Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6613/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 25.07.2024. Зареєстровано: 27.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2024.

Номер судового провадження: П/380/6694/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		25 липня 2024 року                            справа № 380/6613/24м. Львів
		Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1    до    Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України    про визнання протиправними дій,  
		у с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до    Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції, в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік;
		- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік.
		    В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.06.2022 наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 273 о/с від 29.06.2022 позивача було звільнено зі служби на посаді майора поліції, заступника начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань у Львівській області, з виплатою компенсації за невикористанні дні відпустки за рік звільнення , тобто за 2022 рік, однак не виплачено компенсацію за невикористанні 20 діб щорічної основної оплачу вальної відпустки за 2020 рік.
		Ухвалою судді від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. 
		Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		11.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що   Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Пунктом 8 розділу ПІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Також зазначає, що наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 273 о/с від 29.06.2022 де визначено кількість днів невикористаної позивачем відпустки, що є актом індивідуальної дії, останній окремо не оскаржив. Тому вважає, що оскільки вищевказані норми передбачають виплату компенсації за відпустку, яка не була використана в році звільнення, а не за попередні роки, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки відсутні. Відповідно до вимог   Закону України «Про Національну поліцію»   та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів щодо порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. У зв`язку з цим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке .
		ОСОБА_1 у період з 01.12.2019 по 29.06.2022 проходив службу в органах внутрішніх справ. наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 273 о/с позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно п.7 ( за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» в редакції від 15.06.2022, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
		Стаж служби позивача в поліції на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 18 днів.
		Представник позивача звернувся із адвокатським запитом до департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив надати інформацію про всі дні невикористаної позивачем щорічної основної та додаткової відпустки.
		Листом ГУ НП Департаменту стратегічних розслідувань України від 27.02.2024 представнику позивача надано розрахунковий лист та довідку з інформацією про всі дні невикористаної відпустки за період роботи з 01.12.2019 по 01.07.2022.
		При звільненні 29.06.2022 позивачу була виплачена компенсація за 15 діб щорічної чергової основної  оплачуваної відпустки  та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, що підтверджується витягом з наказу , наявним у матеріалах справи.
		За період проходження служби у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України з 01.12.2019 по 29.06.2022 щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки  за 2019, 2021 роки використані позивачем у повному обсязі, за 2020 рік наявний залишок - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки.
		Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому  грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		При вирішенні спору суд керувався таким.
		Частиною другою   статті 19 Конституції України   передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією   та законами України.
		Згідно з   статтею 43 Конституції України   кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Відповідно до   статті 45 Конституції України   кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
		Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР   (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
		Згідно з   статтею 4 Закону №504/96-ВР   установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті   13,   14   і   15   цього   Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті   25,   26   цього   Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
		У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша   статті 24 Закону №504/96-ВР).
		Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII   (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Відповідно до частин першої та третьої   статті 59 Закону №580-VIII   служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
		Проходження служби в поліції регулюється цим    Законом   та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
		Згідно з частинами першою та другою   статті 92 Закону №580-VIII   поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
		Частинами першою, другою, третьою і четвертою   статті 93 Закону №580-VIII   передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється щодобово . Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо    законом   не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
		Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої   статті 93 Закону №580-VIII   поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному    законом   чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
		Частинами першою та другою   статті 94 Закону №580-VIII   обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
		Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
		Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено   Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у   статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
		Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої   статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
		Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
		Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002   в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої   статті 124 Конституції України   (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників -   КЗпП України.
		З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями   Закону №580-VIII   і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи   КЗпП України   і Закону №504/96-ВР.
		Так, відповідно до частини першої   статті 24 Закону №504/96-ВР   і частини першої   статті 83 КЗпП України   у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
		Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №360/4127/19 від 07.05.2020. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18 та   від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. 
		Так, з матеріалів справи судом встановлено, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році тривалістю 15 діб основної відпустки та 15 діб додаткової відпустки.
		При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати компенсації чи надання позивачу вищевказаних днів невикористаної щорічної чергової та додаткової відпустки.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов      висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік є протиправною.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
		Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з   ст. 90 КАС України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
		Відповідно до положень   статті 139 КАС України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.
		Керуючись ст.ст.6-10,   14,   72-77,   90,   132,   159,   241-246,   262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ухвалив :
		позов ОСОБА_1  (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України  (адреса: вул. Богомольця Академіка, 10, м. Київ, 01024; ЄДРПОУ 43305056)  про визнання протиправними дій задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік.
		Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік. 
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		СуддяГрень Наталія Михайлівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...