Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/203/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2024. Зареєстровано: 30.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2024.

Номер судового провадження: 2/450/816/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Справа № 450/203/24  Провадження № 2/450/816/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" липня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: 
		головуючого - судді                                Мельничук І. І.
		секретаря судового засідання                Дикої О.Ю.
		за участю представника відповідача                 ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, -
		в с т а н о в и в :
		представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 150 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову зазначає, що 19.11.2021 близько 10:40 у місті Пустомити швидкісний поїзд 108Ш сполученням «Одеса - Ужгород» наїхав на ОСОБА_3 , який в результаті отриманих травм загинув. Згідно Лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті причиною смерті ОСОБА_3 є "пішохід травмований при зіткненні з поїздом". Сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань її рідних. Позивач проживав з батьком однією сім`єю, вів спільний побут та спільне господарство. Це свідчить про стійкість життєвих зв`язків та про сталий життєвий устрій в родині.
		Враховуючи, що вони вели спільне господарство, позивач також втратив допомогу від батька в веденні цього господарства, втратив можливість отримати мудру пораду та підтримку. Тяжкі наслідки проявились також в тому, що позивач проживав разом з батьком, а тепер, після його смерті, проживає сам. Такі наслідки є саме нематеріальною, тобто моральною шкодою. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Смерть батька спричиняє страждання для позивача і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані. Також позивач докладав додаткових зусиль для організації поховання свого батька, що не лише вибиває з звичного життєвого ритму, а й завдає страждань, болю та суму. Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька є різкою психотравматичною подією. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 150 000 грн. Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
		19.01.2024 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		02.02.2024 року представник відповідача - ОСОБА_1 подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову. Зазначає, що жодних доказів, в підтвердження фактів страждань та болі, пов`язаних з втратою батька, як стверджує позивач, до позовної заяви не додано. Згідно даного випадку на підприємстві було проведено службове розслідування, в ході якого встановлено, що 19.11.2021 локомотивна бригада слідували з поїздом №107, електровоз ВЛ10-1474. Згідно пояснення локомотивної бригади та розшифровки швидкостемірної стрічки встановлено, що на 1500км ПКЗ перегону Глинна Наварія - Щирець, непарна колія о 10 год. 36 хв. зафіксоване термінове гальмування з розрядкою гальмівної мережі до «0», через раптову появу на колії людини, яка не реагувала на подачу звукових сигналів. Машиніст доповів ДСП станції Глинна Наварія Бурмека. Встановлено, що гальмівний шлях склав 500 м, при розрахунковому 520м. Встановлена швидкість на перегоні Глинна Наварія-Щирець, непарна колія становить 100км/год. В ході розслідування, встановлено, що машиністом локомотива для попередження наїзду було застосовано екстрене гальмування та подавалися сигнали великої гучності. Локомотивна бригада діяла згідно вимог ПТЕ (правил технічної експлуатації залізниць України) у відповідності до п.п. 16.38 та 16.3. Тому, причиною даного випадку стало попущення потерпілим п. 2.6 «правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02,1998 № 54. Комісія по розслідуванню випадку аварії допущеної 19.11.2021 на 1500 км ПКЗ перегону Глинна Наварія - Щирець, встановила, шо вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» немає. Крім цього, швидкість під час екстреного гальмування становила 73 км/год., гальмівний шлях 500 м, розрахунковий 520 м, при дозволеній швидкості 100 км/год., машиніст їхав із допустимою швидкістю. Позивачем не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами, що відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати йому моральну шкоду, спричинену смертю батька позивача. В матеріалах справи відсутня повна інформація про обставини та причини смерті загиблого. Так, згідно вимог КПК України слідчий або прокурор зобов`язанні забезпечити проведення експертизи щодо встановлення причин смерті, встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Суду висновок СМЕ, проведений щодо вказаних питань в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за фактом смерті загиблого, не наданий. Не проведена така експертиза і в порядку цивільного судочинства. Смерть батька позивача спричинена також у зв`язку з його особистою необережністю та переходом залізничної колії у місці, яке для цього не пристосовано, а отже однією з причин загибелі є недотримання загиблим правил поведінки на залізничному транспортні, що тягне за собою зменшення суми відшкодування. На підставі наведеного, просить відмовити у позові.
		01.03.2024 року ухвалено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		В судове засідання 25.07.2024 року позивач та його представник не з`явилися, однак представник подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задоволити.
		Представник відповідача в судовому засіданні 25.07.2024 року позов заперечив, просив у задоволенні такого відмовити з підстав, наведених у відзиві.
		Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку сторін, висловлену у письмових заявах, докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.07.1982 року.
		ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Пустомити, Львівський район, Львівська область, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
		Із лікарського свідоцтва про смерть № 221/21 від 19.11.2021 року та довідки про причини смерті, причина смерті ОСОБА_3 : пішохід, травмований при зіткненні з поїздом.
		Відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Ваньчіка А. А. від 27.05.2022 року про закриття кримінального провадження вбачається, що В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 19.11.2021 о 10:36 год. у м. Пустомити, на регульованому залізничному переїзді, на 1499 км. + 228 м. перегону «Глинна Наварія-Щирець», відбувся наїзд на пішохода за участю пасажирського поїзда № 107 «Одеса-Ужгород» у складі електровоза ВЛ10-1474 та семи вагонів з пасажирами, під керуванням машиніста ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.
		Постановою слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Ваньчіка А. А. від 27.05.2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021141430000275 від 19.11.2021, розпочате за фактом загибелі ОСОБА_3 , закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Із довідки з розшифрування діаграмної швидкостемірної стрічки електровоза ВЛ10-1474, поїзд № 107 під управлінням машиніста електровоза Мартин в добу 19.11.2021 року вбачається, що в добу 19.11.2021 поїзд № 107, електровоз ВЛ10-1474, вагою 604 т, 36 осей, під управлінням локомотивної бригади ТЧ-1 Львів-Захід у складі машиніста електровоза Мартин та помічника машиніста електровоза Сидір на 1500 км перегону Глинна Наварія - Щирець о 10 год. 36 хв. зафіксовано застосування екстреного гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кгс/см. кв., швидкість під час застосування екстреного гальмування становила 73 км./год, гальмівний шлях склав 500 м., розрахунковий - 520 м., при дозволеній швидкості руху по перегону 100 км./год. Поїзд № 107 відправився з 1500 км. о 12 год. 07 хв. Локомотивна бригада у складі машиніста Мартин та помічника машиніста Сидір діяла згідно вимог ПТЕ (правил технічної експлуатації залізниць України), у відповідності до п. п.16.38 та 16.39.
		Відповідно до акту службового розслідування аварії від 01.12.2021 року вбачається, що 19.11.2021 року машиністом електровоза ВЛ10-1474 ОСОБА_4 для попередження наїзду було застосовано термінове гальмування та подавалися звукові сигнали великої та малої гучності. Комісія по розслідуванню випадку аварії допущеної 19.11.2021 року о 10 год. 36 хв. на непарній колії перегону Глинна Наварія-Щирець 1500 км. ПКЗ встановила, що вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» у даному випадку немає.
		Із відповіді на адвокатський запит від 11.09.2023 року № Ц-6-91/2200-23 від 25.09.2023 року вбачається, що електровоз ВЛ10 № 1474 перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_4 працює у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді машиніст електровоза з 20.08.2000 по теперішній час.
		Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з завданням позивачам моральної шкоди через смерть їхньої матері, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.
		До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Так, відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Приписами частини 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).
		Згідно з нормами частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина 2 статті 1168 ЦК України).
		Нормою частини 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Згідно з положеннями частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		За змістом частини 2 статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до частини 4 статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
		Зважаючи на вимоги частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
		За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
		Також, суд зважає на роз`яснення, викладені у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, згідно з якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 19.11.2021 о 10:36 год. у м. Пустомити, на регульованому залізничному переїзді, на 1499 км. + 228 м. перегону «Глинна Наварія-Щирець», відбувся наїзд на пішохода за участю пасажирського поїзда № 107 «Одеса-Ужгород» у складі електровоза ВЛ10-1474 та семи вагонів з пасажирами, під керуванням машиніста ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.
		Із відповіді на адвокатський запит від 11.09.2023 року № Ц-6-91/2200-23 від 25.09.2023 року вбачається, що електровоз ВЛ10 № 1474 перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
		Надаючи оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що факту свідомого порушення потерпілим ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, не встановлено. Зокрема, АТ «Українська залізниця» не наведено будь-яких даних, які б свідчили, про умисел ОСОБА_3 щодо настання події зі смертельним наслідком для себе, як і не наведено обставин непереборної сили. Відсутність вини машиніста та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача, як особу у володінні якої перебуває електровоз ВЛ10-1474, від обов`язку відшкодувати позивачеві моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини потерпілого. Таким чином, у даній справі не встановлено, що подія зі смертельним наслідком, яка сталася 19.11.2021 року, стала наслідком умислу ОСОБА_3 чи непереборної сили, тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди дітям загиблої. Смерть батька позивача спричинена, у тому числі, у зв`язку з його особистою необережністю, оскільки однією з причин загибелі ОСОБА_3 є недотримання Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.
		Суд зазначає, що сам лише факт загибелі батька позивача, яка наступила у зв`язку із наїздом потяга, як джерела підвищеної небезпеки, завдало останньому моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушенням укладу його життя, неможливості відновити становище, яке існувало до смерті батька. Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Суд зазначає, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Визначаючи розмір моральної шкоди позивачеві, суд враховує глибину моральних переживань та душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку зі смертю свого батька, безповоротність немайнової втрати позивача, встановлені обставини загибелі ОСОБА_2 та ступінь його вини, а також зважає на загальновідомі обставини, які на даний час мають місце в державі, а саме: військову агресію російської федерації проти України, та роль АТ «Укрзалізниця» як єдиного та надійного національного перевізника у країні, витрачання компанією значних коштів на ремонт, евакуацію та вивезення населення з під-обстрілів і забезпечення безперебійної стабільної роботи товариства, відтак доходить переконання, що грошова компенсація моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 100 000,00 грн. відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості і буде достатньою для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальною з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, позов слід задовольнити частково.
		Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 807, 47 гривень та підлягає стягненню на користь держави.
		На підставі статей 11, 16, 23, 1167, 1168, 1187, 1193 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		в и р і ш и в :
		позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,- задоволити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень моральної шкоди.
		Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в дохід держави 807, 47 (вісімсот сім гривень 47 копійок) гривень судового збору.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 26.07.2024 року.             
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяІ.  І.  Мельничук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...