Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/732/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2024.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Номер судового провадження: 51-7619км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018080370000060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 199/732/19
		провадження № 51-7619км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: 
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., жителя м. Дніпро.
		Обставини справи
		 
		1. Оскарженим вироком суд виправдав ОСОБА_6 за обвинуваченням у злочині, передбаченому частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність його винуватості.
		2. Він обвинувачувався у тому, що як помічник судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в липні 2018 року отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 1300 доларів США за вплив на державного виконавця при прийнятті рішення щодо зняття арешту з квартири, яка частково належала ОСОБА_8 . 
		3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що виправданий не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки як адвокат був повідомлений про підозру неналежним прокурором. На цій підставі суд першої інстанції визнав всі докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими.
		4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
		Вимоги і доводи касаційної скарги
		 
		5. Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		6. Він стверджує, що суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що:
		на виправданого поширювались положення статей 480 та 481 КПК, а тому повідомлення про підозру було підписано та вручено неповноважним прокурором;
		всі надані стороною обвинувачення докази є недопустимими, оскільки отримані внаслідок реалізації процесуальними керівниками повноважень, не передбачених Конституцією України та процесуальним законом; 
		7. Він також зазначає, що апеляційна інстанція не допитала одного зі свідків, про допит якого клопотала сторона обвинувачення. 
		8. Виправданий надав Суду заперечення, в яких просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а також заяву про розгляд справи без участі сторони захисту.
		Позиції учасників касаційного розгляду
		 
		9. Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Оцінка Суду
		 
		10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		11. Суди попередніх інстанцій встановили, що на час вчинення інкримінованих дій і на час повідомлення про підозру виправданий, хоча і мав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак це право було зупинено. 
		12. Вони дійшли висновку, що самої наявності у виправданого такого свідоцтва, незалежно від зупинення права на здійснення такої діяльності, достатньо, щоб на нього поширювалися гарантії, передбачені статтею 481 КПК, яка передбачає, що письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
		13. Суд не може погодитись з таким висновком.
		14. Положення статті 481 КПК відповідають гарантії пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»[1](далі - Закон про адвокатуру).
		15. Таким чином, питання полягає в тому, чи поширюються гарантії, передбачені в статті 23 Закону про адвокатуру, на всіх осіб, які отримали свідоцтво адвоката.
		16. Це положення передбачає гарантії адвокатської діяльності. Вже сама по собі згадка «діяльності» вказує на те, що ці гарантії мають функціональний характер, тобто не є особистим привілеєм кожного, хто отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а призначені для забезпечення прав тих осіб, яких адвокат представляє, і його можливості безперешкодно і ефективно здійснювати таку діяльність.
		17. Цей висновок випливає і з визначення в частині 1 статті 1 Закону про адвокатуру адвокатської діяльності як незалежної професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, а адвоката - як особи, яка здійснює таку діяльність.
		18. Таке визначення адвоката і адвокатської діяльності відображено у багатьох міжнародних документах. Наприклад, рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи № R(2000)21 передбачає, що для мети цієї рекомендації, адвокат визначається як «особа, яка має кваліфікацію та уповноважена згідно з національним законодавством виступати та діяти від імені своїх клієнтів, займатися адвокатською практикою, виступати перед судами або консультувати і представляти своїх клієнтів у юридичних справах».[2] В пояснювальному меморандумі до цієї Рекомендації зазначається, що «в деяких країнах терміни «кваліфікований і уповноважений» передбачають включення до реєстру, членство або подібне приєднання до професійної організації адвокатів».[3]
		19. Крім того, Закон про адвокатуру чітко відрізняє адвоката від особи, яка зупинила або припинила адвокатську діяльність (див., наприклад, частину 3 статті 22, пункти 2 та 14 частини 1 статті 23), передбачаючи для них різний обсяг гарантій. 
		20. Якщо гарантія збереження адвокатської таємниці чи імунітету від переслідування за дії, пов`язані з адвокатською діяльністю, продовжує діяти і для осіб, що зупинили або припинили практику, то інші гарантії призначені саме для забезпечення адвокатської діяльності, яку особа, що зупинила таку діяльність, здійснювати не вправі (частина 5 статті 31 Закону про адвокатуру). 
		21. Таким чином, законодавство передбачає функціональні гарантії для адвоката, що призначені для забезпечення як прав осіб, яких він представляє, так і можливості безперешкодно і ефективно здійснювати адвокатську діяльність. 
		22. Вступивши на державну службу або займаючись іншою діяльністю, яка є несумісною з адвокатською, особа зобов`язана зупинити адвокатську діяльність та не може розраховувати на збереження гарантій, притаманних адвокатській діяльності, оскільки погоджується підкорятися зовсім іншим правилам, які в багатьох аспектах несумісні з діяльністю адвоката. 
		23. Саме для запобігання конфлікту відповідальності передбачено зупинення права на здійснення адвокатської діяльності.
		24. На підставі викладеного Суд доходить висновку, що на особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено відповідно до Закону про адвокатуру, не поширюються положення глави 37 КПК щодо особливого порядку кримінального провадження.
		25. Суд зазначає, що підставою для визнання доказів, отриманих під час досудового розслідування недопустимими, був висновок суду першої інстанції про те, що оскільки виправданий не набув процесуального статусу підозрюваного, то всі докази були отримані внаслідок реалізації процесуальними керівниками повноважень, не передбачених Конституцією України та КПК.
		26. Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій про недопустимість доказів ґрунтується на неправильному тлумачення положень статті 481 КПК у сукупності з положеннями Закону про адвокатуру, судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при оцінці допустимості доказів, які суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, у зв`язку з чим оскаржені рішення підлягають скасуванню.
		27. Під час нового судового розгляду суду необхідно дослідити обставини справи, та, враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, на підставі яких скасовано судові рішення, прийняти справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                            ОСОБА_2                   ОСОБА_3 
		 
		 
		[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text 
		 
		[2] https://pace.coe.int/en/files/28819/html
		 
		[3] http://cm.coe.int/ta/rec/2000/ExpRec(00)21.htm

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...