Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/3401/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 26.07.2024. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 25.07.2024
Номер судового провадження: 11-кп/818/232/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221180000598

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 644/3401/23                    Головуючий суддя І інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/232/24            Суддя доповідач               ОСОБА_2 
		Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		головуючого                     ОСОБА_2 
		суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора             ОСОБА_6 ,
		потерпілої                     ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої             ОСОБА_8 ,
		захисника                     ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого                  ОСОБА_10 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному 24 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180000598,за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хрестище Красноградського району Харківської області, неодруженого, пенсіонера, не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
		 
		Вироком Орджонікідзевського районногосуду м.Харковавід 16серпня 2023року засуджено ОСОБА_10 за ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
		 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_10 визнаний винним в тому, що він 24 квітня 2023 року приблизно о 15 год. 20 хв., перебуваючи в приміщенні кухні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_10 взяв зі столу кухонний ніж та підійшовши до потерпілої ОСОБА_7 зі спини, завдав вказаним ножем їй один удар у спину, спричинивши останній проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва, яке за ступенем тяжкості належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		   В апеляційнійскарзі прокурору кримінальномупровадженні,не оспорюючивисновки судупершої інстанціїщодо доведеностіобвинувачення тавинуватості ОСОБА_10 ,правову кваліфікацію,вважає вирокОрджонікідзевського районногосуду м.Харковавід 16серпня 2023року незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст.69 КК України, і як наслідок невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м`якості. Просить даний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_10 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		   В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не враховано особу винного, конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки правопорушення, формально враховано тяжкість злочину, а також характеристику особи обвинуваченого. Зокрема, не надано належної оцінки ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також тому, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор в судовомузасіданні вимогиапеляційної скаргипідтримав вповному обсязіта наполягавна їхзадоволенні.
		Потерпіла та її представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги прокурора підтримали.
		Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора та просили залишити її без задоволення.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, зваживши на доводи обвинуваченого та його захисника, а також потерпілої та її представника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.
		 
		Мотиви суду
		 
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
		Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		За змістом апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи призначений судом ОСОБА_10 сам вид покарання, фактично не погоджується із застосуванням ст.69 КК України.
		Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
		Так, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_10 за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України, тобто призначив більш м`яке покарання, ніж передбачено законом.
		Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
		Згідно ст.69КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній частині - послатися на ч.1 ст.69КК України.
		Як убачається з вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.121 КК України, судом першої інстанції недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні фактичні обставини його вчинення, зухвалий характер дій та дані про особу ОСОБА_10 , який заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та за вчинений злочин законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, міцних соціальних зв`язків не має. 
		Крім того, суд у вироку обґрунтував застосування ст.69КК України беззаперечним визнанням вини, вчинення злочину вперше, похилий вік та його минулі трудові здобутки.
		Однак, зазначені судом обставини не є ні пом`якшуючими чи такими, що знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, оскільки, попри розгляд справи у повному обсязі та під тиском досліджених доказів отримання беззаперечного визнання обвинуваченим своєї вини, вчинення ним кримінального правопорушення вперше - лише підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, а похилий вік обвинуваченого та його минулі трудові здобутки не є обставинами чи сукупністю обставин, які знаходяться у причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які б безпосередньо впливали на суспільну небезпеку злочину або небезпечність винуватої особи. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своєму рішенні (ВС ККС №629/2739/18 від 03 лютого 2021 року).
		При цьому зазначені судом обставини не завадили обвинуваченому вчинити тяжкий умисний злочин.
		Поряд зцим,колегія суддіввраховує пояснення потерпілої, надані нею до суду апеляційної інстанції, про те, що обвинувачений ОСОБА_10 , який є її колишнім чоловіком, зловживає алкоголем, саме через що між ними й мали місце постійні сварки. Крім того, судом встановлено, що обвинуваченим вчинено злочин в стані алкогольного сп`яніння, та ця обставина визнана такою, що обтяжує покарання, відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України, що підтверджує зазначені пояснення потерпілої.
		За таких обставин слід визнати, що в оскаржуваному рішенні судом не наведено переконливих мотивів на підтвердження своїх висновків щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України, з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті виправлення винної особи та запобігання вчинення ним нових злочинів. 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційних доводів прокурора щодо безпідставного застосування до обвинуваченого такої правової пільги, передбаченої ст.69 КК України.
		Відповідно до вимог ст.414 КПК України невідповідним ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		У зв`язку з викладеним, на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 скасувати в частині призначеного покарання із застосуванням ст.69 КК України і ухвалити свій вирок.
		Призначення ОСОБА_10 покарання в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність відповідно до обвинувачення, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини, цілком відповідатиме вимогам та цілям, передбаченим ст.ст.50, 65 КК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
		ЗАСУДИЛА:
		 
		   Апеляційну скаргу прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_11  задовольнити.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2023 року щодо ОСОБА_10 в частині призначення покарання - скасувати. 
		   Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Строк покарання ОСОБА_10 обчислювати з 24 квітня 2023 року.
		В решті вирок залишити без змін. 
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		       Колегія суддів: 
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...