Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/1477/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 29.07.2024. Зареєстровано: 29.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/452/245/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024140000000239

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/1477/24 
		Провадження № 1-кп/452/245/2024 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 липня 2024 року                          м.Самбір
		                       Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		у складі:        головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		із участю:        прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		               потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		               представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
		               обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		               захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №12024140000000239 від 05.03.2024 року про обвинувачення: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, -
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_8 5 березня 2024 року о 13.40год в м. Рудки по вул. Самбірська Самбірського району Львівської області , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «TOYOTA-COROLLA» із реєстраційним номером НОМЕР_1 із незареєстрованим причепом без номерного знаку, що був завантажений порізаною деревиною, на якому водночас перевозив пасажирів неповнолітнього ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поза пасажирською кабіною автомобіля, грубо порушив вимоги Р. 1 «Загальні положення» п. п. 1.5. (дії чи бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10. (в частині значення термінів «дорожня обстановка» - сукупність факторів, що характеризується дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом «безпечна швидкість» - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах); Р. 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» п. 2.3 Б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на їх зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом, п. 2.3. Д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, п. 2.9. А) - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Р. 12 «Швидкість руху» п. 12.1 - під час вибору в уставлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним; Р. 21 «Перевезення пасажирів» п. 21.1 - дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення, п. 21.11 А) - забороняється перевезення пасажирів поза кабіною автомобіля, у кузові автомобіля-самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, напівпричепі, в причепі-дачі, в кузові вантажного мотоцикла, - Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., які виразились в тому, що він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння 2,89%, не вибрав безпечної швидкості, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, в результаті чого, виконуючи маневр повороту праворуч на вул. Степана Бандери, допустив перекидання причепу на лівий борт, що призвело до випадіння та травмування пасажирів, які перебували під час руху на ньому, зокрема неповнолітній ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент його спричинення та помер на місці дорожньо-транспортної пригоди, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості з однакою тривалого розладу здоров`я. 
		Судом проаналізовано показання обвинуваченого із захистом, позицію потерпілих та прокурора, представлені докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило ОСОБА_5 і ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть неповнолітнього ОСОБА_11 ; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність.
		На підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_8 , який свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся та показав про обставини вчиненого злочину; просив призначити йому більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, оскільки він щиро покаявся за вчинене та активно сприяв у розкритті злочину. Обвинувачений щиро жалів з приводу смерті потерпілого, котрий був його товаришем, також пояснив, що якось так склались обставини про перевезення пасажирів на причепі не єдине із своєї волі, а вони самі проявили ініціативу, що раптово він почав хвилюватись після того, коли побачив працівників поліції на їх автомобілі та, як наслідок це також додатково потягнуло за собою порушення ним Правил дорожнього руху; перебуваючи тепер під вартою в рамках кримінального провадження він чітко усвідомив караність своїх дій та суду відповідно показав готовність понести покарання, однак підтримав вироблену позицію захисту із самого початку розгляду справи про менший строк відбування реального покарання, - що може бути достатнім для його виправлення. Однаково суду спід час судового провадження ствердили потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про подію дорожньо-транспортної пригоди, котрі просили обвинуваченого суворо не карати і не позбавляти його волі, оскільки їм шкода відшкодована та вони жодних претензій до обвинуваченого не мають і в майбутньому не матимуть. Подібно висловилась визнана слідством потерпіла у справі матір особи неповнолітнього ОСОБА_11 що помер внаслідок ДТП, - ОСОБА_12 , що сина їй не повернути через загибель, але їй сплатили певну компенсацію та вона тепер не переслідує мети суворого покарання обвинуваченому, котрий також молодого віку та зробив відповідні висновки, перед нею вибачився; 29.04.24 року в судовому засіданні також заявила, що надалі брати участь в справі не буде задля зайвого травмування, оскільки уклала угоду з адвокатом. Усі троє потерпілі суду подали письмові заяви про відсутність претензій, що відповідно підтримали під судового розгляду кримінальної справи.
		Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї провини його винність в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена сукупністю зібраних доказів у ході досудового розслідування, дослідження яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за погодженням із учасниками кримінального провадження визнав недоцільним. Водночас судом з`ясовано чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Аналізуючи раніше наведене та наявні дані матеріалів кримінального провадження, суд переконаний у доведенні вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
		За ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
		У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Тому, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого; також судом узято до уваги особу винного, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою винуватість, відшкодував заподіяну шкоду потерпілим, його позитивну характеристику, сімейне становище, обставини вчинення кримінального правопорушення. Із урахуванням цього слід призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для переходу обвинуваченому до іншого більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України за вчинене, - не встановлено як і підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Однак, на переконання суду із урахуванням наведеного, складеної судової практики у подібних правовідносинах, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому слід призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_8 більш м`яке, ніж передбачене Законом, виходячи із далі викладеного: 
		Обвинувачений ОСОБА_8 згідно довідки Інформаційного Центру раніше не судимий; згідно характеристики позитивно характеризується за місцем проживання; обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є щире каяття, сприяння слідству та суду при встановленні істини у справі, того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, добровільного відшкодування завданого збитку потерпілим. Також судом визнається пом`якшуючою обставиною обвинуваченому вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок збігу інших обставин, - очевидним є порушення перевезення пасажирів у причепі, але потерпілі там були зі своєї волі та порушення також були безпосередньо в їх діях, що вони перебували поза кабіною автомобіля; і в той час випадкова поява працівників поліції на автомобілі та їх психологічне сприйняття обвинуваченим, - про що навів прокурор у своєму виступі в судових дебатах як усно, так і в письмовій формі.
		Разом з тим наведена поведінка сторони обвинувачення заслуговує критиці, оскільки судом ухвалено розгляд справи проводити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і невірно детально наводити неперевірені судом обставини про спосіб девіантної поведінки обвинуваченого, - що він проявив активну спробу уникнути спілкування з поліцією та обрав мету уникнути відповідальності, з цього моменту проігнорував наслідки своїх дій по відношенню до потерпілих, коли автомобіль поліцейських здійснював маневр розвороту, - що все у деталях нібито було здобуто досудовим розслідуванням.
		Водночас суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, що не слід ураховувати пом`якшуючою обставиною обвинуваченому відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_12 , оскільки така грошова компенсація є не інакше як добровільна допомога сім`ї, бо внаслідок дій тоді обвинуваченого ОСОБА_8 як водія була заподіяна непоправна і нематеріальна шкода, - що за жодних обставин не може бути оціненою.
		Згідно з вимогами ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
		Із огляду на викладене, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, що є: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, добровільним відшкодуванням завданої матеріальної та моральної шкоди потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , критичного ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність претензій потерпілих та безпосередньої позиції самих потерпілих щодо застосування до обвинуваченого покарання із застосуванням ст. 69 КК України в певному помилковому розумінні про засудження особи до покарання не пов`язаного з позбавленням волі застосовуючи ст. 75 КК України, що Законом по суті є заборонено; вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення внаслідок збігу інших обставин; із урахуванням подяк керівників військових частин за вчинену обвинуваченим у свій час допомоги Збройним силам України, а також за відсутності обтяжуючих обставин; також із урахуванням спливу значного часу після вчинення кримінального правопорушення, взаємовідносин тоді і на сьогодні обвинуваченого з потерпілими, - відтак суд уважає все зазначене таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, - а тому приходить до переконання, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_8 доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами, - що мало б бути достатнім з метою виправлення, виховання та соціальної реабілітації обвинуваченого.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Судовою практикою визначено, що суди в подібних випадках мають призначати, як правило, суворі міри покарання особам, які вчинили заподіяння потерпілим значної фізичної або матеріальної шкоди. Разом з тим доцільно застосовувати міри покарання, не пов`язані з позбавленням волі, а за наявності підстав, зазначених у ст. 69 КК України, - і більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, щодо осіб, які вчинили менш небезпечні діяння та можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства.
		Отже, розглядаючи кримінальну справу в межах пред`явленого звинувачення обвинуваченому, із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи наявні матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинуваченого, позицій сторони обвинувачення, потерпілих, представника-адвоката, захисників-адвокатів; із урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_8 , поведінки під час та після вчиненого; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити відповідно ст. 69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, за що особі інкриміновано, - у виді трьох років реального позбавлення волі, - що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Цивільного позову у встановленому законом порядку не заявлено, - як встановлено судом обвинувачений із потерпілими добровільно це вирішили; питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України; витрати на залучення експерта підлягають стягненню із обвинуваченого у дохід держави.
		Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В: 
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 5 березня 2024 року.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_8 залишити тримання під вартою.
		Накладений арешт згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2024р. - скасувати.
		Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме: - автомобіль марки «TOYOTA-COROLLA» із реєстраційним номером НОМЕР_1 повернути власнику;
		-незареєстрований причеп без номерного знаку конфіскувати;
		-фрагменти порізаної деревини знищити;
		-два оптичні носії з відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля і камери відеоспостереження за 05.03.2024р. згідно Постанов про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 6 та 8 березня 2024 року відповідно, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути із ОСОБА_8 у дохід держави витрати на проведення двох судових експертиз у кримінальному провадженні №12024140000000239 від 05.03.2024р. на загальну суму 5679,6грн.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У відповідності до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього кодексу.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору; роз`яснити, що інші учасники також вправі отримати копію судового рішення (ч. 15 ст. 615 КПК України).
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...