Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1053/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2024. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 15.08.2024
Номер судового провадження: 15/74/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 15/74/24
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.07.2024 Справа № 908/1053/24
		м. Запоріжжя Запорізької області 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
		за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс», 69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2
		про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення коштів
		 
		за участю секретаря судового засідання Красніковій С.І.
		за участю представників сторін та учасників процесу:
		від позивача: ОСОБА_1 самопредставництво юридичної особи, виписка ЄДР б/н, посвідчення ЗПП № НОМЕР_1 від 17.11.2021;
		від відповідача: адвокат Говоров А.В. ордер АР № 1185929 від 08.07.2024;
		 
		суть спору
		09.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення коштів.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 справу № 908/1053/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
		Ухвалою суду від 19.04.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
		24.04.2024 на адресу суду надійшла заява Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1053/24 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/74/24. Підготовче засідання призначено 28.05.2024 о 10-15 год.
		Ухвалою від 28.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 08.07.2024 об 11:00 год.
		08.07.2024 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.07.2024. 
		У судовому засіданні 22.07.2024 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд.
		Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
		Позов заявлено з наступних підстав: між позивачем та відповідачем були укладені договори поставки товару. Ціну товару було визначено з урахуванням податку на додану вартість. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 товар, який було закуплено позивачем повинен обкладатися податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану. Просить визнати недійсними пункти договору та повернути безпідставно сплачені кошти у сумі 39 638,09 грн. 
		Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що сторони на договірних засадах передбачили та сформували ціни за договорами. Посилання позивача на повернення коштів у зв`язку з безпідставністю їх отримання вважає необґрунтованим, оскільки відповідач отримав оплату за трьома договорами у загальному розмірі 237 828,54 грн, у тому числі ПДВ 39 638,09 грн на правовій підставі внаслідок виконання договорів. Договорами не зазначено цільового призначення товару, а тому відповідач у момент укладення договорів не можливо було дізнатися для яких потреб та для кого із переліку визначеному в постанові Кабінету Міністрів України який товар закуповувався, а також Національна поліція відсутня у такому переліку. Під час укладення договорів відповідач не отримував від позивача інформації про те, що постачання товару здійснюється для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Позивач не довів наявність обставин щодо віднесення спірних договорів до тих, що укладені з метою виконання мобілізаційних завдань. Просить у позові відмовити. 
		Позивач у відповіді на відзиві зазначив, що відповідно до чинного законодавства України до сектору безпеки і оборони України входить Національна поліція України. Позивач під час укладання договорів поставки не мало обов`язку інформувати відповідача щодо цільового призначення товару, адже функції з оборони України у період воєнного стану покладено на підрозділи поліції відповідно до закону і є загальновідомим фактом. Сума коштів отримана відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, а отже є безпідставно набутим майном. 
		У судому засіданні в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
		Заслухавши доводи представників позивача та відповідача дослідивши надані сторонами докази, суд з приводу спору зазначає наступне. 
		15.03.2022 між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області (ГУНП) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» укладено договір на поставку товару (оливи та автомобільних запчастин) № 155-22 на суму 3100,02 грн з ПДВ (з яких сума без ПДВ 2583,35 грн, ПДВ (20%) 516,67 грн). 
		За договором № 155-22 від 15.03.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» поставлено товар і відповідно до пункту 2.2 Договору ГУНП здійснено оплату за поставку товару в сумі 3100,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16 березня 2022 року № 2220 (внутрішній помер 203427034).
		18.03.2022 між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» укладено договір на поставку товару (оливи та охолоджуючої рідини) № 158-22 на суму 193 777,02 грн з ПДВ (з яких сума без ПДВ 161 480,85 грн, ПДВ (20%) 32 296,17 грн). 
		За договором № 158-22 від 18.03.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» поставлено товар і відповідно до пункту 2.2 Договору ГУНП здійснено оплату за поставку товару в сумі і 193 777,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 березня 2022 року № 2245 (внутрішній номер 203836138).
		24.03.2022 між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» укладено договір на поставку товару (сечовини) № 176-22 на суму 40 951,50 грн з ПДВ (з яких сума без ПДВ 34 126,25 грн, ПДВ (20%) 6825,25 грн). 
		За договором № 176-22 від 24.03.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» поставлено товар і відповідно до пункту 2.2 договору ГУНП здійснено оплату за поставку товару в сумі 40 951,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 березня 2022 року № 2434 (внутрішній номер 204670861).
		13.05.2022 ГУНП направлено лист № 584/05/12-2022 до ТОВ «ВР-Автотехальянс» з повідомленням про необхідність повернення сплаченої суми податку на додану вартість за договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 1 8.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022.
		03.06.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» надало відповідь  лист № 11 та запропонувало внести зміни до п. 1.1 вищезазначених договорів та викласти ставку ПДВ у 0% значенні. При цьому у поверненні сплаченої суми податку на додану вартість за договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 18.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022 відмовило.
		25.08.2022 ГУНП звернулось із претензією № 1054/05/12-22 до ТОВ «ВР-Автотехальянс» щодо повернення сплаченої за договором від 15.03.2022 № 155-22 суми податку на додану вартість у розмірі 516,67 грн.
		25.08.2022 ГУНП звернулось із претензією № 1055/05/12-22 до ТОВ «ВР-Автотехальянс» щодо повернення сплаченої за договором від 18.03.2022 № 158-22 суми податку на додану вартість у розмірі 32 296,17 грн.
		25.08.2022 ГУНП звернулось із претензією № 1056/05/12-22 до ТОВ «ВР-Автотехальянс» щодо повернення сплаченої за договором від 24.03.2022 № 176-22 суми податку па додану вартість у розмірі 6825,25 грн.
		16.09.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» надало відповідь - лист № 8 та запропонувало внести зміни до п. 1.1 вищезазначених договорів та викласти ставку ПДВ у 0% значенні. У поверненні сплаченої суми податку на додану вартість за договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 18.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022 відмовило.
		04.11.2022 Головне управління Національної поліції в Запорізькій області отримало індивідуальну податкову консультацію з проханням надати роз`яснення щодо можливості застосування ставки 0 % ПДВ до операцій з постачання таких товарів, як автошини, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини та інші інструменти і обладнання, в період військового стану, згідно постанови КМУ № 178 від 02.03.2022. 
		Відповідно до відповіді на питання 1, 2 зазначено наступне:
		«Зважаючи на те, що Установо с структурним підрозділом органу виконавчої влади, на який покладено обов`язок запроваджувати та здійснювати передбачені Законом № 389-УШ заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, то на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, що здійснюється платниками податку органам, установам, організаціям та закладам, що належать до сфери управління такого органу виконавчої влади, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, поширюються норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 щодо застосування нульової ставки податку па додану вартість.
		Суть нульової ставки податку на додану вартість полягає у тому, що при застосуванні постачальником такої ставки до операцій з постачання товарів, сума податку на додану вартість буде становити 0 відсотків від бази оподаткування податком на додану вартість (договірної вартості товарів).
		При здійсненні постачальником операцій з постачання товарів, що оподатковуються за нульовою ставкою, покупні таких товарів не повинні сплачувати постачальнику у складі їх вартості суму податку на додану вартість, і, відповідно, постачальник не повинен отримувати від таких покупців грошові кошти, сплачені як податок на додану вартість.
		У випадку, якщо постачальник за операціями з постачання товарів, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою, нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість за ставкою податку у розмірі 20 відсотків, то постачальнику необхідно здійснити відповідне коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість».
		09.12.2022 ГУНП в Запорізькій області повторно направило ТОВ «ВР-Автотехальянс» претензію від 09.12.2022 № 1801/05/12-2022, від 09.12.2022 № 1802/05/12-2022, від 09.12.2022 № 1803/05/12-2022 щодо необхідності повернення сплаченої суми податку на додану вартість за договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 18.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022.
		23.12.2022 ТОВ «ВР-Автотехальянс» надало відповідь - лист № 12 та запропонувало внести зміни до п. п. 1.1 вищезазначених договорів та викласти ставку ПДВ у 0% значенні. У поверненні сплаченої суми податку на додану вартість за договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 18.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022 було відмовлено.
		Неповернення коштів, які були сплачені в рахунок податку на додану вартість стало підставою для звернення до суду. 
		Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
		Частиною 2 статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України» до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
		Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил Україну інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України;та законів України.
		Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. На час вирішення спору в суді строк воєнного стану продовжено на 90 діб. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Головне управління Національної поліції України в Запорізькій області затверджене наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 24 (в редакції наказу Національної поліції України від 10.06.2020 № 433) Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (ГУНП) є територіальним органом поліції, який утворюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Запорізької області.
		Відповідно до пункту 7 розділу V Положення про Головне управління Національної поліції України в Запорізькій області, ГУНП є органом, який фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, інших джерел, не заборонених законом.
		Таким чином, ГУНП в Запорізькій області є підрозділом поліції, що утримуєтьсяза рахунок коштів державного бюджету, бере участь в обороні України та виконує завдання захисту безпеки населення та інтересів держави.
		02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (постанова КМУ № 178), якою установлено, що Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
		Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
		Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
		Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
		Таким чином фактичне постачання товару за вказаними вище договорами було здійснено відповідачем після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022.
		Отже, включення до вартості закуповуваного товару згідно з договорами від 15.03.2022 № 155-22, № 158-22 від 18.03.2022, № 176-22 від 24.03.2022 з подальшою сплатою постачальнику коштів з урахуванням загальної суми ПДВ в розмірі 39 638,09 грн не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у розмірі ПДВ є безпідставно набутим майном.
		Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
		Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
		Згідно з підпунктами «а» і « 6» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
		За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
		Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
		Аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити. що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.
		При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша  йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
		Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) вказаних вище договорів поставки без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
		Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
		Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
		Зокрема, зміст оспорюваних правочинів в цій частині суперечить Цивільному кодексу України. іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договорів недійсними у цій частині.
		За таких обставин недотримання при укладенні договорів поставки вимог податкового законодавства зумовлює існування підстав для визнання таких договорів недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.
		Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить мсті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи І відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
		Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
		Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Позивач просить визнати недійсними пункти договорів в яких ціну визначено з урахуванням податку на додану вартість не конкретизуючи в частині податку на додану вартість. Суд вважає таку позицію помилковою, оскільки пунктами 1.1, та 2.1 визначено загальну ціну договору, предмет  найменування товару, які є обов`язковими для погодження між сторонами при укладенні договору відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України. 
		З врахуванням вище викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість окремо за кожним договором на загальну суму 39 638,09 грн. В іншій частині позову щодо визначення ціни та предмету договору суд вважає за необхідне відмовити. 
		Заперечення відповідача щодо позову суд вважає безпідставними з урахуванням наведеного. 
		Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
		Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		вирішив
		 
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати недійсними пункти 1.1 розділу 1, 2.1 розділу 2 договору на поставку товару № 155-22 від 15.03.2022 укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 516,67 грн.
		Визнати недійсними пункти 1.1 розділу 1, 2.1 розділу 2 договору на поставку товару № 158-22 від 18.03.2022 укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 32 296,17 грн.
		Визнати недійсними пункти 1.1 розділу 1, 2.1 розділу 2 договору на поставку товару № 176-22 від 24.03.2022 укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 6825,25 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» (вул. Крива Бухта буд. 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 36534473) на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Дмитра Апухтіна, 29, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 40108688) суму податку на додану вартість у розмірі: 516,67 грн (п`ятсот шістнадцять гривень 67 коп.) за договором від 15.03.2022 № 155-22; 32 296,17 грн (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 17 коп.) за договором від 18.03.2022 № 158-22; 6825,25 грн (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 25 коп.) за договором від 24.03.2022 № 176-22. Видати наказ. 
		У задоволенні іншої частини позову відмовити. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-Автотехальянс» (вул. Крива Бухта буд. 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 36534473) на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Дмитра Апухтіна, 29, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 40108688) судовий збір у розмірі 12 112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.). Видати наказ. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 25 липня 2024 року.
		 
		 
		Суддя І. С. Горохов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...