Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/8776/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2024. Зареєстровано: 30.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/202/1627/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024050000000820

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		202/8776/24
		1-кп/202/1627/2024
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2024 року                                                                 м. Дніпро
		 
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: 
		головуючого - судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_4 , 
		захисника                         ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024050000000820 від 19 березня 2023 року відносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Миколаївка Новогродівської міської громади Красноармійського району Донецької області, не одружений, на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України №3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому був неодноразово продовжений.
		Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, у в січні 2024 року (точний час не встановлений) представником незаконного збройного формування т.зв. «днр» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досудове розслідування відносно якого здійснюється в рамках іншого кримінального провадження, з метою надання допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, залучено до співробітництва громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Так, встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 не пізніше 30.01.2024 (точний час не встановлено), розуміючи всі вищенаведені обставини, діючи умисно з особистих мотивів, в ході спілкування в месенджері «WhatsApp» з представником незаконного збройного формування т.зв. «днр» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав останньому добровільну згоду на надання допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом збору та передачі останньому інформації про розташування військової техніки та особового складу ЗС України та сил оборони України на території Покровського району Донецької області, а також результатів обстрілів засобами ураження держави-агресора населених пунктів Покровського району Донецької області.
		Між вищезазначеними особами було налагоджено канал комунікації з використанням месенджеру «WhatsApp». 
		При цьому громадянин України ОСОБА_4 усвідомлював, що передана ним інформація буде використана незаконними збройними формуваннями т.зв. «днр» для нанесення ракетних, авіаційних та інших вогневих ударів з метою завдання вогневого ураження підрозділам Збройних сил України та силам оборони України, знищення військової техніки, особового складу Збройних сил України та сил оборони України.
		Так, громадянин України ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, з метою надання допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, використовуючи власний мобільний телефон марки «Nokia G10» із сім-карткою мобільного оператора «Водафон» із номером мобільного телефону НОМЕР_1 , з особистого акаунту під іменем «ІНФОРМАЦІЯ_4» в месенджері «WhatsApp» вчинив в інтересах держави-агресора дії, які полегшують та роблять можливим більш ефективними бойові дії незаконних збройних формувань, створених на тимчасово окупованій території, а саме передав на номер телефону мобільного оператора, який працює на тимчасово окупованих територіях, НОМЕР_2 особі на ім`я « ОСОБА_7 », який є представником незаконного збройного формування т.зв. «днр» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом направлення голосового повідомлення наступну інформацію військового характеру: 30.01.2024 о 19 год. 32 хв., про переміщення та розташування Збройних Сил України на території ТОВ «Аграрне підприємство «Придністровське» за адресою: АДРЕСА_2 , а також на території гаражних приміщень за адресою: АДРЕСА_2 .; 16.03.2024 о 20 год. 07 хв. про переміщення та розташування Збройних Сил України на території лісосмуги поблизу с.Миколаївка Покровського району Новогродівської міської громади Донецької області. 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України визнав повністю. Обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив у повному обсязі. Суду пояснив, що розумів, що передавав інформацію представнику так званої днр.
		У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, постанову щодо речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
		Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у колабораційній діяльності - наданні незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.7 ст.111-1 КК України.
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_4  суд кваліфікує за ч.7 ст.111-1 КК України. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, міцних соціальних зв`язків не має, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 не встановлено.
		Підстав для застосування ст.69 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування з  конфіскацією майна. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових злочинів.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що на теперішній час відповідає меті забезпечення виконання призначеного вироком суду покарання. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід обмежений у часі датою набрання чинності вироку, після чого підлягає скасуванню.
		Згідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання - 19 березня 2024 року.
		Вирішуючи питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Відповідно до ч.10 ст.100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
		Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч.2 ст.96-1 КК України).
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
		Беручи до уваги те, що мобільний телефон Nокіа G10 з ІМЕІ 1 -  НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 -  НОМЕР_4 , в якому встановлено SІМ-картку з номером абонента НОМЕР_1 фактично було використано для виконання об`єктивної сторони вказаного злочину, злочин скоєно умисно, за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону на користь держави.
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення комп`ютерно-технічної експертизи за висновком експерта №198 від 22.03.2024 у розмірі 4543,68 гривень та проведення фоноскопічної експертизи №74/4 від 02.07.2024 у розмірі 6058,24 гривень.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349,370,373,374,376,394 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 15 років з конфіскацією майна. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 19 березня 2024 року.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати у розмірі 10601 грн. 92 коп.
		На підставі ст.ст.96-1,96-2 КК України застосувати у кримінальному провадженні спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави на мобільний телефон Nокіа G10 з ІМЕІ 1 - НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_4 , в якому встановлено SІМ-картку з номером абонента НОМЕР_1 .
		Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...