Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/6872/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 25.07.2024. Зареєстровано: 25.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024 (частково)
Результат оскарження 22.10.2024 Апеляційний суд Дніпропетровської області: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/211/946/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/6872/23
		Провадження № 2/211/946/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 липня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Сарат Н.О.,
		при секретарі - Зоріній С.М.,
		у відсутність сторін,
		розглянувши в порядку загального провадження, цивільну справу за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, -
		В С Т А Н О В И В:
		   АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60043,16 грн. та судового збору в розмірі 2684,00 грн. Мотивуючи свою заяву тим, що відповідно до Заяви б/н від 20.02.2018 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було збільшено до 48000 грн. 00 коп. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим станом на 17.10.2023 року має заборгованість в розмірі 60043,16 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту  48064,90 грн., заборгованості за простроченими відсотками  11978,26 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.
		   Ухвалою суду від 01.11.2023 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
		    ОСОБА_1 11.12.2023 року звернувся до суду із зустрічною позовною заявою доАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, який в послідуючому уточнила. В зустрічному позові просила: зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , до стану 0 гривень 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року; списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій, відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПРРІВАТБАНК» № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , до стану 3000 гривень 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року. Крім того стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. 
		   В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, 20 лютого 2023 року в період часу з 18:34 по 18:36 годин невстановленою особою, двома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 якою вона користувалася були списані грошові кошти у сумі 48000,00 грн. та з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 у сумі 3000,00 грн.
		   Вказане також підтверджується квитанцією до платіжної інструкції Р24А864837890І315178 на суму 48000,00 грн. та квитанцією до платіжної інструкції Р24А86484738Ш98910 на суму 3000,00 грн.
		   Кошти з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , що були вкрадені це кредитний ліміт встановлений банком (за кредитним договором б/н від 20.02.2018 року), тобто не належали їй за зустрічним позовом.
		   22.02.2023 року вона звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області.
		   23.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст 185 КК України, номер кримінального провадження 12023041720000212.
		   01.03.2023 року вона звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про несанкціонований доступ до її карткових рахунків і зняття з них готівки, просила: повернути їй грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв її грошові кошти. Пояснити чому СМС-банкінг не працював, повідомити результати в письмовій формі на домашню адресу та електронну пошту про результати перевірок. Також повідомила, що з цього приводу написала заяву в поліцію. Відповідач відповіді не надав. 
		   17 листопада 2023 року Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області надано відповідь на запит про хід кримінального провадження 12023041720000212. Згідно зазначеної відповіді під час досудового розслідування було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у АТ КБ «Приватбанк». Під час огляду файлу «ір.xlsx», що містить інформацію про дату, час та ІР -адреси пристрою, з якого входили до мобільного банкінгу, встановлено, що 20.02.2023 вхід до мобільного пристрою здійснювався через ір-адресу НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування встановлено, що ір-адресу НОМЕР_3 відноситься до АДРЕСА_1 .
		   Вона не вчиняла розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків.
		   Крім того, їй також заподіяно маральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10000,00 гривень, спричинену безпідставним списанням коштів з карткового рахунку, мотивуючи тим, що неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань та стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання останніх та членів його сім`ї та спричиняє їй не лише моральні страждання, а ще й необхідність звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу та емоційних затрат, що негативно впливає на здоров`я. В зв`язку з зазначеними подіями вона змушена була приймати додаткові ліки, нести додаткові витрати, що вплинуло на її емоційний та моральний стан.
		   Вважає, що згідно норм діючого законодавства України, на банк покладено обов`язок доведення, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, в противному випадку неправомірність списання коштів та транзакцій презюмується на користь користувача картки. Банк не забезпечив безпечність банківських операцій та переказу коштів, не бажає виконати вимоги закону та відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням вищевказаних незаконних операцій з її картковим рахунком, а навпаки нараховує відсотки. У зв`язку з чим, з метою захисту свої прав, звертається до суду із вказаним зустрічним позовом.
		   Ухвалою суду від 09.02.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. 
		   Ухвалою суду від 10.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
		   АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не скорилось своїм правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву.
		   АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомлено належним чином, до суду представники не прибули, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представників, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечують.
		   Представник ОСОБА_1  адвокат Щербачов А.П. до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в первісному позові просив відмовити, зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
		   Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		   Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		   Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		   Зазначена правова позиція міститься і в постановах Верховного суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
		   За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		   Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		   У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		   Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		   За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		   У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		   Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		   За змістом статті 10561ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		   Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		   Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		   Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		   Судом встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що позивачем на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору надано до суду завірену анкету-заяву відповідача від 20.02.2018 року, з якої слідує, що відповідач погодилась з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. При цьому в заяві відсутні відомості про отримання відповідачем кредитної картки, її номеру, розміру кредитного ліміту (а.с. 19).
		   На підтвердження факту отримання відповідачем кредитної картки позивачем було надано довідку про отримання кредитних карток (а.с. 17) в якій зазначено дату відкриття рахунку № НОМЕР_4 20.02.2018 року «КАРТКА УНІВЕРСАЛЬНА». Згодом, 23.12.2021 року відповідачу видано картку НОМЕР_5 , та 22.02.2023 надано карту № НОМЕР_6 (а.с.18).
		   Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки старт карткового рахунку відбувся 20.02.2018 року, останній раз кредитний ліміт збільшився 20.02.2020 року до 48000,00 гривень, який зменшено 22.02.2023 року до 48000 гривень та 01.06.2023 року зменшення кредитного ліміту до 0.00 гривень (а.с. 17)
		   На підтвердження факту встановлення кредитного ліміту та користування відповідачем кредитних коштів позивачем було надано розрахунок заборгованості (а.с. 6-11), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідно до якого старт карткового рахунку відбувся 20.02.2018 року (а.с. 17) та виписку по рахункам за період з 20.02.2018 року по 20.10.2023 року (а.с. 12-16).
		   Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.
		    ОСОБА_1 мала кредитну картку № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не оспорюється відповідачем за первісним позовом.
		   Згідно виписки по картці № НОМЕР_5 за період з 20.02.2018 року по 20.10.2023 року усього витрат по картці 228063,61 грн., усього надходжень 168020,45 гривень, баланс на кінець періоду -60043,16 грн., баланс на початок періоду 0,00 грн. ( а.с. 12-16).
		   20 лютого 2023 року в період часу з 18:34 по 18:36 годин двома транзакціями здійснено списання грошових коштів з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 якою користувалася ОСОБА_1 були списані грошові кошти у сумі 48000,00 грн. та з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 у сумі 3000,00 грн.
		   Вказане також підтверджується квитанцією до платіжної інструкції Р24А864837890І315178 на суму 48000,00 грн. та квитанцією до платіжної інструкції Р24А86484738Ш98910 на суму 3000,00 грн. ( а.с. 124-125).
		   22.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області.
		   23.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст 185 КК України, номер кримінального провадження 12023041720000212 ( а.с. 126-127).
		   01.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про несанкціонований доступ до її карткових рахунків і зняття з них готівки, просила: повернути їй грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв її грошові кошти. Пояснити чому СМС-банкінг не працював, повідомити результати в письмовій формі на домашню адресу та електронну пошту про результати перевірок. Також повідомила, що з цього приводу написала заяву в поліцію. Відповідач відповіді не надав ( а.с. 128-129). 
		   17 листопада 2023 року Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області надано відповідь на запит про хід кримінального провадження 12023041720000212. Згідно зазначеної відповіді під час досудового розслідування було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у АТ КБ «Приватбанк». Під час огляду файлу «ір.xlsx», що містить інформацію про дату, час та ІР -адреси пристрою, з якого входили до мобільного банкінгу, встановлено, що 20.02.2023 вхід до мобільного пристрою здійснювався через ір-адресу НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування встановлено, що ір-адресу НОМЕР_3 відноситься до АДРЕСА_1 ( а.с. 130-132).
		   Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 щодо аналогічних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, «Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.».
		   У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що «відповідно до пунктів 6.7, 6.8. Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		   Надалі ВС КЦС в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначає: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді».
		   У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заолоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
		   У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		   У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		   Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 вказав, що: «Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
		   У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		   Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		   Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги судову практику Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Банком не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , як володілець та користувач картки, своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та вважає, що списання грошових коштів із її карткових рахунків відбулося не з її волі, навпаки, виявивши безпідставне списання, перекази та зняття коштів, повідомила Банк про них та звернулась до правоохоронних органів, а відтак вона не несе відповідальності за такі операції, що в свою чергу є підставою для відмови Банку у заявленому первісному позові.
		   Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
		   Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, суд приходить до переконання про відсутність підстав про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та, відповідно, задоволенні зустрічних позовних вимог.
		   Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
		   Поняття моральної шкоди (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.
		   Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових прав, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		   Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституціїабо випливає з її положень; у випадках, передбаченихЦивільним кодексомта іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під діюЗакону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		   Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»від 31.03.1995 (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
		   Згідно з ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		   Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення
		Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і вКонституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди: завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім`ї; завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади; завданої безпідставним засудженням громадян; завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнаніКонституцієюСудом неконституційними.
		   Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
		   Виходячи з аналізуст. 1167 ЦК України, зобов`язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювана шкоди.
		   Відповідно до положень п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		   Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		   Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		   Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.
		   Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.
		   Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		   В позовній заяві позивач зазначає, що моральна шкода завдана безпідставним списанням коштів з карткового рахунку, мотивуючи тим, що неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань позивача та стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання останніх та членів його сім`ї та спричиняє позивачу не лише моральні страждання, а ще й необхідність звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу та емоційних затрат, що негативно впливає на здоров`я. В зв`язку з зазначеними подіями позивачка змушена нести додаткові витрати, що вплинуло на її емоційний та моральний стан.
		   Таким чином суд, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування завданої моральної шкоди позивачу є обґрунтованими та знайшли підтвердження в матеріалах судової справи, тому підлягають частковому задоволенню, та стягненню на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
		   Суд враховує глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості.
		   У відповідності до п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		   За нормамист. 141 ЦПК Українисудові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		   Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
		   У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
		   Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 137 ЦПК України).
		   В зустрічному позові позивач просив стягнути 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		   Відповідно до частин першої-шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		   1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		   2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		   Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		   Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		   1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		   2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		   3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		   4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		   У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		   Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 08.12.2023 року, сторони погодили розмір винагороди у розмірі 10000,00 грн. 
		   Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт1частини 2статті 137ЦПК України).
		   При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		   При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
		   В матеріалах справи в якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги, тому в зв`язку з відсутністю заперечень відповідача в цій частині, вимоги підлягають задоволенню.
		   Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		   Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір при зверненні з позовом, який, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, залишається за ним та не відшкодовується. Відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при поданні цивільного позову,судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користьдержави з відповідача по зустрічному позову.
		   На підставі ст.ст.1046, 1066, 1068, 1071, 1073 ЦК України, ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.1, 15, 29, 42, 66, 67, 68 Закону України «Про платіжні послуги» та керуючись ст.ст.4, 12,13,81,247,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		   В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
		   Судові витрати покласти на позивача.
		   Зустрічний позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача банківських послуг  задовольнити частково.
		   Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_7 ), до стану 0 гривень 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року; списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій, відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПРРІВАТБАНК» № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , до стану 3000 гривень 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року. 
		   Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_7 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 ( п`ять тисяч ) гривень 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 ( десять тисяч ) гривень.
		   Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
		   На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.     Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Суддя:  Н. О. Сарат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...