Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/37381/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2024. Зареєстровано: 29.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.

Номер судового провадження: 2/761/1065/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/37381/21
		Провадження № 2/761/1065/2024
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       29 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді:                        Волошина В.О.,
		при секретарі:                                Харечко О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків; відшкодування моральної шкоди, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		В жовтні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просив суд:
		- стягнути з відповідачки на користь позивача суму завданих збитків в розмірі 220000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 1); 
		- стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 100000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 2).
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва від 04 квітня 2019р. Зазначена квартира була придбана позивачем за результатами проведення ДП «Сетам» електронних торгів з реалізації лоту № 332215 (цієї квартири), але користуватися вказаною квартирою позивач позбавлений можливості, оскільки по теперішній час у вказаній квартирі проживає попередній власник цієї квартири - відповідачка ОСОБА_2 .
		Враховуючи те, що ні позивач, ні члени його сім`ї не мають іншого житла в м. Києві, позивач вимушений був орендувати для себе та членів своєї сім`ї інше житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , за договором оренди від 17 грудня 2019р. Розмір орендної плати за цим договором становить 10000,0 грн. щомісяця. Оскільки в досудовому порядку відповідачка відмовляється звільнити належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 , а також зазначені дії відповідачки спричиняють позивачу моральні страждання, то з метою захисту своїх порушених прав позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, і просив суд, на підставі ст. 22, 23, 386 ЦК України задовольнити заявлені позовні вимоги.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 07 грудня 2021р. відкрито провадження по справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2023р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 10 липня 2023р. прийнято справу до розгляду та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу.
		17 жовтня 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що позивачем було набуто у власність спірну квартиру незаконно, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з відповідним позовом (цивільна справа № 761/43548/21). Також відповідачка вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права - перешкоди у користуванні майном (спірною квартирою), оскільки апеляційна інстанція при перегляді рішення суду першої інстанції по цивільній справі № 761/33452/19 наголошувала на правових позиціях Верховного Суду, що в порядку ст. 109 ЖК України виселення боржника можливо лише з наданням іншого житлового приміщення, враховуючи те, що предмет іпотеки не був придбаний за кредитні кошти.
		Також на думку сторони відповідача, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами витрати зі сплати орендної плати, як і не надано доказів спричинення йому моральної шкоди. 
		Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
		Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 13 березня 2019р. за результатами проведення ДП «Сетам» електронних торгів з реалізації лоту № 332215, предметом якого була двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , позивачем ОСОБА_1 була придбана зазначена квартира. На підставі виданих ДП «Сетам» документів, 04 квітня 2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. було видано позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про придбання квартири з електронних торгів, зареєстровано у реєстрі № 2724 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020р. по цивільній справі № 761/13672/19, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., треті особи: Служба в справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021р., по цивільній справі № № 761/13672/19, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020р. змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Так, апеляційна інстанція зазначила, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
		Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
		Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, оформлених актом приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, ОСОБА_2 пред`явила позов лише до однієї із сторін правочину - продавця приватного виконавця Пишного А.В., а також до ДП «СЕТАМ» як організатора електронних торгів.
		Разом з тим, у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись усі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець.
		Установивши, що у цій справі в якості відповідачів залучений лише продавець, як одна зі сторін правочину (договору купівлі-продажу, оформленого за результатами торгів) та організатор торгів, і не залучено, в якості відповідача покупця, у задоволенні позову слід відмовити через неналежний склад відповідачів.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2021р. по цивільній справі № 761/33452/19, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення - задоволено. Усунуто перешкоди, ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_1 , у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 Здійснено розподіл судових витрат.
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021р. по цивільній справі № 761/33452/19, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2021р. - скасовано, ухвалено нове судове рішення. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
		Так, суд апеляційної інстанції зазначив що квартира АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку Банку в 2007р., була набута ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 08 лютого 2002р., тобто не за кредитні кошти. Об`єктивних доказів належності ОСОБА_2 на праві власності (користування) іншого житла до суду не надано, і судом таких не встановлено. Доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новікової В.О. про наявність у ОСОБА_2 іншого житла об`єктивними доказами по справі не підтверджені, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову. За таких обставин, виселення ОСОБА_2 без надання іншого житла суперечитиме положенням ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку», що не можна визнати законним і обґрунтованим. Зважаючи на вищезазначене, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023р., по цивільній справі № 761/43548/21, позов ОСОБА_2 до АТ «Сенс-Банк», ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, визнання недійсним електронних торгів, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень - залишено без задоволення.
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2024р., по цивільній справі № 761/43548/21, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023р. - залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023р. - залишено без змін.
		Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та визнання недійсними результатів електронних торгів, також вірно не вбачає підстав для задоволення похідних позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46306753 від 04 квітня 2019р. квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасувати запис приватного нотаріуса від 04 квітня 2019р. ОСОБА_4 про право власності № 31024549 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , номер 2724, видане 04 квітня 2019р. приватним нотаріусом Василенко О.А.; припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; поновити запис про реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )
		Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004  (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
		Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
		Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
		Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 925/642/19 від 02 лютого 2021р. зазначила, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. 
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що йому, як власнику квартири АДРЕСА_1 , були спричинені збитки, колишнім власником цієї квартири відповідачкою ОСОБА_2 , яка відмовляється виселитись з вказаної квартири, у зв`язку з чим позивач вимушений був здійснити оренду іншої квартири, внаслідок чого поніс витрати, у вигляді орендної плати в розмірі 220000,0 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги (вимога № 1), позивач посилався на договір оренди від 17 грудня 2019р., який ним було укладено з ОСОБА_5 (а.с. 17). 
		У відповідності до ст. ст. 759, 761 ЦК України (в редакції яка діяла, на дату укладення договору оренди), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
		За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. 
		Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
		Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 ЦК України).
		Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано суду відомостей, що орендодавець ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 , і що нею, як власником цієї квартири було передано, за відповідним актом прийому - передачі, цю квартиру позивачу, як орендарю, за договором оренди від 17 грудня 2019р. 
		Як і не було надано стороною позивача, жодного належного і допустимого доказу, на підтвердження розміру збитків, які понесла сторона позивача, в якості сплати орендної плати в розмірі 220000,0 грн.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1, оскільки договір оренди від 17 грудня 2019р., на який посилалася сторона позивача, в якості письмового доказу, не може вважатись укладеним, оскільки у суду відсутні відомості, що орендодавець є власником - об`єкту оренди, а також відсутність акту прийому - передачі об`єкту оренди між орендодавцем та орендарем, оскільки не вбачається взагалі, що позивачу було передано майно - об`єкт оренди. Як і відсутні докази, понесення стороною позивача витрат зі сплати орендної плати за договором оренди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Положеннями частин першої-третьої ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
		Положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги, що позивач, як власник квартири АДРЕСА_1 , позбавлений можливості користуватися цією квартирою, в якій проживає відповідачка, і яка цього факту не заперечує, суд вбачає, що позивачу завдано з боку відповідачки моральну шкоду, яка полягала у неможливості користуватися власним житлом (зазначеною вище квартирою), необхідністю змінити свій звичний спосіб життя, необхідністю звертатися до органів поліції і суду за захистом своїх порушених прав.
		Враховуючи наведене, розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, у зв`язку із діями відповідачки, тому суд вважає за можливе задовольнити частково вимогу № 2, та стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування моральної шкоди - 10000,0 грн.
		Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,0 грн., пропорційно до частини задоволених вимог.
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 22, 23, 316, 317, 321, 386, 1167 ЦК України, суд, -
		в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення матеріальних збитків; відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000,0 /десять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 908,0 /дев`ятсот вісім/ грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,0 /одна тисяча п`ятсот/ грн.
		В решті позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...