивача про те, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням ДП «Артемсіль» (далі ДП «Артемсіль») є: Україна, 84545, Донецька область, Бахмутський район, місто Соледар (пн), вул. Чкалова, буд. 1-А. Відповідно до відомостей Переліку Донецька область, Бахмутський район, місто Соледар відноситься до територій, на яких ведуться активні бойові дії та є тимчасово окупованою російською федерацією. Враховуючи, що ДП «Артемсіль» знаходиться на тимчасово окупованій
		території, на сьогодні підприємство немає можливості здійснювати господарську діяльність, відповідно відсутні і джерела фінансування для погашення заборгованостей підприємства.Враховуючи, що Фонд не є розпорядником запитуваної інформації Фонд листом від 06 травня 2024 № 0-78-2-12393 направив відповідний запит на адресу ДП «Артемсіль». Копія відповіді ДП «Артемсіль» від 22 травня 2024 року №11/02-03 додається.                 
		Як вбачається з відповіді ДП «Артемсіль» від 22 травня 2024 року           №11/02-03, у зв`язку з погіршенням ситуації в регіоні та наполегливими рекомендаціями представників військово-цивільної адміністрації Донецької області щодо евакуації мирних мешканців з території (у тому числі Соледарської ОТГ) з 7 квітня роботу підприємства було зупинено (наказ по ДП «Артемсіль» від 06 липня 2022 року №73к).
		У відповіді зазначено, що керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з зупиненням виробничих процесів ДП «Артемсіль» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022 та проведенням на території Соледарської міської територіальної громади активних бойових дій, виїздом за межі міста майже всіх працівників, пошкодженням або зруйнуванням частини виробничих приміщень, неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи наказом по ДП «Артемсіль» №79к від 15 червня 2022 року оголошено призупинення трудових відносин з працівниками. Призупинення діє з 16 червня 2022 року, й закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. 
		Станом на 01 березня 2022 року чисельність працюючих ДП «Артемсіль» складала 2459 осіб. Станом на 01 травня 2024 року чисельність працівників зменшилась до 1441 особи. Серед звільнених з підприємства є провідні фахівці та кевірники.
		Частина працівників залишилась виконувати свої посадові обов`язки дистанційно для забезпечення виконання мінімальних обов`язкових обсягів робі т щодо- забезпечення функціонування підприємства. З 1 листопада 2023 року з працівниками, які залишалися працювати, припинені трудові відносини або вони знаходяться у відпустках без збереження заробітної плати (ст.12 ч.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з накладеним арештом рахунків підприємства).
		При цьому, копії наказу ДП «Артемсіль» від 06 липня 2022 року №73к надано не було.
		Пунктом 2 Глави ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» КЗпП України встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України запроваджено режим воєнного стану, який діє і на даний час.
		З 15 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Згідно з ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		Відповідно до ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором; роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати; у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
		Таким чином, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій, визначити розмір оплати за час такого простою, який не може бути нижчим від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу, повідомивши про вказане рішення працівника щодо якого застосовується простій та введено обмежувальні заходи. При цьому роботодавець зобов`язаний повідомити такого працівника про зміну умов оплати праці не пізніше як до запровадження таких умов.
		Відповідно до ч.1 статті 13 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач повідомлявся відповідачем про наявність визначених у ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» обставин, тому виплата заробітної плати повинна здійснюватися в загальному порядку, так як роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
		Будь-яких наказів про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 за період з березня 2022 року по 01 липня 2023 року стороною відповідача надано не було.
		Як пояснив у судовому засіданні позивач, відповідач не повідомляв його про прийняття будь-яких наказів, які б давали підстави для зменшення розміру заробітної плати. Він вчиняв дії щодо розшуку відповідача. У спірний період він працював за сумісництвом у ТОВ «Київ-Трейд».
		Як вбачається з відомостей, які містяться у довідках з Пенсійного фонду України Форми ОК-7 та Форми ОК-5 щодо сум фактичного заробітку/доходу, які були виплачені ДП «Артемсіль» ОСОБА_1 : у березні 2022 року ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату у розмірі 22543,33 грн., у квітні 2022 року - 10734,92 грн., у травні 2022 року - 10246,97 грн., у червні 2022 року - 11271,67 грн. Починаючи з липня 2022 року відомості щодо виплати ДП «Артемсіль» ОСОБА_1 заробітної плати відсутні.
		Враховуючи, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, на підставі чого позивачу не було доплачено заробітну плату в період з квітня 2022 року по 01 липня 2022 року, колегія суддів погоджується з розрахунком заборгованості зробленим позивачем та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ДП «Артемсіль» на користь ОСОБА_1 заборгованості про заробітній платі за період з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року у розмірі 50722,50 грн. Вказана сума визначена без урахування податків та зборів.
		Також, відповідно, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2022 року по 01 липня 2023 року у розмірі 405780 грн. (33815 грн. (оклад) * 12 місяців). Вказана сума визначена без урахування податків та зборів.
		Щодо позовних вимог про стягнення компенсації компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів виходить з наступного.
		Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати»).
		Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
		Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.
		Таким чином, компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
		Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
		Встановлено, що відповідачем не було доплачено позивачу заробітну плату за період з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року, а за період з 01 липня 2022 року по 01 липня 2023 року заробітна плата ОСОБА_1 взагалі не виплачувалася, тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		Визначаючи суму такої компенсації, апеляційний суд перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, погоджується з ним.
		Тому, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період заборгованості з квітня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 6601,11 грн. та за період заборгованості з липня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 15951,55 грн. Вказані суми визначені без урахування податків та зборів.
		Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 33815 грн.
		Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що незаконними діями відповідача йому спричинено значної моральної шкоди, яка виражена у відсутності протягом тривалого часу грошових коштів на існування.
		Відповідно до роз`яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Положеннями  статті 237-1 КЗпП України  визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
		За змістом зазначеного положення Закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України  є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин.
		Оскільки, встановлено, що відповідачем були порушені трудові права позивача, колегія суддів, враховуючи ступінь моральних страждань позивача, які вимагали додаткових зусиль для організації життя останнього, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
		Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, а відтак рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
		Суд першої інстанції, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2022 року без поважних причин, не врахував, що відповідно до глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення», в якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених   статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
		Особа не несе обов`язку доводити конкретні причини пропуску строку звернення до суду, окрім дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
		А відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, оскільки цей строк був продовжений на строк дії такого карантину.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
		Згідно з  ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 396,43 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
		Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України,  Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		 
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемсіль», третя особа: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Артемсіль» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль», місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, місто Соледар, вул. Чкалова, 1-А, код ЄДРПОУ 00379790 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 456 502 грн. 50 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі         22552 грн. 66 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 396 грн. 43 коп.
		 
		В решті вимог відмовити.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 23 липня 2024 року.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...