Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/36305/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 757/36305/23-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7057/2024
		Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача                              Крижанівської Г.В.,
		суддів                                                Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
		при секретарі                                    Шпирук Ю.С.,                      
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Бойка Олексія Ігоровича, подану в інтересах Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_16», на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Вовка С.В. у цивільній справі № 757/36305/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_16», Приватного підприємства «Оптік Глобал Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа», третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, та ділової репутації,-
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», ПП «Оптік Глобал Груп», ТОВ «Фокус Медіа», третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, та ділової репутації. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», ПП «Оптік Глобал Груп» (попередня назва ПП «Українська правда») та ТОВ «Фокус Медіа» в мережі Інтернет шляхом публікації на веб-сторінках, на каналі у месенджері Telegram поширено про нього недостовірну інформацію, зміст якої полягає в тому, що він є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, до якого повинні бути застосовані персональні санкції та конфісковані активи відповідно до Закону України «Про санкції». Ним отримано письмові відповіді від правоохоронних органів, зокрема, Служби безпеки України та Національної поліції України, якими підтверджується, що він ніколи не притягався за наведеними вище фактами до кримінальної відповідальності і не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні. Отже, інформація поширена відповідачами про те, що він є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами. Поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості. Він не вчиняв жодних дій проти національних інтересів, суверенітету та територіальної цілісності України та не сприяв таким діям, зокрема, шляхом висловлювання наміру або підтримки збройної агресії чи окупації/анексії територій України, не здійснював фінансування діяльності держави-агресора, ніколи не виступав з закликами до підтримки чи спонукання щодо збройної агресії РФ проти України, не розпалював ненависті до Українського народу, Української культури, державної мови, національної ідентичності. Отже, твердження відповідачів про необхідність та наявність підстав для застосування до нього санкцій та стягнення активів є недостовірною інформацією, яка формує в суспільстві його вкрай негативне сприйняття, як особи, яка діє на боці ворога українського народу - країни-агресора РФ та всупереч інтересів України, чим завдається шкода його особистим немайновим правам. Зазначав, що не володіє жодним нерухомим майном в РФ, ані окремо, ані спільно, ані поруч, ані поблизу з друзями або знайомими ОСОБА_3 чи будь-якого іншого дипломата, державного діяча РФ або інших причетних до військової агресії проти України осіб. Він має значний досвід, як політичної, державної, так і правової роботи, тому беззаперечно, що інформація, поширена відповідачами про нібито його колабораційну та проросійську діяльність, зраду України, у зв`язку з чим, на думку відповідачів, наявні підстави для застосування до нього санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», негативно впливає на його ділову репутацію.
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив: 
		- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» на веб-сайті «Українська правда» у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наступних фразах:
		«ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
		- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у дописі, розміщеному на каналі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» в месенджері Telegram за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , у наступних фразах:
		«.. ІНФОРМАЦІЯ_7..»;
		визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Фокус Медіа» на веб-сайті «Фокус» у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 ..»;
		- зобов`язати ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про нього шляхом розміщення на каналі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» в месенджері Telegram за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11»;
		- зобов`язати ПП «Оптік Глобал Груп» (попередня назва ПП «Українська правда») протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про нього шляхом розміщення на веб-сайті https://www.pravda.com.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11».
		- зобов`язати ТОВ «Фокус Медіа» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про нього шляхом розміщення на веб-сайті https://focus.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11».
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» на веб-сайті «Українська правда» у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наступних фразах:
		«ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
		Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у дописі, розміщеному на каналі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» в месенджері Telegram за адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_3 , у наступних фразах:
		«.. ІНФОРМАЦІЯ_7..».
		Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Фокус Медіа» на веб-сайті «Фокус» у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_12», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 у наступних фразах: «ІНФОРМАЦІЯ_13».
		Зобов`язано ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на каналі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» в месенджері Telegram за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язано ПП «Оптік Глобал Груп» (попередня назва ПП «Українська правда») протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті https://www.pravda.com.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11».
		Зобов`язано ТОВ «Фокус Медіа» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті https://focus.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11».
		Стягнуто з ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100,00 грн.
		Стягнуто з ПП «Оптік Глобал Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100,00 грн.
		Стягнуто з ТОВ «Фокус Медіа» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100,00 грн.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Бойко О.І., який діє в інтересах ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 274, 277 ЦПК України не розглянув подану у встановлений судом строк заяву представника ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження і, як наслідок, незаконно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження. Звертає увагу на те, що стаття, розміщена на веб-сайті Української правди за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14/, яка є предметом спору, загалом містить 20 сторінок тексту та фотографій, у ній йдеться про 12 посадовців. Заголовок статті звучить наступним чином: «ІНФОРМАЦІЯ_5». При цьому розділ цієї статті, який безпосередньо стосується позивача, не містить слів «ІНФОРМАЦІЯ_15 Тобто, у суду були відсутні підстави для висновку, що назва оспорюваної статті стосується саме позивача, а не інших осіб, згаданих у статті. У свою чергу, текст допису у телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_16» містить гіпер-посилання на згадану вище статтю, розміщену на сайті «Української правди», та взагалі не містить слів «ІНФОРМАЦІЯ_15 У законодавстві України наявне чітке визначення «ІНФОРМАЦІЯ_17», натомість, ані визначення «проросійський політик», ані «проєвропейський політик» чи будь-якого іншого політичного напрямку політика, законодавство України не містить. Так само, законодавство України не містить і визначення «поплічник». Оскільки законодавством не закріплено критеріїв, які б давали однозначну можливість ідентифікувати будь-якого політика, як «проросійського» (чи будь-якого іншого напрямку), таке висловлювання стосовно будь-якої особи є лише суб`єктивною оцінкою автора тих чи інших дій цієї особи. Відтак, висновок суду про те, що поширена відповідачами інформація є фактичними твердженнями, не відповідає положенням ст. 30 Закону України «Про інформацію», сталій практиці Верховного Суду у подібній категорії справ, та не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Наголошує на тому, що зміст оспорюваної статті, який стосується позивача, є оціночними судженням та суб`єктивною оцінкою ставлення автора до позивача, а отже, в силу положень статті 30 Закону України «Про інформацію» не може бути предметом судового захисту. Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що висловлювання про «колаборанта і зрадника» стосуються безпосередньо позивача. У розділі статті, який безпосередньо називається « ОСОБА_9 » та стосується виключно особи позивача, висловлювань «колаборант» та «зрадник» немає. Позивач вказував на те, що він ніколи не визнавався судом винним у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення і ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності за статтею Колабораційна діяльність (ст. 111-1 ККУ). Однак, Кримінальний кодекс України було доповнено ст. 111-1 лише у 2022 році, а саме - Законом № 2108-IX від 03.03.2022. Таким чином, враховуючи принцип дії законів у часі, навіть за формального підпадання його дій, вчинених у період з 2014 по березень 2022 року, під диспозицію ст. 111-1 ККУ, він у жодному разі не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за те, що у той період часу ще не було визначено у КК України, як кримінальне правопорушення. А отже, посилання позивача на відсутність вироку про засудження його за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України, не може прийматись судом як доказ недостовірності поширеної стосовно позивача інформації. Це також додатково доводить, що заголовок статті не стосується у повній мірі кожного, хто згадується у статті. Щодо використання в статті слова «зрадник» зазначає, що слово «зрада» має більш широке значення, ніж наведено у КК України, а суд першої інстанції не тільки не врахував того, що у матеріалах справи відсутні докази, що саме це слово стосується безпосередньо позивача, але й помилково звузив значення цього слова до визначення, наведеного у ст. 111 КК України. Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоцільність посилання на інформацію стосовно позивача, наведену на веб-сайтах «Миротворець» та «Вікіпедія», обґрунтовуючи це тим, що зазначені веб-ресурси не мають статусу «Офіційного, компетентного джерела», а також, що у спірних публікаціях відсутні посилання на ці вебсайти. Також, суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що застосування Закону України «Про санкції» можливо лише при існуванні обвинувального вироку щодо особи чи існуванні кримінального провадження. Судом було неправильно вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та обсягом заявлених позовних вимог, не в повній мірі відповідає критерію розумності, обґрунтованості та необхідності.
		Адвокат Косінова Г.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечувала проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
		В судовому засіданні адвокат Бойко О.І., який діє в інтересах ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
		Адвокат Косінова Г.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на їх безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представники ПП «Оптік Глобал Груп», ТОВ «Фокус Медіа», ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.  
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_9 року о 15 год. 30 хв. у публікації Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_16» під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», на веб-сайті Інтернет-видання «Українська правда», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14/ розміщена, зокрема, наступна інформація: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_18»,
		«ІНФОРМАЦІЯ_19 »;
		ІНФОРМАЦІЯ_9 року о 18 год. 30 хв. в дописі на каналі Громадської організації «Центру протидії корупції» в месенджері «Telegram» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20 розміщена інформація, зокрема, у наступних фразах:
		«..ІНФОРМАЦІЯ_21.».
		ІНФОРМАЦІЯ_9 року о 20 год. 38 хв. у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_12», на веб-сайті « ОСОБА_11 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема наступна інформація:
		«ІНФОРМАЦІЯ_22».
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що поширена ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», ПП «Оптік Глобал Груп» (попередня назва ПП «Українська правда») та ТОВ «Фокус Медіа» в мережі Інтернет шляхом публікації на веб-сторінках, на каналі у месенджері Telegram щодо нього інформація є недостовірною, негативною та такою, що наносить шкоду його честі, гідності та діловій репутації. 
		З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що інформація, поширена відповідачами про те, що позивач є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами, а відтак, є недостовірною інформацією, яка негативно впливає на ділову репутацію позивача та порушує його особисті немайнові права, які підлягають судовому захисту.
		Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.  
		Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		При вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Зазначене узгоджується із роз`ясненнями, наданими судам у пунктах 1, 4, 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
		Подібні за змістом правові висновки викладені також Верховним Судом у постановах: від 11 грудня 2019 року в справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року в справі №760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року в справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 483/1556/16-ц.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Частина перша статті 30 Закону України «Про інформацію» встановлює заборону на притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Згідно з частиною другою вказаної статті оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.
		Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
		Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
		При цьому під час розгляду справи встановлено, що у назві публікації на веб-сайті «Українська правда» від ІНФОРМАЦІЯ_9 року, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14/, зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_18», а далі по тексту наведено інформацію про підстави та механізм застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції» і те, що «ІНФОРМАЦІЯ_23 ». У дописі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_9 року на каналі у месенджері Telegram, наведено перелік осіб, серед яких вказано прізвище позивача, які «ІНФОРМАЦІЯ_24». 
		Зі змісту наведеної публікації вбачається, що ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» поширено інформацію про те, що ОСОБА_1 є особою з «ІНФОРМАЦІЯ_25», у зв`язку з чим до нього мають бути («А мали би» - цитата з допису) застосовані санкції в Україні відповідно до Закону України «Про санкції».
		Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» про те, що назва публікації, розміщеної на веб-сайті Інтернет-видання «Українська правда»: «ІНФОРМАЦІЯ_5», нестосується позивача, оскільки публікація має значний обсяг і в ній згадується, крім позивача, близько 20 осіб.
		Назва наведеної публікації є невід`ємною частиною опублікованого інформаційного матеріалу. Роль назви публікації, дає загальне уявлення про те, яка інформація буде представлена у ній і є відображенням основної ідеї тексту, викладеної у стверджувальній формі, тому вислови «колоборанти, зрадники» стосуються позивача.
		У публікації на веб-сайті «Фокус» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_26 зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_27», та наведено пояснення чому, на думку автора, відсутні санкції, зокрема у відношенні позивача.
		Аналіз наведеної інформації, з огляду на контекст та використані мовно-стилістичні засоби, вказує на те, що вона є твердженнями авторів, а не оціночними судженнями. Інформація у вказаних текстових сегментах представлена як така, що має реальний, а не уявний або прогнозований характер. За змістовими й формальними ознаками викладена інформація не співвідноситься з суб`єктивними уявленнями мовця про повідомлюване. Лексичних, граматичних або деструктивних маркерів суб`єктивної модальності аналізоване висловлювання та його прагмасемантичний контекст не містять. За всіма лінгвістичними параметрами вказані текстові сегменти містять інформацію, виражену у формі тверджень.  
		Основними лексичними носіями цієї інформації є слова і словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_28», які за своїм змістом та граматично вживаються у співвідношенні з ім`ям ОСОБА_1 ,
		Таким чином, оспорювана позивачем ОСОБА_1 опублікована інформація, направлена на вироблення суспільної думки та загального негативного враження про ОСОБА_1 як про колаборанта, зрадника, проросійського діяча, який має антиукраїнську позицію,  у зв`язку з чим на нього мають бути накладені санкції у вигляді стягнення в дохід держави його активів, що є негативними судженнями, зводиться до повідомлення необмеженому колу осіб про вчинення позивачем суспільно небезпечного правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено кримінальну відповідальність, та яке негативно сприймається громадськістю. 
		 Загальновідомим є факт того, що не тільки в українському суспільстві, а й у світовій спільноті сформована єдина позиція щодо РФ, як країни-агресора та терориста, а відтак поширення відповідачами інформації про те, що позивач є проросійським діячем, займається ІНФОРМАЦІЯ_25, через що до нього мають бути застосовані санкції, дискредитує позивача та створює враження про начебто підтримку, схвалення або навіть нейтральну позицію позивача щодо дій, які держава-агресор вчиняє в Україні та проти українських громадян.
		Таким чином, проаналізувавши зміст висловлювань, які є предметом розгляду в цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що їх можна перевірити на відповідність дійсності, інформація, викладена в них, не може вважатися оціночним судженням. Враховуючи, що вказані статті та допис є оприлюдненими, вони є загальнодоступними для широкого кола читачів мережі Інтернет.
		Вислови, що наявні у інформаційних матеріалах (статтях та дописі у Телеграм-каналі), містять фактичні дані, які можуть бути перевірені, та не містять мовно - стилістичних засобів, які б вказували на їх оціночний характер. За таких обставин, вказані вислови не підпадають під ознаки оціночних суджень та висловлювань, і є твердженнями про факти.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у висловлюваннях відповідачів про те, що позивач належить до колаборантів та зрадників, тобто нібито причетний до вчинення кримінальних правопорушень відповідачі заявили про нібито вчинення позивачем суспільно небезпечних діянь, як вже про встановлений та доведений факт, а відтак таку інформацію про причетність позивача до нібито вчинення наведених кримінальних правопорушень, можна перевірити на предмет її дійсності. При цьому, зазначена інформація є по відношенню до позивача негативною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
		Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Матеріалами справи підтверджується неправдивість поширеної відповідачами інформації тим, що станом на дату розповсюдження вищезазначеної інформації відсутні будь-які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачами, в яких позивач мав би будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України. Наведені обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи письмовими відповідями від Служби безпеки України та Національної поліції України.
		В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачами, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.
		Отже, інформація про те, що позивач є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, не відповідає дійсності, відтак є недостовірною.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оспорюваних висловлювань та контекст їх повідомлення вказують на констатацію відповідачами факту нібито здійснення позивачем протиправної діяльності проти основ національної безпеки України та в інтересах РФ, що є підставою для застосування до нього санкцій та стягнення його активів в дохід держави. Наведене вказує на порушення відповідачами принципу презумпції невинуватості.
		Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформації стосовно ОСОБА_1 , поширеної відповідачами про те, що позивач «колаборант, зрадник», оскільки зазначена інформація містить фактичні твердження про те, що позивач нібито вчинив протиправні дії проти національної безпеки України, які містять склад злочинів, передбачених КК України.
		Колегія суддів відхиляє доводи ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» про те, що Кримінальний Кодекс України був доповнений статтею 111-1 («Колабораційна діяльність») Законом № 2108-IX від 03.03.2022 р., тому докази про відсутність у відношенні позивача обвинувального вироку за вказаною статтею є неналежними, оскільки за дії, які позивач нібито вчинив у період з 2014 р. по березень 2022 року такого правопорушення в Кримінальному Кодексі України не існувало.
		Публікація та допис ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», в яких поширено інформацію про те, що позивач є «колаборантом» не містять зазначення жодного часового проміжку, а повідомлена в стверджувальній формі, як про факт який вже відбувся. 
		Також у публікації ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» на веб-сайті Інтернет-видання «Українська правда» після назви публікації наведено інформацію про підстави та механізм застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції» та те, що «ІНФОРМАЦІЯ_29 ».
		В дописі ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», розміщеному 24.07.2023 р. на каналі у месенджері Телеграм, вказане прізвище позивача, поряд із іншими прізвищами, та зазначено «..ІНФОРМАЦІЯ_24».
		Крім того, публікація на веб-сайті «Фокус» під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_12», містить інформацію про позивача у наступних фразах: «ІНФОРМАЦІЯ_30.».
		Як вже зазначалося судом, оцінка змісту наведеної інформації, розміщеної у публікації ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» на веб-сайті «Українська правда», у дописі публікації ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» у Телеграм-каналі, а також на веб-сайті «Фокус», її характеру в контексті, використання відповідачами певних мовно-стилістичних засобів, вказує на те, що вона не є судженнями автора, а є фактичними твердженнями про факти здійснення позивачем «проросійської діяльності» проти інтересів України («антиукраїнську діяльність» у публікації ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16»).
		Водночас контекст вживання висловів «проросійський політик» та «проросійський діяч», «антиукраїнська діяльність», зокрема поряд з використанням у назві публікації ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» слів «колаборант, зрадник», зміст яких та загальний контекст вживання вказують на те, що позивач характеризується відповідачами як особа, що співпрацювала або співпрацює з агресором на шкоду власній державі, а отже розкриває зміст публікацій та допису і пояснює значення наведених висловів, як тих, в яких стверджується, що позивач нібито причетний, підтримує або схвалює дії країни-агресора РФ проти України, а також зазначається про підстави для застосування до позивача санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», у зв`язку із наведеними діями. 
		Основний зміст інформації про позивача у висловлюваннях «проросійський політик», «антиукраїнську діяльність» полягає у поширенні в публічному просторі тверджень про те, що діяльність позивача мала антиукраїнський характер та спрямована на підтримку держави-агресора (проросійська діяльність), що спростовується матеріалами справи. 
		Вказане вище, а такожзміст всієї інформації, яка поширена відповідачами про позивача та його діяльності, що викладена у формі висловів стверджувального змісту, в яких містяться повідомлення про факти, події, які можна перевірити на предмет відповідності дійсності, а отже виражені у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
		Поширена відповідачами інформація про те, що позивач є особою, яка причетна до колабораційної діяльності, державної зради, проросійської діяльності, антиукраїнської діяльності, що за твердженням відповідачів є підставою для застосування до позивача санкцій відповідно до Закону України «Про санкції»  негативно впливає на його особисті немайнові права та ділову репутацію за викладених вище обставин та умов, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність складу юридичного правопорушення, необхідного для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Колегія суддів відхиляє доводи ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» у апеляційній скарзі про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про недоцільність посилання відповідачів на інформацію про позивача, наведену на сайтах «Миротворець» та «Вікіпедія», оскільки ці ресурси не є офіційним, компетентним джерелом, та у спірних публікаціях відсутні відповідні посилання.
		ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» вважає, що інформація, поширена на вказаних ресурсах є загальновідомою інформацією, яка не спростована та не оскаржена в судовому порядку, а її оцінка надана відповідачем в оспорюваній публікації.
		Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Публікації відповідачів не містять посилань на сайти «Миротворець» чи «Вікіпедія».
		Відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Доказів того, що інформація, розміщена на веб-сайтах «Миротворець» та «Вікіпедія», визнана судом загальновідомою до матеріалів справи не надано.
		З матеріалів справи вбачається, що публікації, надані ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16» до суду першої інстанції не стосуються інформації, яка входить до заявлених позовних вимог, тому обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги.
		Колегія суддів зазначає, що стаття 10 Конвенції захищає право журналістів на оприлюднення інформації з питань, що становлять загальний інтерес, за умови, що вони діють сумлінно, користуючись точними відомостями, і надають перевірену і точну інформацію відповідно до вимог журналістської етики (Aleksey Ovchinnikov v. Russia).
		При цьому, преса не повинна переступати певні межі, зокрема, у відношенні репутації та прав інших, її задача - у спосіб, що не суперечить «обов`язкам і відповідальності» преси - передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що мають суспільний інтерес («ThorgeirThorgeirson v. Iceland», «Jersild v. Denmark»).
		До таких «обов`язків і відповідальності» належить, передусім, перевірка журналістами відомостей на предмет їх достовірності задля виключення можливості посягання на особисті немайнові права особи, якої такі відомості стосуються, а також недопущення введення громадськості в оману.
		Відповідно до п. 4 Резолюції 1003 (1993) ПАРЄ «Про етичні принципи журналістики» поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказами, а також на неупередженості подання, опису й розповіді. Чутки не повинні бути складовою повідомлень. Заголовки та виклад повідомлень мають відображати сутність представлених фактів і даних якомога точніше.
		Всупереч цьому, відповідачі не надали суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поширена ними про позивача інформація відповідала принципу достовірності, була перевірена і не була спрямована на посягання на особисті немайнові права позивача, тим самим не виконали вимог частини 3 статті 12 ЦПК України.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог.
		Аргументи ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», що суд першої інстанції проігнорував заяву про перехід до загального позовного провадження та доводи, викладені в ній, і здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно норм статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
		У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
		Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
		Так, ухвалою суду першої інстанції від 23 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. В ухвалі суд запропонував відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у разі неподання у встановлений судом строк яких, відповідач має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фокус Медіа» подав до суду першої інстанції клопотання про перехід до загального позовного провадження. Ухвалою суду першої інстанції від 13 жовтня 2023 р. клопотання ТОВ «Фокус Медіа» залишено без задоволення. В ухвалі суд зазначив, що у справі, що розглядається предметом позову є визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, позов не містить вимог майнового характеру, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 
		При цьому, предметом спору у даній справі є захист честі, гідності та ділової репутації, який не відноситься до переліку справ у спорах, що не можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, визначеного частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
		З огляду на викладені обставини судом першої інстанції правомірно та з дотриманням порядку, встановленого цивільним процесуальним кодексом України, розглянуто дану справу у спрощеному позовному провадженні, оскільки спір у справі є немайновим, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагали здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
		Також, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу.
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з положеннями частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору № 01-2407/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2023 р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Косіновою Г.В.; копію Додатку № 1 до договору № 01-2407/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2023 року із розрахунком вартості однієї години надання послуг адвоката; копію акту № 1 приймання-передачі за договором про надання правничої (правової) правової допомоги від 02.08.2023 року; копію рахунку № 1 від 02 серпня 2023 року на суму 81 300 грн. - оплата за правничу (правову) допомогу згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_9 року; копію виписки з особового рахунку адвоката Косінової Г.В. від 03.08.2023 р., яка підтверджує зарахування коштів в сумі 81 300 грн., що надійшли від ОСОБА_1 за правничу (правову) допомогу згідно договору від 24.07.2023 року.; копію рахунку № 2 від 01.12.2023 року на суму 30 000 грн.; електронну платіжну інструкцію ОСОБА_1 № 2416767 від 02.12.2023 року на суму 30 000 грн. з призначенням платежу «Оплата правничої (правової) допомоги згідно Договору № 01-2407/2023 про надання правничої допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_9 року»; копію Акту № 2 приймання-передачі за договором № 01 -2407/2023 від 01.12.2023 року, яким підтверджено надання правничої допомоги наступного змісту: «Складання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» у справі № 757/36305/23-ц та складання відповіді на відзив Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_16» у справі № 757/36305/23- ц»; копію виписки від 03.12.2023 з особового рахунку адвоката Косінової Г. В. у AT «ОТП БАНК» за період з 01.12.2023 по 03.12.2023, яка підтверджує надходження на банківський рахунок адвоката Косінової Г.В. оплати правничої (правової) допомоги згідно договору № 01 -2407/2023 від ІНФОРМАЦІЯ_9 у сумі 30 000 грн. від ОСОБА_1 
		Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що визначений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає обсягу наданої правничої допомоги, складності справи або ж є завищеним.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», ПП «Оптік Глобал Груп», ТОВ «Фокус Медіа» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 37 100,00 грн. з кожного.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Бойка О.І., подана в інтересах ГО «ІНФОРМАЦІЯ_16», підлягає залишенню без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		            
		Апеляційну скаргу адвоката Бойка Олексія Ігоровича, подану в інтересах Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_16», залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повне судове рішення складено 25 липня 2024 року.
		 
		            Суддя-доповідач:                             
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...