Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/20912/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 30.07.2024. Зареєстровано: 30.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2024.
Дата набрання законної сили: 31.07.2024
Номер судового провадження: 1-кс/947/8798/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024160000000732

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		       Справа № 947/20912/24
		Провадження № 1-кс/947/8798/24
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25.07.2024 року м.Одеса
		Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування в рамках кримінального провадження №12024160000000732 від 11.06.2024 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Целіна, Ростовської області, російської федерації, громадянина України, з вищою освітою, депутата Одеської міської ради IV-VIII скликання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, 
		ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15.04.2008); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону України №770-VIII від 10.11.2015),- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		02.07.2024 року в провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування в рамках кримінального провадження №12024160000000732 від 11.06.2024 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15.04.2008); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону України №770-VIII від 10.11.2015).
		Обставини інкримінованих ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень викладені слідчим в письмовому клопотанні.
		У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000732 від 11.06.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15.04.2008); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України №1666-VIII від 06.10.2016); ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону України №770-VIII від 10.11.2015).
		Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України вручено у порядку передбаченого Главою VI та ХI КПК України.
		11.06.2024 постановою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 матеріали щодо підозрюваного ОСОБА_6 виділено в окреме провадження №12024160000000732.
		Так, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться, у тому числі, до особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		Як вбачається з клопотання слідчого та матеріалів доданих до нього на неодноразові виклики слідчого ОСОБА_6 , не з`явився для проведення з ним необхідних процесуальних дій. Крім того, ОСОБА_6 13.03.2024 о 05.48 год. через пункт пропуску «Маяки-Удобне» перетнув державний кордон України у напрямку Республіки Молдови, наразі його місцезнаходження органам досудового розслідування не відомо, зв`язку з чим, є підстави вважати, що він переховується від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
		Підозрюваного ОСОБА_6 12.06.2024 оголошено в розшук, здійснення якого доручено співробітникам УСБУ в Одеській області.
		Згідно обліків Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , 13.03.2024 перетнув державний кордон України в пункті «Маяки-Удобне» у напрямку Республіки Молдови.
		Відповідно до п. 8 розділу VIII Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України № 575 від 07.07.2017, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 937/30805 від 31.07.2017 - у кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких підозрюваного оголошено в розшук, у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа може переховуватися за межами України, слідчий відповідно до законодавства вирішує питання про оголошення особи в міжнародний розшук.
		Враховуючи викладене, постановою слідчого від 18.06.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, здійснення якого доручено співробітникам УСБУ в Одеській області.
		Після оголошення підозрюваного у міжнародний розшук відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Слідчий зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні умисних злочинів, у тому числі що відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, що, згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, дозволяє обрання йому виключного запобіжного заходу - тримання під вартою.
		Крім того, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.1, п.2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
		Обґрунтування наявності зазначених ризиків викладено слідчим в клопотанні.
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.
		Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував, щодо клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на те, що ОСОБА_6 перетнув державний кордон України, ще 13.03.2024 о 05.48 год. через пункт пропуску «Маяки-Удобне» у напрямку Республіки Молдови, тобто до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Зазначив, що сторона обвинувачення не надала докази оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, таким чином органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч.6 ст.193 КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення. 
		Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурора і захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
		Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
		ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться, у тому числі, до особливо тяжких кримінальних правопорушень, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
		З огляду на те, що слідчий звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має перевірити наявність підстав передбачених ч.2 ст.177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		 
		Щодо наявності у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
		Відповідно до  ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 встановлено, що 20.05.2024 року виконувачем обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України та вручено останньому у порядку передбаченого Главою VI та ХI КПК України, вручено старшому майстру ВД-1 ОСОБА_7 у зоні обслуговування якого знаходиться будинок АДРЕСА_2 , для передачі громадянину ОСОБА_6 , який фактично проживає за вищевказаною адресою. Крім того, підозру 20.05.2023 року направлено поштовим зв`язком за останнім відомими місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 та в той же день вручено дорослому члену сім`є останнього - ОСОБА_8 .
		При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає обов`язку і права слідчого (прокурора) відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка не може його отримати в день складання в силу об`єктивних причин. В свою чергу, слідчим та прокурором було вчинено всі можливі, передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
		 
		Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
		Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе лише у разі доведення прокурором існування підстав, передбачених ст.177 КПК України, та доведення виїзду підозрюваного та/або оголошення його у міжнародний розшук.
		Тобто положення ч.6 ст.193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про його оголошення в міжнародний розшук.
		Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз.1 ч.1 ст.281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного».
		Частиною 2 ст.281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області шляхом винесення постанови від 18.06.2024 року про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
		Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою, в даному випадку, слідчого. Вказана умова в даному випадку була дотримана.
		Частина 3 зазначеної статті передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення» розшуку не є тотожнім поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішенню організаційним питань, які вирішуються після його оголошення.
		Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281 КПК України та ч.6 ст.193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку (ч.3 ст.281) КПК України.
		За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
		Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.
		З огляду на наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема, відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_6 , постанову слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 18.06.2024 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов до висновку, що прокурором доведено факт оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
		Отже, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук та виїхав з території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України.
		 
		Щодо обґрунтованості підозри.
		Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
		При розгляді клопотання, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).
		Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
		Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
		Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в листопаді 2010 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано депутатом Одеської міської ради VI скликання. Рішенням Одеської міської ради від 06.12.2010 № 13-VI «Об утверждении состава постоянных комиссий Одесского городского совета VI созыва» ОСОБА_6 обрано головою постійної комісії з комунальної власності.
		Відповідно до «Положення про постійну комісію ОМР з комунальної власності», затвердженого Рішенням ОМР № 503-VI від 08.04.2011, до повноважень постійної комісії з комунальної власності входить, зокрема:
		-підготовка та внесення на розгляд ради висновків про програми приватизації, переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, доцільності, порядку та умов приватизації і т.і.;
		-попередній розгляд і підготовка висновків і рекомендацій відносно комунальної власності територіальної громади, віднесених до відання ради;
		-виконує поточний моніторинг та аналіз експертних оцінок приміщень, внесених до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації та відчуженню з залученням відповідних фахівців. У разі прийняття комісією висновків про недоцільність приватизації або відчуження конкретних об`єктів комунальної власності за цінами, визначеними незалежною експертною оцінкою, виносить на розгляд Одеської міської ради проекти рішень про виключення їх з переліку об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню;
		-виконує моніторинг цивільно-правових угод (договори оренди, купівлі-продажу, застави міни, дарування, користування, концесії майна та інші угоди), які укладаю департамент комунальної власності Одеської міської ради.
		Після обрання головою постійної комісії з комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_6 , в період з квітня 2011 року, перебуваючи в невстановленому місці, при невстановлених обставинах, керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прийняв рішення про протиправне заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси в особливо великих розмірах, шляхом обману, підроблення та використання офіційних правовстановлюючих документів, з подальшою легалізацією цього майна задля незаконного збагачення та протиправного отримання матеріальних благ внаслідок вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.
		Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 , володіючи, в силу специфіки своєї діяльності та кола спілкування, інформацією про наявне в м.Одесі нерухоме майно у вигляді горищ та підвалів, що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, розробив злочинний план, етапи реалізації якого полягали у залученні співучасників, розподілі між ними ролей та функцій, завчасному створенні підконтрольних йому підприємств та організацій, визначенні предметів злочинних посягань, забезпеченні попередньої оренди та викупу приміщень комунальної власності, розташованих за тими ж адресами для створення у оточуючих законності подальшого набуття прав власності на бажані приміщення, виготовленні від імені атестованих інженерів з інвентаризації нерухомого майна підроблених висновків, довідок, технічних паспортів на такі приміщення, їх використанні шляхом подання державним реєстраторам для незаконної реєстрації прав власності на об`єкти злочинного посягання за підконтрольними юридичними особами, а також подальшої легалізації незаконно здобутого майна шляхом зміни геометричних форм, перепланування, ремонтів та вчинення правочинів з ним, розподілі протиправного доходу між всіма співучасниками.
		У той же час, ОСОБА_6 , розуміючи, що через свою політичну діяльність є відомою в м. Одесі особою, а займана ним посада голови постійної комісії з комунальної власності Одеської міської ради може викликати непотрібну для нього увагу з боку журналістів, політичних конкурентів, правоохоронних органів та свідомих громадян, останній вирішив підшукати співучасника, який виступить його «прикриттям» та зможе відвернути увагу суспільства від особистості ОСОБА_6 під час реалізації етапів злочинного плану, що в подальшому, у разі викриття злочинної діяльності, надасть йому можливість не потрапити в поле зору правоохоронних органів або мінімізувати особисту кримінальну відповідальність та мати можливість спотворити докази на свою користь.
		Задля цього ОСОБА_6 , познайомившись за невстановлених слідством обставин із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довів до нього свій злочинний план, запропонувавши останньому прийняти безпосередню участь у його реалізації, на що ОСОБА_9 , керуючись метою особистого збагачення, погодився на вчинення запланованих кримінальних правопорушень, а також зобов`язався керувати та координувати дії інших співучасників на ключових етапах шахрайського заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси, виступаючи зв`язуючою ланкою між лідером та іншими учасниками угруповання.
		Досягнувши згоди на спільну злочинну діяльність, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 , розуміючи, що реалізацію всіх етапів злочинного плану провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритими, володіючи лідерськими якостями, добрими організаторськими здібностями, узгодивши між собою шляхи комунікації та спілкування таким чином, щоб мінімізувати особисту участь ОСОБА_6 у запланованій злочинній діяльності, утворили організовану групу, до складу якої залучили наближених та довірених осіб - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а згодом співмешканку останнього - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також інших, наразі невстановлених слідством осіб, до яких, за невстановлених слідством обставин, довели загальний злочинний план, основні етапи його виконання, розподіливши між ними ролі та функції кожного, а також стали керувати, контролювати та координувати їх дії для досягнення спільної злочинної мети у вигляді протиправного збагачення за рахунок привласнення комунальної нерухомості в історичному центрі м. Одеси.
		Останні, поділяючи погляди та наміри лідерів групи ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом та метою особистого протиправного збагачення, прийняли їх пропозицію та надали свою добровільну згоду на участь в організованій групі та вчинюваних нею злочинах.
		Створена організована група характеризувалася ієрархічністю, стійкими зв`язками, стабільністю і згуртованістю свого складу, злагодженим функціонуванням, безумовним виконанням вказівок її лідера, об`єднанням учасників групи єдиним планом, відомим всім її учасникам, з чітким розподілом ролей та виконуваних функцій, ретельною підготовкою до вчинення злочинів, суворим дотримання дисципліни всередині угруповання, прикриттям протиправної діяльності за рахунок створених громадських організацій та підприємств, які використано для шахрайського заволодіння об`єктами нерухомого майна.
		Ієрархію організованої групи побудовано з метою конспірації злочинної діяльності таким чином, щоб відвернути увагу правоохоронних органів від особистості її лідера, а саме: ОСОБА_6 надавав вказівки щодо реалізації етапів злочинного плану ОСОБА_9 здебільшого в ході особистих зустрічей, а також іноді керував діями ОСОБА_10 , у тому числі через необізнаних про злочинну діяльність осіб - свою дружину ОСОБА_12 та тестя ОСОБА_13 , при цьому уникаючи особистих зустрічей та спілкування з ОСОБА_11 , контролюючи процес шахрайського заволодіння комунальним майном через ОСОБА_9 .
		У свою чергу, ОСОБА_9 , будучи найбільш довіреним та наближеним до лідера групи, керував під час вчинення злочинів діями ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених слідством осіб, контролюючи дії співучасників та приймаючи участь на всіх етапах виконання злочинного плану, у тому числі під час легалізації предметів злочинних посягань, особисто отримуючи грошові кошти від добросовісних набувачів.
		ОСОБА_6 розподіливши між  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ролі, розробив план злочинної діяльності, довівши його в різний період часу, до відома всіх співучасників, на що вони дали свою згоду, визначивши їх ролі та став координувати дії останніх з метою досягнення злочинного результату.
		План злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_6 , передбачав наступні етапи його виконання:
		- створення юридичних осіб та призначення співучасників на посади директорів та засновників;
		- підбір об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Одеси;
		- укладання договорів оренди з територіальною громадою міста Одеси з метою подальшого викупу на неконкурентній основі;
		- виготовлення завідомо підроблених документів з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна для їх подальшого використання у протиправній діяльності;
		- використання підконтрольними співучасниками від імені ГО «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ № 37679915) та ПП «32» (код ЄДРПОУ № 36613125) завідомо підроблених документів з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, довідок про збільшення площі приміщень та подальшого використання у протиправній діяльності офіційних документів, шляхом їх надання державним реєстраторам для проведення реєстраційних дій;
		- звернення підконтрольних співучасників до державних реєстраторів з метою реєстрації права власності на нерухоме майно за підконтрольними юридичними особами ГО «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ № 37679915) та ПП «32» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ), з метою заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси;
		- легалізація незаконно здобутого нерухомого майна шляхом укладення правочинів купівлі-продажу з третіми особами задля подальшого незаконного збагачення.
		Суть злочинної діяльності організованої групи полягала у викупі нерухомого майна територіальної громади міста Одеси з подальшим незаконним заволодінням на підставі підроблених документів пов`язаних з вже викупленим майном, іншим нерухомим майном громади, яке не передавалось в оренду та викуп.
		Мета організованої групи полягала в отриманні незаконних прибутків у вигляді грошових кошів від подальшого продажу нерухомого майна комунальної власності, яким учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_6 та ОСОБА_9 заволоділи шахрайським шляхом на підставі підроблених документів.
		Група мала стійкий характер, довготривалий період існування з 2011 року, високий ступінь організованості, підпорядкування всіх її учасників ОСОБА_6 , та на окремих етапах ОСОБА_9 , відрізнялась чітким плануванням, підготовкою до вчинення злочинів, стабільністю складу, розподілом ролей і функцій, а також наявністю чіткої ієрархії між учасниками злочинної групи.
		За задумом ОСОБА_6 , у процесі скоєння злочинів мали діяти також декілька підконтрольних йому суб`єктів господарської діяльності, які виступали спочатку орендарем нерухомого майна у територіальної громади міста Одеси, а в подальшому під контролем ОСОБА_9 подавали документи щодо викупу раніше орендованого нерухомого майна.
		Так, задля виконання злочинного плану, учасниками організованої групи у 2011 році створено Громадську організацію «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ №37679915) засновником та директором якої призначено учасника організованої групи ОСОБА_10 , необізнаних про злочинні наміри тестя ОСОБА_6 - ОСОБА_13 та дружину ОСОБА_6 - ОСОБА_12 , а далі у 2017 році прийнято засновником та керівником ПП «32» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) ОСОБА_11 , яку залучено до складу групи учасником.
		Для прикриття злочинної діяльності та перешкоджанню її можливому викриттю правоохоронними органами, ОСОБА_6 уникав та мінімізував особисту участь у активних діях учасників угруповання пов`язаних з особистою взаємодією з особами, уповноваженими на прийняття юридично значущих рішень щодо предметів злочинів, надаючи вказівки та контролюючи процес вчинення злочинів через співорганізатора ОСОБА_9 
		ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підпорядковувались ОСОБА_9 , виконували його вказівки.
		З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_6 визначив собі роль організатора злочинної групи та взяв на себе виконання наступних функцій: розробив злочинний план, підібрав та залучив співучасників, розподілив ролі між ними та функції кожного, контролював та координував їх протиправну діяльність, слідкував за дотримання правил поведінки та конспірації, підбирав об`єкти злочинного посягання у вигляді нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Одеси та підлягає оренді, домовлявся з особою, яка відповідала за дії реєстраторів для проведення реєстраційних дій, розподіляв винагороду між членами угруповання.
		ОСОБА_9 , якому відведено роль співорганізатора угруповання, ОСОБА_6 наділив наступними функціями: керування та координація дій ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених співучасників на всіх етапах виконання злочинного плану; організація підготовки відповідних документів для оренди та подальшого викупу нежитлових приміщень; перепланування горища під квартири АДРЕСА_3 , 
		АДРЕСА_4 та їх ремонт; безпосередній супровід процедури реалізації квартир добросовісним набувачам, у тому числі розміщення оголошень, співпраця з ріелторами, участь у нотаріусів при укладенні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 угод купівлі-продажу, а також отримання коштів від покупців, отримав свою долю незаконного прибутку від спільної злочинної діяльності.
		На ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким відведено ролі виконавців злочинів, лідером групи покладено наступні функції: очолили ГО «Добрі Справи» та ПП «32», від імені яких уклали договори оренди нежитлових приміщень за адресами розташування предметів злочинних посягань, з подальшим їх викупом на неконкурентній основі; здобули та у подальшому використали підроблені правовстановлюючі документи щодо збільшення площ орендованих нежитлових приміщень за рахунок предметів злочинних посягань (горищ та підвалу); звернення до державних реєстраторів від імені ГО «Добрі Справи» та ПП «32»; укладання договорів купівлі-продажу отриманої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень нерухомості з добросовісними покупцями; отримали свою долю незаконного прибутку від спільної злочинної діяльності.
		В результаті злочинної діяльності організованої групи, створеної ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та інших невстановлених слідством осіб, з використанням підконтрольних співучасникам ГО «Добрі справи» та ПП «32», привласнила шляхом обману, з використанням підроблених правовстановлюючих документів нерухоме комунальне майно - горище за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 462, 8 кв. м., горище за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 370,7 кв. м. та приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 290,4 кв. м., спричинивши збитки територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на загальну суму 10 100 106 грн., частину якого легалізували шляхом вчинення правочинів з продажу добросовісним набувачам квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на загальну суму 10 753 260 грн.
		Встановивши наявність достатніх доказів 20.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023160000000021 від 10.01.2023 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008) за кваліфікуючими ознаками: організація заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах організованою групою, повторно; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону України № 1666-VIII від 06.10.2016) за кваліфікуючими ознаками: організація підроблення іншого офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене організованою групою, повторно; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону України № 1666-VIII від 06.10.2016), за кваліфікуючими ознаками: організація використання завідомо підробленого документа, вчинене організованою групою; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 770-VIII від 10.11.2015), за кваліфікуючими ознаками: організація вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на зміну їх форми (перетворення), вчинене організованою групою, повторно.
		Вказані вище обставини підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, зокрема : показаннями свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що до заволодіння нерухомим комунальним майном у вигляді горищ та підвалу причетний ОСОБА_6 , який, будучи депутатом ОМР, контактував з неофіційним керівником державних реєстраторів ОСОБА_15 з приводу державної реєстрації об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_8 ; показаннями свідка ОСОБА_16 , яка повідомила, що до реконструкції та ремонту приміщення № НОМЕР_2 (горище) буд АДРЕСА_5 безпосередньо причетний ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_17 , яка зазначила, що не здійснювала виготовлення технічного паспорту ТОВ «Проф-Проект» на приміщення № № НОМЕР_3, АДРЕСА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_18 , який зазначив, що не має відношення до виготовлення технічного паспорту на приміщення АДРЕСА_10 , а також про те, що вперше перебував на території м. Одеси в 2019 році, тобто після дати виготовлення вказаних технічних паспортів; показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які зазначили, що спілкувалась із ОСОБА_9 з приводу реалізації квартир АДРЕСА_11 , який представлявся фактичним власником, проте вказував, що квартири оформлені на його дружину - ОСОБА_11 , а також аналогічними показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 щодо придбання квартири АДРЕСА_5 у цьому ж будинку; показаннями свідка ОСОБА_23 , який вказав, що ОСОБА_9 домовлявся з ним про продаж квартир АДРЕСА_11 . Під час продажу вказаних квартир приймали участь ОСОБА_24 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , який особисто отримав грошові кошти від продажу; показаннями свідка ОСОБА_20 , яка зазначила, що документи з її підписом, які використано в якості охоронних договорів пам`ятки культурної спадщини , є підробленими та нею не підписувались; показаннями свідка ОСОБА_25 , яка зазначила, що для виконання робіт приміщення горища буд. АДРЕСА_5 прибули чотири особи, серед яких був ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_26 , який зазначив, що довіреними особами ОСОБА_6 є ОСОБА_9 та ОСОБА_27 . Реєстрація підконтрольної йому ГО«Взаємодопомога та захист» здійснювалась за вказівкою ОСОБА_9 . Печатка організації перебувала у ОСОБА_6 , помічником якого був ОСОБА_9 , що вирішував юридичні питання; документами, наданими власниками квартир по АДРЕСА_6 у вигляді розписок про отримання ОСОБА_11 та ОСОБА_24 готівкових грошових коштів за продаж квартир АДРЕСА_12 ; документами, вилученими під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено технічний паспорт на приміщення АДРЕСА_9 , лист на ім`я директора ПП «Аденіум» ОСОБА_28 від 07.11.2014 № 01-12/582, рішення Одеської міської ради без номеру та підпису з відбитком печатки ГО «Взаємодопомога і захист», блокнот формату А4 із чорновими записами щодо приміщень, які незаконно вибули з власності Одеської територіальної громади, печатки підприємств та організацій, а саме: ГО «Інтеграція плюс», ГО «Організація інвалідів соціальної захищеності», ПП «Інвестстрой 2011», ГО «Взаємодопомога та захист», ГО «Організація інвалідів «Восход»», ПП «Бугенвіл», ПП «Аденіум», ПП «Інвестстрой 2011»; документами, вилученими пі час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_13 , в ході кого вилучено: договір оренди нежитлового приміщення № 01/2021 від 05.03.2021 між адвокатом ОСОБА_9 та ГО «Добрі справи», заява НРЕ №311993 від імені ОСОБА_10 , чорнові записи щодо приміщення по АДРЕСА_5 , печатки ПП «КРІАТ», ТОВ «Новотех Інвест», ТОВ ФК «Новотех», ПП «32»; документами, вилученими в Управлінні культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА, а саме: «Висновок про вплив виконаних робіт в приміщенні мансардного поверху на технічні параметри будівлі та на виникле історичне середовище» з фототаблицею, виконаного на замовлення ГО «Добрі справи», згідно якого квартири № № НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 перебувають в стані завершеного ремонту; висновком судової почеркознавчої експертизи, згідно якого у вилученому в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 блокноті, рукописні записи з адресами незаконно привласнених об`єктів нерухомого майна виконано самим ОСОБА_6 ; висновками оціночно-будівельної експертизи, згідно яких визначено ринкову вартість предметів злочинних посягань на момент незаконного вибуття з власності територіальної громади міста Одеси, а саме: нежитлового приміщення горища по АДРЕСА_6 - в сумі 3 052 485 грн., нежитлового приміщення підвалу по АДРЕСА_7 - в сумі 
		2 071 133 грн., нежитлового приміщення горища по АДРЕСА_5 - в сумі 4 976 488 грн.; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
		Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, слідчий суддя погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про наявність обґрунтованих підстав вважати про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується сукупністю зібраних доказів.
		Щодо доводів сторони захисту про визнання доказів недопустимими та недостовірними слідчий суддя зазначає, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою. 
		Таким чином на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 в скоєнні  кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України. При цьому, відповідно до статей 89,94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення наявності вини ОСОБА_6 , відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України, не досліджуючи всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності, на даній стадії кримінального провадження в ході досудового розслідування не встановлено.
		За таких обставин слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні  кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться, у тому числі, до особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		 
		Щодо ризиків кримінального провадження.
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрювана однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
		Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. 
		На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити речі та документи, які на даний час не встановлені слідством, однак мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків та співучасників інкримінованих злочинів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;.
		Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження, особистості підозрюваного, його майнового стану, а також соціальних зв`язків.
		Так, інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, зокрема, є в тому числі особливо тяжким злочином. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
		В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 є громадянином України та має місце реєстрації в м.Одесі, однак в той же час, відповідно до наданої стороною обвинувачення довідки Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , 13.03.2024 перетнув державний кордон України в пункті «Маяки-Удобне» у напрямку Республіки Молдови, що підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.
		Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
		Що стосується ризику того, що підозрюваний може вдатися до спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то такий ризик не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
		Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст.178 КПК України).
		Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що прокурором не доведено наявності всіх обставин переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування, про те, що процесуальному керівнику було достеменно відомо про знаходження підозрюваного за кордоном під час пред`явлення ОСОБА_6 підозри 20.05.2024 року, однак незважаючи на це оголошено останнього в національний, а згодом і у міжнародний розшук, оскільки відповідно до ч.1 ст.36, ч.5 ст.40, ч.4 ст.40-1 КПК України визначено, що прокурор, дізнавач та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Враховуючи наведені правові норми та в результаті дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні  кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає доведеним факт оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, що в сукупності з наявними ризиками, передбаченими п.1,п.3 ч.1 ст.177 КПК України, являється підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутністю в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
		При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.
		Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.
		Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз.7 ч.4 ст.183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		УХВАЛИВ:
		Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування в рамках кримінального провадження №12024160000000732 від 11.06.2024 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
		В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати відносно  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		У разі затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження доставити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід. 
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		 
		Слідчий суддя                                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...