Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/11171/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2024. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/4771/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/4771/24 Справа № 183/11171/23   Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В Суддя у 2-й інстанції - Демченко  Е. Л.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2024 року    колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		       головуючого - судді Демченко Е.Л.
		       суддів  Барильської А.П., Макарова М.О.
		при секретарі  Кругман А.М.
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданою надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданою надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня, мотивуючи його тим, що вони є власниками житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 . 
		   30 вересня 2020 року сталася лісова пожежа, яка була класифікована надзвичайною ситуацією природного характеру відповідно до експертного висновку №8-2020 «Про рівень надзвичайної ситуації, що виникла у Луганській області внаслідок великих лісових пожеж у природних екосистемах».
		   Вказували, що внаслідок вищевказаної лісової пожежі житловий будинок, господарські будівлі та майно, яке в них знаходилось, було знищено. До 30 вересня 2020 року в житловому будинку вони проживали разом із своїми синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але у зв`язку із знищенням житлового будинку, були змушені залишити свою оселю та переміститися до іншого місця проживання. В результаті вищевказаної надзвичайної ситуації відбулося повне руйнування їх житлового будинку, будинок непридатний для подальшого проживання та експлуатації, ремонту та відновленню не підлягає, їх родина позбавлена свого нерухомого майна та більше не має місця проживання.
		   Зазначали, що 30 грудня 2020 року територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м.Краматорську, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020130000000144 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 та ч.2 ст.367 КК України. 20 листопада 2020 року вони звернулися до Військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецька Луганської області із заявою про згоду передати своє зруйноване житло для отримання компенсації. Листом від 30 грудня 2020 року №2577/Х2751 Військова-цивільна адміністрація м.Сєвєродонецьк Луганської області повідомила, що для виплат компенсацій за зруйноване житло, внаслідок надзвичайної ситуації, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Сиротинської та Борівської селищних рад, не передбачено коштів, та для вирішення питання виплати компенсації, їм було запропоновано звернутись до Кабінету Міністрів України.
		   20 листопада 2020 року вони звернулися до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації із заявою про згоду передати своє зруйноване житло для отримання компенсації за зруйноване майно. Листом від 17 грудня 2020 року №02-01/530 Луганська обласна військова-цивільна адміністрація повідомила, що закон, який би регламентував порядок здійснення відшкодування, відсутній, що перешкоджає реалізації норм Кодексу, також зазначила, що Облдержадміністрація не уповноважена на прийняття спеціального закону механізму застосування норм Кодексу, тому потрібно звернутися до профільного комітету Верховної Ради України. 
		   Посилаючись на те, що отримані ними 300 000 грн. не можна розглядати як компенсацію відповідно до ч.10 ст.86 Кодексу цивільного захисту України, оскільки вказана сума не відповідає розрахунку загальної площі знищеного будинку, яка становить 167,5 кв.м, тобто опосередкована вартість житлового будинку дорівнює 3 553 345 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Держаного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну лісовою пожежею, яка була класифікована надзвичайною ситуацією природного характеру держаного рівня, у вигляді руйнування будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , в сумі 3 553 345,00 грн.
		   Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. 
		   В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити її позов, стягнувши за рахунок коштів державного бюджету 2 125 910 грн.
		   Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Наголошують на тому, що вони втратили своє майно внаслідок лісової пожежі, яка була класифікована надзвичайною ситуацією природного характеру відповідно до експертного висновку №8-2020 «Про рівень надзвичайної ситуації, що виникла у Луганській області внаслідок великих лісових пожеж у природних екосистемах». Вони зверталися до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та до Військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецька Луганської області та наразі їм було виплачено лише 300 000 грн., що не відповідає завданим ним збиткам. 
		   04 червня 2024 року від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на те, що рішення є законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про те, що за обставин, які мають місце у даній справі, відсутні підстави для відповідальності держави в особі Кабінету Міністрів України. Позивачі отримали компенсацію у розмірі 300 000 грн. 
		   11 червня 2024 року позивачами надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. 
		   Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
		   Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		   Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1738, посвідченого ПН Сєвєродонецького МНО Луганської області Михайловським А.Т., житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , належить позивачам на підставі приватної власності в рівних частках, а саме: ОСОБА_1 набув у власність 1/2 частку зазначеного нерухомого майна та ОСОБА_2 1/2 його частку.
		   Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою, загальною площею 167,5 кв.м та житловою площею 120,2 кв.м, кадастровим номером 4412945900:01:002:0006, перебуває у приватній спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		   Згідно з актом про пожежу від 01 жовтня 2020 року, що був складений комісією у складі: начальника відділу запобігання НС Рубіжанського МУ ГУ ДСНС України у Луганській області Кулачко В.А. та потерпілих  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , знищено 30 вересня 2020 року потраплянням малокалорійного джерела запалювання від лісової пожежі на горючий матеріал, орієнтовані прямі збитки від пожежі 2 500 000 грн. 
		   Відповідно до акту обстеження об`єкту, постраждалого внаслідок пожежі 30 вересня 2020 року на території Сиротинської селищної ради, затвердженого головою робочої групи ОСОБА_5 , знищено: нерухоме майно  житловий будинок за вищевказаною адресою, сарай; рухоме майно  побудові електроприлади та техніка, меблі, газове обладнання, одяг, електробудівельний інструмент, садовий інструмент, ювелірні прикраси, 5 велосипедів, особисті документи мешканців будинку та пошкоджено нерухоме майно  гараж. Орієнтована вартість збитків, зі слів потерпілих, становить 2 600 000 грн.
		   У протоколі допиту потерпілої ОСОБА_2 від 01 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420201300000001 44 від 09 жовтня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.191, ч.2 ст.367 КК України, вказано, що в результаті пожеж у липні, вересні та жовтні 2020 року згорів двоповерхових будинок, розташований у АДРЕСА_1 , зі всім майном, зокрема техніка, меблі, коштовності. Крім того, пошкоджено гараж та знищена будівля бані. Потерпілі оцінюють завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 500 000 грн., гасіння пожежі співробітниками ДСНС не здійснювалось.
		   Позивачами доВійськово-цивільноїадміністрації м.СєвєродонецькЛуганської областіта Луганськоїобласної військово-цивільноїадміністрації подавалисязаявою прозгоду передатисвоє зруйнованежитло дляотримання компенсаціїза зруйнованемайно. 
		   За зруйнування житлового будинку в результаті пожежі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року №1269-р позивачі отримали від Держави України грошову допомогу у розмірі 300 000 грн. 
		   Дана інформація також знаходить своє підтвердження і в показах представника Кабінету Міністрів України. Між тим, вказана грошова сума не визначена ні однією зі сторін саме як відшкодування завданої позивачам матеріальної шкоди, а є матеріальною грошовою допомогою, виділеною постраждалому населенню для забезпечення створення належних умов проживання, що вбачається зі змісту самого розпорядження і вважатися компенсацією за зруйноване житло не може.
		   Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що на момент розгляду справи в суді провести експертизу не являється можливим, оскільки, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Сєвєродонецький район Луганської області є тимчасово окупованою територією. Крім того, з врахуванням змісту наведених положень, реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної внаслідок лісових пожеж, Верховною Радою України несхвалений та незапроваджений у дію, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами.
		   Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.
		   У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		   Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		   Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		   Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції відповідає.
		   Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		   Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		   Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		   Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		   Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		   Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		   За змістом частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		   Відповідно до частин першоїтретьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		   Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.
		   Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
		   Звертаючись до суду, позивачі мотивували позов, зокрема й тим, що вони не отримали від держави відшкодування за пошкодження (знищення) їх майна, на яке вони, на їх думку, мають право, зокрема, згідно з чинним законодавством України. 
		   Положення преамбули Конвенції передбачають, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави з гарантування прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.
		   Негативні зобов`язання  це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання  навпаки: держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може полягати у прийнятті законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпеченні реальних умов для реалізації прав.
		   Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язане з майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).
		   Тобто особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
		   Позивачі обґрунтували розмір завданої їм шкоди розрахунком, зробленим на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 27 липня 2023 року №647 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», яким затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 липня 2023 року) керуючись при цьому частиною десятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		   Втім, вони не можуть бути застосовані, оскільки цей наказ, на час розгляду справи, втратив чинність, а встановлені показники не можуть бути застосовані до територій, які являються тимчасово окупованими. 
		   Реалізація права на отримання відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закону, який би регулював порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди.
		   Крім того, з врахуванням змісту наведених положень, реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної внаслідок лісових пожеж, Верховною Радою України не схвалений та не запроваджений у дію як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами.
		   При цьому, у законодавстві України не передбачено не тільки процедуру виплати означеного відшкодування (для порівняння рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі «Будченко проти України», заява №38677/06, пункт 42), але й чіткі умови, необхідні для пред`явлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» заява №54904/08).
		   Планом організації виконання Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403, схваленим на засіданні Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 року (протокол №97), не передбачено розроблення окремого законопроекту щодо відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій на виконання статті 85 Кодексу цивільного захисту України (відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом).
		   Разом з цим розроблення цього законопроекту Кабінетом Міністрів України неодноразово доручалося Мінекономіки разом із заінтересованими органами підготувати та подати на розгляд Кабміну в установленому порядку (доручення Кабінету Міністрів України від 25 липня 2014 року №22034/3/1-14, від 04 вересня 2014 року №22034/5/1-14 та доручення Прем`єр-міністра України від 20 листопада 2020 року №45894/2/1-20).
		   Мінекономіки було розроблено проект Закону України «Про відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій та внесення змін до деяких законодавчих актів України» та листом від 24 жовтня 2014 року №2723-07/37179-03 направлялося на погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади, але інформація щодо подальшого його погодження та внесення на розгляд до Кабінету Міністрів України у ДСНС відсутня.
		   Стаття 86 Кодексу цивільного захисту України регламентує забезпечення житлом постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій і встановлює умови як такого забезпечення, так і його заміни грошовою компенсацією. Тому припис частини десятої вказаної статті (який передбачає, що розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна) не можна застосувати безвідносно до інших приписів цієї статті, зокрема частини дев`ятої, яка передбачає умовою забезпечення житлом постраждалого або виплати грошової компенсації за рахунок держави за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.
		   Проте кодекс цивільного захисту України не покладає тягар виплати відшкодування винятково на державу, оскільки передбачає існування страхування у сфері цивільного захисту, метою якого, зокрема, є страховий захист майнових інтересів суб`єктів господарювання і громадян від шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, небезпечних подій або проведення робіт із запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (пункт 1 частини першої статті 49 цього Кодексу).
		   Відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок не заборонених законодавством джерел, зокрема коштів за договорами добровільного страхування, укладеними відповідно до законодавства про страхування (пункт 3 частини третьої статті 84 Кодексу цивільного захисту України).
		   Також колегія суддів звертає увагу на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		   Таким чином, оскільки Порядком чітко визначено, що рішення про надання постраждалим грошової допомоги та її розмір приймають місцеві органи виконавчої влади, то відповідно і у разі відмови в отриманні зазначеної допомоги постраждалий може оскаржити зазначене рішення до суду.
		   У вересні-жовтні 2020 року сталась надзвичайна ситуація природного характеру (пожежа). З метою ліквідації наслідків та надання грошової допомоги матеріально, оскільки надзвичайна ситуація була визнана надзвичайною ситуацією державного рівня, розпорядженням КабінетуМіністрів Українивід 13жовтня 2020року №1269-р«Про виділеннякоштів зрезервного фондудержавного бюджету» (далі - розпорядження №1269-р).
		   Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року №1269-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - розпорядження №1269-р), з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні  жовтні 2020 року на території Луганської області, виділити Луганській обласній державній адміністрації з резервного фонду державного бюджету 185 040 тис. грн. для надання матеріальної грошової допомоги сім`ям загиблих у розмірі по 200 тис. грн. на кожного загиблого члена сім`ї, 50 тис. грн. кожному постраждалому, який отримав тяжкі травми, 30 тис. грн. кожному постраждалому, який отримав травми середньої тяжкості, 20 тис. грн. кожному постраждалому, який отримав травми легкої тяжкості та матеріальної грошової допомоги постраждалому населенню для забезпечення створення належних умов проживання в таких розмірах: власникам житлових будинків, які повністю зруйновані,  300 тис. грн. на сім`ю; сім`ям, які відселені із житлових будинків, що підлягають капітальному ремонту,  50 тис. грн. на сім`ю.
		   Позивачі отримали від Держави України передбачену грошову допомогу у розмірі 300 000 грн. 
		   Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		   Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
		   Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		   Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з    ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		   Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
		   Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а провести експертизу з метою встановлення дійсного розміру матеріальної шкоди, у зв`язку із тимчасовою окупацією території на якій знаходиться майно позивачів наразі неможливо. 
		   За встановлених обставин, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доводи приведені в апеляційній скарзі цих висновків не спростовують. 
		   Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		   Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
		   За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
		   Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,  
		п о с т а н о в и л а:
		 
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		   Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		   Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		   Головуючий:                         Демченко Е.Л.
		 
		   Судді:                             Барильська А.П.
		 
		                                    Макаров М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...