Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/1717/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		    03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а 
		 
		 
		Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4856/2024                                             
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		            27 березня 2024 року                                                                  м. Київ
		                                                                                                                  Справа № 381/1717/23
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   
		головуючого   судді-доповідача                             Ящук Т.І., 
		суддів                                                                        Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,  
		за участю секретаря  судового засідання              Кравченко Н.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка подана представником Шпирук Анастасією Олександрівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року,ухвалене у складі судді Янченка А.В., 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, 
		встановив:
		 
		У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до  відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця»  про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює у відокремленому підрозділі Фастівське моторвагонне депо регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста електропоїзда 3 розряду. 
		Між адміністрацією Фастівського моторвагонного депо та Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації укладено колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2022 роки, який діє по сьогоднішній день. Норми, умови, гарантії та пільги, що встановлені колективним договором відповідно до статті 18 КЗпП України розповсюджуються на всіх працівників Фастівського моторвагонного депо регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
		Пунктом 3.19. колективного договору встановлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
		В 2022 році в період з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року позивач перебував у щорічній відпустці, та при виході у відпустку подавав на розгляд керівництву депо 2 окремі заяви: про надання щорічної відпустки за 2022 рік; про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до пункту 3.19. колективного договору, оскільки позивач має відповідний стаж для отримання вказаного виду матеріальної допомоги.
		Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 грн. 
		Отже, матеріальна допомога на оздоровлення в 2022 році, яку роботодавець мав позивачу виплатити і не виплатив становить 14 886 грн (2481 грн х 6).
		Матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 3.19 колективного договору Фастівського моторвагонного депо, входить до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із законодавством України, а роботодавець, не виплативши позивачу матеріальну допомогу, не дотримався законодавства про оплату праці. Як наслідок роботодавець заборгував кошти в загальній сумі 14 886 грн, чим позбавив позивача засобів існування в умовах воєнного стану та постійного здорожчання продуктів харчування, тарифів за надані комунальні послуги, проігнорувавши, що позивач самовіддано працює та безпосередньо задіяний до забезпечення процесу перевезення пасажирів залізницею, оскільки працює машиністом електропоїзда.
		З метою врегулювання питання щодо виплати належної позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, встановленої п. 3.19 колективного договору, в досудовому порядку відповідно до ст. 16 ЦПК України в січні 2023 року позивач подав письмову заяву, адресовану керівництву Фастівського моторвагонного депо, з вимогою надати інформацію щодо нарахування та виплати належної йому матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Розглянувши вказану заяву, керівництво Фастівського моторвагонного депо листом від 14.02.2023 року повідомило, що матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується на підставі статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця», яке прийнято з урахуванням згаданої вище статті.
		Позивач зазначає, що роботодавець жодним чином не повідомив його, так і інших працівників Фастівського моторвагонного депо,  про внесення змін до колективного договору. Поряд з тим, керівництвом Фастівського моторвагонного депо не було надано жодних будь-яких доказів про внесення змін до колективного договору в частині, що стосуються виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення.  Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886 грн. 
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Не погоджуючись з рішенням, представник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» - Шпирук А.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. 
		Вказує, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» передбачена колективним договором між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників.
		14.03.2022 року правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективним договором між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, дія якого пролонгована на 2006 - 2022 роки, були призупинені.
		З протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року вбачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами.
		Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Нарахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення не відбулось. Наразі такі виплати досі не здійснюються жодному з працівників залізниці. Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції протокол № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року діє. Вимог щодо його визнання незаконним та скасування не висловлювалося.
		Звертає увагу на те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до заробітної плати (основної та додаткової), а належить до інших виплат, тому строк, в який працівник міг звернутися із заявою про вирішення такого трудового спору є тримісячним з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до структури основної та додаткової заробітної плати, так як не залежить від виконаної роботи та її результатів, особливих чи шкідливих умов праці, а є іншою виплатою, передбаченою внутрішнім нормативом самого підприємства. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно не застосував при розгляді справи норму ст. 233 КЗпП України.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.   Вказує, що доводи представника відповідача про те, що призупинення виплат, передбачених колективним договором, було здійснено на легітимних підставах та у встановлений спосіб не відповідають дійсності, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. не є письмовим доказом, який підтверджував би факт призупинення дії саме як колективного договору моторвагонного депо Фастів, так і його окремих пунктів, в тому числі, що стосуються виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Стверджує, що матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена колективним договором, входить до структури заробітної плати, а твердження представника відповідача про протилежне є юридично необґрунтованим.
		Вказує, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору та він звернувся до суду в межах строку, необхідного звернення до суду, отримавши від роботодавця відповідь про відмову у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення в лютому 2023 року.
		 
		В судовому засіданні представник відповідача АТ «Українська залізниця» - Шпирук А.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на який посилається відповідач як на підставу для відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності лише 24.03.2022 року, що свідчить про передчасність прийняття рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону № 2136-IX, та як наслідок посилання роботодавця на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу «законності» не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
		Крім того, АТ «Укрзалізниця» призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.
		З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального права.
		 
		Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює у відокремленому підрозділі Фастівське моторвагонне депо регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста електропоїзда 3 розряду. Безперервний трудовий стаж на залізниці  з 2006 року підтверджується біографічною довідкою (а. с. 6).
		Між адміністрацією Фастівського моторвагонного депо та Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації укладено колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2022 роки, який діє по сьогоднішній день. Норми, умови, гарантії та пільги, що встановлені колективним договором відповідно до статті 18 КЗпП України розповсюджуються на всіх працівників Фастівського моторвагонного депо регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а. с. 10-19).
		Пунктом 3.19 колективного договору установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву,  один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
		Згідно з рішенням правління АТ «Укрзалізниця», оформленим протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління (а. с. 60, 61).
		 
		У 2022 році у період з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, та при виході у відпустку подавав на розгляд керівництву депо 2 окремі заяви: про надання щорічної відпустки за 2022 рік; про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до пункту 3.19. Колективного договору (а. с. 20).
		Листом від 14.02.2023 року керівництво Фастівського моторвагонного депо повідомило ОСОБА_1 у відповідь на його заяву (вимогу), що матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного станув Україні згідно з рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31 (а. с. 21).
		Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
		Відповідно до п. 3.19 колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації моторвагонного депо    Фастів-1, працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали письмову заяву, надається один раз у календарному році матеріальна допомога на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня звітного року.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
		Відповідно до ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
		Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносин стосуються можливості отримання позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення під час введення в Україні воєнного стану. 
		Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		Згідно з п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частинами  2, 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє у період дії  воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
		 
		Системний аналіз вказаних норми закону дає підстави зробити висновок, що зупинення дії - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника тими чи іншими перевагами, які передбачені умовами колективного договору у зв`язку із збройною агресією проти України. Зупинення дії окремих положень колективного договору може здійснюватися за ініціативи роботодавця на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Зупинення дії окремих положень колективного договору не тягне за собою їх припинення.
		Відмовляючи позивачу у виплаті матеріальної допомоги за 2022 рік відповідач послався на рішення правління АТ «Укрзалізниця», оформлене протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.
		Суд першої інстанції вважав таку відмову незаконною, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на який посилається відповідач як на підставу для відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності лише 24.03.2022 року, що свідчить про передчасність прийняття рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону № 2136-IX, та як наслідок посилання роботодавця на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу «законності» не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
		 
		Колегія суддів вважає помилковими такі висновки місцевого суду, оскільки аналіз наведеного вище законодавства свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.
		Також помилковим є висновок місцевого суду про те, що АТ «Укрзалізниця» в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін,    оскільки згідно зі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Матеріали справи не містять доказів оспорення рішення правління АТ «Укрзалізниця» у судовому порядку.
		Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Українська залізниця» не відмовляло ОСОБА_1 у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік. Таку виплату на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було призупинено. У своїх листах АТ «Українська залізниця» зазначало, що повторний розгляд питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення буде можливий після скасування або закінчення воєнного стану в Україні.
		З урахуванням обмежень, установлених рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у сумі 14 886 грн.
		 
		Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, пропустив встановлені ст. 233 КЗпП України строки, що має наслідком залишення позову без розгляду, з огляду на таке. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Спір у цій справі щодо стягнення матеріальної допомоги не стосується виплат сум, що належить працівникові при звільненні, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню правило ч. 1 ст. 233 КЗпП України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач дізнався із листа АТ «Українська залізниця» від 14.02.2023 року, то звернувшись до суду із цим позовом 25 квітня 2023 року, позивач не пропустив встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк на звернення.  
		 
		Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки висновки суду про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд  
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», яка подана представником Шпирук Анастасією Олександрівною, -  задовольнити.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року -  скасувати та прийняти постанову: 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення - залишити без задоволення. 
		Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610 грн. 40 коп. за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з  дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України,  протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року.
		 
		 
		    Суддя  - доповідач:                                                                   Ящук Т.І. 
		 
		 
		                        Судді:                                                                      Кирилюк Г.М.
		 
		                                                                                                         
		                                                                                                         Рейнарт І.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...