Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/6815/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2024. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.
Дата набрання законної сили: 24.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/185/943/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023132610000084

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 185/6815/24
		Провадження № 1-кп/185/943/24
		 
		В ИР ОК 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 липня 2024 року м.Павлоград
		Дніпропетровської області
		 
		Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши упідготовчому,відкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областіпід часзапровадженого УказомПрезидента України№ 64від 24лютого 2022року воєнногостану вУкраїні, у дистанційному режимі відеоконференції, обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, з додатками складений у кримінальному провадженні № 42023132610000084 від 11 травня 2023 року, відносно 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Зарічне, Новоодеського району, Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця призваного на військову службу під час мобілізації, який проходить військову службу на посаді кулеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану. 
		 
		Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		 
		На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. 
		 
		У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Закон порядку, допоки Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 травня 2024 року № 271/2024 затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 3684-ІХ від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб. 
		 
		Станом на 25.04.2023 діяв Указ Президента України «Про проведення воєнного стану в України» від 06 лютого 2023 року № 5 8/2023 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року на 90 діб. 
		 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 20 від 20.04.2022 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу частини. 
		 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 107 від 17.04.2023 призначено на посаду кулеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . 
		 
		Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. 
		 
		Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. 
		 
		Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
		 
		Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. 
		 
		Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби. 
		 
		25.04.2023 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та тимчасово ухилитися від військової служби. 
		 
		З цією метою, 25.04.2023 року ОСОБА_4 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що дислокувався на околиці населеного пункту АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби, до моменту, поки 31.01.2024 добровільно не прибув до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, розташованого у місті Дніпро..
		 
		Таким чином, солдат ОСОБА_4 , самовільно залишив місце служби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.
		 
		Між прокурором Луганської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_3  та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 - 21 червня 2024 року укладена угода про визнання винуватості.
		 
		Відповідно угоди ОСОБА_4 , беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5ст. 407 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення. Під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині та зобов`язується:
		- беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5ст. 407 КК України;
		- активно сприяти розкриттю злочину.
		 
		Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_4 , буде призначено покарання за ч. 5ст. 407 КК Україниу виді позбавлення волі на строк п`ять років. 
		 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 407 КК Українив повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Додав, що щиро розкаюється у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
		 
		Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.
		 
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5  у підготовчому судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4  узгоджене в угоді покарання. Додала, що угода укладена добровільно, дотримані всі вимоги передбаченіКПК України.
		 
		Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК Українита КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
		 
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК Українита виконання вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4   обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		 
		У відповідності дост.469 ч.4КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		 
		Відповідно до ч. 5ст. 407 КК Українисамовільне залишення військової частини або місця служби,вчиненому особою,зазначеною вчастині другійстатті 407КК України,тобто військовослужбовцем(крімстрокової служби), а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_4  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 407 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК Україниє тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК Україниміж прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
		 
		Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК Українита інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
		 
		Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК Україниякщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		 
		Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 21 червня 2024 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4  за ч. 5 ст. 407 КК Україникваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 21 червня 2024 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
		 
		Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
		 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
		 
		Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, відповідає санкції ч. 5 ст.407 КК України.
		 
		Суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		 
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.
		Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 407 КК України, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
		 
		На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
		 
		Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		 
		Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374,394,424,468,469,472-476 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 червня 2024 року між прокурором Луганської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_3  та обвинуваченим ОСОБА_4  за участю захисника  адвоката ОСОБА_5 .
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5ст. 407 КК Українита призначити йому узгоджене покарання за ч. 5ст.407КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		 
		До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити незмінним  у вигляді тримання під вартою.
		 
		Строк відбуттяпокарання для ОСОБА_4  обчислювати з 12 червня 2024 року.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
		 
		Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
		 
		1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469цього Кодексуугода не може бути укладена.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ ОСОБА_7 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...