Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/2842/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2024. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Результат оскарження 24.09.2024 Черкаський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/711/1268/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		Справа № 711/2842/24
		Номер провадження2/711/1268/24
		 
		               РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		01 липня 2024 року                     м. Черкаси
		 
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого  судді Кондрацької Н.М.
		при секретарі Мелещенко О.В., 
		представника позивача адвоката Стратілатова К.Г. 
		представників відповідача за довіреністю Олабен Ю.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович, до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Придніпровського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович, до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
		У позовній заяві зазначається, що 12.03.2014 року до Управління МВС України в Черкаській області було подано заяву ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за фактом неправомірних дій ОСОБА_2 , що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. 
		У зв`язку з відсутністю у потерпілої ОСОБА_1 інформації про внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування, 04.04.2014 року до прокуратури Черкаської області було подано скаргу про бездіяльність міліції при розгляді заяви про кримінальне правопорушення.
		30.04.2014 року Прокуратурою міста Черкаси було повідомлено, що скарга потерпілої розглянута, встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 
		Слідчим відділом Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області складено висновок від 28.03.2014 року про відсутність ознак кримінального правопорушення. Вказаний висновок є необґрунтованим та незаконним, тому прокуратурою міста Черкаси внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 190 КК України, а матеріали кримінального провадження № 42014250010000031 від 28.04.2014 року передані до СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області для проведення досудового розслідування. 
		Після цього потерпіла (позивач) неодноразово зверталась до органу до судового розслідування та прокуратури щодо тяганини та бездіяльності при проведенні досудового розслідування. В результаті цих звернень прокуратурою надавались відповідні вказівки органу досудового розслідування. 
		Однак, 01.03.2016 року постановою слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Небилиця Я.С. кримінальне провадження № 42014250010000031 від 28.04.2014 року було закрито у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. 
		Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2018 року у справі № 712/8572/18 скаргу потерпілої ОСОБА_1 було задоволено, а вказану постанову слідчого скасовано. 
		21.08.2018 року потерпілою було подано клопотання до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про поновлення розслідування, до якого було додано вказану вище ухвалу слідчого судді. 
		Досудове розслідування було поновлено та слідчим встановлені наступні обставини. Між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) 08.07.2011 року у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 870 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого ОСОБА_2 , зловживаючи довірою ОСОБА_1 , оскільки останні перебували у дружніх відносинах упродовж тривалого часу, отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 25000 доларів США. Однак всупереч вимогам ст. 657 ЦК України, відповідно до якого договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, вищевказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був. Крім того в порушення ст. 662 ЦК України, ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, земельну ділянку, визначену у договорі купівлі-продажу від 08.07.2011 року ОСОБА_1 не передала. В подальшому ОСОБА_2 18.05.2012 року, шляхом замовчування відомостей про попердній продаж земельної ділянки, що за адресою АДРЕСА_1 , уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3 , яку в подальшому передала останньому. Таким чином своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України - шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою. Тобто слідчим встановлено повний склад кримінального правопорушення: об`єкт кримінального правопорушення, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення та суб`єкт кримінального правопорушення. 
		Однак 23.06.2020 року постановою слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Шевченко В.В. вказане кримінальне провадження було вдруге закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення).
		Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.04.2024 року у справі № 712/3368/24 скаргу потерпілої ОСОБА_1 було задоволено, а вказану постанову слідчого скасовано. 
		Тобто досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває вже більше 10 років. 
		При цьому слідчі спочатку неправомірно відмовили потерпілій у внесенні відомостей до ЄРДР, а після відкриття кримінального провадження прокуратурою, неодноразово (двічі) приймали незаконні рішення про закриття кримінального провадження, які потім скасовувались слідчими суддями. 
		Внаслідок цього позивач була змушена неодноразово оскаржувати неправомірні дії та рішення відповідача, витрачати свій час, нерви, здоров`я та зусилля на те, щоб змусити службових осіб відповідача виконувати вимоги закону та належно здійснювати розслідування. 
		Такі дії та бездіяльність посадових осіб відповідача, вочевидь для позивача, демонструє ігнорування її доводів та заподіяли позивачу страждання та приниження (біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання). 
		Слід звернути увагу, що позивач є людиною похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто на момент звернення із заявою їй було 59 року, а на сьогодні вже 69 років. З 1996 року позивач є людиною з інвалідністю ІІІ групи, яка була підтверджена в 2017 року, а з 04.07.2023 року  людиною з інвалідністю ІІ групи. Також позивач має численні захворювання, які загострюються на фоні тривалих неправомірних дій та бездіяльності відповідача. Також необхідно зважити на той факт, що позивач є пенсіонером та не має значних доходів. Кошти в сумі 25000 доларів США, яких вона позбулась внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , були всіма її заощадженнями, зробленими протягом працездатного віку. Тому заробити знову таку суму коштів у позивача немає можливості, а через неправомірну поведінку відповідача заподіяні позивачу збитки і досі не відшкодовані.
		У даній позовній заяві перелічена лише невелика частина тих моральних втрат, які зумовлені неправомірними діями відповідача, при цьому заподіяні позивачу моральні переживання неможливо відшкодувати у матеріальній формі. 
		Однак певна грошова компенсація може деякою мірою зменшити вплив негативних наслідків на особисте життя позивача. Розмір такої компенсації з урахуванням характеру заподіяної шкоди, ступеня вини відповідача позивач оцінює у 100000,0 гривень, що складає лише 10 % від розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу у кримінальному провадженні, або по 10 тис. грн. за кожен рік (по 800,0 грн. за кожен місяць) тривалості кримінального провадження. 
		Тобто вказаний розмір відшкодування є співмірним спричиненим негативним наслідкам. 
		За таких обставин відповідач має відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 100000,0 грн. 
		Просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,0 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
		Ухвалою суду від 11.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач 25.04.2024 звернувся до суду з відзивом у якому зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від гр. ОСОБА_4 , що діяв за довіреністю (зареєстрована за N?2914 від 12.07.2012 р.) від імені ОСОБА_1 , а саме, що між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) 08.07.2011 у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 870 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого  ОСОБА_2 зловживаючи довірою ОСОБА_1 , оскільки останні перебували у дружніх відносинах упродовж тривалого часу, отримала від ОСОБА_1 кошти у сумі 25000 доларів США. Однак, всупереч вимогам ст. 657 ЦК України, відповідно до яких договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, вищевказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був. Крім того, в порушення ст. 662 ЦК України ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, земельну ділянку визначену у договорі купівлі-продажу від 08.07.2011 ОСОБА_1 не передала. У подальшому ОСОБА_2 18.05.2012, шляхом замовчування відомостей про попередній продаж земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3 , яку в подальшому передала останньому. При цьому коштів ОСОБА_1 повернено не було.
		Під час досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження виконано наступне:
		28.04.2014 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 було повідомлено про початок досудового розслідування (відповідно до ч.6 ст.214 КПК України).
		15.01.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Я.С. Котляр було допитано свідка ОСОБА_6 , яка показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та за даною адресою проживає її родина, на прізвище ОСОБА_7 нікого не знає.
		Неодноразово приходили листи із прокуратури м. Черкаси на ім?я ОСОБА_7 , листи не відкривала та відносила їх назад на пошту, так як така громадянка тут та колине при ора , ако проходиви праціник канівського в м. Чекаста їй не відома. Більше по даному факту додати нічого.
		09.04.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 допитано потерпілу ОСОБА_8 , яка показала, що її син ОСОБА_9 з своєю родиною товаришував з родиною ОСОБА_10 , тому вона їх добре знала. Від нього дізналася, що вони вирішили продавати земельну ділянку неподалік свого дому, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона давно мріяла переїхати, то вирішила купити дану ділянку з метою подальшого будівництва та проживання на даній ділянці. Поговоривши з ОСОБА_2 , їй стало відомо, що у неї є державний акт на дану землю, проте, щоб оформити угоду необхідно було ще отримати витяг про обтяження з земельного кадастру та оцінити дану землю. ОСОБА_2 повідомила, що займеться збором даних документів, після чого між ними буде офіційно оформлено договір купівлі-продажу. Вона знала, що дана процедура не із швидких та була готова чекати. Через пару днів до сина зателефонувала ОСОБА_11 та сказала, що їй терміново потрібні грошові кошти, так як у неї виникли сімейні неприємності, вона запропонувала оформити договір купівлі-продажу, щоб вона передала гроші, проте офіційно його завірять, після того, як вона отримає всі необхідні документи. Між ними на той час уже склалися довірливі відносини, тому вона погодилася, та 08.07.2011 між ними був оформлений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вони підписали даний договір, та вона передала грошові кошти у сумі 25000 доларів США, вона приїхала разом з батьками чоловіка, які були присутні при передачі грошових коштів, що і посвідчили своїми підписами. Після передачі грошових коштів та підписання договору вона чекала, коли ОСОБА_11 отримає всі необхідні документи та вони завірять договір. Минав час, та на всі її телефонні дзвінки її повідомляли, що документи ними не отримані. Через пів року вона помітила, що на земельній ділянці, за яку вона заплатила грошові кошти зводиться бетонний паркан, вона запитала у сина чому там відбувається будівництво, проте він нічого не знав, так як родина ОСОБА_10 перестала товаришувати з родиною її сина. Ними було прийнято рішення звернутися до суду, з метою повернення грошових коштів, або отримання земельної ділянки. Уже під час судового засідання вони дізналися, що дана земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 продана іншим людям.
		29 квітня 2014 року Соснівським РВ м. Черкаси прийнято рішення про повернення їй грошових коштів гр. ОСОБА_12 , ухвалу передано до ДВС м. Черкаси, там було заведено виконавче провадження, проте коштів їй не повернули до теперішнього часу, через те, що фактично ніякого майна за допомогою якого можна погасити борг у ОСОБА_2 не має. Більше по даному факту пояснити нічого.
		09.06.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 було надано доручення N?1 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, а саме опитати ОСОБА_2 3 приводу укладення договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_1 , та з приводу того чи виконує вона рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2014 про відшкодування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 199270 грн.
		На що було отримано рапорт о/у СКР Соснівського РВ в м. Черкаси ОСОБА_13 про те, що гр-ка. ОСОБА_2 за вказаною у дорученні адресою не проживає, а здає будинок квартирантам, на дзвінки не відповідає. Встановити місце знаходження останньої не представилося можливим. 
		18.06.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 було надано доручення N?2 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК україни, а саме забезпечити явкою до слідчого відділу Соснівського РВ м. Черкаси, для проведення слідчих дій гр. ОСОБА_2 
		01.03.2016 року слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Небилицею Я.С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження N? 42014250010000031 від 28.04.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК У країни.
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2018 року, постанову слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Небилиці Я.С. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України від 01.03.2016 року, - скасовано.
		12.05.2020 прокурором Черкаської місцевої прокуратури було надано вказівки в порядку ст. 36 КПК України по матеріалам кримінального провадження N? 42014250010000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, слідчому Шевченку В.В.
		23.06.2020 року слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майором поліції Шевченком В.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.04.2024 року, постанову слідчого СВ Черкаського відділу ГУНП в Черкаській області майора поліції Шевченка В.В. від 23 червня 2020 року про закриття кримінального провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - скасовано.
		12.04.2024 року кримінальне провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 було відновлено та 18.04.2024 року прийнято до свого провадження дізнавачем СД Черкаського РУП рядовим поліції поліції Макогін І.В.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні N? 42014250010000031 від 28.04.2014 триває, вживаються заходи для встановлення всебічного, повного і неупередженого з?ясування обставин кримінального проступку, з метою прийняття в найкоротші терміни законного та обґрунтованого рішення.
		Розслідування даного кримінального провадження триває, та слідчим вживаються заходи для встановлення всебічного, повного і неупередженого з?ясування обставин кримінального проступку, з метою прийняття в найкоротші терміни законного та обгрунтованого рішення.
		Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, а також не довів причинно-наслідкового зв?язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою.
		Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обгрунтований.
		Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв?язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
		За таких обставин справи та враховуючи відсутність належних доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Право визначення відповідача є виключним правом позивач. Залучення у справі співвідповідача відбувається виключно за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження.
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами прощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ст. 51 ЦПК).
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦКУ моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст 1173 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Крім того, згідно зі ст. 1174 ЦКУ, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
		Представником позивача до суду подано заяві від 07.05.2024 у якій зазначається, що 
		у судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2024 року представником відповідача було оголошено заперечення проти позовних вимог, викладені у відзиві на позов. З огляду на вказані заперечення вважає за необхідне повідомити наступне. 
		Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частина четверта статті 58 ЦПК України; частина четверта статті 55 КАС України). Отже, як у цивільному, так і в адміністративному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. також пункт 6.22 постанови). Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 27.02.2019 року у справі № 761/3884/18 реєстр. № 80854809. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16 реєстр. № 87640679. З вищевикладеного приходимо до висновку, що належним відповідачем у справі про відшкодування моральної шкоди державою є відповідний державний орган, який власне і завдав цю шкоду. Залучення органів Державної казначейської служби України у таких справах не є обов`язковим чи визначальним.
		В даному випадку моральної шкоди позивачу завдано саме Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області. Державна казначейська служба України або її територіальні підрозділи не вчиняли жодних дій або бездіяльності, які стали підставою для звернення із даним позовом.
		Отже належним відповідачем у цій справі є ГУ НП в Черкаській області. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення. 
		В даному випадку позивач просить суд стягнути моральну шкоду з Головного управління Національної поліції в Черкаській області. 
		Однак, оскільки відшкодування шкоди здійснюється державою, то і стягуватись ця шкода має з Державного бюджету України без зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання. За таких обставин, правильним буде часткове задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України без зазначення в резолютивній частині рішення суду назви відповідача. 
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину. Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, своєчасність розслідування та незалежність слідства. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою 
		В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, досудове розслідування триває більше 10 років. При цьому кримінальне провадження двічі протиправно закривалось, внаслідок чого позивач була змушена звертатись до суду, який двічі скасовував відповідні постанови слідчого. 
		Протягом цього часу слідчий вчинив не більше 10 процесуальних дій, що свідчить про відсутність об`єктивних підстав для такої надмірної тривалості досудового розслідування. Отже само лише задоволення скарг позивача на постанови слідчого про закриття кримінального провадження не буде належною сатисфакцією без стягнення моральної шкоди. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49 ЦПК України, просить позов задовольнити частково та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,0 грн.
		Ухвалою суду від 07.05.2024 з занесенням до протоколу судового засідання, враховуючи позицію представника позивача щодо вірного визначення ним кола відповідачів, судом залучено третю особу Державну казначейську службу України.
		Представником третьої особи 10.06.2024 подано до суду пояснення у яких заперечується щодо задоволення вимог позивача. Указується, що виключно на Позивача покладається обов?язок доведення неправомірності дій працівників органу Національної поліції, наявності шкоди та причинний зв?язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
		Казначейство вважає, що Позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників органів Національної поліції та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників органу Національної поліції.
		Крім того, один лише факт визнання Позивача потерпілим не є підставою для компенсації шкоди на підставі положень ч. 2 ст. 1177 КУ за відсутності встановленого у рамках кримінального провадження факту вчинення кримінального правопорушення відносно позивача.
		Тим більше, що сам по собі факт скасування постанов про закриття кримінальних проваджень не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав наведених у позовній заяві та просив їх задоволити. Пояснив, що надмірне тривале досудове розслідування спричиняє моральні страждання позивачу, яке є людиною похилого віку.
		Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Пояснила, що закриття кримінального провадження не свідчить про завдання моральної шкоди. Права позивача можуть бути поновлені шляхом ухвалення судових рішень. Зауважила, що доказів завдання маральної шкрди немає.
		Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Зі змістуст. 12 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно наданих копій документів встановлено, що 12.03.2014 до органів національтної поліції в Черкаській області надійшла заява від гр. ОСОБА_4 В інтересах ОСОБА_1 , у якій зазначалось, що ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа коштами ОСОБА_1 у сумі 232437, 50 грн (ексвівалент 25000 доларів США), що є злочином, у розумінні ч. 2 ст. 190 КК України. У заяві просив провести перевірку та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
		04.04.2014 представником подавалась скарга щодо бездіяльності в указаному кримінальному провадженні.
		Листом від 30.04.2014 заступнокм прокурора міста Черкаси повідомлено ОСОБА_4 про те, що 12.03.2014 складено висновок про відстуність ознак кримінального правопорушення. Такий висновок визнано необгрунтованим та незаконним і тому прокуратурою внесені відмості жо ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України.
		28.04.2014 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 було повідомлено про початок досудового розслідування (відповідно до ч.6 ст.214 КПК України).
		15.01.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Я.С. Котляр було допитано свідка ОСОБА_6 .
		09.04.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Я.С. Котляр допитано потерпілу ОСОБА_1 
		09.06.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Я.С. Котляр було надано доручення N?1 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України.
		18.06.2015 року слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Я.С. Котляр було надано доручення N?2 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК україни, а саме забезпечити явкою до слідчого відділу Соснівського РВ м. Черкаси, для проведення слідчих дій гр. ОСОБА_2 
		01.03.2016 року слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Небилицею Я.С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження N? 42014250010000031 від 28.04.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК У країни.
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2018 року, постанову слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Небилиці Я.С. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України від 01.03.2016 року, - скасовано.
		12.05.2020 прокурором Черкаської місцевої прокуратури було надано вказівки в порядку ст. 36 КПК України по матеріалам кримінального провадження N? 42014250010000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, слідчому Шевченку В.В.
		23.06.2020 року слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майором поліції Шевченком В.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.04.2024 року, постанову слідчого СВ Черкаського відділу ГУНП в Черкаській області майора поліції Шевченка В.В. від 23 червня 2020 року про закриття кримінального провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - скасовано. Слідчим суддею зазначено, що слідчим не провелено детального аналізу на встановлення обставин справи, відсутні посилання на докази, які отримані під час досудового розслідування, їм не надано оцінка. По справі не в повній мірі виконані вказівки прокурора, не виконані доручення слідчиго, не допитані свідки, не перевірені факти на які вказує потерпілий. Крім того, встановлено, що досудове розслідування є не повним та всебічним.
		12.04.2024 року кримінальне провадження за N? 42014250010000031 від 28.04.2014 було відновлено та 18.04.2024 року прийнято до свого провадження дізнавачем СД Черкаського РУП рядовим поліції поліції Макогін І.В.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні N? 42014250010000031 від 28.04.2014 на час розгляду даної цивільної справи триває.
		Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід 2 групи з 11.07.2023 року.
		Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставістатті 1174 ЦК України.
		Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, в якому зазначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Згідно із вимогамистатті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Аналіз положеньстатті 23 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі № 753/10817/16-ц (провадження № 61-9656св19), зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості».
		Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
		Відповідно достатті 1Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободВисокі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.
		Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis $. 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.
		ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
		Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
		Встановлені в процесі слухання факти свідчать про надмірну тривалість досудового розслідування у справі. 
		Розслідування триває понад 10 років років.
		Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
		Частиною другоюстатті 113 КПК Українивизначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цьогоКодексу.
		Відповідно до вимогстатті 28 КПК Українипід час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
		Засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.
		Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 9 червня 2021 року у справі №№ 761/27648/19.
		Крім того, питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19.
		Отже, на думку суду, є доведеним факт заподіяння моральної шкоди позивачу діями відповідачаГУНП у Черкаській області, а саме: тривалої бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій передбаченихКПК України. Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. Завищеними, а тому, враховуючи засади розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для компенсації ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
		Відповідно достатті 2 ЦК Українидержава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
		Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України).
		Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, то суд вважає, що відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли органи, які мають для цього достатню компетенцію.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35).
		У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 09 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
		Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3).
		Таким чином, частково задовольняючи позов, суд прийшов до висновку про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди позивачу безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Керуючись ст. ст.4,5,7,8,11,12,13,76,77,81,83,141,247,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовзадовольнити частково.
		Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування.
		В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасниками справи є:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: Головне управління Національної поліції у Черкаській області, адреса місцезнаходження: м. Черкаси вул. Смілянська, 27, ЄДРПОУ 40108667.
		Третя особа: Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646;
		 
		 
		 
		Головуючий:  Н.  М.  Кондрацька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...