Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14243/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Обіг цінних паперів; Інший спір про обіг цінних паперів.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2024. Зареєстровано: 26.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.
Дата набрання законної сили: 24.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/14243/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Кібенко О.Р.- головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
		 
		представників учасників справи:
		Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) - Логінов К.Е.,
		Держави Україна в особі Міністерства оборони України - Ярусевич Д.Ю.,
		Міністерства оборони України - Ярусевич Д.Ю.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" - не з`явився,
		Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Басій К.С.,
		Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - Гловацький О.С., Дусанський С.К. ,
		Командування сил Логістики Збройних Сил України - Падалка Р.М.,
		Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ,
		Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку  - Горжий А.В.,
		Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" - не з`явився,
		Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - не з`явився,
		Кабінету Міністрів України - Бєльський-Панасюк О.О.
		 
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited)
		на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 (суддя Удалова О.Г.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів: Алданова С.О., Корсак В.А., Євсіков О.О.)
		у справі за позовом Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (далі - Компанія Літтоп, скаржник)
		до відповідачів:
		1)          Держави Україна в особі Міністерства оборони України,
		2)          Міністерства оборони України (далі - МОУ),
		3)          Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" (далі - ТОВ "Кастодіан Гарант"),
		4)          Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк")
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта"),
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
		1)          Командування Сил логістики Збройних Сил України (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
		2)          Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ),
		3)          Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР),
		4)          Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (далі - ПАТ "Національний депозитарій України"),
		5)          Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"),
		6)          Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)
		про визнання права власності, витребування майна з володіння (стягнення) та зобов`язання вчинити дії.
		 
		СУТЬ СПОРУ
		1.          Компанія Літтоп (Республіка Кіпр) була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта" (13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі).
		2.           06.11.2022 акції Компанії Літтоп відчужені на користь держави на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сил логістики ЗСУ та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 .
		3.          Компанія Літтоп вважала, що процедура примусового відчуження акцій здійснена з грубими порушеннями, є протиправною, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.
		4.          Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.
		5.          Компанія Літтоп звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
		6.          Перед Верховним Судом постали такі питання:
		- чи можуть корпоративні права/акції бути об`єктом примусового відчуження на користь держави;
		- чи є обов`язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна; чи вимагається ознайомлення власника з цим актом;
		- чи  допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану?
		7.          Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив оскаржувані судові рішення без змін, виходячи з таких мотивів.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		8.          Компанія Літтоп звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі МОУ, МОУ, ТОВ "Кастодіан Гарант" та АТ "Укрексімбанк" про:
		1) визнання за Компанією Літтоп права власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта", в кількості 7 377 784 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта" (далі - Спірні акції);
		2) витребування з володіння (стягнення з) Держави Україна в особі МОУ на користь Компанії Літтоп Спірних акцій;
		3) зобов`язання депозитарної установи АТ "Укрексімбанк" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунку в цінних паперах Держави Україна в особі МОУ Спірних акцій на рахунок у цінних паперах НОМЕР_2 Компанії Літтоп у депозитарній установі ТОВ "Кастодіан Гарант";
		4) зобов`язання депозитарної установи ТОВ "Кастодіан Гарант" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування Спірних акцій на рахунок НОМЕР_2 Компанії Літтоп, які списуються з рахунку у цінних паперах Держави Україна в особі МОУ.
		9.          Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що процедура примусового відчуження Спірних акцій на користь держави здійснена з грубими порушеннями, а отже є протиправною; чинне законодавство не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав або акцій; рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 (далі - рішення НКЦПФР №1320) у частині, що стосується пакета акцій позивача, прийняте поза межами визначених законом повноважень; відповідачі протиправно націоналізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій в Україні".
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		10.           24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженим Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який тривав станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та прийняття рішення за вимогами позивача.
		11.          Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах Компанії Літтоп станом на 06.11.2022 остання була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта".
		12.          При цьому відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах Компанії Літтоп станом на 07.11.2022 у власності позивача знаходиться 0,00 акцій, що складає 0,00% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта".
		13.          У позовній заяві стверджується, що Спірні акції були відчужені у Компанії Літтоп на користь держави в умовах правового режиму воєнного стану на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сил логістики ЗСУ "Про примусове відчуження майна" від 06.11.2022 №290 (далі - Наказ №290), а також наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.11.2022 №242 (далі - Наказ №242).
		14.          Копії вказаних документів, зокрема Наказу №290 від 06.11.2022, надані Командуванням Сил логістики ЗСУ 10.04.2023 та долучені до окремого тому, оскільки містять відмітку "для службового користування", а Наказ №242 наданий суду 07.04.2023 ВЧ НОМЕР_1 разом з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 06.11.2022 №1 (далі - Акт №1).
		15.          За змістом Наказу №290 він прийнятий відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженого Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, Законів "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022" від 06.11.2022 №14т/ВГК.
		16.          Пунктом 1 наказу вирішено примусово відчужити у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану всі акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390 (емітент), що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належить державі.
		17.          Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітента, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для виконання цього наказу.
		18.          Уповноважено командира ВЧ НОМЕР_1 на підписання актів про примусове відчуження майна, зазначеного в п.1 цього наказу, від імені військового командування (п.2 наказу).
		19.          Згідно з п.3 командиру ВЧ НОМЕР_1 наказано: невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна, вказаного у п.1 цього наказу з дотриманням вимог статей 8, 23 Закону "Про правовий режим воєнного стану", ст.17 Закону "Про оборону України", статей 4, 7, 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; забезпечити проведення оцінки примусово відчуженого майна та складання актів про примусове відчуження у порядку та за формою, передбаченими Законами "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою КМУ від 31.10.2012 №998.
		20.          Начальнику Адміністративного управління штабу Командування Сил логістики Збройних Сил України наказ довести до відома НКЦПФР для вжиття відповідних заходів з метою забезпечення виконання цього наказу.
		21.          Вказаний наказ погоджений з начальником Київської міської військової адміністрації генерал-полковником Сергієм Попком.
		22.          Наказом №242 відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом від 24.02.2022 №2102-ІХ, законів "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення потреб держави в умовах правого режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022" від 06.11.2022 №14т/ВГК та Наказу №290:
		1) для примусового відчуження майна, визначеного в п.1 Наказу №290, призначено комісію у складі: голови комісії - заступник командира ВЧ НОМЕР_1 полковник ОСОБА_3 ; члени комісії: заступник командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_4 ; начальник відділу ведення обліку матеріальних цінностей - заступник командира ВЧ НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 ; помічник командира ВЧ НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби лейтенанта ОСОБА_6 ;
		2) Перелік майна, яке підлягає примусовому відчуженню у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану: усі акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі. Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітента, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для виконання цього наказу;
		3) голові комісії:
		- невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна, вказаного у п.2 цього наказу з дотриманням вимог статей 8, 23 Закону "Про правовий режим воєнного стану", ст.17 Закону "Про оборону України", статей 4, 7, 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- забезпечити проведення оцінки примусово відчуженого майна та складання актів про примусове відчуження майна у порядку та за формою, передбаченими Законами "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою КМУ від 31.10.2012 №998;
		- до проведення оцінки майна залучити суб`єкта оціночної діяльності згідно з вимогами Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-ІІІ;
		- роботу комісії розпочати тільки після погодження Наказу №290 з Київською міською військовою адміністрацією.
		23.          06.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" (далі - ТОВ "КК "Увекон") надала ВЧ НОМЕР_1 висновки за вих. №101/1, у яких рекомендовано визначити вартість 27 114 254 акцій ПАТ "Укрнафта", що відчужуються для забезпечення потреб Держави Україна в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, станом на 06.11.2022 на рівні їх номінальної вартості. При цьому зазначено, що після здійснення огляду, отримання вихідних даних та відповідно до цього забезпечення надання послуг з практичного виконання оцінки, за результатами чого буде складено звіт про оцінку та висновок про вартість і отримана на нього рецензія ФДМУ, номінальну вартість можна буде замінити на ринкову.
		24.          06.11.2022 за погодженням з Київською міською військовою адміністрацією ВЧ НОМЕР_1 склала Акт №1, за яким згідно з рішенням командира ВЧ НОМЕР_1 , оформленим Наказом №242, Наказом №290, за погодженням з начальником Київської міської військової адміністрації у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, від 17.05.2022 №341/2022, затвердженого Законом "Про продовження воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 12.08.2022 №573/2022, затвердженого Законом від 15.08.2022 №2500-ІХ, здійснено примусове відчуження усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, власниками яких є фізичні та юридичні особи, що обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, власниками якого є фізичні та юридичні особи, що є власниками акцій ПАТ "Укртатнафта", ідентифікаційний код 00135390, крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі. Право власності на майно підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах.
		25.          Згідно з Актом №1:
		- опис майна, достатній для його ідентифікації: усі акції ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, у кількості 27 114 254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі;
		- оцінка майна проведена ТОВ "КК "Увекон" згідно з договором про надання послуг від 06.11.2022 №101. За результатами оцінки майна складений висновок про вартість майна від 06.11.2022. Вартість об`єктів оцінки рухомого майна, акції ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, у кількості 27 114 254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, за результатами оцінки становить 6 778 563,50 грн без ПДВ (номінальна вартість акцій). Попереднє відшкодування вартості майна не здійснювалося.
		26.          Акт №1 підписаний: від власника майна - не встановлено; уповноваженими особами: командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 , заступником командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 та погоджено начальником Київської міської військової адміністрації Попком С.М.
		27.          06.11.2022 НКЦПФР прийняла рішення №1318 (далі - Рішення №1318), яким визначила, що у період дії воєнного стану загальні збори акціонерів акціонерного товариства, у яких беруть участь акціонери - власники 100 відсотків голосуючих акцій, можуть бути проведені з урахуванням особливостей, встановлених цим рішенням.
		28.          У разі якщо в одному місці зібралися акціонери - власники 100 відсотків голосуючих акцій, вони мають право прийняти будь-яке рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів такого товариства відповідно до закону та / або статуту акціонерного товариства (п.2 Рішення №1318).
		29.          Усі рішення, прийняті відповідно до п.2 цього рішення, оформлюються у вигляді протоколу загальних зборів відповідно до вимог ст.46 Закону "Про акціонерні товариства", що підписується усіма акціонерами товариства, які є власниками 100 відсотків голосуючих акцій товариства (їх представниками) (п.3 Рішення №1318).
		30.          Пунктом 4 Рішення №1318 встановлено, що рішення, прийняте на таких загальних зборах, вважається дійсним, за умови виконання всіх таких вимог:
		1) на кінець операційного дня дати складання протоколу загальних зборів (дати проведення загальних зборів) складено реєстр акціонерів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України;
		2) відповідно до реєстру акціонерів, складеного згідно з вимогами п.1 цієї частини, акціонери (їх представники), які взяли участь у таких загальних зборах, є власниками 100 відсотків голосуючих акцій товариства;
		3) протокол загальних зборів підписано всіма акціонерами товариства, які є власниками 100 відсотків голосуючих акцій товариства (їх представниками);
		4) загальна кількість акціонерів акціонерного товариства, загальні збори якого проводяться відповідно цього рішення, не може перевищувати п`яти осіб.
		31.          Згідно з п.5 Рішення №1318 положення статей 33-48 Закону "Про акціонерні товариства" щодо порядку скликання та проведення загальних зборів не застосовуються до загальних зборів, проведених відповідно до вимог цього рішення.
		32.          Рішення набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування на офіційному вебсайті НКЦПФР (п.6 Рішення №1318).
		33.          06.11.2022 НКЦПФР прийняла рішення "Про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта", АТ "Мотор Січ", ПрАТ "АвтоКрАЗ", ПрАТ "Запоріжтрансформатор". №1320. Зокрема, вирішено:
		1. ПАТ "Національний депозитарій України" сформувати станом на дату прийняття цього рішення та надати МОУ для складання та надання ним депозитарній установі, в якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, розпорядження на проведення депозитарних операцій, передбачених цим рішенням, із зазначенням кількості цінних паперів перелік клієнтів Центрального депозитарію, на рахунках у цінних паперах яких обліковуються акції емітентів ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта", АТ "Мотор Січ", ПрАТ "АвтоКрАЗ", ПрАТ "Запоріжтрансформатор", крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, згідно з переліком.
		2. Депозитарній установі, в якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, надати Центральному депозитарію відповідні розпорядження для проведення передбачених цим рішенням депозитарних операцій та після виконання Центральним депозитарієм операцій переказу акцій емітентів на її рахунок у цінних паперах згідно з п.3 цього рішення здійснити зарахування прав на зазначені акції на рахунок держави. При цьому у розпорядженнях на проведення облікових операцій, що подаються МОУ депозитарній установі, відомості про контрагента та кількість акцій емітентів у такому розпорядженні зазначаються відповідно до переліку клієнтів Центрального депозитарія, наданого Центральним депозитарієм відповідно до п.1 цього рішення.
		3. Центральному депозитарію здійснити безумовні операції щодо переказу акцій емітентів на рахунок у цінних паперах депозитарної установи, в якій відкрито рахунок на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, з рахунків депозитарних установ, у яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, перелік яких зазначений у таблиці п.1 цього рішення. Переказ акцій емітентів здійснюється Центральним депозитарієм без збереження режиму обтяжень та / або обмежень.
		4. Депозитарним установам, у яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів, крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі, обліковуються акції емітентів, за відповідним розпорядженням / повідомленням Центрального депозитарія здійснити списання акцій емітентів з цих рахунків у цінних паперах.
		5. Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітентів, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для здійснення Центральним депозитарієм та депозитарними установами передбачених цим рішенням операцій. Центральному депозитарію забезпечити збереження обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами випусків акцій емітентів, наявними у системі депозитарного обліку Центрального депозитарія.
		6. Для проведення передбачених цим рішенням операцій Центральному депозитарію:
		- здійснити розблокування усіх акцій емітентів / прав на акції емітентів, що були заблоковані депозитарними установами на підставі розпоряджень клієнтів, депонентів, керуючих рахунків у цінних паперах депонентів, клієнтів для виставлення цінних паперів на продаж;
		- сформувати та надати Публічному акціонерному товариству "Розрахунковий центр" передбачений укладеним з Розрахунковим центром договором документ для здійснення операцій щодо приведення у відповідність даних системи клірингового обліку.
		7. Розрахунковому центру відразу після отримання від Центрального депозитарія передбаченого п.6 цього рішення документа при необхідності здійснити операції для приведення у відповідність даних системи клірингового обліку.
		8. Центральний депозитарій здійснює відміну усіх невиконаних розпоряджень депозитарних установ на переказ акцій емітентів, наданих Центральному депозитарію до прийняття цього рішення.
		9. Центральний депозитарій відмовляє у виконанні розпоряджень на проведення депозитарних операцій депозитарним установам, які не виконали передбачені цим рішенням операції, до усунення останніми розбіжностей у депозитарному балансі.
		10. Центральному депозитарію довести до відома депозитарних установ, на рахунках у цінних паперах яких у Центральному депозитарії обліковуються акції емітентів, дане рішення.
		11. Це рішення набирає чинності з дня його прийняття.
		34.          07.11.2022 АТ "НАК "Нафтогаз України" видало МОУ довіреність №14-89 на право брати участь у загальних зборах від імені компанії та, відповідно, голосувати з усіх питань порядку денного на власний розсуд.
		35.          09.11.2022 АТ "НАК "Нафтогаз України" видало МОУ довіреність №14-91 на право брати участь у загальних зборах від імені компанії та, відповідно, голосувати з усіх питань порядку денного на власний розсуд.
		36.          Крім того, 05.12.2022 АТ "НАК "Нафтогаз України" видало МОУ довіреність №14-94 на право брати участь у загальних зборах від імені компанії та, відповідно, голосувати з усіх питань порядку денного на власний розсуд.
		37.          07.11.2022 наказом МОУ №357 наказано ОСОБА_8 бути представником МОУ, яке представляє інтереси АТ "НАК "Нафтогаз України" як акціонера, який володіє простими іменними акціями ПАТ "Укрнафта", на загальних зборах ПАТ "Укрнафта", що відбудуться 07.11.2022, а також визначено повноваження останнього.
		38.          07.11.2022 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №1, які проведені відповідно до порядку, встановленого Рішенням №1318.
		39.          Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укртатнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів, - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвалися представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.
		40.          На позачергових загальних зборах ПАТ "Укрнафта", що відбулися 07.11.2022, прийняті такі рішення:
		1. Для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_8 , член лічильної комісії: ОСОБА_9 .
		2. Обрати головуючим загальних зборів ОСОБА_9 , обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_8 .
		3. Внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 07.11.2022. Доручити головуючому загальних зборів особисто забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 07.11.2022. Встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції.
		4. Достроково припинити повноваження членів наглядової ради ПАТ "Укрнафта", повноваження яких є чинними станом на 07.11.2022.
		5. Обрати членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта": ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
		6. Затвердити умови цивільно-правових договорів (контрактів), які укладатимуться з членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта", що додаються. Уповноважити головуючого загальних зборів ОСОБА_9 підписати цивільно-правові договори (контракти), що укладатимуться з членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта".
		7. Припинити повноваження чинних розпорядників рахунку ПАТ "Укрнафта" у Центральному депозитарії цінних паперів. Призначити тимчасово, до призначення нового персонального складу виконавчого органу ПАТ "Укрнафта", розпорядником рахунку в цінних паперах ПАТ "Укрнафта" в Центральному депозитарії цінних паперів ОСОБА_14 .
		41.          Справжність підписів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на протоколі від 07.11.2022 посвідчена нотаріально державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Колотіловим О.О.
		42.           09.11.2022 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №2, які проведені відповідно до порядку, встановленого Рішенням №1318.
		43.          Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укрнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвалися представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.
		44.          На вказаних загальних зборах вирішено:
		1. Для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_8 , член лічильної комісії: ОСОБА_9 .
		2. Обрати головуючим загальних зборів ОСОБА_9 , обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_8 .
		3. Внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення у новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022. Доручити головуючому загальних зборів забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022. Встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції.
		4. Змінити колективний виконавчий орган (правління) на одноособовий виконавчий орган (директор). Припинено повноваження голови правління ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_15 . Припинено повноваження членів правління ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
		5. Обрано директором ПАТ "Укрнафта" Корецького С.Ф.
		6. Затверджено умови контракту, що укладатиметься з директором ПАТ "Укрнафта". Уповноважено головуючого загальних зборів ОСОБА_9 підписати контракт, що укладатиметься з директором ПАТ "Укрнафта".
		45.          Справжність підпису ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на протоколі від 07.11.2022 посвідчена нотаріально державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Колотіловим О.О.
		46.          06.12.2022 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №3, які проведені відповідно до порядку, встановленого Рішенням №1318.
		47.          Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укрнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвалися представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості. На вказаних зборах вирішено:
		1. Для роз`яснення щодо порядку голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_8 , член лічильної комісії: ОСОБА_9 .
		2. Обрати головуючим загальних зборів ОСОБА_9 , обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_8 .
		3. Внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення у новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022. Доручити головуючому загальних зборів забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022. Встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції.
		48.          Справжність підписів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на протоколі від 07.11.2022 посвідчена нотаріально державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Кузьменко С.І.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		49.          Господарський суд міста Києва рішенням від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/14243/22, у задоволенні позову відмовив повністю.
		50.          Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував ухвалене рішення, зокрема, таким:
		- відчуження майна ПАТ "Укрнафта", у тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, а також можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни і її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни;
		- корпоративні права, підтверджені акціями товариства, є майном (майновими правами);
		- при примусовому відчуженні у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, дотримані всі вимоги щодо порядку відчуження майна, передбаченого статтями 7 та 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- Рішення №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, спрямоване на організацію виконання рішення військового командування в умовах правового режиму воєнного стану, що не містить нових правових норм, є актом індивідуальної дії, а отже не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
		51.          08.04.2024 Компанія Літтоп звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/14243/22, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		52.          На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК та, зокрема, зазначає:
		1) Верховний Суд у низці своїх правових висновків наголошує, що позбавлення або обмеження права власності має відбуватися виключно на підставі (тобто у прямо передбачених законодавством випадках) та виключно в порядку (тобто у чіткій відповідності до законодавчо встановленої процедури), встановлених законом; усупереч позиціям Верховного Суду суди попередніх інстанцій оцінили як правомірне примусове відчуження належного скаржнику пакета акцій, незважаючи на те, що воно було здійснено не на підставі та не в порядку, встановлених законом (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 12.01.2021 у справі №914/1804/18, від 01.12.2021 у справі №757/849/2020, від 07.07.2022 у справі №500/89/18, від 04.12.2019 у справі №235/9835/15-ц, від 24.02.2022 у справі №654/785/19):
		- невиконання законодавчо встановлених вимог щодо встановлення власника примусово відчужених акцій та зазначення у акті необхідної інформації про нього свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;
		- не були виконані законодавчо встановлені вимоги щодо додавання документа про оцінку до акта про примусове відчуження майна; це свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;
		- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав та / або акцій (позиція щодо комплексного характеру та особливого статусу акцій викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20));
		- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого - наземних, водних та повітряних транспортних засобів; суд не взяв до уваги доводи скаржника про відсутність корпоративних прав (акцій, часток) у переліку військового майна; за законом управління акціями державних господарських товариств та передачу їх у сферу управління того чи іншого міністерства здійснює КМУ; натомість КМУ не уповноважений приймати рішення про примусове відчуження майна, оскільки не належить до військового командування;
		- у НКЦПФР та Центрального депозитарія України були відсутні правові підстави для перерахування спірного пакета акцій з належних скаржнику рахунків у цінних паперах на рахунки МОУ, що чітко та безперечно вказує на протиправність таких дій; рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 у частині, що стосується пакета акцій скаржника, прийняте НКЦПФР поза межами визначених законом повноважень;
		- будь-які правові підстави для проведення Національним депозитарієм України безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320 відсутні; станом на момент проведення безумовних депозитарних операцій у держави ще не було права власності на акції ПАТ "Укрнафта"; наведене є додатковим підтвердженням відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320;
		2) суд апеляційної інстанції проігнорував доводи скаржника про недопустимість реквізиції іноземних інвестицій; відповідачі протиправно реквізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №902/207/22, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21);
		3) відчуження акцій, а не необхідних складових майна ПАТ "Укрнафта", є абсолютно нерелевантним та непропорційним до поставленої мети, а також становить надмірне навантаження на державу; для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану були примусово відчужені не будівлі, споруди, устаткування, сировина, інвентар тощо, а цінні папери (акції); разом з корпоративними правами держава набула й додатковий тягар у вигляді зобов`язань перед кредиторами, податковими органами тощо; акції ПАТ "Укрнафта" не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОУ:
		- скаржник був і є готовим реалізовувати свої корпоративні права із максимальною користю для України та її обороноздатності, зокрема шляхом будь-яких можливих погоджень чи голосувань щодо передачі на період дії воєнного стану майна ПАТ "Укрнафта" у користування державі будь-якого необхідного для оборони обладнання (зокрема для переробки пального), сировини (нафти, бензину, дизелю, авіаційного пального), будівель, споруд, устаткування, інвентаря, сировини, продукції тощо; у випадку примусового відчуження на користь держави не акцій, а профільного майна ПАТ "Укрнафта" (споруд, обладнання, сировини) він готовий відмовитися від зазначеного права на компенсацію за умови повернення зазначеного майна ПАТ "Укрнафта" після закінчення воєнного стану;
		- законодавство України визначає можливість отримувати необхідний матеріально-технічний результат від підприємств, установ та організацій шляхом покладення на них мобілізаційних завдань (замовлень); Господарський кодекс України передбачає також інший засіб державного регулювання економіки для особливих потреб - державне замовлення; наведені правові інструменти сприяли б найбільш ефективному та оперативному досягненню поставлених завдань та не тягнули б позбавлення низки акціонерів права власності на їхні акції та втручання у операційну діяльність підприємства;
		- враховуючи опосередковане володіння державою через АТ "НАК "Нафтогаз України" простою більшістю акцій ПАТ "Укрнафта", вона мала можливість приймати будь-які необхідні управлінські, операційні чи кадрові рішення, не позбавляючи решти акціонерів права власності на акції;
		4) скаржник не просить повернути майно з підстав скасування правового режиму воєнного стану, а оскаржує процедуру примусового відчуження належного йому майна з підстав грубого порушення положень законодавства та просить витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння; "повернення примусово відчуженого майна" передбачене ч.1 ст.12 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та оскарження процедури примусового відчуження майна з подальшим його витребуванням є абсолютно різними правомочностями, які не виключають одна одну; висновок щодо неможливості повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану прямо суперечить позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.
		53.          24.06.2024, у межах встановленого судом строку, МОУ подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- дії та акти військового командування, інших суб`єктів владних повноважень щодо реалізації процедури примусового відчуження майна беззаперечно відповідають вимогам Конституції України, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та положеннями ЦК;
		- щодо посилання скаржника на те, що він чи його представник не викликалися для складання та підписання акта про примусове відчуження акцій, слід звернути увагу, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не ставить вимог військовому командуванню щодо повідомлення (виклику) суб`єкта, чиє майно відчужується, та, як наслідок, не містить порядку чи умов для здійснення такого виклику / повідомлення. Натомість Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7 Закону), не встановлюючи при цьому жодної пріоритетності між ними. Закон дозволяє у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта скласти його без її участі, тобто надає юридичну силу односторонньому акту. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. В акті від 06.11.2022 №4 наявні усі визначені законом реквізити;
		- інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами, а не Центральним депозитарієм. Стаття 136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта";
		- ВЧ НОМЕР_1 і ТОВ "КК "Увекон" уклали договір про надання послуг, за результатами якого був складений висновок. Відповідний акт доданий до акта про примусове відчуження або вилучення майна. Водночас ані власник майна, ані його законний представник не зверталися до ВЧ НОМЕР_1 для отримання зазначених документів;
		- оскільки скаржник є іноземним акціонером, основною метою якого було отримання дивідендів від діяльності підприємства, держава вбачає об`єктивні ризики для стратегічної безпеки та обороноздатності, оскільки відсутні гарантії, що, беручи участь в управлінні ПАТ "Укрнафта", скаржник керувався б інтересами та першочерговими потребами держави, а не власними;
		- по-перше, вилучення будівель, техніки чи резервуарів з паливом не призвело б до досягнення поставленої мети, оскільки в умовах війни та непередбачуваних обстрілів неможливо спрогнозувати потреби держави та населення в паливі. По-друге, паливно-мастильні матеріали, які відчужуються військовим командуванням, також не застраховані від непередбачуваного знищення. По-третє, основним у такій ситуації для держави є контроль над паливно- енергетичною сферою в розрізі видобутку та переробки, з можливістю негайного реагування на актуальну ситуацію цивільного та фронтового життя країни, коригуючи об`єми видобування, переробки, безпечного зберігання та транспортування з урахуванням наявної стратегічної інформації. По-четверте, покладення на такі підприємства оборонних завдань несе  неприпустимий ризик витоку інформації щодо забезпечення військ та їх потреб, яка є державною таємницею. Державі потрібен був єдиний майновий комплекс - зі всіма активами, працівниками, організаційною структурою, дозвільними документами, корпоративною структурою, системою договорів та контрагентів;
		- акція, корпоративні права, посвідчені акціями, є майном (майновими правами). Акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18. Акція є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та охоплюється поняттям "майно", що наділяє її усіма ознаками майна, яке може бути примусово відчужене, у розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- МОУ звертає увагу на необхідність належної оцінки ролі держави у обставинах відсічі неспровокованої збройної агресії та, зокрема, конкретних державних органів - військового командування. У такій складній сфері, якою є сфера оборони, за державними органами та органами самоврядування необхідно визнати широку свободу розсуду, щоб уможливити реалізацію оборонної політики;
		- скаржник вказує про незаконність дій та рішень НКЦПФР. Разом із тим скаржник не оскаржує їх, що позбавляє його права стверджувати про незаконність у межах господарського спору, адже оцінка рішень, дій / бездіяльності належить до компетенції адміністративних судів;
		- згідно зі ст.13 Договору до Енергетичної Хартії інвестиції інвесторів держав-учасниць можуть бути експропрійовані або націоналізовані, якщо така експропріація здійснюється з метою, що відповідає державним інтересам, без дискримінації, з дотриманням належних правових процедур та одночасно з виплатою швидкої, достатньої та ефективної компенсації;
		- відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у цій справі та справі № 910/10009/22, про що свідчить аналіз змісту правовідносин у двох справах, їх суб`єктного складу і викладених обставин;
		- виплата компенсації або повернення відчуженого майна допускаються виключно після завершення дії правового режиму воєнного стану. Обраний скаржником спосіб захисту є законодавчо неможливим, а отже неефективним. Звернення скаржника до суду з позовом є передчасним.
		54.          25.06.2024, у межах встановленого судом строку, КМУ подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- запровадження воєнного стану на території України з дотриманням законодавчо встановленої процедури введення такого режиму надало державі право для застосування положень Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення обороноздатності країни. Особи, у яких відчужується відповідне майно, мають право на подальшу повну компенсацію вартості такого відчуження. Наведене свідчить, що права таких осіб жодним чином не порушуються. Держава Україна під час відчуження спірного пакету акцій діяла з урахуванням особливого періоду, а також з урахуванням обставин воєнного часу;
		- перехід права власності на майно (акції) відбувся на підставі акта про примусове відчуження або вилучення майна, який у судовому порядку не оскаржується та не скасований. Корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, які охоплюються наведеним у ст.190 ЦК поняттям майна, що визначене індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності;
		- Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №924/560/17, від 27.09.2018 у справі №903/844/17, від 27.08.2019 у справі №910/4622/18, від 21.01.2021 у справі №922/4140/19 та інші). За цими висновками до предмета доказування, зокрема, належить відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Правовою підставою набуття державою права власності на цінні папери є акт про примусове відчуження або вилучення майна;
		- усі правові акти, прийняті органами державної влади та набрали чинності, вважаються законними і обов`язковими для виконання та дотримання, доки не буде встановлено протилежне у передбаченому законом порядку. Скаржник не заявив позовні вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних актів;
		- комплексний аналіз законодавства України свідчить, що акції акціонерних товариств є майном, а тому щодо такого майна можуть та мають за потреби застосовуватися положення Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Аналогічних за змістом висновків дотримується Верховний Суд (правова позиція викладена у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18);
		- законодавчі винятки щодо видів та форми видів майна, яке може / не може бути відчужене, відсутні. Дія Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширюється на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без винятку;
		- виплата компенсації або повернення відчуженого майна допускаються виключно після завершення дії правового режиму воєнного стану. Обраний скаржником спосіб захисту є законодавчо неможливим, а отже неефективним. Звернення скаржника до суду з позовом є передчасним.
		55.          26.06.2024, у межах встановленого судом строку, АТ "Укрексімбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія Укртатнафта", є майном, що може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану;
		- при примусовому відчуженні у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану акцій дотримані всі вимоги щодо порядку відчуження майна, передбаченого ст.7 та ст.8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- рішення НКЦПФР станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому до матеріалів справи не надані докази того, що в судовому порядку це рішення не оскаржувалося, тому підстави для його невиконання відсутні;
		- АТ "Укрексімбанк" не є суб`єктом спірних матеріально-правових відносин, з яких виник спір та які є предметом розгляду у цій справі, жодні права та / або інтереси скаржника банк не порушував, і тому є неналежним відповідачем у справі
		- доводи про неможливість примусового відчуження акцій, недоцільність їх вилучення, а також посилання на невідповідність дій військового командування вимогам законодавства, протиправність рішень, прийнятих на виконання рішення про примусове відчуження майна, є безпідставними
		- скаржник не довів, що він на сьогодні є власником майна. Наведене виключає можливість застосування положень ст. 392 ЦК.
		56.          26.06.2024, у межах встановленого судом строку, ПАТ "Національний депозитарій України" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити в силі. У відзиві, зокрема, вказує:
		- інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами (які є окремими юридичними особами), а не Центральним депозитарієм. Інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених ст.25 Закону "Про депозитарну систему України". Стаття 136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта";
		- логічним і обґрунтованим є посилання в акті у частині інформації про осіб, у яких примусово відчужується майно, на виписку з рахунку у цінних паперах із вказівкою дати, станом на яку вона сформована, для реалізації особами своїх прав, передбачених Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- скаржник не довів та не підтвердив належними доказами, що при примусовому відчуженні акцій емітента не були дотримані встановлені законом умови. Матеріали справи свідчать а скаржник не заперечує, що проведенню відповідних депозитарних операцій передувало прийняття уповноваженими державними органами та суб`єктами низки рішень та вчинення юридично значущих дій, що стали підставою для набуття Державою Україна права власності на акції емітента;
		- рішення НКЦПФР №1320 було та є чинним і обов`язковим до виконання на момент проведення Центральним депозитарієм відповідних депозитарних операцій у системі депозитарного обліку, хоча й вичерпало себе після його виконання.
		57.          27.06.2024, у межах встановленого судом строку, Командування Сил логістики ЗСУ подало відзив на касаційну скаргу; вважає, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та незаконними, а відтак не підлягають задоволенню. У відзиві, зокрема, вказує:
		- дії та акти військового командування та інших суб`єктів владних повноважень щодо процедури примусового відчуження майна відповідають вимогам Конституції України, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та положенням ЦК;
		- оцінка, яку позивач робить щодо відповідності дій військового командування потребам держави в умовах правового режиму воєнного стану та відповідності цих дій поставленій меті, є некоректною. По-перше, позивач не має повноважень або кваліфікації, щоб давати оцінку потребам держави в умовах правового режиму воєнного стану. По-друге, позивач не має достатнього обсягу інформації для того, щоб оцінити існування проблем, що становлять суспільний інтерес, а також для оцінки відповідності таких дій поставленій меті. Відчуження акцій ПАТ "Укрнафта" було здійснено з метою залучення та ефективного використання виробничих активів компанії як мобілізаційних потужностей для потреб держави в умовах воєнного стану. Це відповідає цілям обороноздатності держави, захисту національних інтересів та національної безпеки;
		- відчуження лише частини майна ПАТ "Укрнафта" без належного контролю над усіма організаційно-господарськими операціями, які проводяться в межах позивача як єдиного майнового комплексу, не гарантувало планового та безперебійного виробництва та постачання нафтопродуктів для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.
		58.          28.06.2024, у межах встановленого судом строку, ПАТ "Укрнафта" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- встановлені судами обставини спростовують доводи щодо начебто протиправності акта про примусове відчуження або вилучення майна унаслідок незазначення в ньому скаржника як власника майна, відсутності на момент примусового відчуження документа про оцінку майна;
		- при тлумаченні законодавства про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану потрібно враховувати положення цивільного та господарського законодавства, з огляду на які допустимим є припинення права власності на будь-яку індивідуально визначену річ або сукупність речей (у тому числі цінні папери), а також майнові права та обов`язки. У постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18 викладений висновок, що акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності;
		- законодавство про інвестиційну діяльність прямо визначає, що реквізиція може застосовуватися до іноземних інвестицій (якщо припустити, що акції, які належали скаржнику, є такими) у порядку, визначеному законодавчими актами України. Таким законодавчим актом є Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
		- скаржник вважає, що примусове відчуження саме акцій, а не необхідного майна ПАТ "Укрнафта", є нерелевантним та непропорційним поставленій меті, а також створює надмірне навантаження на державу. Водночас наявність чи відсутність навантаження на державу не є критерієм, який береться до уваги Європейським судом з прав людини для визначення наявності чи відсутності порушення вимог ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Скаржник підмінює поняття "законності" та "пропорційності";
		- скаржник не скористався жодним із можливих ефективних способів захисту свого права, що передбачені спеціальним законом.
		59.          28.06.2024, у межах встановленого судом строку, ВЧ НОМЕР_1 , подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- прийняття рішень про відчуження майна для його використання в умовах правового режиму воєнного стану та доцільність його відчуження віднесено до виключної компетенції військового командування;
		- суди дійшли висновку про правомірність рішень військового командування, який зроблений із правильним застосуванням приписів статей 3, 4, 5, 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та норм ст. 3 Закону "Про правовий режим воєнного стану";
		- недотримання процедури ухвалення акта органу державної влади індивідуальної дії підлягає оцінці та може бути підставою для задоволення позовних вимог саме про оскарження таких актів. Оскільки такі вимоги в цій справі не заявлені, наведені твердження про порушення процедури реквізиції фактично не стосуються предмета спору, не підлягають врахуванню та оцінці судом;
		- приписи закону не містять вичерпний перелік військового майна. Вказане додатково підтверджує, що акції ПАТ "Укрнафта" можуть бути примусово відчужені та правомірно можуть вважатися військовим майном. При цьому чинний закон не регламентує поняття "використання майна в умовах правового режиму воєнного стану" або ж "використання майна";
		- рішення НКЦПФР №1320 є належною підставою для проведення безумовних операцій щодо акцій ПАТ "Укрнафта", що підтверджує правомірність дій Національного депозитарія з переказу цінних паперів на рахунок Держави Україна.
		60.           28.06.2024, у межах встановленого судом строку, НКЦПФР подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. У відзиві, зокрема, вказує:
		- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли абсолютно правильного та логічного висновку щодо не лише можливості та законності процедури примусового відчуження акцій, а й необхідності та доцільності її проведення. При цьому скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних нових обставин та спростувань, а по суті лише дублює доводи, викладені в позовній заяві. Дії держави, МОУ та інших органів, які брали участь у процедурі примусового відчуження у власність держави акцій, були абсолютно законними, вчасними, логічними, обґрунтованими й такими, які максимально відповідали ситуації, що склалася на той час в країні;
		- усі рішення щодо примусового відчуження пакету акцій, включаючи рішення НКЦПФР №1320, були прийняті відповідно до вимог законодавства, з метою реалізації актів військового командування, прийнятих ними в межах повноважень, наданих законодавством;
		- дія рішення НКЦПФР №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, є актом індивідуальної дії (здійснення дій чітко визначеним колом осіб), зазначене рішення не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта і не має бути оприлюднене серед широкого кола осіб;
		- безумовні операції щодо цінних паперів / прав на цінні папери здійснюються на підставі невичерпного переліку документів, а зазначені документи повинні бути визначені законом. Отже, безумовні депозитарні операції проведені відповідно до визначених законодавством вимог.
		61.          22.07.2024, поза межами строку для подання відзиву, МОУ подало додаткові пояснення, у яких просить врахувати правову позицію Верховного Суду у аналогічних за змістом правовідносинах, викладену у постанові від 17.07.2024 у справі №910/14234/22.
		62.          23.07.2024 скаржник подав заперечення на додаткові пояснення  МОУ.
		63.          Відповідно до ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Частиною 10 ст.301 ГПК передбачено, що учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Отже, ГПК передбачає можливість подання Верховному Суду таких пояснень з дозволу суду.
		64.          Оскільки пояснення були подані до Верховного Суду поза межами строку на подання відзивів (до 28.06.2024), МОУ не просило поновити чи продовжити цей строк, і Верховний Суд не надавав дозвіл на їх подання, відповідно до ч.2 ст.118 ГПК додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду. Наведене також логічно вичерпує потребу аналізу заперечень скаржника.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		65.          Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Загальні засади обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану. Обмеження права власності
		66.          Згідно з ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		67.          За змістом ч.2 цієї статті в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		68.          Відповідно до ст.41 Конституції України (яка не належить до переліку прав і свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		69.          Частини 2, 6 ст.353 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлюють, що в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
		70.          За змістом ст.1 Закону "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		71.           24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженим Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
		72.          Згідно з п.3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1ст.8 Закону "Про правовий режим воєнного стану".
		73.           17.07.1997 був прийнятий Закон "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року [далі - Конвенція], Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
		74.          Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		75.          Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022, приписи ст.41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгіднені з приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції (п.5 мотивувальної частини).
		76.          Так, згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		77.          Крім того, статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов`язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.
		78.          Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
		79.          У п.2.4 мотивувальної частини рішення від 12.10.2022 №8-р(I)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання.
		80.          Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		81.          Згідно з п.1 ст.1 зазначеного Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
		82.          Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна (ст.3 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		83.          За правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією.
		84.          З огляду на те, що реквізиція застосовується за обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника зумовлений потребою швидкої реакції від органів державної влади на відповідні обставини.
		85.          На підставі викладеного вище Верховний Суд зауважує, що право власності, в тому числі приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі. Втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.
		86.          У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		87.          Відповідно до ст.8 Конституції України у її взаємозв`язку з приписами ч.3 ст.22, ч.1 ст.64 Конституції України верховенство права (правовладдя) вимагає, щоб утручання в конституційні права і свободи людини завжди було домірним (п.2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.04.2023 №4-р(II)/2023).
		88.          Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх установлюють виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати правомірній меті, бути обумовлені суспільною потребою досягнення цієї мети, домірними; у разі обмеження конституційного права (свободи) законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке уможливить оптимальне досягнення правомірної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права (свободи) і не порушуватиме сутності такого права (пп.5.1 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/2023).
		89.          У цій справі суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень. ПАТ "Укртатнафта" є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні. Продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб Збройних Сил України та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення.
		90.          Таким чином, відчуження майна ПАТ "Укртатнафта", в тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни.
		91.          Водночас, як слушно зазначає скаржник, позбавлення або обмеження права власності має відбуватися виключно на підставі (тобто у прямо передбачених законодавством випадках) та виключно в порядку (тобто у чіткій відповідності до законодавчо встановленої процедури), встановлених законом.
		92.          На думку скаржника, усупереч позиціям Верховного Суду суди попередніх інстанцій оцінили як правомірне примусове відчуження належного скаржнику пакета акцій, незважаючи на те, що воно було здійснено не на підставі та не в порядку, встановлених законом (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 12.01.2021 у справі №914/1804/18, від 01.12.2021 у справі №757/849/2020, від 07.07.2022 у справі №500/89/18, від 04.12.2019 у справі №235/9835/15-ц, від 24.02.2022 у справі №654/785/19.
		93.          Верховний Суд зауважує, що у жодній із наведених вище справ спірні правовідносини не стосувалися процедури реквізиції в умовах воєнного стану, яка здійснюється за спеціальним нормативним регулюванням, зокрема за ч.2 ст.353 ЦК, відповідно до норм Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		94.          Вказане свідчить, що правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини").
		95.          Аналізуючи інші доводи скаржника, якими він обґрунтовує обрану підставу касаційного оскарження, Верховний Суд звертає увагу на таке.
		Чи можуть корпоративні права / акції бути об`єктом примусового відчуження на користь держави?
		96.          За результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Укртатнафта", є майном, що може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.
		97.          Скаржник не погоджується з цим та, зокрема, стверджує, що:
		- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав та / або акцій (позиція щодо комплексного характеру та особливого статусу акцій викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20));
		- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого: наземних, водних та повітряних транспортних засобів; суд не взяв до уваги доводи скаржника про відсутність корпоративних прав (акцій, часток) у переліку військового майна; за законом управління акціями державних господарських товариств та передачу їх у сферу управління того чи іншого міністерства здійснює КМУ; натомість КМУ не уповноважений приймати рішення про примусове відчуження майна, оскільки не належить до військового командування.
		98.          Натомість МОУ зазначає, що акція, корпоративні права, посвідчені акціями, є майном (майновими правами). Акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18. Акція є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та охоплюється поняттям "майно", що наділяє її усіма ознаками майна, яке може бути примусово відчужене, у розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		99.          КМУ також зауважує, що акції акціонерних товариств є майном, а тому щодо такого майна можуть та мають за потреби застосовуватися положення Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Аналогічних за змістом висновків дотримується Верховний Суд (правова позиція викладена у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18); законодавчі винятки щодо видів та форми видів майна, яке може / не може бути відчужене, відсутні. Дія Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширюється на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без винятку.
		100.          ПАТ "Укрнафта" наголошує, що при тлумаченні законодавства про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану потрібно враховувати положення цивільного та господарського законодавства, з огляду на які допустимим є припинення права власності на будь-яку індивідуально визначену річ або сукупність речей (у тому числі цінні папери), а також майнові права та обов`язки. У постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18 викладений висновок, що акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності. 
		101.          ВЧ НОМЕР_1 звертає увагу, що приписи закону не містять вичерпний перелік військового майна. Вказане додатково підтверджує, що акції ПАТ "Укрнафта" можуть бути примусово відчужені та правомірно можуть вважатися військовим майном. При цьому чинний закон не регламентує поняття "використання майна в умовах правового режиму воєнного стану" або ж "використання майна".
		102.          Верховний Суд зазначає, що визначення того, на які об`єкти поширюються повноваження держави застосувати реквізицію, має важливе значення для її здійснення.
		103.          У Законі "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено:
		- позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно (п.1 ч.1 ст.1);
		- в акті про примусове відчуження зазначається, зокрема, "опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані" (п.4 ч.1 ст.7).
		104.          Законодавець вживає в ст.353 ЦК термін "майно". Отже, при його тлумаченні потрібно враховувати приписи ст.190 ЦК.
		105.          Згідно зі ст.190 ЦК майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		106.          Частинами 1,7 ст.139 Господарського кодексу України (далі - ГК) передбачено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.
		107.          У свою чергу, за змістом ст.194 ЦК цінним папером є документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз.
		108.          Відповідно до ст.9 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
		109.          За змістом ст.96-1 ЦК права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
		110.          Таким чином, відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у статті 190 ЦК поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.
		111.          Крім того, необхідно враховувати, що у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції концепція "майна" (possessions) має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".
		112.          Аналіз практики ЄСПЛ дає змогу зробити висновок, що термін "майно" (possessions) стосується низки об`єктів, щодо яких у фізичних і юридичних осіб виникли або можуть виникати в майбутньому майнові інтереси: 1) речей; 2) майнових прав; 3) активів; 4) боргових зобов`язань за судовими рішеннями; 5) корпоративних прав на активи компаній; 6) майнових прав, які виникають із зобов`язань на фондовому та інших фінансових ринках; 7) клієнтського портфелю компанії; 8) прав, які надаються за банківськими та іншими ліцензіями у сфері здійснення професійної діяльності; 9) прав та інтересів щодо очікуваного доходу; 10) прав, які стосуються об`єктів інтелектуальної власності; 11) прав щодо передачі майна та/або житла в оренду; 12) прав на отримання соціальних виплат та пенсій; 13) пов`язані із завданням шкоди майну особи внаслідок збройних конфліктів.
		113.          Загалом акція компанії, яка має економічну цінність, разом з іншими її похідними правами, що надають можливість акціонеру впливати на компанію, може вважатися "майном" (рішення ЄСПЛ у справах "Sovtransavto Holding проти України" від 25.07.2002, "Shesti Mai Engineering OOD та інші проти Болгарії" від 20.09.2011).
		114.          З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що корпоративні права Компанії Літтоп, посвідчені акціями ПАТ "Укрнафта", є індивідуально визначеним майном (майновими правами).
		115.          При цьому, як вже було зазначено, п.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачає позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває, зокрема, у приватній власності, в межах процедури примусового відчуження.
		116.          Суд також відхиляє аргументи скаржника, який стверджує, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого - наземних, водних та повітряних транспортних засобів.
		117.          Так, згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" ("Вимоги до акта про примусове відчуження або вилучення майна") в акті зазначається опис майна, достатній для його ідентифікації. Наведення у цій нормі окремих видів рухомого майна та його характеристик, що підлягають зазначенню, не є підставою для висновку про те, що процедура примусового відчуження може бути застосоване лише щодо цих певних видів майна. Навпаки, законодавець у такому разі передбачив особливості складення актів щодо певних видів майна. Зазначена норма не містить вичерпний перелік майна, яке може бути відчужене / вилучене на користь держави.
		118.          Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20), у яких зазначається, що ЄСПЛ у аспекті дії ст.1 Першого протоколу до Конвенції вказав, що акція компанії є комплексною річчю; це засвідчує, що власник володіє акцією компанії разом із відповідними правами; це включає право на частку в активах компанії в разі її ліквідації, але водночас й інші безумовні права, особливо право голосу та право впливати на управління компанією (§ 60 рішення у справі "Olczak v. Poland" від 07.11.2002, заява №30417/96)".
		119.          Верховний Суд вважає, що наведене не означає та жодним чином не підтверджує, що акція не є майном, до якого відповідно до закону не може бути застосоване примусове відчуження. Більш того, текстовий фрагмент, який цитує скаржник, не спростовує, а навпаки підтверджує те, що акція є майном.
		120.          Крім того, підставою для касаційного оскарження згідно з п.1 ч.2 ст.287 ГПК є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише посилання Верховного Суду на рішення ЄСПЛ, вочевидь, не може вважатися його висновком про застосування норми права.
		121.          Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у справах зовсім з іншими фактичними обставинами, тобто по суті, наводить нерелевантну судову практику, тоді як правових висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" до такого майна як акції - скаржником не наведено. 
		122.          Відтак, доводи скаржника, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав та / або акцій, є наслідком його власного суб`єктивного тлумачення змісту п.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". 
		123.          Підсумовуючи викладене у цьому підрозділі, Верховний Суд виснує, що доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20),   не знайшли свого підтвердження.
		Чи є обов`язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна? Чи вимагається ознайомлення власника з цим актом?
		124.          У цій справі суди встановили, що Акт №1 підписаний: від власника майна - не встановлено; уповноваженими особами: командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 , заступником командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 та погоджено начальником Київської міської військової адміністрації Попком С.М.
		125.          Натомість скаржник стверджує, що невиконання законодавчо встановлених вимог щодо встановлення власника примусово відчужених акцій та зазначення у акті необхідної інформації про нього свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність.
		126.          Відповідно до ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим КМУ.
		127.          В акті зазначаються, зокрема, відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (п.2 ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		128.          За загальним правилом акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч.2 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		129.          Водночас у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна (ч.5 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		130.          Отже, як зазначає МОУ, Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7 Закону).
		131.          Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що присутність власника майна при складанні акта про примусове відчуження або вилучення майна не є обов`язковою. Акт може бути складений та підписаний за відсутності власника майна (про що зазначено в Акті №1).
		132.          Таким чином, підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов`язковим.
		133.          Закон також імперативно не встановлює обов`язок ознайомлення власника майна або його законного представника з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Втім, з огляду на приписи ч.5 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" останні не позбавлені права ознайомитися з актом, що, однак, передбачає вжиття певних активних дій.
		134.          Отже, Компанія Літтоп  не була позбавлена права ознайомитися з Актом №1 шляхом звернення до військової частини. Реалізація зазначеного права залежала саме від волі та волевиявлення скаржника.
		135.          Посилання в Акті №1 у частині інформації про осіб, у яких примусово відчужується майно, на виписку з рахунку у цінних паперах із вказівкою дати, станом на яку вона сформована, для реалізації особами своїх прав, передбачених Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		136.          Крім того, інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами (які є окремими юридичними особами), а не Центральним депозитарієм. Інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених ст.25 Закону "Про депозитарну систему України". Стаття 136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта".
		137.          Скаржник також зазначає, що законодавчо встановлені вимоги щодо додавання документа про оцінку до акта про примусове відчуження майна не були виконані; це свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність.
		138.          Згідно з ч.4 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, якщо інше не встановлено цим Законом.
		139.          Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з договором про надання послуг від 06.11.2022 №101 ТОВ "КК "Увекон" здійснило оцінку майна. За результатами оцінки складений висновок про вартість майна від 06.11.2022. Вартість об`єктів оцінки рухомого майна, акції ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, у кількості 27 114 254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, за результатами оцінки становить 6 778 563,50 грн без ПДВ (номінальна вартість акцій). Попереднє відшкодування вартості майна не здійснювалося.
		140.          Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до частини першої статті 300 ГПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
		141.          З урахуванням викладеного вище Верховний Суд відхиляє доводи щодо: 1) незазначення в акті про примусове відчуження або вилучення майна скаржника як власника майна; 2) відсутності на момент примусового відчуження документа про оцінку майна.
		142.          Крім того, обґрунтовуючи зазначені доводи, скаржник не послався на будь-які висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Інші пункти, передбачені ч.2 ст. 287 ГПК, окрім п.1, скаржник не визначив підставами касаційного оскарження (зокрема і відсутність висновків Верховного Суду із зазначених питань). 
		143.          Як вже зазначалося вище, Верховний Суд зобов`язаний здійснювати розгляд касаційних скарг виключно в межах підстав касаційного оскарження і позбавлений можливості вийти за межи цих підстав, самостійно визначених скаржником в силу принципу диспозитивності.  
		Чи  допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану?
		144.          Скаржник зазначає, що в розумінні положень законодавства України він є іноземним інвестором, а належний йому пакет акцій по суті є іноземною інвестицією, тому в силу імперативних положень законодавства не підлягає ані примусовому відчуженню, ані реквізиції, ані націоналізації. Приписи Закону "Про режим іноземного інвестування" є спеціальними у спірних правовідносинах.
		145.          На думку скаржника, суд апеляційної інстанції проігнорував доводи про недопустимість реквізиції іноземних інвестицій; відповідачі протиправно реквізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №902/207/22, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21).
		146.          Разом із тим в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зауважив, що:
		- частиною 2 ст.18 Закону "Про інвестиційну діяльність" визначено, що державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб`єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб;
		- інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв`язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах (ч.2 ст.19 Закону "Про інвестиційну діяльність").
		147.          На підставі цього суд апеляційної інстанції констатував, що порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах правового режиму воєнного стану урегульований Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який має пріоритет в умовах правового режиму воєнного стану, водночас слід звернути увагу, що власник відчуженого майна має право на відшкодування вартості такого майна.
		148.          За результатами комплексного аналізу ст.353 ЦК Верховний Суд зауважує, що наведена норма дає змогу виокремити два види реквізиції, а саме: 1) реквізиція за надзвичайних обставин; 2) реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		149.          Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу. При цьому необхідно зважати й на практику ЄСПЛ.
		150.          Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.09.2005 у справі "Іванова проти України" (заява №74104/01) вказано, що позбавлення власності може бути виправдане лише в тому випадку, якщо встановлено, inter alia, що воно здійснене "у інтересах суспільства" і "відповідно до вимог, передбачених законом".
		151.          Більш того, має бути досягнутий "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.
		152.          Дійсно, ст.9 Закону "Про режим іноземного інвестування" встановлює гарантії щодо попередження примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб щодо іноземних інвестицій. Так, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це КМУ.
		153.          Водночас, як вже було зазначено, ЦК передбачає два види реквізиції: реквізиція за надзвичайних обставин та реквізиція в умовах воєнного стану. Натомість положення ст.9 Закону "Про режим іноземного інвестування" передбачають неможливість реквізиції лише за надзвичайних обставин у мирний час (однак не під час дії воєнного стану, який наразі триває).
		154.          Враховуючи, що станом на момент виникнення спору на території України діє особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу.
		155.          Верховний Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше.
		156.          Отже, за таких обставин застосуванню підлягають норми ЦК, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану.
		157.          Крім того, згідно зі ст.13 Договору до Енергетичної Хартії інвестиції інвесторів держав-учасниць можуть бути експропрійовані або націоналізовані, якщо така експропріація здійснюється з метою, що відповідає державним інтересам, без дискримінації, з дотриманням належних правових процедур та одночасно з виплатою швидкої, достатньої та ефективної компенсації.
		Щодо інших доводів скаржника
		158.          Скаржник стверджує, що:
		- у НКЦПФР та Центрального депозитарія України були відсутні правові підстави для перерахування спірного пакета акцій з належних скаржнику рахунків у цінних паперах на рахунки МОУ, що чітко та безперечно вказує на протиправність таких дій; рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 у частині, що стосується пакета акцій скаржника, прийняте НКЦПФР поза межами визначених законом повноважень;
		- будь-які правові підстави для проведення Національним депозитарієм України безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320 відсутні; станом на момент проведення безумовних депозитарних операцій у держави ще не було права власності на акції ПАТ "Укрнафта"; наведене є додатковим підтвердженням відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320.
		159.          На противагу цьому ПАТ "Національний депозитарій України" зазначає, що скаржник не довів та не підтвердив належними доказами, що при примусовому відчуженні акцій емітента не були дотримані встановлені законом умови. Матеріали справи свідчать, а скаржник не заперечує, що проведенню відповідних депозитарних операцій передувало прийняття уповноваженими державними органами та суб`єктами низки рішень та вчинення юридично значущих дій, що стали підставою для набуття Державою Україна права власності на акції емітента. Рішення НКЦПФР №1320 було та є чинним і обов`язковим до виконання на момент проведення Центральним депозитарієм відповідних депозитарних операцій у системі депозитарного обліку, хоча й вичерпало себе після його виконання.
		160.          У свою чергу, НКЦПФР посилається на те, що:
		- усі рішення щодо примусового відчуження пакету акцій, включаючи рішення НКЦПФР №1320, були прийняті відповідно до вимог законодавства, з метою реалізації актів військового командування, прийнятих ними в межах повноважень, наданих законодавством;
		- дія рішення НКЦПФР №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, є актом індивідуальної дії (здійснення дій чітко визначеним колом осіб), зазначене рішення не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта і не має бути оприлюднене серед широкого кола осіб;
		- безумовні операції щодо цінних паперів / прав на цінні папери здійснюються на підставі невичерпного переліку документів, а зазначені документи повинні бути визначені законом. Отже, безумовні депозитарні операції проведені відповідно до визначених законодавством вимог.
		161.          ВЧ НОМЕР_1 зауважує, що рішення НКЦПФР №1320 є належною підставою для проведення безумовних операцій щодо акцій ПАТ "Укрнафта", що підтверджує правомірність дій Національного депозитарія з переказу цінних паперів на рахунок Держави Україна.
		162.          У цьому аспекті суди попередніх інстанцій виснували, що:
		- частина 8 ст.9 Закону "Про депозитарну систему України" визначає перелік повноважень, віднесених до виключної компетенції Центрального депозитарія України. При цьому вказане не виключає можливість проведення Центральним депозитарієм України операцій по рахунках своїх клієнтів у порядку, визначеному Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 № 735 (далі - Положення №735);
		- при цьому відповідно до пунктів 37-26 ст.7 Закону "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" основними завданнями НКЦПФР є, в тому числі, визначення особливостей функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду;
		- Рішення №1320 станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому до матеріалів справи не надані докази того, що це рішення оскаржувалося в судовому порядку, тому підстави для його невиконання відсутні.
		163.          Мотивуючи оскаржувані судові рішення в цій частині, суди обґрунтовано послалися на релевантні норми ЦК, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", Закону "Про депозитарну систему України", Положення №735 та дійшли висновку про наявність у Центрального депозитарія України права переказу акцій емітентів з рахунків депозитарних установ, у яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів.
		164.          Скаржник вкотре не посилається на жодні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, натомість здійснює власне довільне тлумачення відповідних норм. Наведене, однак, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, що передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
		165.          Скаржник також зауважує, що відчуження акцій, а не необхідних складових майна ПАТ "Укрнафта", є абсолютно нерелевантним та непропорційним до поставленої мети, а також становить надмірне навантаження на державу; для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану були примусово відчужені не будівлі, споруди, устаткування, сировина, інвентар тощо, а цінні папери (акції); разом з корпоративними правами держава набула й додатковий тягар у вигляді зобов`язань перед кредиторами, податковими органами тощо; акції ПАТ "Укрнафта" не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОУ:
		- скаржник був і є готовим реалізовувати свої корпоративні права із максимальною користю для України та її обороноздатності, зокрема шляхом будь-яких можливих погоджень чи голосувань щодо передачі на період дії воєнного стану майна ПАТ "Укрнафта" у користування державі будь-якого необхідного для оборони обладнання (зокрема для переробки пального), сировини (нафти, бензину, дизелю, авіаційного пального), будівель, споруд, устаткування, інвентаря, сировини, продукції тощо; у випадку примусового відчуження на користь держави не акцій, а профільного майна ПАТ "Укрнафта" (споруд, обладнання, сировини) він готовий відмовитися від зазначеного права на компенсацію за умови повернення зазначеного майна ПАТ "Укрнафта" після закінчення воєнного стану;
		- законодавство України визначає можливість отримувати необхідний матеріально-технічний результат від підприємств, установ та організацій шляхом покладення на них мобілізаційних завдань (замовлень); Господарський кодекс України передбачає також інший засіб державного регулювання економіки для особливих потреб - державне замовлення; наведені правові інструменти сприяли б найбільш ефективному та оперативному досягненню поставлених завдань та не тягнули б позбавлення низки акціонерів права власності на їхні акції та втручання у операційну діяльність підприємства;
		- враховуючи опосередковане володіння державою через АТ "НАК "Нафтогаз України" простою більшістю акцій ПАТ "Укрнафта", вона мала можливість приймати будь-які необхідні управлінські, операційні чи кадрові рішення, не позбавляючи решти акціонерів права власності на акції.
		166.          МОУ у відзиві, заперечуючи ці доводи, вказує таке:
		- оскільки скаржник є іноземним акціонером, основною метою якого було отримання дивідендів, держава вбачає об`єктивні ризики для стратегічної безпеки та обороноздатності, оскільки відсутні гарантії, що, беручи участь в управлінні ПАТ "Укрнафта", скаржник керувався б інтересами та першочерговими потребами держави, а не власними;
		- по-перше, вилучення будівель, техніки чи резервуарів з паливом не призвело б до досягнення поставленої мети, оскільки в умовах війни та непередбачуваних обстрілів неможливо спрогнозувати потреби держави та населення в паливі. По-друге, паливно-мастильні матеріали, які відчужуються військовим командуванням, також не застраховані від непередбачуваного знищення. По-третє, основним у такій ситуації для держави є контроль над паливно- енергетичною сферою в розрізі видобутку та переробки, з можливістю негайного реагування на актуальну ситуацію цивільного та фронтового життя країни, коригуючи об`єми видобування, переробки, безпечного зберігання та транспортування з урахуванням наявної стратегічної інформації. По-четверте, покладення на такі підприємства оборонних завдань несе  неприпустимий ризик витоку інформації щодо забезпечення військ та їх потреб, яка є державною таємницею. Державі потрібен був єдиний майновий комплекс - зі всіма активами, працівниками, організаційною структурою, дозвільними документами, корпоративною структурою, системою договорів та контрагентів.
		167.          Подібні за змістом аргументи також наводить Командування Сил логістики ЗСУ, стверджуючи, що:
		- оцінка, яку скаржник робить щодо відповідності дій військового командування потребам держави в умовах правового режиму воєнного стану та відповідності цих дій поставленій меті, є некоректною. По-перше, скаржник не має повноважень або кваліфікації, щоб давати оцінку потребам держави в умовах правового режиму воєнного стану. По-друге, скаржник не має достатнього обсягу інформації для того, щоб оцінити існування проблем, що становлять суспільний інтерес, а також для оцінки відповідності таких дій поставленій меті. Відчуження акцій ПАТ "Укрнафта" було здійснено з метою залучення та ефективного використання виробничих активів компанії як мобілізаційних потужностей для потреб держави в умовах воєнного стану. Це відповідає цілям обороноздатності держави, захисту національних інтересів та національної безпеки;
		- відчуження лише частини майна ПАТ "Укрнафта" без належного контролю над усіма організаційно-господарськими операціями, які проводяться в межах скаржника як єдиного майнового комплексу, не гарантувало планового та безперебійного виробництва та постачання нафтопродуктів для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.
		168.          У свою чергу, ПАТ "Укрнафта" зазначає, що наявність чи відсутність навантаження на державу не є критерієм, який береться до уваги ЄСПЛ для визначення наявності чи відсутності порушення вимог ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Скаржник підмінює поняття "законності" та "пропорційності".
		169.          На підставі викладеного вище Верховний Суд зауважує, що скаржник не є суб`єктом, який вправі оцінювати дії держави в умовах воєнного стану, зокрема їх необхідність, доцільність, ефективність, окреслювати оптимальні шляхи досягнення державою матеріально-технічного результату тощо. Реалізуючи надані законом повноваження, держава в особі компетентних органів самостійно визначає перелік заходів, що підлягають застосуванню задля забезпечення обороноздатності та національної безпеки.
		170.          Власник реквізованого майна може обґрунтовувати незаконність, непропорційність вжитих державою заходів, відсутність суспільного (публічного) інтересу, однак не надавати оцінку їх дієвості, зокрема в умовах відсутності повного обсягу інформації (конфіденційна, таємна, службова інформація).
		171.          Належні аргументи, які б свідчили про зворотне та підтверджувалися при цьому релевантною практикою Верховного Суду, скаржник не наводить.
		172.          Наостанок скаржник наголошує, що висновок про неможливість повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану прямо суперечить позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.
		173.          Верховний Суд погоджується, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність можливості повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану, є помилковими. Скаржник не просить повернути майно з підстав скасування правового режиму воєнного стану, а лише оскаржує процедуру примусового відчуження належного йому майна з підстав порушення норм законодавства у такій процедурі.
		174.          Водночас наведене не спростовує правильність висновків судів про відсутність у спірних правовідносинах підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог.
		Щодо клопотання МОУ про врахування висновків Верховного Суду в справі №910/14234/22
		175.          У судовому засіданні МОУ звернулося до Верховного Суду з усним клопотанням, у якому просило врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2024 у справі №910/14234/22. Зазначене клопотання підтримали інші учасники справи, окрім скаржника.
		176.          Скаржник у засіданні заперечив проти задоволення клопотання МОУ, обґрунтовуючи це тим, що:
		- на офіційному вебсайті Єдиного державного реєстру судових рішень, де розміщені відомості про постанову Верховного Суду, на яку посилається МОУ, зазначено: "Інформація заборонена для оприлюднення згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону "Про доступ до судових рішень";
		-  у разі врахування постанови Верховного Суду в справі №910/14234/22 буде порушений принцип змагальності сторін, викладений у ст.13 ГПК; скаржник позбавлений права посилатися на таке рішення, обґрунтовувати свою позицію чи заперечувати проти позиції інших учасників змістом такого рішення або викладеними в ньому правовими висновками.
		177.          Верховний Суд погоджується з доводами скаржника та з огляду на це не враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №910/14234/22, і не посилається на них у цій постанові.
		Щодо забезпечення загального доступу до тексту цієї постанови
		178.          Відповідно до ч.2 ст.2 Закону "Про доступ до судових рішень" якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. За змістом ч.4 ст.4 цього Закону обмеження права вільного користування офіційним вебпорталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Згідно з п.4 ч.1 ст.7 цього Закону у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не може бути розголошена інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
		179.          При цьому Державна судова адміністрація України не наділена повноваженням самостійно визначати, яка саме інформація не може бути розголошена.
		180.          Отже, у таких випадках суд має вказати, яка інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, не підлягає розголошенню та має бути замінена літерними або цифровими позначеннями.
		181.          Розгляд цієї справи відбувався в закритому судовому засіданні у зв`язку з тим, що предметом спору в ній було витребування на користь скаржника майна, яке примусово відчужене для потреби національної безпеки і оборони. Відчуження акцій ПАТ "Укртатнафта" є питанням стратегічної безпеки та спрямоване на інтереси обороноздатності держави, а відкритий розгляд справи міг призвести до розголошення інформації, яка здатна бути використана проти України та негативно вплинути на діяльність держави в умовах правового режиму воєнного стану.
		182.          Водночас Верховний Суд вважає, що текст цієї постанови може бути відкритий для загального доступу, оскільки висвітлена в ній інформація не є такою, що підлягає захисту від розголошення (за винятком інформації, яка за загальним правилом підлягає  заміні літерними або цифровими позначеннями).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		183.          Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		184.          Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		185.          Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
		Судові витрати
		186.          Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судові витрати покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/14243/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                                    Н. Губенко
		 
		                                                                                                              В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...