Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/2417/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2024. Зареєстровано: 30.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/462/372/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141390000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/2417/24 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 липня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_5 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_6 ,
		прокурора                             ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                          ОСОБА_8 , 
		захисника                             ОСОБА_9 ,
		захисника                             ОСОБА_10 ,
		захисника                             ОСОБА_11 ,
		потерпілого                             ОСОБА_12 ,
		потерпілого                             ОСОБА_13 ,
		потерпілого                              ОСОБА_13 ,
		представника потерпілого                     ОСОБА_14 ,
		свідка                             ОСОБА_15 ,
		свідка                             ОСОБА_16 ,
		свідка                             ОСОБА_17 ,
		свідка                             ОСОБА_18 ,
		експерта                             ОСОБА_19 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141390000002 від 02.01.2024 року відносно:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Піски Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою загальною освітою, 
		 
		за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України),
		 
		встановив:
		 
		Формулювання обвинувачення.
		ОСОБА_8 01.01.2024 року о 21 год. 00 хв., перебуваючи на території ПрАТ «Львівобленерго», що за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10, на ґрунті раптового конфлікту, керуючись злочинним умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно застосував фізичне насильство до ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме наніс удар правою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого, від якого останній впав на асфальтне покриття. Своїми діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ОСОБА_20 ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім`яної долі, на внутрішній поверхні правої тім`яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім`яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім`яної долі) та мозочка, в тверду мозкову оболонку, забоєм м`яких тканин (з травматичним набряком шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м`яких покривів) в правій тім`яно-потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній щелепі справа. Вказана закрита черепно-мозкова травма призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку, за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_20 , яка була констатована 01.01.2024 року о 21 год. 46 хв. працівниками швидкої медичної допомоги.
		 
		Позиції сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
		Позиція обвинуваченого.
		Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.121 КК України не визнав, не заперечив обставини викладені у обвинувальному акті, але не погодився з кваліфікацією його дій. Вважає що такі слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України. Разом з тим у вчиненому щиро кається, просить пробачення у потерпілих. 
		Окрім цього зазначив, що 01.01.2024 року приблизно о 21 год. 00 хв., біля посту № 2 ПрАТ «Львівобленерго», що є контрольно-пропускним пунктом, зустрів ОСОБА_20 , який був в стані алкогольного сп`яніння та не давав йому пройти висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою. В ході конфлікту,  ОСОБА_8 наніс удар правою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого, від якого останній впав на асфальтне покриття. Коли ОСОБА_8 зрозумів, що потерпілий не піднімається та не рухається, намагався привести його у свідомість, потім покликав інших охоронців, що були на зміні, один з них ОСОБА_17 викликав швидку медичну допомогу. Також, зазначив, що з ОСОБА_20 у нього раніше були дружні відносини. Він намагався надавати матеріальну допомогу потерпілим, але ті її не прийняли.
		Позиція сторони захисту.
		Захисник обвинуваченого  ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що переконання захисту стороною обвинувачення не доведено факт навмисного спричинення ОСОБА_21 тяжких тілесних ушкоджень, в той же час досліджені судом докази дають обґрунтовані підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_21 інкримінованих дій з необережності. Так, достовірно встановлено і це підтверджується і стороною обвинувачення (слідує з обвинувального акту), що: по-перше: ОСОБА_22 . 3. «керуючись злочинним умислом на спричинення тілесних ушкоджень» по - друге: ОСОБА_22 . 3. «наніс удар правою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого» по-трете: потерпілий від удару «впав на асфальтне покриття» Тобто, вже при висуненні підозри сторона обвинувачення не встановила умислу ОСОБА_23 на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При цьому сторона обвинувачення ствердила, що ОСОБА_24 наніс потерпілому тільки один удар в ліву сторону обличчя та те, що потерпілий впав на асфальт. Сторона обвинувачення не надала суду доказів, що ОСОБА_24 мав умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, а також не надала доказів, що від удару кулаком по обличчю могли утворитись багаточисельні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами.
		Достовірно встановлено, що сам по собі удар кулаком по обличчю спричинив дві забійні поверхневі рани слизової в ділянках нижньої губи. Наносячи удар кулаком по обличчю потерпілого обвинувачений таким чином не тільки не мав умислу заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, а і фактично ударом по обличчю і не міг заподіяти таких ушкоджень. Тобто сам по собі один удар кулаком по обличчю вказував на відсутність умислу у обвинуваченого на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження.
		Окрім цього, зазначив, що висновками судово-медичних експертиз підтверджено, що усі тілесні ушкодження, які в подальшому призвели до смерті потерпілого виникли від падіння та удару головою об асфальт. Цей факт підтверджує і сторона обвинувачення. Падіння потерпілого після нанесення удару по обличчю було несподіванкою і для самого обвинуваченого, який побачивши, що потерпілий впав намагався надати йому необхідну допомогу. А такі дії обвинуваченого свідчать про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачати. Отже, в даному конкретному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а вбивство, вчинене через необережність, у зв?язку з чим дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України.
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у вчиненому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у межах санкції статті.
		Позиція потерпілих.
		Потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що з братом ОСОБА_20 , останній раз спілкувався у телефонному режимі 29.12.2023 року. На місті події він не був, а 01.01.2024 року приблизно о 21 год 21 хв. йому зателефонували та повідомили, що його брату стало зле, він приїхав до ПрАТ «Львівобленерго», але викликана швидка допомога констатувала смерть брата.
		Потерпіла ОСОБА_13 пояснила що син ОСОБА_20 , 01.01.2024 року о 20 год. 30 хв., дзвонив їй, був абсолютно тверезим, казав що йде на пост відкривати браму.
		Потерпілий ОСОБА_12 пояснив що на місті події не був, але за після огляду відеозапису, вважає що ОСОБА_8 , професійно наніс серію ударів його сину  ОСОБА_20 , в тому числі в сонячне сплетіння, з ціллю позбавити останнього життя.
		Всі потерпілі вважають кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України правильною та просили призначити  ОСОБА_8 максимально можливе покарання.
		Крім того потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди: у розмірі по 3869 грн 02 коп. щомісячно кожному, 20 530 грн 00 коп. витрат на поховання та моральної шкоди в сумі 500 000 грн. 00 коп.
		 
		Досліджені у судовому засіданні докази.
		Щодо показів свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги:
		Свідок ОСОБА_18  пояснив, що є начальником підрозділу охорони ПрАТ «Львівобленерго», що 01.01.2024 року приблизно о 22 год. 00 хв., його викликали на роботу бо одному з охоронців  ОСОБА_20 , стало погано. Потім була констатована його смерть. Оглянувши на місті записи камер відеоспостереження він зрозумів, що ОСОБА_20 загинув не в результаті розладу здоров`я, а в результаті вчинення злочину. Була викликана поліція. 
		Свідок ОСОБА_15 пояснив, що є контролером підрозділу охорони ПрАТ «Львівобленерго», що 01.01.2024 року з 08 год. 00 хв. перебував на зміні на посту № 1. Зранку бачив, що у ОСОБА_20 була підпухла щока, чи справа, чи зліва точно не пам`ятає. Алкогольні напої на зміні свідок не вживав і не бачив щоб вживав хтось інший з охоронців. Після 21 год. 00 хв, коли пройшли навчання, його покликав ОСОБА_8 , щоб підняти та привести до тями ОСОБА_20 . Як останній опинився в такому стані, він не бачив. Також не бачив в нього тілесних ушкоджень. ОСОБА_17 викликав швидку допомогу.
		Свідок  ОСОБА_17  пояснив, що є контролером підрозділу охорони ПрАТ «Львівобленерго», що 01.01.2024 року з 08 год. 00 хв. перебував на зміні на посту № 3. Алкогольні напої на зміні свідок не вживав бо страждає на гіпертонію, не бачив також щоб вживав хтось інший з охоронців. Близько 18 год. 00 хв., коли вечеряв, то відчував від потерпілого ОСОБА_20 запах алкоголю. Що трапилось між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 особисто не бачив. Коли пройшли навчання, йому подзвонив ОСОБА_8 , щоб він підійшов на пост № 2, побачивши стан ОСОБА_20 він викликав швидку та пішов зустрічати і супроводжувати лікарів. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 раніше були дружні відносини. Також зазначив, що бачив раніше у ОСОБА_20 була підпухла щока, як він пояснював раніше, що вдарився в тролейбусі.
		Свідок  ОСОБА_16 пояснив, що є контролером-оператором підрозділу охорони ПрАТ «Львівобленерго», що 01.01.2024 року з 08 год. 00 хв. перебував на зміні та слідкував за камерами відеоспостереження. На зміну свідок приніс домашнє вино, яке вживав разом з ОСОБА_8 . Чи вживали інші охоронці під час зміни алкогольні напої він з моніторів камер не бачив. Моменту конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 він не побачив, але після 21 год. 05 хв. замітив на посту якусь метушню. Потім приїхала швидка допомога. 
		Експерт ОСОБА_19  допитаний безпосередньоу судовомузасіданні,попереджений прокримінальну відповідальністьза дачузавідомо неправдивихпоказань таприведений доприсягипідтвердив письмові висновки експерта № 14/2024 від 02.01.2024 року та № 104/2024 від 08.02.2024 року та пояснив, що вважає їх правильним та обґрунтованими.
		Відповідно довисновку експерта№ 14/2024від 02.01.2024року вбачається, що смерть ОСОБА_20 1984 року народження, настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка (виявлено мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), в тверду мозкову оболонку (виявлено) мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), забоєм м?яких тканин (з травматичним набряком) шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній шелепі справа, яка призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи його трупа та результати судово-гістологічної експертиз шматочків внутрішніх органів. 
		При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_20 виявлено закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м?яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка (виявлено мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), в тверду мозкову оболонку (виявлено мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), забоєм м?яких тканин (з травматичним набряком) шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно-потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній щелепі справа, яка утворилась незадовго до настання смерті від дії тупих твердих предметів і за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Також були виявлені синці в ділянках правої кисті, правого колінного суглоба, садно лівого колінного суглоба, як утворились незадовго до настання смерті від дії тупих твердих предметів і мають ознаки легких тілесних ушкоджень. 
		Виявлена закрита черепно-мозкова травма знаходиться в причинному зв?язку із настанням смерті. Характер та розташування тілесних ушкоджень на голові, дає підстави припустити, що вона могла утворитись від удару тупим твердим предметом в ділянку обличчя (від якого утворились крововиливи слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами в ділянках нижньої губи та неповний травматичний вивих 3-го зуба на верхній щелепі справа), найбільш вірогідно з послідуючим падінням з прискоренням та ударом правою тім?яно-потилично-скроневою ділянкою голови до твердої переважаючої поверхні (якою міг бути асфальт). А синці в ділянках правої кисті, правого колінного суглоба, садно лівого колінного суглоба, могли утворитись, як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані ділянки, так і при падінні та ударах вказаним ділянками до таких предметів. 
		При судово-токсикологічній експертизі речових доказів - крові і сечі трупа ОСОБА_20 виявлено етиловий спирт в кількості в крові - 2,88% (проміле), в сечі - 3,22% (проміле). Вказана концентрація етилового спирту в крові при житті може викликати сильна алкогольне сп`яніння.
		При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_20 виявлені морфологічні оазнаки захворювань: атеросклеротичної хвороби з гіпертрофією серця та дифузним склерозом міокарду, жирової дистрофії печінки, фіброзу та вогнищевого ліпоматозу підшлункової залози ожиріння, які не знаходяться в причинному зв?язку із настанням смерті. Кров від трупа ОСОБА_20 , 1984 року народження відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
		Відповідно до висновку експерта № 104/2024 від 08.02.2024 року характер та розташування двох забійних поверхневих ран слизової в ділянках нижньої губи (посередині та зліва), неповний травматичний вивих 3-го зуба на верхній щелепі справа свідчать про те, що вони могли утворитись від удару рукою затиснутою в кулак в ліву сторону обличчя ОСОБА_20 , як продемонстрував під час проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_8 . Характер тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми (з крововиливами під м?яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка в тверду мозкову оболонку, забою м?яких тканин (з травматичним набряком шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно-потилично-скроневій ділянці голови, яка призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку) свідчить про те, що вони могли утворитися від удару тупим твердим предметом в ділянку обличчя - правою рукою, стиснутою в кулак, в ліву сторону обличчя потерпілого, як це продемонстрував підозрюваний ОСОБА_22 . 3. під час проведення слідчого експерименту, без падіння з прискоренням на тверду поверхню, окрім забою м?яких тканин (з травматичним набряком шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно-потилично-скроневій ділянці голови. Характер та розташування тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми (з крововиливами під м?яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка в тверду мозкову оболонку, забою м?яких тканин (з травматичним набряком шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно-потилично-скроневій ділянці голови, яка призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку) свідчить про те, що вони могли утворитись від удару тупим твердим предметом в ділянку обличчя - правою рукою, стиснутою в кулак, в ліву сторону обличчя потерпілого, з послідуючим падінням з прискоренням та ударом правою тім?яно-потилично-скроневою ділянкою голови до твердої переважаючої поверхні (якою могло бути асфальтове покриття), як це продемонстрував підозрюваний ОСОБА_24 під час проведення слідчого експерименту.
		 
		Окрім цього, у судовому засіданні досліджені докази, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, зокрема: 
		- витяг з ЄРДР (а.с. матеріалів кримінального провадження 1-2);
		-електронні рапортипро повідомленняна службу102 (а.с. матеріалів кримінального провадження 4-6);
		-рапорт (а.с. матеріалів кримінального провадження 7);
		-протокол оглядумісця подіївід 02.04.2024року зфототаблицею (а.с. матеріалів кримінального провадження 13-30);
		-протокол оглядумісця подіїз фототаблицею (а.с. матеріалів кримінального провадження 13-30);
		- висновок експерта № 14/2024 (а.с. матеріалів кримінального провадження 33-38);
		-висновок експерта№ 26/2024-ім (а.с. матеріалів кримінального провадження 39-41);
		-висновок експерта№ 34/2024-т (а.с. матеріалів кримінального провадження 42);
		- висновок експерта № 82/2024 (а.с. матеріалів кримінального провадження 43-44);
		-протокол затриманняособи від02.01.2024року (а.с. матеріалів кримінального провадження 52-56);
		-постанова провідібрання зразківдля проведенняекспертиз,протоколи їхвідібрання (а.с. матеріалів кримінального провадження 67-70);
		-висновок експерта№ 13/2024-т (а.с. матеріалів кримінального провадження 74);
		-висновок експерта№ 5від 02.01.2024року (а.с. матеріалів кримінального провадження 76);
		- протокол огляду предметів з фототаблицею, постанова про визнання речовим доказом, клопотання, ухвала, квитанція (а.с. матеріалів кримінального провадження 82-87);
		-постанова провизнання речовимдоказом,клопотання,ухвала,квитанція (а.с. матеріалів кримінального провадження 188-91);
		-постанова прозняття показань,протокол,відеоносій,протокол оглядупредмета,постанова провизнання речовимдоказом (а.с. матеріалів кримінального провадження 92-98);
		-протокол оглядумісця події (а.с. матеріалів кримінального провадження 199-103);
		-протокол оглядупредмета,постанова провизнання речовимдоказом,клопотання,ухвала,квитанція (а.с. матеріалів кримінального провадження 104-108);
		- заява потерпілого, протокол огляду предмета з фототаблицею (а.с. матеріалів кримінального провадження 136-139);
		-протокол тимчасовогодоступу від20.02.2024року здодатками тацифровим носієм,протокол оглядупредмета,постанова провизнання речовимидоказами (а.с. матеріалів кримінального провадження 157-164);
		-лист ПРАТ«Львівобленерго» здодатками (а.с. матеріалів кримінального провадження 166-186);
		-протокол слідчогоексперименту зпідозрюваним ОСОБА_8 з відеоносієм (а.с. матеріалів кримінального провадження 197-198);
		-висновок експерта№ 104/2024 (а.с. матеріалів кримінального провадження 204-207);
		-характеризуючі даніна ОСОБА_8  (а.с. матеріалів кримінального провадження 110-120, матеріали кримінальної справи, а.с. 20-30, 85-89, 156-157). 
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		 
		Мотиви таоцінки судупри ухваленнівироку. 
		Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме ОСОБА_8 ставиться у вину вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, зокрема, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він 01.01.2024 року о 21 год. 00 хв., перебуваючи на території ПрАТ «Львівобленерго», що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптового конфлікту, керуючись злочинним умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно застосував фізичне насильство до ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме наніс удар правою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого, від якого останній впав на асфальтне покриття. Своїми діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ОСОБА_20 ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім`яної долі, на внутрішній поверхні правої тім`яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім`яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім`яної долі) та мозочка, в тверду мозкову оболонку, забоєм м`яких тканин (з травматичним набряком шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м`яких покривів) в правій тім`яно-потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній щелепі справа. Вказана закрита черепно-мозкова травма призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку, за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_20 , яка була констатована 01.01.2024 року о 21 год. 46 хв. працівниками швидкої медичної допомоги.
		В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконаннясудами Українизаконодавства іпостанов ПленумуВерховного СудуУкраїни зпитань судовогорозгляду кримінальнихсправ іпостановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.
		В свою чергу, з контексту п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» випливає, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 органом досудового слідства за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковано неправильно оскільки орган котрий проводив досудове розслідування за наявних для цього об`єктивних підстав не вжив всіх необхідних заходів для з`ясування та встановлення істини у кримінальній справі, не здобувши усіх можливих доказів та давши неправильну оцінку, як показанням свідків так і висновкам, проведених експертиз, прийшов до неправильного висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, а відтак суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, а саме на вбивство, вчинене через необережність, оскільки як встановлено з досліджуваних у судовому засіданні доказів обвинувачений ОСОБА_8 , проявив кримінальну протиправну недбалість та вчинив вбивство через необережність, а саме: не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був та міг їх передбачати.
		Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судовупрактику всправах прозлочини протижиття таздоров`я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 чи ст. 128 КК України. Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України може наставати у тому разі, коли тяжкий характер ушкодження охоплювався наміром винного і коли цей наслідок ним передбачався.
		Вбивство з необережності, виходячи із законодавчого його визначення, полягає у ненавмисному заподіянні смерті особі і передбачає необережну форму вини: злочинну самовпевненість або злочинну недбалість.
		Треба також зазначити, що кваліфікація за ч. 2 ст. 121 КК України прийнятна лише у випадку, якщо тяжкий характер ушкодження охоплювався умислом винного і якщо винний передбачав цей наслідок. Злочин не може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 121 КК України, якщо смерть потерпілого сталася в результаті необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
		Для відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність, потрібно ретельно досліджувати всі обставини, які мають значення для встановлення спрямованості умислу винного, враховуючи попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини, спосіб і знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		При відмежуванні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від вбивства через необережність, треба також звертати увагу на психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків, які настають в результаті його суспільно небезпечних діянь. При кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 121 КК України, винний до заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання смерті потерпілого в результаті заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень. У разі ж вбивства через необережність, таке усвідомлення відсутнє - винний не усвідомлює можливості настання смерті потерпілого. Отже, вчинене діяння слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
		Так, визнавши себе винним у тому, що наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого, обвинувачений ОСОБА_8 стверджував, що не мав умислу на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень або смерті. Ці доводи обвинуваченого не спростовані матеріалами справи і не суперечать висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким смерть потерпілого настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка (виявлено мікроскоскопво при судово-гістологічній експертизі), в тверду мозкову оболонку (виявлено) мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), забоєм м?яких тканин (з травматичним набряком) шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній шелепі справа, яка призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку і стала причиною смерті ОСОБА_20 утворилась від контакту з тупим твердим предметом, яким могло бути асфальтне покриття. 
		Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 з самого початку судового слідства давав послідовні показання, вказані показання ніким та нічим не спростовано.
		Свідки допитані в судовому засіданні також зазначили, що будь-яких погроз позбавити життя, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілому обвинувачений ОСОБА_8 не висловлював та тілесних ушкоджень, окрім одного удару, не заподіював і то завдав такий з метою зупинення агресії потерпілого ОСОБА_20 по відношенню до ОСОБА_8 . 
		Під час проведення слідчого експерименту, обвинувачений ОСОБА_8 давав аналогічні показання та на місці події показав, як наніс удар потерпілому, де саме останній упав, та об що міг ударитися головою, що підтверджується відповідним протоколом. 
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердив письмові висновки експерта № 14/2024 від 02.01.2024 року та № 104/2024 від 08.02.2024 року. Разом з тим, його оцінкою викладеною в п.3 підсумків висновку експерта № 104/2024 від 22.02.2022 (а.с.матеріалів кримінальногопровадження 204-207) причиною всіх тілесних ушкоджень вказаний один удар обвинуваченого. Однак в даному випадку експертом фактично спотворений зміст питання № 3, що поставлений йому на вирішення слідчим. Крім того, з огляду на механізм падіння потерпілого (відеозапис відеокамер), без відокремлення тілесних ушкоджень від одного удару правою рукою, вчиненого обвинуваченим в ліву сторону обличчя потерпілого та отриманих в результаті послідуючого падіння з прискоренням та ударом правою тім`яно-потилично-скроневою ділянкою голови до твердої переважаючої поверхні, такий висновок для доведеності кваліфікації злочинних дій, обраних слідчим є недостатнім та неповним, а тому непереконливим. 
		Додатково слід зазначити, що за поза межами уваги досудового слідства та експертних досліджень залишились наявність ушкоджень обличчя потерпілого ОСОБА_20 до вказаних подій, на які вказують свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та обвинувачений ОСОБА_8 .
		Вказані сумніви стосовно проведених експертних досліджень не були усунуті в судовому засіданні, шляхом допиту експерта. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. З огляду на принципи змагальності процесу, сторони кримінального провадження, не скористались правом клопотання про проведення додаткових або повторних експертних досліджень у справі. 
		Згідно зіст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Таким чином, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку оболонку головного мозку (на верхній поверхні правої тім?яної долі, на внутрішній поверхні правої тім?яної долі, на зовнішній поверхні правої лобно-тім?яної ділянки, в ділянці внутрішньої поверхні лівої тім?яної долі) та мозочка (виявлено мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), в тверду мозкову оболонку (виявлено) мікроскопово при судово-гістологічній експертизі), забоєм м?яких тканин (з травматичним набряком) шкірних покривів та крововиливом зі сторони внутрішньої поверхні м?яких покривів) в правій тім?яно потилично-скроневій ділянці голови, крововиливами слизової оболонки з двома забійними поверхневими ранами слизової в ділянках нижньої губи, з неповним травматичним вивихом 3-го зуба на верхній шелепі справа, яка призвела до набряку та вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, гострого порушення гемомікроциркуляції в речовині головного мозку і стала причиною смерті ОСОБА_20 були не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в обличчя потерпілого, з огляду на падіння останнього і удару головою до асфальтного покриття, що обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачати.
		Аналізуючи сукупність приведених доказів суд вважає, що у справі відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність умислу і наміру у обвинуваченого ОСОБА_8 заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. 
		Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих і інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.
		Відеозапис з камер відеоспостереження, показання допитаних свідків та обвинуваченого схиляють суд до думки, що конфлікт скоріше був спровокований саме потерпілим по справі, який намагався з`ясувати з обвинуваченим відносини. Вказані докази не викликають сумнів в їх достовірності, оскільки вони узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи та оцінені судом в сукупності з іншими доказами.
		Характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_8 , а також об`єктивна спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_8 дійсно вчинив злочин необережно, зі злочинною недбалістю, а його ставлення до своїх дій відповідає суб`єктивній стороні складу злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 119 КК України. 
		При цьому суд враховує, що сам ОСОБА_8 категорично і послідовно заперечував умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_20 тяжких тілесних ушкоджень від удару в обличчя. Крім того, з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що синці в ділянках правої кисті, правого колінного суглоба, садно лівого колінного суглоба, могли утворитись, як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані ділянки, так і при падінні та ударах вказаним ділянками до таких предметів.
		Що ж стосується заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, то судом беззаперечно встановлено, що ці тілесні ушкодження настали від удар правою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого та послідучим падінням з прискоренням на асфальтне покриття.
		Окрім цього, суд бере до уваги, що до моменту вчинення злочину між обвинуваченим і потерпілим не було будь-яких відносин, які б спонукали до вчинення щодо останнього умисних протиправних дій. Крім того, судом встановлено, що дії потерпілого не були бездоганними, та мають ознаки протиправності, тому ОСОБА_8 змушений був діяти, виходячи з обстановки, що склалася, не маючи змоги оцінити її належним чином та передбачити наслідки, які можуть настати від тих дій, які він в подальшому вчинив відносно потерпілого, завдавши удар в обличчя потерпілого. Насильство, яке ним було застосоване, хоча і не відповідає обстановці та загрози для нього, але спрямовувалось не на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а на припинення його дій, а саме нанесення удару в обличчя ОСОБА_20 , а тому наслідків, які від цього наступили, обвинувачений не передбачав, хоча повинен був та міг їх передбачати. 
		А тому, суд не бере до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що в даному випадку, в діях обвинуваченого щодо вчиненого діяння є прямий або непрямий умисел, оскільки така форма характерна для тих випадків, коли винна особа передбачає, що суспільно-небезпечні наслідки можуть настати від його конкретної дії, яка вчинена у даний момент, у певній обстановці і за певних обставин. Вчиняючи злочин з непрямим умислом, винний може сподіватися, що через випадковий збіг обставин вказані наслідки можуть не настати. При прямому умислі винна особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачає його суспільно-небезпечні наслідки.
		Обираючи в даному випадку правильну кримінально-правову кваліфікацію діям обвинуваченого, слід звернути увагу на те, що за умови доведеності інших обставин, його умислом не охоплювалось заподіяння саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, оскільки ОСОБА_8 , завдаючи удар кулаком руки в голову ОСОБА_20 , не міг передбачити саме такого розвитку події: невдалого падіння потерпілого з висоти власного росту, удару саме головою до твердого асфальтного покриття. Іншими словами: не кожен удар кулаком в лице призводить до вільного падіння з висоти власного росту, і не кожне таке падіння призводить до травм черепа та забою головного мозку. 
		Тобто, між діями особи, яка вдарила потерпілого, та наслідками, які настали, відсутній прямий причинний зв`язок, який повинен наставати.
		Відтак, тяжкі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_20 і від яких настала його смерть, не були спричинені безпосередніми насильницькими діями ОСОБА_8 , а стали наслідком того, що ОСОБА_20 від удару кулаком руки в голову непередбачено впав та вдарився головою об асфальтне покриття.
		Окрім цього, сила та напрям завданих обвинуваченим ОСОБА_8 ударів рукою в обличчя, без застосування будь-якого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесного ушкодження, не дає суду підстав дійти висновку, що умисел обвинуваченого був спрямований на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Це виключає кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України.
		Кваліфікація дій за даних обставин як вбивство через необережність також слідує із судової практики, зокрема у справі № 750/3256/17 викладеній у постанові від 15.08.2019 року: «За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
		Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч.2ст.121КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч.1ст.119КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів. 
		З приводу зазначеного Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію (див. провадження № 51-6829 км 18, 51-649 км 18, 51-2941 км 18).
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України «обираючи приухваленні вирокунорму законуУкраїни прокримінальну відповідальність,яка підлягатимезастосуванню досуспільно небезпечнихдіянь,суд зобов`язанийвраховувати висновкиВерховного СудуУкраїни,викладені вйого ухвалах,у випадках,передбачених ч.2ст.455...». Частиною другою ст. 455 КПК України передбачено, що «якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції...».
		Відповідно ж до ч. 1 ст. 458 КПК України «висновки Верховного Суду України, викладені у його ухвалах, у випадках, передбачених у частині другій статті 455..., є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України».
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Отже, безпосереднім дослідженням матеріалів справи не здобуто доказів які б свідчили, що ОСОБА_8 , завдаючи удари ОСОБА_20 в обличчя, мав умисел заподіяти останньому тяжке тілесне ушкодження, а тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність. 
		За вказаних суд обставин вважає, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 по вказаному факту за ч. 2 ст. 121 КК України і такі підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки ним було вчинено вбивство через необережність.
		Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України та становлять предмет доказування. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Призначення покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практикупризначення судамикримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола протиІталії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		На підставі вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як тяжкий злочин, та особливості й обставини його вчинення; особу винного, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітнього сина, за місцем проживання, місцем праці та церковній громаді характеризується позитивно, має схвальні відгуки за допомогу ЗСУ, який не перебуває на обліку у лікаря-нарколога (а.с кримінального провадження 114) та на обліку у лікаря-психіатра (а.с кримінального провадження 116), повністю усвідомив тяжкість злочину. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, потерпілих та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов протиРосії» від 09.06.2005 року; «Фрізен протиРосії» від 24.03.2005 року; «Ісмайлова протиРосії» від 29.11.2007 року).
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку:
		Щодо цивільного позову заявленого у кримінальному провадженні.
		Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦКУкраїни) майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 18.04.2024 року подали до суду цивільний позов, заявлений в межах кримінального провадження про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок злочину.
		Заявлена моральна шкода обґрунтована, зокрема фізичними стражданнями, внаслідок, погіршення стану здоров`я, моральними стражданнями через порушення сну, втрату психологічної рівноваги, зміною звичного способу життя, так, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просять суд стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в сумі 500 000 грн 00 коп. майнову шкоду у розмірі 3869 грн 00 коп. щомісяця кожному та витрати на поховання у сумі 20530 грн 00 коп.
		Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 року у справі № 635/6868/16-ц.
		Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Отже вирішуючи питання про відшкодування моральної та майнової шкоди та визначаючи її розмір, суд приймає до уваги обставини справи, істотність вимушених у житті позивачів змін, характер, тривалість і обсяг заподіяних їм моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає справедливою сумою компенсації заподіяної позивачам  потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 моральної шкоди у розмірі 500 000 грн 00 коп., матеріальної шкоди у розмірі 20530 грн 00 коп. 
		 
		Щодо арешту майна.
		Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/6/24 від 03.01.2024 року (а.скримінального провадження86), № 462/6/24 від 03.01.2024 року (а.скримінального провадження90), № 462/6/24 від 03.01.2024 року (а.с кримінального провадження 107), було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а вказане майно повернути законним власникам.
		 
		Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/6/24 від 03.01.2024 року (а.скримінального провадження128-129)  скасувати.
		Враховуючи вимоги ст. 337 КПК України згідно якої, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання, звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання, з огляду на застосування щодо обвинуваченого звільнення від покарання з випробуванням, ОСОБА_8 слід негайно звільнити з-під варти в залі суду.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 128, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		 
		Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки. 
		На підставіст. 76 Кримінального кодексуУкраїнипокласти на  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою  скасувати.
		ОСОБА_8 негайно звільнити з-під варти у залі судового засідання.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та майнової (матеріальної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням  задовольнити частково.
		Стягнути порівно з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13  20530(двадцятьтисяч п`ятсоттридцять)грн 00коп. заподіяної майнової (матеріальної) шкоди. 
		Стягнути порівно з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13  500000(п`ятсот)грн 00коп. заподіяної моральної шкоди.
		 
		Скасувати арешт майна, накладенийухвалою слідчогосудді Залізничногорайонного судум.Львова №462/6/24від 03.01.2024року напредмети,а саме:на куртку та штани спецодягу захисного малюнку сіро-синього кольору, ремінь шкіряний коричневого кольору з металічною пряжкою сірого кольору, футболку бавовняну чорного кольору, труси бавовняні синьо-чорного кольору, шкарпетки напівшерстяні чорного кольору із кольоровими смужками, черевики шкіряні шнуровані чорного кольору з гумовою підошвою сірого кольору, які були вилучені в приміщенні судово-медичного моргу КЗ ЛОР ЛОБСМЕ по АДРЕСА_3 02.01.2024 року  та повернути вказане майно законним власникам.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/6/24 від 03.01.2024 року на предмети, а саме: куртку зеленого кольору, яка була вилучена в ході огляду місця події 02.01.2024 року  та повернути вказане майно законним власникам.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/6/24 від 03.01.2024 року на предмети, а саме: комуфляжний бушлат сіро-голубого кольору з комірцем з кожуха чорного кольору на лівому плечі, якого наявне емблема «Загін охорони» бушлат марки «ORNADO», комуфляжні штани сіро-голубого відтінку з шкіряним ременем чорного кольору, які були вилучені в ході затримання ОСОБА_8 02.01.2024 року  та повернути вказане майно законним власникам.
		 
		 
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		- комуфляжний бушлат сіро-голубого кольору з комірцем з кожуха чорного кольору на лівому плечі, якого наявне емблема «Загін охорони» бушлат марки «ORNADO» та комуфляжні штани сіро-голубого відтінку з шкіряним ременем, чорного кольору, які поміщено до спеціального упакування з характеризуючими надписами, підписами слідчого та понятих, які було вилучено під час затримання 02.01.2024 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 84)  повернути законному власнику;
		- одну куртку зеленого кольору, яку поміщено у картонну коробку на яку нанесено характеризуючі дані та підписи учасників огляду (а.с. матеріалів кримінального провадження 88)  повернути законному власнику;
		- DVD-R диск, об`ємом 4,7 ГБ, на якому міститься відеозапис з камер зовнішнього та внутрішнього відеоспостереження ПрАТ «Львівобленерго» від 01.01.2024 року в період часу з 20 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв. зафіксований на DVD-R диск, об`ємом 4,7 ГБ (а.с. матеріалів кримінального провадження 98)  залишити у матеріалах кримінального провадження;
		- на куртку та штани спецодягу захисного малюнку сіро-синього кольору, ремінь шкіряний коричневого кольору з металічною пряжкою сірого кольору, футболку бавовняну чорного кольору, труси бавовняні синьо-чорного кольору, шкарпетки напівшерстяні чорного кольору із кольоровими смужками, черевики шкіряні шнуровані чорного кольору з гумовою підошвою сірого кольору, які були вилучені в приміщенні судово-медичного моргу КЗ ЛОР ЛОБСМЕ по АДРЕСА_3 02.01.2024 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 105)  повернути законному власнику;
		- DVD-R диск, об`ємом 4,7 ГБ, на якому міститься аудіозапис телефонного повідомлення про виклик ШМД, яке здійснив свідок ОСОБА_17 близько 21 год. 26 хв. 01.01.2024 року на адресу м. Львів, вул. Сяйво, 10 та територію ПрАТ «Львівобленерго» на лінію 103 (а.с. матеріалів кримінального провадження 164)  залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення. 
		 
		Вирок суду складений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 29.07.2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя (підпис). З оригіналом згідно.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...