Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/10908/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 29.07.2024. Зареєстровано: 30.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2024.
Дата набрання законної сили: 20.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/308/745/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022230000000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/10908/23
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17.07.2024                                 місто Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області: 
		під головуванням судді:             ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря:                 ОСОБА_2 ,
		прокурора:                     ОСОБА_3 ,
		захисника:                     ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження №42022230000000178 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2022 року про обвинувачення 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Апага, Егміадзінського району, Республіки Вірменія, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
		встановив:
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава: суверенітет України поширюється на всю її територію: Україна (унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу: на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Херсонська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно Конституції України. Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону с цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандум) про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року N7 36/103 від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
		Так, 24 лютого 2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій. Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській. Сумській. Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, чим самим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
		У зв`язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022 її збройними ситами окуповано м. Херсон.
		На підтвердження контролю над містом. 03.03.2022, після захоплення міста, окупаційні війська рф захопили приміщення Херсонської ОДА. 25.04.2022, в приміщення Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, увійшли озброєні військовослужбовці рф, які попередили керівництво та працівників Херсонської міської ради, що управління місцевою адміністрацією переходить під керівництво російської федерації.
		Поряд з цим, не пізніше 18.05.2023 року, окупаційні війська рф захопили приміщення Херсонської обласної прокуратури за адресою: м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33 (досудове розслідування за вказаним фактом здійснюється в іншому кримінальному провадженні), де в подальшому свою діяльність здійснював слідчий комітет рф та перебували військовослужбовці зс рф.
		В свою чергу, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 являючись громадянином України, займаючи посад) охоронника взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки поліції охорони в Херсонській області, не маючи спеціального поліцейського звання та займаючи посаду категорії цивільного персоналу, діючи умисно. всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України, як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частин Херсонської області в т.ч. м. Херсон, Херсонської області збройними формуваннями рф, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної впади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у м. Херсон, у невстановленийдосудовим розслідуванням час прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань та окупаційної адміністрації держави агресора та добровільно зайняв посаду «охоронника» незаконного правоохоронного органу - створеного представниками окупаційної адміністрації державі і агресора на території м. Херсон, який має назву «  ІНФОРМАЦІЯ_3 » та розташовується за адресою АДРЕСА_2 .
		Так, 18 травня 2022 року, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, прибув до Херсонської обласної прокуратури за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами із числа представників збройних формувань військовослужбовців зс рф, повідомив, останнім про намір зайняти посаду в незаконному органі, створеного представниками окупаційної адміністрації держави агресора на території м. Херсон.
		Поряд з цим, ОСОБА_5 18 травня 2022 року, в ході спілкування з військовослужбовцями зс рф в приміщенні Херсонської обласної прокуратури, діючі умисно, надаючи допомогу збройним формуванням зс рф, надав інформацію останнім про місця зберігання службових автомобілів Херсонської обласної прокуратури, показав, як працює пропускна система охорони Херсонської обласної прокуратури повідомив військовослужбовцям зс рф про факт запису відеокамерами відео та звуку і передачу такої інформації на не окуповану територію України.
		Поряд з дим, ОСОБА_5 , 18 травня 2022 року, в ході спілкування невстановленими на даний час представниками збройних формувань зс рф, висловив до них підтримкурішення держави агресора про те, що військовослужбовцям зс рф потрібно було раніше окупувати Херсонську область.
		В подальшому  ОСОБА_5 , діючі з метою надання допомоги державі агресору, у невстановлений досудовим розслідуванням час добровільно зайняв посаду «охранника главного управлення министерства внутренних дел Херсонской області» та виконуючи функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді забезпечував охорону об`єкта Херсонської обласної прокуратури для представників рф та військовослужбовців зс рф на протязі 3 місяців, відповідав засупровід затриманихосіб зчисла громадян України до працівників слідчого комітету рф, які перебували в приміщенні Херсонської обласної прокуратури, а також вчиняв протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території м. Херсон,реалізація якихв своючергу забезпечуєстановлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення і функціонуваннянезаконноствореного окупаційного правоохоронного органу рф на окупованій території України.
		Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалось за відсутності обвинуваченого (in absentia), котрий показань суду не надавав.
		ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
		Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
		До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.
		Так, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2023 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000178 від 11.06.2022 року за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		07.06.2023 року у кримінальному провадженні № 42022230000000178 від 11.06.2022 складено повідомлення про підозру  ОСОБА_5 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке у відповідності до вимог ст. ст. 135, 276-278 КПК України опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Постановою слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_7 від 16.06.2022 року оголошено в розшук підозрюваного у кримінальному провадженні громадянина України  ОСОБА_5 .
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 42022230000000178 від 11.06.2022 року про обвинувачення  ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Обвинувачений  ОСОБА_5 будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт відносно нього перебуває на розгляді в суді, в судові засідання неодноразово не з`явилася. 
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим він викликалася в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що відносно нього розпочато кримінальне провадження. Обвинувачений мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надавались захиснику.
		У той же час, ухилення обвинуваченого  ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області.
		Захисник обвинуваченої  ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, виступав у судових дебатах. Захисник був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Під час судових дебатів прокурор серед іншого вказав, що всі обставини вчинення інкримінованого  ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину) були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченої кваліфіковано вірно, а вина  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених судом належних та допустимих доказів. Прокурор просив визнати  ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 13 (тринадцять) років, з конфіскацією усього належного йому майна на користь держави.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 під час судових дебатів зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого, він не зв`язався зі своїм підзахисним, тому невідома його позиція. Вважає, що вина  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України не доведена. Просив врахувати, що  ОСОБА_5 раніше не судимий та виправдати його.
		Не зважаючи на доводи захисника, вина  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022230000000178 від 11.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, який підтверджує факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування;
		- рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 10.06.2022 року; 
		- протоколом огляду від 28.05.2022 року відеозапису з камер відео спостереження, із приміщення Херсонської обласної прокуратури за адресою: АДРЕСА_3 , із якого видно, що  ОСОБА_5 надавав допомогу та інформацію представникам збройних формуванням зс рф, висловлював і здійснював їм всіляку підтримку; 
		- із вимоги про судимість  ОСОБА_5 видно, що він раніше не судимий; 
		- із довідки №266 від 05.04.2023 року Херсонського обласного закладу з надання психіатричної допомоги видно, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; 
		- із відповіді Головного управління ДМС України в Закарпатській області видно, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 03.04.2014 року, орган видачі 6512, оформлений на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області; 
		- із довідки Управління поліції охорони №639/41/4/01-2023 від 21.03.2023 року видно, що  ОСОБА_5 , колишній охоронник взводу №1 роти охорони об`єктів публічної безпеки Управління поліції охорони спеціального поліцейського звання не мав, посада займана ним відноситься до категорії цивільного персоналу; 
		- із довідки Управління поліції охорони №282/43/41/4/01-2023 від 09.02.2023 року видно, що 15.08.2016 року  ОСОБА_5 прийнято на посаду охоронника взводу №1 роти охорони об`єктів публічної безпеки та 04.01.2023 року звільнено за власним бажанням; 
		- із наказу №234 о/с від 15.08.2016 року видно, що  ОСОБА_5 прийнято на посаду охоронника взводу №1 роти охорони об`єктів публічної безпеки Управління поліції охорони; 
		- із наказу №4 о/с від 04.01.2023 року видно, що на підставі заяви ОСОБА_5 від 03.01.2023 року того звільнено з посади охоронника взводу №1 роти охорони об`єктів публічної безпеки Управління поліції охорони; 
		- згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Апага, Егміадзинського району Вірменії є громадянином України; 
		- згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2023 року по справі №308/7629/23 до  ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави; 
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого той повідомив, що він працював на посаді головного спеціаліста відділу інформаційних технологій ХОП і йому відомо, що  ОСОБА_5 приходив в приміщення обласної прокуратури після зайняття його окупаційними військами і представникам слідчого комітету країни агресора надав інформацію про роботу камер відео спостереження та просив прийняти його на роботу; 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2023 за участі свідка ОСОБА_8 , з якого вбачається, що із свідок ОСОБА_8 впізнав особу на фотозображенні № 1 як  ОСОБА_5 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого той повідомив, що він працював на охоронника посаді Херсонської обласної прокуратури і йому відомо зі слів ОСОБА_10 , що  ОСОБА_5 приходив в приміщення обласної прокуратури після зайняття його окупаційними військами і спілкувався з окупантами; 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2023 за участі свідка ОСОБА_9 , з якого вбачається, що із свідок ОСОБА_9 впізнав особу на фотозображенні № 1 як  ОСОБА_5 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого той повідомив, що його затримували представники окупаційної влади рф і доставляли в Дніпровський РУВД м. Херсона, де функцію охоронця виконував  ОСОБА_5 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого той повідомив, що він відбував покарання в ДУ «Північна виправна колонія №90» і його під час окупації Херсону відправляли на прибирання Херсонської обласної прокуратури і при цьому  ОСОБА_5 керував прибиранням; 
		- із протоколу огляду від 30.05.2023 року Інтернет ресурсу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено реєстрацію, як державного органу рф так званого «главного управления министерства внутренних дел херсонской области», до протоколу додано виписку із реєстру №ює9965-23-77314503; 
		- згідно висновку №СЕ-19/107-23/4219-ФП від 08.06.2023 року портретної експертизи (Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріальними зображеннями): 1. Зображення особи чоловічої статі яка одягнена в синю куртку та чорні штани, яка зображена на відеозаписі з назвою «12», у проміжку часу з 00 хв. 30 сек. по 6 хв. 01 сек. який записано на оптичному диску придатне для портретної ідентифікації. 2 На відеозаписі, який знаходиться на оптичному диску, у файлі під назвою «12», у проміжку часу з 00 хв. 30 сек. по 6 хв. 01 сек., та особа зображена на порівняльному файлі, а саме PDFфайлі під назвою « ОСОБА_5 », який знаходиться на оптичному диску під назвою «зображення  ОСОБА_5 » - зображена одна й та ж сама особа. 
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст.87-89КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, та судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
		Дослідивши і перевіривши в ході судового розгляду протоколи допиту свідків, хід і результати допиту яких фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що такі можуть бути використані як докази, є конкретними та узгоджуються із сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
		Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого  ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
		Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось клопотання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		Відповідно до вимог ст.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно зі ст.368КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Згідно частини 7 ст. 111-1 КК України визначено відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони колабораційна діяльність характеризується прямим умислом.
		Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Тобто, варто зазначити, що у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
		Так, дослідженими доказами достовірно встановлено, щогромадянин України  ОСОБА_5 , діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в т.ч. м. Херсон, збройними формуваннями РФ, у червні 2022 року, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику РФ на території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно зайняв посаду «охранника главного управлення министерства внутренних дел Херсонской області» та виконував функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді. Крім того судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно надавав інформацію представникам збройних формувань військовослужбовців зсрф про місця зберігання службових автомобілів Херсонської обласної прокуратури, показав, як працює пропускна система охорони Херсонської обласної прокуратури повідомив військовослужбовцям зс рф про факт запису відеокамерами відео та звуку і передачу такої інформації на не окуповану територію України, висловлював до них підтримкурішення держави агресора про те, що військовослужбовцям зс рф потрібно було раніше окупувати Херсонську область.
		З огляду на вік обвинуваченого, очевидно, що останній усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
		При цьому, слід зазначити, що доводи захисника про те, що  ОСОБА_5 необхідно виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 7 ст. 111-1 КК України, оскільки із досліджених судом матеріалів, не було встановлено жодних обставин, які б ставили під сумнів добровільність зайняття  ОСОБА_5 вищевказаної посади та добровільність надання їм допомоги представникам окупаційної влади. Навпаки, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що  ОСОБА_5 діяв добровільно. Докази, що обвинуваченого примушували до зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території за встановлених вище судом обставин, що його примушували надавати допомогу відсутні. Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до  ОСОБА_5 застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого обвинувачений вчинив інкриміновані йому дії, суду не надано, тому правові підстави вважати про наявність обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння  ОСОБА_5 , у суду відсутні.
		За наведеного суд визнає неспроможними доводи захисника про необхідність виправдання  ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що вина  ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, такими, що узгоджуються між собою, та доведена поза розумним сумнівом.
		Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи, суд вважає доведеним, що в діях  ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Згідно з ч. 2 ст.50КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому  ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання  ОСОБА_5 ,згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Також, при призначенні обвинуваченій покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12КК України є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, в період дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність злочину, дані про особу обвинуваченого  ОСОБА_5 , який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що  ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, та у відповідності до ч. 2 ст. 59 КК України з конфіскацією всього належного його майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів. 
		Процесуальні витрати за проведення експертизи покласти на  ОСОБА_5 .
		Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченій до суду не звертався.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 368, 373-374, 395 КПК України, ст. ст. 12, 50, 65, 111-1 КК України, суд,-
		ухвалив:
		ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна. 
		Строк відбування основного покарання рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Стягнути з  ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення Закарпатським НДЕКЦ МВС України судової портретної експертизи №СЕ-19/107-23/4219-ФП від 08.06.2023 року в розмірі 1912,00 гривень; 
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику. 
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду
		Закарпатської області                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...