Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23784/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2024. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.

Номер судового провадження: 2-2785/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/23784/22-ц 
		пр. 2-2785/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді - Соколова О.М.,
		при секретарі судових засідань - Проскурні А.Г., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу № 757/23784/22-ц за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів,-
		 
		                                        В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов  ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - відповідач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) про стягнення безпідставно списаних коштів.
		В обґрунтування позову позивач вказує, що сталось несанкціоноване списання та зняття з її рахунків грошових коштів, що не відповідало її волевиявленню, а Банк не виконав своїх зобов`язань по захисту коштів клієнта. Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 22, 509, 1066, 1073 ЦК України, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанову НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів». Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердження Постановою НБУ № 223 від 30.04.2010 року. Просила суд, постановити рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно списані кошти з карткового рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) згідно договору SAMDNWFC00073720017 від 17.01.2022 р.) в сумі 12 774, 01 грн.; безпідставно списані кошти з карткового рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) згідно договору SAMDNWFC00074900397 від 09.03.2022 р. в сумі 2 704, 75 грн.; сплачений позивачкою судовий збір, та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4 000 грн.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2022 року заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів, залишено без руху.
		22.09.2022 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2022 року позивачем усунуто вказані недоліки.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін відкрито провадження та призначено судове засідання та роз`яснено відповідачу право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
		01.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких відповідач не погоджується із позовними вимогами в повному обсязі, вважає вказаний позов безпідставним та необґрунтованим.
		Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, разом з тим, в матеріалах справи містять заяви про розгляд справи у їх відсутність, вимоги позову підтримали, просили задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву, в якій просила провести судове засідання без участі представника Банку, проти позову заперечує повністю, з підстав викладених у письмових поясненнях. 
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників, на підставі наявних в ній доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
		Так, матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 , та АТ КБ «ПриватБанк» виникли правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткових рахунків, їх функціонування та кредитування на підставі підписаних сторонами Анкет-заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
		Станом на 02.08.2022 року (на момент здійснення оспорюваних транзакцій) у позивача були у користуванні кредитна картка № НОМЕР_6 та картка для виплат № НОМЕР_7 .
		Вказані обставини сторонами не заперечувалися.
		Відповідно до матеріалів справи, позивач зазначає, що 02.08.2022 року без її відома Банком було відкрито ще одну картку № НОМЕР_8, і той же день, 02.08.2022 року по всім трьох картках здійснено ряд несанкціонованих переказів коштів та зняття готівки в банкоматі без її дозволу. В той же час позивач стверджує, що третім особам дані карток та будь яку іншу інформацію не передавала, кошти знято зловмисниками шахрайським шляхом. 
		Так, правовідносини, які склалися між сторонами діють у сфері функціонування платіжних послуг в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами, які регулюються, зокрема ЦК України, Законами України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про порядок емісій та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року (надалі Положення №№ 164), які набрали чинності 01.08.2022 року та діяли на момент вчинення спірних транзакцій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України Банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
		Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
		Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема: "... 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка ne електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесения, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Дана норма корелюється і з підпунктом 14 пункту 4 розділу І. Положення про порядок ємісії та еквайрингу платіжних інструментів, відповідно до якого платіжна операція дія ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками.
		Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього Положення.
		Відповідно до п. 136 Положення №164 користувач зобов`язаний зокрема, але не виключно зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		В той же час, згідно із абзацем 7 п. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» регламентовано, що втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до п. 146 VII Розділу Положення № 164 затверджено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		З матеріалів справи вбачається, що всі фінансові операції з переказу коштів між картами ОСОБА_1 за 02.08.2022 року здійснені через мобільний за стосунок Приват24 та проведені з належною автентифікацією (авторизацією) всіх необхідних даних, на підтвердження в матеріалах справи міститься витяги з Журналів ПК АТ КБ «ПриватБанк», які сформовані за результатами перевірки програмних комплексів Банку, щодо вчинення оспорюваних позивачем транзакцій.
		Тобто, всі фінансові операції здійснені через мобільний застосунок Приват24 3 коректним введенням логіну та паролів, які надходили на фінансовий мобільний номер телефону позивача, що підтверджує належне проведення автентифікації (авторизації) клієнта Банку.
		Відповідно до статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який с юридичною особою.
		Як вбачається із матеріалів справи та виписок по рахунках Позивача оспорювані фінансові операції з грошовими коштами Позивача на рахунках Банку здійснено з допомогою системи «Приват24» з коректним введенням логіну та паролів.
		В даному випадку використання будь-якого іншого фінансового мобільного номеру, окрім номеру позивача матеріалами перевірки не підтверджується.
		Відповідно до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01.07.2020 року у справі № 712/9107/18, вказано, що суд зобов`язаний перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів.
		Так, матеріали справи не містять жодних відомостей що позивач зверталась до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з її рахунками, відкритими в АТ КБ "ПриватБанк".
		За результатами перевірки, проведеної Банком з приводу обставин здійснення фінансових операцій виявлено, що позивач до Банку із письмовими заявами про незаконне заволодіння грошовими коштами з її карток не зверталась.
		Так, відповідно до ч.20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцентованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору. укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»).
		Це положення кореспондує з п. 140 Положення НБУ №№ 164, яким встановлено, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом».
		Таким чином, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про виявлення несанкціонованої платіжної операції за допомогою платіжної картки, або при підозрі доступу третіх осіб рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, мас вирішальне значення визначення часу звернення клієнта до Банку з відповідною заявою, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі №585/1320/16- від 6 березня 2018 року, де зазначено, що "Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк".
		Так, матеріал справи не містять доказів, що позивач зверталася до Банку з вказаною заявою, крім того, доказів звернення позивача до правоохоронних органів матеріали справи також не містять. Єдине звернення, яке зафіксовано в Банку датоване 03.08.2022 року про викрадення мобільного телефону від дочки позивача.
		Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з чч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів, відсутні.
		Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
		Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 259, 265, 268, 352 ЦПК України, суд -
		 
		                                               В И Р І Ш И В:
		 
		 У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Суддя                                                                                             О.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...